Рішення № 97659091, 15.06.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2021 року справа №320/3391/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Обухівської районної державної адміністрації Київської області про визнання незаконним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Управління соціального захисту населення Обухівської районної державної адміністрації Київської області, у якому просить суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення начальника Управління соціального захисту населення Обухівської районної державної адміністрації Київської області Білоконь Галини Іванівни від 04.02.2021 про відмову в наданні державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім`ї ОСОБА_2 ;

- зобов`язати Управління соціального захисту населення Обухівської районної державної адміністрації Київської області здійснити призначення та виплату державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім`ї ОСОБА_2 з моменту звернення заяви до Управління соціального захисту населення Обухівської районної державної адміністрації Київської області, тобто з 26.01.2021 по 31.06.2021;

- зобов`язати начальника Управління соціального захисту населення Обухівської районної державної адміністрації Київської області ОСОБА_3 при розрахунку та призначенні соціальної допомоги малозабезпеченій сім`ї дотримуватись статті 19 Конституції України та прийняти рішення згідно постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2003 №250, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №632, а саме: пункту 10, пункту 5 та пункту 12, де чітко зазначається, що якщо непрацюючі особи працездатного віку самозайнялися, їм рахується лише 50% доходу до сукупного доходу як малозабезпеченої особи.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивачка зазначила, що спірним рішенням Управління соціального захисту населення Обухівської районної державної адміністрації Київської області від 04.02.2021 їй було відмовлено у призначенні державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім`ї у зв`язку тим, що у складі сім`ї є працездатний, що не здійснює догляду, який не працював три місця в період, за який зараховується дохід.

Позивачка не погоджується з правомірністю прийняття відповідачем спірного рішення, оскільки її чоловік ОСОБА_4 є працюючим членом сім`ї, засновником та керівником ПП «Філгаз-вода», яке сплачує у тому числі і єдиний соціальний внесок.

Позивачка зауважила на тому, що у спірному рішенні вказано неправильну адресу проживання; чітко не вказано прізвище, ім`я та по батькові працездатної особи, яка не працює три місяці; мотиви відмови; не зазначено про право позивачки на оскарження рішення до суду.

Також позивачка зазначає, що відповідачем було надано примірник спірного рішення з порушенням строків, які встановлені чинним законодавством, що, на думку позивачки, також свідчить про його протиправність.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.04.2020 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що при вирішенні питання щодо повторного призначення позивачці державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім`ї під дослідження відомостей про доходи фізичних осіб та сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, наданих Державною податковою службою України та Пенсійним фондом України за період з 01.04.2019 по 30.09.2020, та поданих позивачкою разом із заявою про призначення державної соціальної допомоги від 26.01.2021 документів встановлено, що у ОСОБА_4 відсутні дані про доходи та виявлено факт відсутності сплати єдиного внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування сумарно протягом трьох місяців періоду, за який враховуються доходи.

У зв`язку з цим, відповідач вважає, що спірне рішення прийнято правомірно, а позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Любашівським РВ ГУ МВС України в Одеській області, 15.02.2008 (а.с.28).

Відповідно до свідоцтва про шлюб від 20.10.2007 серії НОМЕР_2 позивачка (прізвище до укладання шлюбу – ОСОБА_5 ) перебуває у шлюбі з ОСОБА_4 (а.с.60).

Судом встановлено, що сім`я позивачки виховує п`ятеро дітей, а саме:

- доньку, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 28.01.2009 серії НОМЕР_3 (а.с.61);

- доньку, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 27.01.2011 серії НОМЕР_4 (а.с.62);

- сина, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 05.09.2012 серії НОМЕР_5 (а.с.63);

- сина, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 18.09.2014 серії НОМЕР_6 (а.с.64);

- сина, ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 17.01.2017 серії НОМЕР_7 (а.с.65).

05.03.2013 Відділом у справах молоді та спорту Любашівської райдержадміністрації було видано ОСОБА_1 та ОСОБА_4 посвідчення батьків з багатодітної сім`ї №017668 (а.с.33).

Судом встановлено, що рішенням Любашівським управлінням соціального значення Одеської області від 25.09.2019 сім`ї ОСОБА_2 було призначено державну соціальну допомогу малозабезпеченій сім`ї на період з 01.07.2019 по 31.12.2019 (а.с.26).

