Рішення № 97659011, 10.06.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, тел. +380 (044) 207 80 91

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2021 року № 320/927/21

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Лапія С.М.,

за участі: секретаря судового засідання – Кушнеревич А. В.,

представника позивача – Бондаренко Я. С.,

представника відповідача Вахатової І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ТОВ «Трансфлот» до ГУ Держпраці в Київській області про визнання протиправною та скасування постанови від 07.12.2020,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансфлот" з позовом, у якому просить визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Київській області про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 07.12.2020 № КВ 1262/57/АВ/ТД/ФС-185.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постанова є протиправною, такою що прийнята із порушенням належної адміністративної процедури та складена на підставі акту інспекційного відвідування, який не містить повного дослідження всіх дійсних обставин, не відповідає нормам чинного законодавства.

Представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.02.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник позивача у судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечила та просила відмовити у задоволенні позову.

Судом встановлено, що ТОВ «Трансфлот» з 27.12.2007 зареєстровне юридичною особою.

Відповідно до наказу Головного управління Держпраці у Київській області «Про проведення інспекційного відвідування ТОВ «Трансфлот» від 29.10.2020 № 3359, направлення на проведення інспекційного відвідування від 29.10.2020 № 1262, на підставі листа Управління стратегічних розслідувань Національної поліції України від 27.10.2020 № 5445/55/109/01-2020 відповідачем проведено інспекційне відвідування у ТОВ «Трансфлот».

Під час інспекційного відвідування відібрано пояснення у:

- ОСОБА_1 , який пояснив, що працює офіційно у ТОВ «ТРАНСФЛОТ» з березня 2019 року на посаді різноробочого, підсобного працівника.

- ОСОБА_2 , який зазначив, що працює у ТОВ «ТРАНСФЛОТ» неофіційно з 29 січня 2020 року на посаді механіка по двигунах. Вказівки по роботі надає директор ОСОБА_3 .

- ОСОБА_4 , який пояснив, що працює у ТОВ «ТРАНСФЛОТ» неофіційно з 10 жовтня 2020 року на посаді електрозварювальника. Вказівки по роботі надає ОСОБА_5 та директор ОСОБА_3 .

- ОСОБА_6 , який зазначив, що працює у ТОВ «ТРАНСФЛОТ» неофіційно з 27 жовтня 2020 року на посаді маляра. Вказівки по роботі надає ОСОБА_5 та директор ОСОБА_3 .

- ОСОБА_7 , який надав пояснення, що працює у ТОВ «ТРАНСФЛОТ» неофіційно з 27 жовтня 2020 року на посаді маляра. Вказівки по роботі надає ОСОБА_5 та директор ОСОБА_3 .

- ОСОБА_8 , який зазначив, що працює у ТОВ «ТРАНСФЛОТ» неофіційно з 22 жовтня 2020 року на посаді різноробочого (підсобного робітника). Вказівки по роботі надає ОСОБА_1 .

- ОСОБА_9 , який зазначив, що працює у ТОВ «ТРАНСФЛОТ» неофіційно з на стажуванні з 26 жовтня 2020 року на посаді кухаря. Вказівки по роботі надає директор ОСОБА_3 .

- ОСОБА_10 , який пояснив, що працює у ТОВ «ТРАНСФЛОТ» неофіційно на стажуванні з 28 жовтня 2020 року на посаді маляра машинного відділення. Вказівки по роботі надає ОСОБА_11 та директор ОСОБА_3 .

Відповідачем 30.10.2020 надано позивачу вимогу про надання документів № 1262, а саме : довідку про реєстрацію в органах статистики , Виписка або Витяг, наказ про призначення керівника, особова картка форми П-2 керівника, колективний договір Правила внутрішнього трудового розпорядку, штатні розписи, документи «Про прийняття на роботу» всіх працівників (в т.ч. заяви, накази про прийом на роботу, повідомлення про прийняття працівників ДФС та квитанція № 2;, особові картки форми П-2), посадові інструкції працівників, книга обліку та руху трудових книжок, трудові книжки, розрахунково-платіжні відомості та відомості про виплату заробітної плати працівникам з датою такої виплати (банківські виписки або платіжні доручення), табелі обліку використання робочого часу, накази про звільнення працівників та відомості на виплату їм розрахункових коштів, графік відпусток, журнал з підписами працівників щодо проведеного інструктажу з охорони праці, копії договорів ЦПХ, які було укладено, інші документи щодо ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 .

За результатами інспекційного відвідування складено акт від 12.11.2020 № КВ/1262/57/АВ.

Інспекційним відвідуванням встановлено порушення позивачем вимог ч. 1 ст. 21, ч. 1, ч. 3 ст. 24, КЗпП України, а саме: допущено до роботи сім працівників ( ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ) без оформлення трудових відносин.

Як слідує з доповідної записки від 04.11.2020 № 299, відповідачем подано запит до Пенсійного фонду України щодо оформлення ТОВ «Трансфлот найманих працівників. На даний запит отримано відповідь, згідно якої працевлаштованими є: ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_1 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 .

За результатами розгляду порушення позивачем вимог ч. 1 ст. 21, ч. 1, ч. 3 ст. 24 КЗпП України першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Київській області Андрієнком Владиславом Степановичем на підставі акта інспекційного відвідування від 12.11.2020 прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 07.12.2020 № КВ1262/57/АВ/ТД/ФС-185, якою накладено на позивача штраф у розмірі 350000, 00 грн.

Позивач, не погоджуючись з оскаржуваною постановою, звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися, суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 № 877-V (далі - Закон № 877).

