Рішення № 97659097, 15.06.2021, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2021 року м. Кропивницький Справа № 340/1913/21

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Казанчук Г.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «Олександрійська машинобудівна група» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

ВИКЛАД ОБСТАВИН:

Кіровоградське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з ТОВ «Олександрійська машинобудівна група» на його користь адміністративно-господарські санкції у розмірі 38068,75 грн., а також пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 38,05 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у порушення статей 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» відповідачем у 2020 році не було виконано нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, що є підставою для застосування вказаних вище сум адміністративно-господарських санкцій та пені. Оскільки вказані суми відповідачем не сплачено, утворилася заборгованість у розмірі 38106,80 грн.

Ухвалою судді від 26.04.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.14), сторонам встановлено порядок та строки для виконання процесуальних дій.

Представник відповідача подав суду відзив на позовну заяву та просив в задоволенні позовних вимог відмовити повністю, обґрунтовуючи це тим, що товариство вжило всіх необхідних заходів для того, щоб виконати норматив, але необхідна кількість осіб з інвалідністю так і не була працевлаштована (а.с.19-22).

Представник позивача подав суду відповідь на відзив та зазначив, що законом передбачений обов`язок підприємства сплатити адміністративно-господарські санкції за порушення нормативу створення робочих місць для осіб з інвалідністю (як за не створення встановленої кількості робочих місць, так і за створені робочі місця, але не зайняті особами з інвалідністю. Тобто, як на думку представника позивача, відсутність осіб з інвалідністю, які б бажали працевлаштуватися на підприємство не може вважатися обставиною, відповідно до якої учасник господарських відносин не несе господарсько-правову відповідальність. В той йже час, як зазначає предсавник позивача, відсутність працюючих осіб з інвалідністю на підприємстві може свідчити тільки про те, що підприємством не створені належні умови для праці осіб з інвалідністю (низька заробітна плата, неприйнятні умови праці) (а.с.31).

Представник відповідача заперечення на таку відповідь не подавав.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені сторонами у заявах по суті справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Олександрійська машинобудівна група» (далі – ТОВ «ОМГ», товариство, відповідач) 07.09.2015 року зареєстроване як юридична особа і відноситься до суб`єктів господарювання, яким, відповідно до статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» № 875-XII (далі – Закон №875-ХІІ), встановлюється норматив робочих місць по працевлаштуванню інвалідів.

За даними Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2020 рік (форма 10-ПОІ) ТОВ «ОМГ» середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить 32 особи; середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до норм законодавства встановлена інвалідність становить 0 осіб (а.с.3).

Відповідно до вимог статті 19 Закону №875-ХІІ на товаристві повинна бути працевлаштована 1 особа з інвалідністю, однак така не працевлаштована.

Так, на думку позивача, відповідачем не виконано відсоткового нормативу, призначеного для працевлаштування осіб з інвалідністю, як це передбачено статтею 19 Закону №875-ХІІ.

Враховуючи вказане, позивач здійснив відповідний розрахунок суми адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, що становить 38068,75 грн., та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій – 38,05 грн. (а.с.4).

З метою стягнення вищевказаних санкцій та пені з відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відтак, предметом спору є стягнення 38106,80 грн адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2020 році.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Закон України від 21.03.1991 року №875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі – Закон №875-ХІІ) є спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.

Відповідно частини 1 статті 19 Закону №875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Частиною 3 статті 19 цього Закону передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

За приписами частини 10 статті 19 Закону №875-ХІІ, керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Згідно до частини 1 статті 20 Закону №875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України (частини 2, 4 статті 20 Закону №875-ХІІ).

Згідно частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України визначає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Таким чином, при вирішенні питання щодо правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов`язань та встановлення в діях (бездіяльності) роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв`язку між самим порушенням та його наслідками.

Отже, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до учасника господарських відносин за порушення ним правил, встановлених законодавчими актами, при наявності в діях суб`єкту господарювання вини у вчиненні такого порушення та якщо ним не приймались заходи, спрямовані на недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до вимог частини 1 статті 18 Закону №875-ХІІ передбачено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За правилами частини 1 статті 18-1 Закону № 875-XII, особа з інвалідністю, яка не досягла пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованою у державній службі зайнятості як безробітна.

Відповідно до частини 3 статті 18-1 Закону № 875-XII, державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

Таким чином, з аналізу вищевказаних положень Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" вбачається, що обов`язок по працевлаштуванню осіб з інвалідністю покладено як на суб`єктів господарювання так і на державу, від імені якої діють відповідні державні служби зайнятості.

