Рішення № 97658681, 14.06.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2021 року Справа № 280/2635/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання Стовбур А.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

до Військової частини А1978 (69068, м.Запоріжжя, вул.Стефанова, буд.1; код ЄДРПОУ 08160298)

про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) до Військової частини А1978 (далі – відповідач, ВЧ А1978), в якій позивач просить суд:

1) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 13.04.2016 по 16.03.2019 та з 29.10.2019 по 29.10.2020;

2) зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу суму індексації грошового забезпечення за період з 13.04.2016 по 16.03.2019 та з 29.10.2019 по 29.10.2020.

Крім того, просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 500,00 грн.

Позовна заява подана представником позивача адвокатом Кошліченко Н.В., яка діє на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АР 1028572 від 06.11.2020.

В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що проходив військову службу у відповідача, в період проходження служби нарахування грошового забезпечення проводилося не в повному обсязі, а саме з 13.04.2016 по 16.03.2019 та з 29.10.2019 по 29.10.2020 відповідачем не проводилась індексація грошового забезпечення. На відповідне звернення щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за вказані періоди служби позивач отримав відмову, яка мотивована відсутністю правових підстав для нарахування індексації. Позивач вважає бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення за період з 13.04.2016 по 16.03.2019 та з 29.10.2019 по 29.10.2020 протиправною. Просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 06.04.2021 відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

21.04.2021 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень послався на те, що проведення індексації грошових виплат населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік. При цьому, Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі – Порядок №1078) не передбачає механізму виплат сум індексації грошового забезпечення за минулі періоди. У 2016 році відбулося збільшення грошового забезпечення військовослужбовців, у зв`язку з чим, на виконання вимог телеграми Міністра оборони України від 31.12.2015 №248/3/9/1/1150 щодо збільшення грошового забезпечення військовослужбовців, Департаментом фінансів Міністерства оборони України були доведені до військових частин (установ, організацій) роз`яснення від 04.01.2016 №248/3/9/1/2, згідно яких, у зв`язку із внесенням змін до Порядку №1078 індексацію грошового забезпечення військовослужбовців слід не нараховувати до окремого роз`яснення. Звертає увагу, що індексація грошового забезпечення не може вважатися складовою грошового забезпечення в розумінні статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII), тому що вона не є постійною та сталою величиною, яка не змінюється, має несистематичний характер, оскільки індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, що виключає можливість включення індексації грошових доходів до складу грошового забезпечення, яким забезпечується військовослужбовець, звільнений з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини. Посилається на те, що межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям у січні 2016 – лютому 2018 року у Міністерства оборони України не було. Також посилається на те, що з грудня 2018 року по день звільнення зі служби, позивачу виплачено індексацію грошового забезпечення в повному обсязі. Крім того, звертає увагу, що позивачем пропущено строк звернення до суду з даним позовом. На підставі викладеного просить в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Розглянувши надані сторонами письмові докази, суд встановив на їх підставі такі фактичні обставини.

ОСОБА_1 проходив військову службу у ВЧ А1978 (польова пошта В0105).

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини В0105 від 14.04.2016 №98 старшого сержанта ВКЗ ОСОБА_1 , командира відділення такелажного взводу 1 гарматного артилерійського дивізіону частини з 13.04.2016 зараховано до списків особового складу частини на всі види забезпечення, вирішено вважати таким, що справу та посаду прийняв та приступив до виконання службових обов`язків за посадою.

Згідно з витягом з наказу командира військової частини ВЧ А1978 від 16.03.2019 №64 старшого сержанта військової служби за контрактом ОСОБА_1 , командира відділення взводу забезпечення 1 артилерійського дивізіону військової частини, звільнено у запас відповідно до пункту 2 підпункту «а» частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у зв`язку із закінченням строку контракту), з 16.03.2019 виключено із списків особового складу частини, всіх видів забезпечення та направлено до Приазовського районного військового комісаріату Запорізької області.

