Рішення № 97658549, 15.06.2021, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

15 червня 2021 року м. Ужгород№ 260/1298/21 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дору Ю.Ю., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини А1556 (вул.128 ОГПБр, буд. 4, м. Мукачево, Мукачівський район, Закарпатська область,89600, код ЄДРПОУ 07792042) про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини А1556 (далі - відповідач) згідно якого просив суд: 1. Визнати протиправним дії військової частини А1556 щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби та грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2015- 2018 роки виходячи з положень Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 №260, а не Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей";2.Зобов`язати Військову частину А1556 здійснити перерахунок та виплату одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 (з урахуванням раніше виплачених сум).; 3.Зобов`язати Військову частину А1556 здійснити перерахунок та виплату грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учасник бойових дій за період 2015-2018 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 (з урахуванням раніше виплачених сум).

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем, на думку позивача, допущено протиправну бездіяльність, яка полягає у не здійсненні ОСОБА_1 нарахування та не виплаті одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби та грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2015 - 2018 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 12.04.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини А1556 про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії. Повідомлено сторін, що розгляд справи відбудеться без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач, Військова частини А1556, надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства. (а.с.23-26)

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу в Військовій частині А 1556.

Наказом командира військової частини А 1556 від 07.02.2018 № 31 позивача було звільнено з військової служби та виключено зі списків особового частини складу та всіх видів забезпечення з 07.02.2018 року.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 14.01.2021 року № 260/3570/20, зобов`язано Військову частину А-1556 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби. Дане рішення набрало законної сили, відповідно до статті 255 КАС України.

Разом з тим, в січні 2021 року позивач звернувся з письмовим запитом до Військової частини А 1566 щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, яка передбачена п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», підпунктами 17-18 статті 10.1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за 2015-2018 роки.

З отриманої відповіді від 03 лютого 2021 року № 143/53/196, ОСОБА_1 стало відомо, що в розрахунок не було включено щомісячну грошову додаткову винагороду у розмірі 60%. (а.с.9-11)

В березні 2021 року позивач звернувся з письмовим запитом до Військової частини А 1566 і щодо включення в розрахунок грошової допомоги у разі звільнення з військової служби щомісячну грошову допомогу у розмірі 60%. Відповідно до листа Військової частини А 1556 від 29.03.2021 року № 143/53/414 щомісячна додаткова грошова винагорода в розрахунок моєї грошової допомоги при звільнення не включена. В здійсненні перерахунку грошової допомоги у разі звільнення зі служби мені було відмовлено. (а.с.12-13)

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, а свої права та інтереси порушеними, оскільки відповідно до довідки Військової частини А 1556 від 20.10.2020 року № 150/53/1554 повний розмір грошового забезпечення позивача (з врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди) на день виключення зі списків особового складу складав 11000 грн, ОСОБА_1 звернувся за захистом свого права до суду.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється Законом України 25 березня 1992 року № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (надалі - Закон № 2232-XII).

Відповідно до частини другої статті 2 Закону № 2232-XII порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов`язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі статтею 40 Закону № 2232-XII гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами.

Права, пільги та соціальні гарантії військовослужбовців визначаються Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ (надалі - Закон № 20ІІ-ХІІ).

Частиною першою статті 9 Закону № 20ІІ-ХІІ визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Частиною другою вказаної статті встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Також, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до частини другої статті 15 Закону № 20ІІ-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій" від 22 вересня 2010 року №889 (далі - Постанова №889), встановлено щомісячну додаткову грошову винагороду: 1) військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, Національної гвардії та Державної прикордонної служби - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення; 2) військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби): з 1 квітня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 року - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення; 3) особам начальницького складу, які проходять службу на посадах льотного складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій, - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

Право на одноразову допомогу при звільненні позивач набув у відповідності до статті 15 Закону № 20ІІ-ХІІ, що не заперечується відповідачем.

Спірними питаннями є склад грошового забезпечення військовослужбовців, яке повинно включатися при обрахунку розміру цієї допомоги та грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учасник бойових дій за період 2015-2018 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 .

Судовим розглядом встановлено, що додаткову грошову винагороду до складу грошового забезпечення, з якого обчислено одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби позивачу та грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учасник бойових дій за період 2015-2018 роки, не включено.

