Рішення № 97658485, 04.06.2021, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

04 червня 2021 року м. Ужгород№ 260/1885/20 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді - Калинич Я.М.

при секретарі судового засідання - Попович М.М.

за участю:

позивач: ОСОБА_1 ,

представник позивача: Жураківський М.М.,

представник відповідача: Заяць Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання рішення протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ), через представника - адвоката Жураківського Миколу Миколайовича, звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі – відповідач, ГУ ПФУ в Закарпатській області), в якому просить суд: 1. Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 19.02.2020 року щодо відмови у перерахунку та призначенні пенсії за втратою годувальника виходячи із розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на час смерті годувальника - судді у відставці ОСОБА_2 . 2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області провести перерахунок та призначити виплату пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з втратою годувальника виходячи з розміру довічного грошового утримання годувальника - судді у відставці ОСОБА_2 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 вона втратила годувальника чоловіка, суддю у відставці, ОСОБА_2 і на даний час перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Закарпатській області і отримує пенсію у зв`язку з втратою годувальника, призначену на умовах Закону України від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу». 13 лютого 2020 року вона звернулась до пенсійного органу із заявою про перерахунок її пенсії з урахуванням інформації про розмір суддівської винагороди, яка зазначена в довідці Територіального управління державної судової адміністрації в Закарпатській області №136 від 30.01.2020 року.

Позивач вважає висновки пенсійного органу, викладені у листі від 19.02.2020 року за № 0700-0330-8/5311 про відмову в проведенні перерахунку пенсії, протиправними, оскільки вважає, що пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається із заробітку чи пенсії годувальника, тобто в залежності від того доходу, який мав годувальник на час настання смерті. Визначений вид пенсії (у зв`язку з втратою годувальника) має похідну правову природу від права на пенсію людини, яка була годувальником в сім`ї. Розмір матеріального забезпечення членів сім`ї (пенсії) залежить від розміру пенсії за віком померлого годувальника. Пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається в залежності від того виду матеріального забезпечення, який обрав суддя при виході у відставку: із пенсії чи щомісячного довічного грошового утримання, тобто із того доходу, який суддя отримував на час настання пенсії.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 травня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження.

11 червня 2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву. Заперечуючи вимоги адміністративного позову ОСОБА_1 , відповідач зазначив, що Законом України «Про судоустрій і статус суддів» та Законом України «Про державну службу» не передбачено призначення пенсії у разі втрати годувальника. На момент звернення позивача для перерахунку пенсії, право на такий перерахунок було скасовано.

24 червня 2020 року до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив. У такій зазначає, що ОСОБА_3 працював і після виходу в відставку отримував соціальне забезпечення у вигляді довічного грошового утримання згідно даного Закону України «Про статус суддів» (чинного на момент правовідносин), тому рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005 №8-рп/2005, застосовується і щодо нього, а саме п. 7 мотивувальної частини, про те, що право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов`язків судді. В цьому ж рішенні Конституційний Суд України вказав, що надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя. Представник позивача вважає, що дані вимоги опосередковано стосуються і позивача, як вдови судді в відставці, оскільки вона перебувала в шлюбі із суддею ОСОБА_2 протягом 35 років, проживала разом із суддею, вела з ним спільне господарство, тому як член сім`ї пережила всі передбачені конституційні обмеження щодо професійних суддів, які не можуть належати до політичних партій та профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої, та інші обмеження передбачені законодавством, що забезпечували незалежність конкретного судді за час його роботи.

Ухвалою суду від 01 липня 2020 року закрито підготовче засідання та призначення справи до судового розгляду по суті.

22.09.2020 року Закарпатський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду.

Проте, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.11.2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 22.09.2020 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі №260/1885/20 скасовано та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

16.12.2020 року дана справа повернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду та згідно із протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду передана судді Калинич Я.М. для продовження розгляду.

Ухвалою суду від 21 грудня 2020 року продовжено судовий розгляд справи.

25 лютого 2021 року ухвалою суду було поновлено судовий розгляд та витребувано від Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області пенсійну справу ОСОБА_1 .

11 березня 2021 року до суду надійшла пенсійна справа ОСОБА_1 , на виконання вимог ухвали суду від 25.02.2021 року.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позов підтримали з підстав, викладених у позовній заяві. Просили суд позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову опираючись на мотиви, наведені у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що позивачці ОСОБА_1 з 13.07.2007 року призначена пенсія у зв`язку з втратою годувальника на умовах ст. 37 Закону України від 16.12.1993 року № 3723-XII «Про державну службу» (далі Закон № 3723-XII).