Відповідно до частин 4 та 5 статті 2 Закону № 877 заходи контролю здійснюються органами державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин дванадцятої - чотирнадцятої статті 4, частини одинадцятої статті 4-1, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої, шостої та десятої статті 7, статей 9, 10, 12, 19, 20, 21 цього Закону.

Статтею 259 КЗпП України встановлено, що державний нагляд та контроль за держанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно пунктів 5 та 6 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 96, Держпраці для виконання покладених на неї завдань має право безперешкодно проводити відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об`єктів виробництва фізичних юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, здійснення нагляду та контролю за додержанням якого віднесено до повноважень Держпраці.

Під час проведення інспекційного відвідування інспектори праці керуються Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року № 823 (далі - Порядок № 823).

Відповідно до підпунктів 1-5 пункту 5 Порядку № 823 інспекційні відвідування проводяться: за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю; за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин; за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту; за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю; за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю.

Пунктом 11 Порядку № 823 визначено, що інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право:

під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця;

ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об`єктом відвідування їх копії або витяги;

наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об`єкта відвідування запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення.

Пунктом 12 Порядку № 823 передбачено, що вимога інспектора праці про надання об`єктом відвідування для ознайомлення документів та/або їх копій чи витягів з документів, пояснень, доступу до приміщень, організації робочого місця, внесена в межах повноважень, є обов`язковою для виконання.

Згідно пункту 19 Порядку № 823 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю припис про їх усунення.

Відповідно до пункту 21 Порядку № 823 у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об`єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

Частиною 2 статті 265 КЗпП України передбачено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі:

фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;

порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;

недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;

недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;

вчинення дій, передбачених абзацом шостим цієї частини, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, - у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;

порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 визначений Порядок накладання штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення ( далі -Порядок № 509).

Відповідно до абзацу 6 пункту 2 Порядку № 509 штрафи накладаються на підставі акта про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування.

Пунктом 3 Порядку № 509 встановлено, що справа про накладення штрафу (далі - справа) розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку.

Про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб`єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п`ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

З огляду на зазначене вбачається, що законодавством передбачено обов`язок суб`єкта господарювання допустити посадових осіб Держпраці до перевірки та надавати витребувані документи відповідно до вимог органу нагляду та контролю.

У той же час суд зазначає, що такий обов`язок суб`єкта господарювання, який перевіряється, кореспондується з правом посадових осіб контролюючого органу, що визначені в п. 11 Порядку № 823 щодо їх проходу до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця, ознайомлення з документами та відібрання пояснень.

Щодо наявності підстав для прийняття оскаржуваної постанови, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 3 статті 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За визначенням ч.1 ст.21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно з частиною 1 статті 23 Кодексу законів про працю України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Відповідно до частини 1 статті 24 Кодексу законів про працю України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Отже, діяльність працівника в рамках трудового договору характеризується наступними правовими ознаками: праця юридично несамостійна, протікає в рамках певного підприємства, установи, організації (юридичної особи) або в окремого громадянина (фізичної особи); не на свій страх і ризик, а шляхом виконання в роботі вказівок і розпоряджень власника або уповноваженого ним органу; праця має гарантовану оплату; виконання роботи певного виду (трудової функції); трудовий договір, як правило, укладається на невизначений час; здійснення трудової діяльності відбувається, як правило, в складі трудового колективу; виконання протягом встановленого робочого часу певних норм праці; встановлення спеціальних умов матеріальної відповідальності; застосування заходів дисциплінарної відповідальності; забезпечення роботодавцем соціальних гарантій.

Так, під час інспекційного відвідування відповідачем встановлено, що ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 були допущені позивачем до роботи без укладення трудового договору, без наказу та повідомлення ДПС про прийняття працівників на роботу. Документи, що підтверджують факт офіційного працевлаштування зазначених громадян (трудовий договір, наказ про прийняття, повідомлення ДПС про прийняття працівника на роботу), на день інспекційного відвідування за місцем здійснення діяльності відсутні.

Підпунктами 3,5,6 пункту 11 Порядку № 823 закріплено, що інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно без попереднього повідомлення мають право, зокрема:

- наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об`єкта відвідування, іншим особам, що володіють необхідною інформацією, запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення

- на надання робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування;

- фіксувати проведення інспекційного відвідування, у тому числі з питань виявлення неоформлених трудових відносин, засобами аудіо-, фото- та відеотехніки.

Отже, наведеними нормами, окрім права інспекторів праці на отримання від керівника та/або працівників об`єкта відвідування, інших осіб, на запитання, що стосуються законодавства про працю усних та/або письмових пояснень, закріплено також право фіксувати проведення інспекційного відвідування, у тому числі з питань виявлення неоформлених трудових відносин, засобами аудіо-, фото- та відеотехніки.

Зважаючи на це, отримані від осіб, які фактично допущені до роботи на об`єкті відвідування, пояснення можуть виступати джерелом інформації для співробітників відповідача. Відповідно, ці пояснення можуть бути використані при складанні акту відвідування та слугувати підставою для висновків про порушення вимог законодавства з боку позивача. Пояснення не мають наперед встановленої сили, не звільняють від доказування та оцінюються судом у сукупності з іншими доказами у справі.

Згідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Також суд звертає увагу сторін, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Оцінюючи надані сторонами докази, їх достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, позивачем не доведені, доказів, які б доводили обґрунтованість заявленого позову, суду не надано, у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Підстав, встановлених ст. 139 КАС України для розподілу судових витрат, немає.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 295 КАС України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лапій С.М.