Рішенням Управління соціального захисту населення Обухівської районної державної адміністрації від 14.08.2020 сім`ї ОСОБА_2 було призначено державну соціальну допомогу малозабезпеченій сім`ї на період з 01.07.2020 по 31.12.2020 (а.с.15).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 було подано до Управління соціального захисту населення Обухівської районної державної адміністрації заяву про призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім`ї від 26.01.2021 №10 (а.с.82-83).

До вказаної заяви були додані такі документи:

- декларація ОСОБА_1 про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначення усіх видів соціальної допомоги, від 26.01.2021, у розділі ІІ якої вказано, що за період з 01.04.2020 по 31.09.2020 сім`єю ОСОБА_2 було отримано такий дохід: 20400,00 грн. - державна допомога багатодітній сім`ї; 2750,00 грн. - заробітна плата ОСОБА_1 (ПП «Філгаз-вода»); 15983,11 грн. - заробітна плата ОСОБА_1 (ТОВ «Фора»; 7333,33 грн. - допомога по безробіттю, нарахована ОСОБА_1 ; 5700,00 грн. - заробітна плата ОСОБА_4 (а.с.84-86);

- довідка виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області про проживання ОСОБА_1 разом із сім`єю за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.87);

- довідка ПП "Філгаз-Вода" від 11.01.2021 про доходи ОСОБА_1 , відповідно до якої загальна сума доходу позивачки за період з 01.04.2020 по 31.04.2020 становить 2750,00 грн. (а.с.88);

- довідка ПП "Філгаз-Вода" від 11.01.2021 про доходи ОСОБА_4 , відповідно до якої загальна сума доходу за період з 01.04.2020 по 31.09.2020 становить 5700,00 грн. (а.с.89);

- довідка ТОВ "Фора" від 04.01.2021 про доходи ОСОБА_1 , відповідно до якої сума доходу позивачки за період з 24.06.2020 по 06.08.2020 становить 15983,11 грн. (а.с.90);

- довідка Обухівської міської філії Київського обласного центру зайнятості від 25.01.2021 №4, відповідно до якої ОСОБА_1 за період з 09.09.2020 по 24.11.2020 було виплачено допомогу по безробіттю у сумі 2500,00 грн. (а.с.91).

- трудова книжка позивачки (а.с.92-95).

За результатами поданих документів Управлінням соціального захисту населення Обухівської районної державної адміністрації було прийнято рішення від 04.02.2021, реєстраційний номер 10, про відмову позивачці в наданні державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім`ї.

У вказаному рішенні зазначена така підстава для відмови у призначенні позивачці допомоги: «у складі сім`ї є працездатний, що не здійснює догляду, який не працював 3 місяці в періоді, за який враховується дохід» (а.с.98).

Судом встановлено, що враховуючи неотримання цього рішення, позивачка звернулась до Управління соціального захисту населення Обухівської районної державної адміністрації Київської області із заявою від 17.02.2021, у який просила повідомити про результати розгляду її заяви про призначення державної допомоги малозабезпеченій сім`ї (а.с.101-102).

Управління соціального захисту населення Обухівської районної державної адміністрації Київської області листом від 19.02.2021 №558 повідомило позивачці про те, що згідно отриманих даних, у чоловіка позивачки відсутні доходи та ним не сплачено єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування сумарно протягом трьох місяців періоду, за який враховуються доходи.

У зв`язку з цим, відповідач повідомив, що у позивачки відсутнє право на отримання державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім`ї, про що прийнято рішення від 04.02.2021 (а.с.99-100).

Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем спірного рішення, позивачка звернулась з даним позовом про визнання його протиправним та скасування та зобов`язання вчинити певні дії, з приводу чого суд зазначає таке.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям" від 01.06.2000 №1768-III (далі - Закон №1768, в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин, тобто прийняття відповідачем рішення про припинення виплати допомоги позивачці) у цьому Законі терміни використовуються в такому значенні:

- державна соціальна допомога малозабезпеченим сім`ям (далі - державна соціальна допомога) - щомісячна допомога, яка надається малозабезпеченим сім`ям у грошовій формі в розмірі, що залежить від величини середньомісячного сукупного доходу сім`ї;

- сім`я - це особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Права члена сім`ї має одинока особа;

- малозабезпечена сім`я - сім`я, яка з поважних або незалежних від неї причин має середньомісячний сукупний доход нижчий від прожиткового мінімуму для сім`ї;