У подальшому, як зазначено у витязі з наказу командира ВЧ А1978 від 29.10.2019 №262, старшого сержанта військової служби за контрактом ОСОБА_1 , який наказом командира ВЧ А1978 (по особовому складу) від 29.10.2019 №218-РС прийнятий на військову службу за контрактом, призначений на посаду водія-електрика медичного пункту 1 артилерійського дивізіону, військової частини, укладено контракт на 6 місяців, що прибув з Приазовського районного військового комісаріату Запорізької області для подальшого проходження служби, з 29.10.2019 зараховано до списків особового складу частини, на всі види забезпечення та вирішено вважати таким, що справи та посаду прийняв та приступив до виконання службових обов`язків за посадою.

Відповідно до витягу з наказу командира ВЧ А1978 від 29.10.2020 №241 старшого сержанта військової служби за контрактом ОСОБА_1 , старшого оператора взводу управління 1 артилерійського дивізіону військової частини, звільнено у запас відповідно до пункту 2 підпункту «а» частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у зв`язку із закінченням строку контракту), з 29.10.2020 виключено із списків особового складу частини, всіх видів забезпечення та направлено до Приазовського районного військового комісаріату Запорізької області.

Позивач звернувся до відповідача із заявою від 09.11.2020, у якій просив нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період служби у ВЧ та з 16.03.2016 по 16.03.2019 та з 29.10.2019 по 29.10.2020.

Листом від 08.12.2020 №6880, з посиланням на норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-XII (далі – Закон №1282-XII) та Порядку №1078, ВЧ А1978 повідомила, що індексація грошових доходів населення здійснюється в межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів. При цьому, відповідно до статті 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ здійснюють фактичні видатки на грошове забезпечення лише в межах фонду грошового забезпечення. У межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних сил України у січні 2016 року - лютому 2018 року у Міністерстві оборони України не було. Крім того, відповідно до роз`яснення Міністерства соціальної політики України механізму нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за попередні періоди немає. Що стосується індексації грошового забезпечення з березня 2018 року, то відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704 (далі – Постанова №704), було підвищено розміри посадових окладів всіх категорій військовослужбовців. Пунктом 5 Порядку №1078 визначено, що у місяці в якому відбувається підвищення посадових окладів, зазначення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення посадових окладів (тарифних ставок). Індексація грошових доходів населення проводиться, якщо величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації - 103%.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення за період з 13.04.2016 по 16.03.2019 та з 29.10.2019 по 29.10.2020, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

В силу ст.1-2 Закону №2011-XII військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до ч.2, 3 ст.9 Закону №2011-ХІІ, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон №1282-XII.

Відповідно до ст.2 Закону №1282-ХІІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно положень ст.4 Закону №1282-ХІІ, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Як зазначено у ст.6 Закону №1282-ХІІ, у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, визначені Порядком №1078.

Відповідно до п.1-1 Порядку №1078 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Пунктом 2 Порядку №1078 визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

За змістом п.4 Порядку №1078, індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Відповідно до п.5 Порядку №1078, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Отже, місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.

Згідно п.6 Порядку №1078, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік (вказана норма застосовується із 01.12.2015).

Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці.

З аналізу наведених вище нормативно-правових актів, слідує що на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.

Судом встановлено, що відповідно до офіційної інформації Держстату величина індексу споживчих цін у спірний період з квітня 2016 року по лютий 2018 року перевищила поріг індексації 103 % (електронний ресурс: http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2006/ct/cn_rik/isc/isc_u/isc_m_u.htm). Вказані обставини сторонами не оспорюються.

Листом відповідача №6880 від 08.12.2020 та доводами, наведеними у відзиві на позовну заяву, підтверджено, що позивачу за період з 13.04.2016 по 28.02.2018 включно не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення, що свідчить про протиправну бездіяльність відповідача.

При цьому, ст.18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 №2017-ІІІ `визначено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Обґрунтовуючи правомірність своїх дій щодо невиплати позивачу індексації грошового забезпечення, відповідач посилається на роз`яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04.01.2016 №248/3/9/1/2 відповідно до якого індексація грошового забезпечення військовослужбовців не підлягає нарахуванню до окремого роз`яснення та на складну фінансово-економічну ситуацію в державі, відсутність наявного фінансового ресурсу для виплати індексації грошового забезпечення.