Позиція відповідача щодо відмови від включення додаткової грошової винагороди до складу грошового забезпечення, з якого обчислено одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби позивачу, ґрунтується на тому, що відповідно до розділу ХХХУІІІ пункту 38.6 наказу Міністра оборони України №260 від 11.06.2008 року «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», військовослужбовцям, що Військовослужбовцям, які звільняються з підстав, зазначених у пунктах 38.1 та 38.2 цієї Інструкції, до їх місячного грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога, включаються: звільненим з посад, на які вони були призначені, - оклад за штатною посадою, оклад за військовим званням і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення). Таким чином, включення оспорюваної винагороди при розрахунку виплати одноразової грошової допомоги, не передбачена. Вказує, що винагорода, встановлена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, яку Позивач вважає неправомірно не включеною до складу виплаченої йому грошової допомоги при звільненні та при нарахуванні компенсації за неотриману відпустку як учаснику бойових дій, не входила до структури і складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого нараховувалася й виплачувалася одноразова грошова допомога на підставі пункту 2 статі і 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Ця винагорода мала окремий, особливий і разовий вираз виплати, оскільки виплачувалася тільки тим категоріям військовослужбовців, перелік яких наведений у вказаній постанові, і тоді, коли у фонді грошового забезпечення наявні (передбачені) кошти для її виплати. Зазначена винагорода виплачувалася як доповнення до суми грошового забезпечення.

Разом з тим, частиною четвертою статті 9 Закону № 2011-ХІІ Міністру оборони України надано повноваження лише визначати порядок виплати грошового забезпечення, тоді як право визначення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби та види виплат військовослужбовцям, які включаються до складу місячного грошового забезпечення законом, не віднесено до його компетенції та може бути змінений лише законодавцем.

Отже, при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає саме Закон № 20ІІ-ХІІ, а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам зазначеного Закону.

Відповідач, застосовуючи норми вищезазначених Інструкцій, не врахував пріоритетність законів над підзаконними актами та дискреції держави щодо визначення порядку та розміру гарантій особам, які проходять військову службу.

Суд враховує те, що питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі № 522/2738/17. Приймаючи постанову від 6 лютого 2019 року у вказаній справі, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків: Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону № 20ІІ-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.

Як вбачається із особових карток позивача за період 2015-2018 рр. перед звільненням на підставі Постанови № 889 додаткова грошова винагорода нараховувалась і виплачувалась позивачу щомісяця, підстави вважати таку винагороду одноразовим видом грошового забезпечення відсутні.

При розгляді справи враховано висновок Верховного Суду від 16 травня 2019 року справа № 826/11679/17, від 31 липня 2019 року № 826/3398/17.

За наведеного правового регулювання та обставин справи відповідач протиправно не включив до складу грошового забезпечення позивача, з якого нараховано одноразову грошову допомогу при звільненні, щомісячну додаткову грошову винагороду, що передбачена Постановою №889, оскільки така має постійний характер.

Відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на вищенаведене, суд зазначає, що чинним законодавством передбачено єдине поняття грошового забезпечення військовослужбовців, відповідно до якого вираховуються і пенсійні виплати, і розмір одноразової грошової допомоги при звільненні і грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки.

Враховуючи вищенаведені правові норми, суд приходить до висновку, що щомісячна додаткова грошова винагорода, з якої сплачено страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців і повинні включатися до розрахунку грошової допомоги при звільненні та грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки..

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.10.2018 по справі № 820/3211/17 (К/9901/3668/17).

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Питання щодо розподілу судових витрат, судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору і такий ним не сплачувався.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, ст. 246, ст.255, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини А1556 (вул.128 ОГПБр, буд. 4, м. Мукачево, Мукачівський район, Закарпатська область,89600, код ЄДРПОУ 07792042) про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії військової частини А1556 (вул.128 ОГПБр, буд. 4, м. Мукачево, Мукачівський район, Закарпатська область,89600, код ЄДРПОУ 07792042) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби та грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2015- 2018 роки виходячи з положень Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 №260, а не Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Зобов`язати Військову частину А1556 (вул.128 ОГПБр, буд. 4, м. Мукачево, Мукачівський район, Закарпатська область,89600, код ЄДРПОУ 07792042) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 ,з урахуванням раніше виплачених сум.

Зобов`язати Військову частину А1556 (вул.128 ОГПБр, буд. 4, м. Мукачево, Мукачівський район, Закарпатська область,89600, код ЄДРПОУ 07792042) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учасник бойових дій за період 2015-2018 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяЮ.Ю.Дору