- непрацююча працездатна особа - особа працездатного віку з числа членів малозабезпеченої сім`ї, яка за станом здоров`я здатна до активної праці і не працює, не проходить військову службу, не займається підприємницькою діяльністю чи професійною незалежною діяльністю, не здобуває освіту за денною формою у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти;

- прожитковий мінімум для сім`ї - визначена для кожної сім`ї залежно від її складу сума прожиткових мінімумів, розрахованих та затверджених відповідно до Закону України "Про прожитковий мінімум" для осіб, які відносяться до основних соціальних і демографічних груп населення;

- середньомісячний сукупний дохід сім`ї - обчислений у середньому за місяць дохід усіх членів сім`ї, одержаний ними протягом шести місяців, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

При цьому до середньомісячного сукупного доходу сім`ї не включається допомога на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які перебувають у дитячих будинках сімейного типу та прийомних сім`ях, допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції, на час її проведення, безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, під час здійснення зазначених заходів, а також інші доходи, визначені Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частинами першою-другою статті 4 Закону №1768 призначення і виплата державної соціальної допомоги здійснюються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення) за місцем проживання уповноваженого представника сім`ї.

Порядок призначення, умови виплати та підстави для припинення виплати державної соціальної допомоги, перелік документів, необхідних для призначення допомоги згідно із цим Законом, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону №1768 державна соціальна допомога призначається на шість місяців.

Умови призначення і виплати малозабезпеченим сім`ям державної соціальної допомоги, передбаченої Законом України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям", визначені Порядком призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2003 №250 (далі-Порядок №250, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 5 Порядку №250 для призначення державної соціальної допомоги уповноважений представник малозабезпеченої сім`ї, особа якого посвідчується паспортом громадянина України або іншим документом, що підтверджує право на постійне проживання в Україні (для іноземця та особи без громадянства), подає такі документи:

- заяву, складену за формою, встановленою Мінсоцполітики;

- декларацію про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги, складену за формою, встановленою Мінсоцполітики (далі - декларація);

- довідку про доходи у разі зазначення в декларації доходів, інформація про які відсутня в ДПС, Пенсійному фонді України, фондах соціального страхування тощо та згідно із законодавством не може бути отримана за відповідним запитом органу соціального захисту населення. У разі неможливості підтвердження таких доходів довідкою до декларації додається письмове пояснення із зазначенням їх розміру;

- довідку встановленої форми про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях (за наявності).

Інформація про склад малозабезпеченої сім`ї заявника зазначається в декларації. Якщо заявник вже отримує будь-який із видів державної допомоги, які призначаються органами соціального захисту населення, відомості про розмір допомоги враховуються цим органом без необхідності її декларування.

Для призначення державної соціальної допомоги на наступний строк уповноважений представник малозабезпеченої сім`ї подає нові заяву та декларацію.

Пунктом 9 Порядку №250 визначено, що середньомісячний сукупний дохід малозабезпеченої сім`ї - обчислений у середньому за місяць дохід усіх членів малозабезпеченої сім`ї, одержаний ними протягом шести місяців.

Шість місяців становлять два квартали, що передують місяцю, який передує місяцю звернення за призначенням державної соціальної допомоги (далі - період, за який враховуються доходи).

Середньомісячний сукупний дохід малозабезпеченої сім`ї для призначення державної соціальної допомоги визначається відповідно до Порядку обчислення середньомісячного сукупного доходу сім`ї (домогосподарства) для усіх видів державної соціальної допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 р. № 632.

Підпунктом 1 пункту 10 Порядку №250, який покладений відповідачем в основу спірного рішення, визначено, що державна соціальна допомога не призначається, якщо:

1) у складі сім`ї є працездатні особи, які досягли 18-річного віку станом на початок періоду, за який враховуються доходи, та не працювали, не проходили військової служби, не провадили підприємницької чи професійної незалежної діяльності, не здобували освіти за денною формою здобуття освіти в закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти, не зареєстровані в центрі зайнятості як безробітні або як такі, що шукають роботу, сумарно більше ніж три місяці протягом періоду, за який враховуються доходи (крім випадків, передбачених у пункті 11 цього Порядку).