Разом з тим, суд зазначає, що посилання відповідача на роз`яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04.01.2016 №248/3/9/1/2, відповідно до якого індексація грошового забезпечення військовослужбовців не підлягає нарахуванню до окремого роз`яснення, та на відсутність фінансового ресурсу, як на підставу для невиплати індексації грошового забезпечення позивача, не можуть бути підтвердженням правомірності його дій.

Суд зауважує, що роз`яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України не є нормативно-правовим актом та не можуть підміняти або заміняти норми, встановлені законами України.

Крім того, безпідставними є посилання на відсутність фінансового ресурсу для здійснення індексації доходу позивача.

Суд зазначає, що відповідно до ст.1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі «Кечко проти України» Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення ст.1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи припинити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне законодавство передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п.23 рішення від 08.11.2005, заява №63134/00).

Так, реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням коштів і базується на спеціальних і чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.

Отже, обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі.

Крім того, твердження відповідача про те, що проведення індексації грошових доходів здійснюється виключно у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів є необґрунтованими, оскільки ч.6 ст.5 Закону №1282-XII не обмежує проведення передбачених чинним законодавством України виплат, а вказує на джерела походження цих коштів.

Вищенаведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 19.07.2019 у справі №240/4911/18.

Також доводи відповідача про відсутність механізму виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовців за минулий період не можуть бути підставою для позбавлення позивача права на оплату праці, однією з основних державних гарантій якого є індексація грошового забезпечення, а не проведення та не виплата цієї гарантії є невиправданим втручанням у права, передбачені статтею 1 Першого протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З огляду на зазначене, суд вважає, що порушене право позивача підлягає поновленню шляхом зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення позивача за період 13.04.2016 по 28.02.2018.

Щодо позовних вимог частині нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 16.03.2019, та з 29.10.2019 по 29.10.2020, суд зазначає таке.

30.08.2017 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №704 (набрала чинності 01.03.2018), якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років.

Отже, у березні 2018 року відбулась зміна та підвищення посадових окладів для всіх військовослужбовців.

Оскільки березень 2018 року є базовим місяцем (значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків), то починаючи з квітня 2018 року для позивача поріг індексації був перевищений лише в жовтні 2018 року та склав 103, 7 % (100,8 х 100,0 х 100,0 х 99,3 х 100,0 х 101,9 х 101,7 індекс споживчих цін за період з квітня по жовтень 2018 року електронний ресурс: ІНФОРМАЦІЯ_1

За змістом пункту 1-1 Порядку №1078 індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Оскільки індекс інфляції за жовтень 2018 року опубліковано в листопаді, то вперше грошове забезпечення позивача підлягало індексації в грудні 2018 року.

З огляду на зазначене, суд доходить до висновку, що індексація грошового забезпечення позивача за період з квітня 2018 року по листопад 2018 року (включно) не проводилася правомірно.

У свою чергу, з матеріалів справи, зокрема, з Довідки-розрахунку про нараховану та виплачену індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 слідує, що у період з грудня 2018 року по березень 2019 року, та з жовтня 2019 року по жовтень 2020 року, позивачу у складі грошового забезпечення нарахована та виплачена індексація.

При цьому, розмір нарахованої та виплаченої індексації за вищевказані періоди служби позивача не є спірним у даній справі.

Підсумовуючи вищенаведене, суд зазначає, що з березня 2018 року по листопад 2018 року у позивача було відсутнє право на індексацію грошового забезпечення, а з грудня 2018 року по березень 2019 року, та з жовтня 2019 року по жовтень 2020 року позивачу нараховувалась індексація, що призводить до висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні позову в даній частині.

Щодо строків звернення до суду з даним позовом суд звертає увагу, що питання щодо дотримання позивачем строків звернення до суду з даним позовом розглянуто в ухвалі про відкриття провадження у справі, де суд з урахуванням позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.09.2020 у справі №806/2883/17, дійшов висновку, що строк звернення до суду з даним позовом не пропущений.