10.02.2020 року ОСОБА_1 звернулась до пенсійного органу із заявою, якою просила здійснити перерахунок її пенсії у зв`язку з втратою годувальника, з урахуванням збільшення розміру суддівської винагороди. До заяви остання надала довідку Територіального управління державної судової адміністрації в Закарпатській області № 136 від 30.01.2020 року.

Рішенням від 19.02.2020 року №0700-0330-8/5311 відповідач відмовив ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії та про відсутність підстав для задоволення її заяви.

Вважаючи таке рішення пенсійного органу протиправним, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, які регулюють спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що задоволенню не належить, з наступних підстав.

Статтею 37 Закону № 3723-XII (в редакції, що була чинною на час призначення пенсії) визначалось, що у разі смерті особи у період перебування на державній службі за наявності у померлого годувальника стажу державної служби не менше 10 років непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні (при цьому дітям - незалежно від того, чи були вони на утриманні померлого годувальника), призначається пенсія у зв`язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім`ї у розмірі 70 відсотків суми заробітної плати померлого годувальника, на яку нараховувалися страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, з урахуванням норм частини п`ятої цієї статті, а на двох і більше членів сім`ї - 90 відсотків. До непрацездатних членів сім`ї належать особи, зазначені у статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Право на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника на умовах, передбачених частиною восьмою цієї статті, мають також непрацездатні члени сім`ї померлої особи, яка отримувала пенсію за цим Законом.

Статтею 37-1 Закону № 3723-ХІІ в редакції, яка діяла до 01.01.2015 року, було передбачено, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв`язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій. Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.

Разом з тим, 01.01.2015 році набрав чинності Закон України від 28.12.2014 року № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 76-VIII), яким, зокрема, статтю 37-1 Закону № 3723-ХІІ викладено у новій редакції, згідно з якою умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, законодавець повноваження на встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій державним службовцям після 01.01.2015 року делегував Уряду.

Правове регулювання Урядом зазначеного питання в період з 01.01.2015 року по 01.12.2015 року знайшло своє відображення у пунктах 4, 5 Постанови Кабінету Міністрів України № 865, за змістом яких підвищення розміру заробітної плати працюючого державного службовця було передумовою для перерахунку пенсії.

Так, пунктами 4, 5 постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 року № 865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» передбачено, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям заробітна плата для перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Законом України «Про державну службу» № 3723-ХІІ, визначається в такому порядку:

1) пенсіонерам, які на момент перерахунку пенсії продовжують працювати на посаді, з якої призначено пенсію, - на підставі поданої довідки про одержувану заробітну плату на момент перерахунку;

2) іншим пенсіонерам - на підставі документів, поданих на час перерахунку, виходячи із сум заробітної плати, яку одержує працюючий державний службовець на відповідній посаді, з якої призначено (перераховано) пенсію, на момент виникнення права на перерахунок.

Перерахунок пенсій провадиться з місяця підвищення розміру заробітної плати працюючого державного службовця на підставі поданої заяви та довідок, виданих державними органами за останнім місцем роботи. Форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення (перерахунку) пенсії державним службовцям, затверджується правлінням ПФУ за погодженням з Мінсоцполітики.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», якою підвищено розміри заробітку працюючих державних службовців та яка відповідно до її пункту 6 застосовується з 01.12.2015 року, пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України № 865 виключено, а пункт 5 викладено в такій редакції: «форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням з Міністерством соціальної політики».

Положень, які б закріплювали можливість перерахунку пенсії у зв`язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців, постанова Кабінету Міністрів України № 1013 не містить.

Отже, з 01.12.2015 року по 01.05.2016 року чинне законодавство, яке регламентувало пенсійне забезпечення державних службовців, підвищення розміру заробітку працюючих державних службовців не визначало як підставу для перерахунку пенсій, призначених за ст. 37 Закону № 3723-ХІІ. При цьому чинна у зазначений період редакція ст. 37-1 Закону № 3723-ХІІ не визначала передумов перерахунку пенсій, а лише відносила вирішення такого питання до компетенції Кабінету Міністрів України.

У ході реформування системи державного управління 10.12.2015 року прийнято новий закон, який регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, - Закон України від 10.12.2015 року № 889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон № 889-VIII).

Зазначений Закон набув чинності 01.05.2016 року, у зв`язку з чим положення Закону України від 16.12.1993 року № 3723-XII «Про державну службу» частково втратили чинність, у тому числі втратили чинність норми, якими було врегульоване пенсійне забезпечення державних службовців.

Натомість у ст. 90 Закону № 889-VIII закріплено правило, за яким пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV), стаття 42 якого визначає підстави перерахунку призначених пенсій, підвищення розміру заробітку працюючих державних службовців до яких не віднесено.