Державна соціальна допомога у зазначеному випадку призначається, якщо особи протягом періоду, за який враховуються доходи:

сплатили або за них сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі, не меншому від мінімального, сумарно протягом трьох місяців;

доглядали за дітьми до досягнення ними трирічного віку або за дітьми, які потребують догляду протягом часу, визначеного в медичному висновку лікарсько-консультативної комісії, але не більше ніж до досягнення ними шестирічного віку, за дітьми, хворими на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, за дітьми, які отримали тяжку травму, потребують трансплантації органа, потребують паліативної допомоги, яким не встановлено інвалідності, за особою з інвалідністю І групи, за особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок психічного розладу, за дитиною з інвалідністю віком до 18 років, а також за особами, які досягли 80-річного віку; надавали соціальні послуги з догляду відповідно до законодавства.

Отже, тлумачення конструкції зазначеної правової норми дозволяє дійти висновку про те, що в її першому абзаці наведена обставина, за наявності якої відповідна допомога не надається, а саме: наявність у складі сім`ї працездатних осіб, які досягли 18-річного віку станом на початок періоду, за який враховуються доходи, та:

- не працювали;

- не проходили військової служби,

- не провадили підприємницької чи професійної незалежної діяльності;

- не здобували освіти за денною формою здобуття освіти в закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти;

- не зареєстровані в центрі зайнятості як безробітні або як такі, що шукають роботу, сумарно більше ніж три місяці протягом періоду, за який враховуються доходи (крім випадків, передбачених у пункті 11 цього Порядку).

При цьому абзац другий цієї норми наводить випадки, за яких відповідна допомога все ж таки може бути призначена, навіть за умови наявності обставин, визначених в абзаці першому. Тобто абзац другий підлягає застосуванню виключно у разі наявності обставин, визначених у абзаці першому, а тому першочерговим має бути встановлено, чи підпають обставини цієї справи під випадки, визначені у абзаці першому підпункту 1 пункту 10 Порядку №250.

Суд зазначає, що у період, який підлягає дослідженню - з 01.04.2020 по 31.09.2020, усі працездатні члені сім`ї позивачки мали статус працюючих осіб, а саме:

1) ОСОБА_1 працювала: на посаді помічника директора ПП «Філгаз-вода» (у період з 01.01.2020 по 01.05.2020), продавцем продовольчих товарів в ТОВ «Фора» (у період з 24.06.2020 по 06.08.2020), що підтверджується копією трудової книжки;

2) ОСОБА_4 був засновником та керівником ПП «Філгаз-вода», що підтверджується рішенням засновника від 21.02.2018 №1, копією статуту підприємства та інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Як було вказано вище, інформація про дохід, отриманий ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , була підтверджена відповідними документами, у тому числі довідками про доходи, виданими ПП «Філгаз-вода», які були додані позивачкою до заяви про виплату допомоги.

При цьому, статус працюючих осіб був наявний у позивачки та її чоловіка станом на 01.04.2020, тобто станом на початок періоду, за який враховуються доходи, як того вимагає вищенаведений абзац перший підпункту 1 пункту 10 Порядку №250, що свідчить про безпідставне застосування відповідачем абзацу другого вказаного підпункту в частині встановлення обставин наявності або відсутності фактів сплати єдиного соціального внеску.

Більш того, суд зазначає, що навіть за умови встановлення обставин сплати чоловіком позивачки ЄСВ, відповідачем не було враховано таке.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі – Закон №2464) платниками єдиного внеску є роботодавці:

- підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Частиною другою статті 6 Закону №2464 визначено, що платник єдиного внеску зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску.

Частиною четвертою статті 5 Закону №2464 визначено, що обов`язки платників єдиного внеску виникають: у осіб, зазначених в абзацах другому, третьому, п`ятому та сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - з дня їх державної реєстрації відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

Відповідно до частини першої статті 7 Закону №2464 єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати (ч.5 ст.7 Закону №2464).

Згідно з частиною п`ятою статті 8 Закону №2464 єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску, встановлена цією частиною, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.

Таким чином, оскільки ОСОБА_4 є керівником ПП "Філгаз-Вода" та отримує дохід від вказаного підприємства, що підтверджується відповідною довідкою про доходи, саме ПП «Філгаз-Вода» є платником ЄСВ та несе обов`язок за сплату цього внеску за ОСОБА_4 .