Частиною 1 та 2 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Приписами ст.90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження наданими до матеріалів справи письмовими доказами, є частково обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про часткове задоволення адміністративного позову.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», у зв`язку з чим не поніс відповідних витрат, отже питання розподілу витрат на сплату судового збору не вирішується.

У позовній заяві заявлено клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 500,00 грн.

Відповідно до положень ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2).

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.4).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5).

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.7).

Частиною 7 ст.139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до положень статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Суд зазначає, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

В обґрунтування понесених витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи надано:

- Договір про надання правничої допомоги від №201106-02 від 06.11.2020 (далі – Договір від 06.11.2020);

- Додаткову угоду №1 від 06.11.2020 до Договору від 06.11.2020;

- детальний розрахунок вартості адвокатського гонорару за Договором від 06.11.2020;

- Акт прийому передачі виконаних робіт і послуг від 25.03.2021 до Договору від 06.11.2020;

- квитанція до прибуткового касового ордеру №50 від 25.03.2021.

Відповідно до пункту 1.1 Договору від 06.11.2020 клієнт ( ОСОБА_1 ) доручає, а Адвокат (Кошліченко Н.В.) приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу, зокрема:

надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань;

складання звернень (заяв, скарг, пропозицій) та інших документів правового характеру;

складання процесуальних документів (заперечень, клопотань, претензій, заяв, позовних заяв, апеляційних і касаційних скарг, заяв про вжиття заходів забезпечення позову та інших документів відповідно до вимог процесуального законодавства);

Відповідно до Додаткової угоди №1 до Договору від 06.11.2020 за складання позовної заяви до військової частини з додатками, направлення її до суду, ведення справи, Клієнт сплачує Адвокату гонорар у розмірі 3 500 (три тисячі п`ятсот) гривень.

З детального розрахунку вартості адвокатського гонорару за Договором від 06.11.2020, слідує, що вартість складання заяви про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення, адвокатського запиту до ВЧ А1978 складає 500,00 грн.; вартість складання позовної заяви до ВЧ А1978 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії із підготуванням додатків до неї, для подання до Запорізького окружного адміністративного суду становить 3 000,00 грн.

Підтвердженням виконання робіт (послуг) по Договору від 04.06.2020 є підписаний сторонами акт прийому-передачі виконаних робіт і послуг від 25.03.2021.

Згідно вказаного акту Клієнту надана правова допомога, перелік та вартість якої зазначено у детальному розрахунку вартості адвокатського гонорару за Договором від 06.11.2020.

Факт оплати за надані послуги підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру №50 від 25.03.2021.

Суд зазначає, що із запровадженням з 15.12.2017 року змін до КАС України законодавцем принципово по новому визначено роль суду при вирішенні питання розподілу судових витрат, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами, та не може діяти на користь будь-якої із сторін.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог ч.6 ст.134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.

Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у ст.139 КАС України.

Аналогічні висновки викладені також у постанові Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі №640/15803/19, від 09 березня 2021 року у справі №200/10535/19-а.

Відповідач не заявив про неспівмірність заявлених до відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката, не надав відповідних доказів. У відзиві на позовну заяву лише послався на те, що заперечує проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Оскільки відповідачем не виконано обов`язок по доведенню неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу, а також з урахуванням того, що позовні вимоги задоволено частково, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1 750,00 грн. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 5, 9, 77, 132, 139, 143, 243-246, 255, 295 КАС України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини А1978 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 13 квітня 2016 року по 28 лютого 2018 року.

Зобов`язати Військову частину А1978 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 13 квітня 2016 року по 28 лютого 2018 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини А1978 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 750,00 грн. (одна тисяча сімсот п`ятдесят гривень 00 коп.)

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач – ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач – Військова частина А1978, місцезнаходження: 69068, м.Запоріжжя, вул.Стефанова, буд.1; код ЄДРПОУ 08160298.

Повне судове рішення складено 14.06.2021.

Суддя М.О. Семененко