При цьому, обов`язок підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, які використовують найману працю, зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується їх обов`язком щодо пошуку таких осіб для їх працевлаштування. В той же час, обов`язок цих суб`єктів полягає у виділенні та створенні робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, створенні умов праці та надання інформації до державної служби зайнятості, необхідної для їх працевлаштування.

Так, відповідно до пункту 4 частини 3 статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 року №5067-VI роботодавці зобов`язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про: попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.

Порядок подання інформації про наявність вакансій врегульований наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 р. №316 "Про затвердження форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії) та Порядку її подання».

Отже, вказаним Наказом встановлена єдина форма призначена для інформування центру зайнятості населення про наявність вільних робочих місць, в тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та порядок її подання.

Відповідно до пункту 5, 6 розд.1 Порядку, форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником. Роботодавець визначає вид звітності–первинна або уточнювальна. Первинна звітність подається з метою інформування про наявність попиту на робочу силу (вакансії). Уточнювальна звітність подається в разі необхідності на заміну первинної та містить уточнення характеристик вакансії: умов праці, розміру заробітної плати, вимог до претендента тощо. При цьому не можуть бути змінені дані щодо кількості вакансій та назви професії (посади).

Відтак, доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для їх працевлаштування, є звіт форми № 3-ПН.

З наданих до суду доказів, суд убачає, що ТОВ «Олександрійська машинобудівна група» (код ЄДРПОУ 39994438) 21.01.2020 року подана інформація (звітність) до Олександрійського МРЦЗ про дві вакансії для осіб з інвалідністю (Інформація про попит на робочу силу (вакансії) за формою № 3-ПН), а саме: за посадою менеджер зі збуту та інженер-конструктор (а.с.23). Вказана звітність була прийнята посадовою особою Олександрійського МРЦЗ 21.01.2020 року про що є відповідна відмітка на бланку.

Разом з тим, суд також убачає, що на вказані у звітності вакансії особи з числа безробітних на працевлаштування до відповідача не направлялись.

Враховуючи те, що періодичності подачі звітності за формою № 3-ПН законодавством не встановлено, натомість передбачено про одноразове інформування про кожну вакансію не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, а також те, що позивачем до суду не надано доказів щодо порушення відповідачем строку інформування державної служби зайнятості про вільне робоче місце (не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії), суд зауважує, що останній виконав обов`язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подав інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

З огляду на викладене, відповідач вжив усіх залежних від нього заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у зв`язку з чим на нього не може бути покладена відповідальність за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування.

При цьому суд також вважає за необхідне вказати, що обов`язок підприємства по створенню робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком займатися пошуком вказаних осіб для працевлаштування, оскільки статтею 18-1 Закону «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» зазначений обов`язок покладено саме на державну службу зайнятості.

Враховуючи, що відповідачем виконані вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» щодо прийняття заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю, а доказів того, що відповідач відмовляв у їх прийнятті на роботу, несвоєчасно надавав державній службі зайнятості інформацію щодо наявності вакансій, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, або несвоєчасно звітував Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування вказаних осіб у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, позивачем надано не було, суд дійшов висновку, що причини не працевлаштування осіб з інвалідністю не залежали від самого роботодавця, а тому в його діях відсутній склад правопорушення і на нього не може бути покладена відповідальність за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Даний висновок узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 14.02.2018 р. у справі №820/2124/16, від 28.02.2018 р. у справі №807/612/16, від 26.06.2018 р. у справі № 806/1368/17, від 11.09.2018 р. у справі №812/1127/18, від 19.12.2018 р. у справі №812/1140/18, від 23.07.2019 р. у справі №820/2204/16, від 31.07.2019 р. у справі №812/1164/18.

З урахуванням наведеного та враховуючи, що у діях відповідача відсутній склад правопорушення, на нього не може бути покладена відповідальність за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості осіб з інвалідністю для працевлаштування, відсутність у населеному пункті за місцем знаходження відповідача осіб з інвалідністю, які бажають працевлаштуватись, та з огляду на те, що відповідачем створено всі умови робочих місць та виконано вимоги законодавства, що регулює основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю, відповідно у діях відповідача відсутні ознаки правопорушення, а тому й відсутні підстави для застосування до нього адміністративно-господарських санкцій та пені.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги є необґрунтованим та задоволенню не підлягають.

Враховуючи висновки суду про відмову у задоволені позовних вимог, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статей 132, 139, 143, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволені адміністративного позову Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Соборна, 7а, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25009; код в ЄДРПОУ 22217312) до товариства з обмеженою відповідальністю «Олександрійська машинобудівна група» (проїзд Поліграфістів, 8-Б, м. Олександрія, Олександрійський район, Кіровоградська область, 28006; код в ЄДРПОУ 39994438) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.

Копію рішення суду надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Г.П. Казанчук