Суд зауважує, що питання, пов`язані з обчисленням розміру пенсії у зв`язку з втратою годувальника, унормовані ст. 37 Закону № 1058-IV, якою передбачено, що пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім`ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім`ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.

Тобто, базовою величиною для визначення розміру пенсії у зв`язку з втратою годувальника на підставі правових норм Закону № 1058-IV є саме розмір пенсії за віком померлого годувальника, яку чоловік позивачки не отримував.

Позивачка вважає, що пенсійний орган, визначаючи розмір спірної пенсії, повинен був враховувати розмір щомісячного грошового утримання судді, яке виплачувалось би її чоловіку (за його життя) з 01.01.2020 року, оскільки така виплата за своєю суттю та в розумінні законодавства є дотриманням конституційних гарантій незалежності судді та уникнення дискримінації утриманців.

Суд вважає, що такі доводи позивача засновані на неправильному розумінні положень ст.ст. 37, 37-1 Закону 3723-XII.

При цьому, суд зазначає, що питання пенсійного забезпечення членів сім`ї суддів, в тому числі, у випадку втрати годувальника, не було врегульовано ні Законом України від 07.02.2002 року № 3018-III «Про судоустрій України», на підставі якого годувальнику (померлому чоловіку позивачки) призначалось довічне грошове утримання, ні Законом України від 02.06.2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», який був чинним на момент звернення позивачки за перерахунком пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

Також, суд зазначає, що довічне грошове утримання судді не є видом пенсії у розумінні норм діючого національного законодавства. Призначення такої виплати передбачено нормами спеціального законодавства, яким, в контексті спірних правовідносин, є Закони № 3018-III, № 2862-XII, № 2453-VI, при цьому, вказаними актами чітко визначено коло суб`єктів, які мають право на таке утримання, а саме - судді.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що конституційний принцип незалежності суддів забезпечує важливу роль судової влади в механізмі захисту прав і свобод людини і громадянина та є запорукою реалізації права на судовий захист, передбаченого частиною першою статті 55 Основного Закону України; положення Конституції України стосовно незалежності суддів, яка є невід`ємним елементом статусу суддів та їх професійної діяльності, пов`язані з принципом поділу державної влади та обумовлені необхідністю забезпечувати основи конституційного ладу й права людини, гарантувати самостійність і незалежність судової влади; гарантії незалежності суддів як необхідні умови здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом встановлені у базових законах з питань судоустрою, судочинства, статусу суддів, мають конституційний зміст і разом з визначеними Основним Законом України складають єдину систему гарантій незалежності суддів та повинні бути реально забезпечені; конституційний статус судді дає підстави ставити до судді високі вимоги і зберігати довіру до його компетентності та неупередженості, передбачає надання йому в майбутньому статусу судді у відставці, що також є гарантією належного здійснення правосуддя.

У рішенні від 08 червня 2016 року у справі № 4-рп/2016 Конституційний Суд України наголошував, що конституційний статус суддів, які здійснюють правосуддя, та суддів у відставці передбачає їх належне матеріальне забезпечення, яке повинне гарантувати здійснення справедливого, незалежного, неупередженого правосуддя.

У цьому ж рішенні Конституційний Суд України вказував, що щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою матеріального забезпечення судді, полягає у гарантованій державою щомісячній грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання судді після звільнення від виконання обов`язків (відставки), а також життєвого рівня, гідного його статусу.

Отже, виплата довічного грошового утримання нерозривно пов`язана з конституційно визначеним статусом професійного судді, не є видом пенсії у розумінні законодавства, а відтак її розмір не може бути базовою величиною при розрахунку розміру пенсії у зв`язку з втратою годувальника, у випадку призначення такої пенсійної виплати непрацездатним членам сім`ї судді.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.07.2019 року № 667/1568/16 та від 15 січня 2020 року у справі № 592/7939/16-а.

За приписами ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки, що викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно із ч. 5 ст. 45 Закону № 1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Оскільки 10.02.2020 року позивач звернулась із заявою про перерахунок пенсії у зв`язку із втратою годувальника, пенсійний орган повинен був прийняти одне з рішень, передбачених ч. 5 ст. 45 Закону № 1058-IV, чого він і зробив.

Відповідно до статті 2 частини 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, відповідач прийняв спірне рішення з урахуванням вимог частини 2 статті 2 КАС України, а тому позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

У зв`язку з відмовою у задоволенні адміністративного позову відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 139, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання рішення протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 14 червня 2021 року.

СуддяЯ. М. Калинич