При цьому, несплата або неналежна сплата ПП «Філгаз-Вода» відповідних сум ЄСВ не може тягнути за собою негативні наслідки для ОСОБА_4 , оскільки адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування віднесено до компетенції контролюючих (податкових) органів.

Також суд звертає увагу на те, що відповідно до положень статей 72, 74, 75, 77 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Водночас, під час розгляду справи відповідач взагалі не надав суду тих доказів, на які він посилався у відзиві на позовну заяву, а саме: підтвердження того, що за даними органів Державної податкової служби України та Пенсійного фонду України єдиний внесок за ОСОБА_4 не був сплачений у розмірі, не меншому від мінімального, сумарно протягом трьох місяців.

Так, вказані відомості зазначені лише відповідачем у власному розрахунку середньомісячного сукупного доходу сім`ї, проте не підтверджені жодними доказами, а саме: відомостями органів ДПС та ПФУ.

За таких обставин, суд визнає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Управління соціального захисту населення Обухівської районної державної адміністрації Київської області від 04.02.2021, реєстраційний номер 10, про відмову в наданні державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім`ї ОСОБА_1 .

Крім того, захист порушених прав позивача також потребує зобов`язання Управління соціального захисту населення Обухівської районної державної адміністрації Київської області здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім`ї за її заявою від 26.01.2021.

При цьому задоволення позову у такий спосіб не є втручанням у дискрецію суб`єкта владних повноважень через відсутність у відповідача права адміністративного розсуду.

Так, згідно з Рекомендацією № R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Водночас, згідно пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов`язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.

З урахуванням тієї обставини, що оскаржувані дії відповідача у розглядуваній ситуації не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях та чітко обмежені нормами Закону №1768 та Порядку №250, а та підстава, яка була покладена в основу прийняття рішення про відмову у наданні допомоги, була визнана судом незаконною, суд вважає, що ефективний захист порушеного права позивачки потребує зобов`язання відповідача вчинити ті дії, від здійснення яких він незаконно ухилився.

Водночас, суд вважає передчасними та такими, що не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині зобов`язання начальника Управління соціального захисту населення Обухівської районної державної адміністрації Київської області ОСОБА_3 при розрахунку та призначенні соціальної допомоги малозабезпеченій сім`ї дотримуватись статті 19 Конституції України та прийняти рішення згідно постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2003 №250, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №632, а саме: пункту 10, пункту 5 та пункту 12, де чітко зазначається, що якщо непрацюючі особи працездатного віку самозайнялися, їм рахується лише 50% доходу до сукупного доходу як малозабезпеченої особи.

Так, суд зазначає, що ключовим правовим питанням у справі, щодо якого фактично виник спір, є право позивачки на повторне призначення їй державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім`ї відповідно до Закону №1768 та Порядку №250.

Отже, питання щодо показників, які мають враховуватися при призначенні допомоги та визначенні її розміру, є похідними і повинні вирішуватись після вирішення питання про наявність відповідного права на призначення допомоги.

Суд зауважує, що відповідач у відповідь на заяву позивачки відмовив їй у призначенні допомоги з мотивів наявності у складі сім`ї працездатного, що не здійснює догляду, який не працював 3 місяці в періоді, за який враховується дохід.

Відтак спору щодо розміру допомоги і щодо показників, які враховуються при її призначенні, на час звернення позивачки у цій справі до суду не існувало.

Також, відповідач ще не ухвалював рішення щодо призначення позивачці державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім`ї на виконання цього рішення суду, а тому відсутні підстави вважати, що права позивачки у зазначеній частині при здійсненні такого призначення будуть порушені.

Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити, як передчасних.

Отже, позов підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання стосовно розподілу судових витрат, суд враховує наступне.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що під час звернення до суду позивачкою сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн., що підтверджується наявною у справі квитанцією.

Враховуючи задоволення позовних вимог, сума судового збору, яка підлягає стягненню на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - відповідача, становить 908,00 грн.

Керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Обухівської районної державної адміністрації Київської області від 04.02.2021, реєстраційний номер 10, про відмову в наданні державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім`ї ОСОБА_1 .

3. Зобов`язати Управління соціального захисту населення Обухівської районної державної адміністрації Київської області здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім`ї за її заявою від 26.01.2021.

4. В іншій частині в позові відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Управління соціального захисту населення Обухівської районної державної адміністрації Київської області, судовий збір у розмірі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень 00 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Дудін С.О.