Рішення № 97658483, 03.06.2021, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

03 червня 2021 року м. Ужгород№ 260/430/21

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючої Скраль Т.В., суддів Дору Ю.Ю., Калинич Я.М.,

з участю секретаря судового засідання – Петрус К.І.,

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач : Національний банк України – представник Булгаков Сергій Валерійович,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Національного банку України (01601, м. Київ, вул. Інститутська, 9, код ЄДРПОУ 00032106) про стягнення компенсації втрати частини доходів та відшкодування за затримку розрахунку при звільненні, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до статті 243 частини 3 КАС України 03 червня 2021 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення у повному обсязі виготовлено 14 червня 2021 року.

04 лютого 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Національного банку України, якою просить стягнути з відповідача компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати у сумі 29829,23 грн. та відшкодування за затримку розрахунку при звільненні в розмірі середнього заробітку за весь час затримки (з 27.02.2015р.) по день фактичного розрахунку (30.12.2020 р.) у сумі 732374,28 грн.

24 лютого 2021 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній адміністративній справі та призначено підготовче засідання.

11 березня 2021 року ухвалою суду заяву представника відповідача про відвід судді Гебеш С.А. - задоволено. Відведено суддю Гебеш С.А. від розгляду адміністративної справи № 260/430/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до Національного банку України про стягнення компенсації втрати частини доходів та відшкодування за затримку розрахунку при звільненні.

12 березня 2021 року відповідно до повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії: головуючий суддя - Скраль Т.В., судді Дору Ю.Ю., Калинич Я.М..

23 квітня 2021 року ухвалою суду закрито пiдготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

1. Позиції сторін.

Позивач свої позовні вимоги аргументувала тим, що Закарпатський окружний адміністративний суд 05.03.2020 року рішенням по справі № 807/1525/16 вирішив: стягнути з Національного Банку України на її користь: заробітну плату за період з 01.12.2014 року по 26.02.2015 року (у сумі 31058,28 грн); невиплачену суму вихідної допомоги при звільненні (у сумі 7569,74 грн); компенсацію за втрату частки заробітної плати та інших виплат у зв`язку із затримкою термінів їх виплати (у сумі 31807,18 грн) із утриманням податків та інших обов`язкових платежів), а також нарахувати і виплатити Позивачці середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати (у розмірі 630683,46 грн) із утриманням податків та інших обов`язкових платежів). Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.08.2020 року в справі № 807/1525/16 рішення суду І інстанції було залишено в силі. Після розгляду касаційної скарги Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - колегія суддів КАС) було прийнято постанову від 23.12.2020 року (далі - постанова від 23.12.2020) в якій суд залишив в силі рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 05.03.2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.08.2020 року в частині задоволення вимог позивача про виплату їй протиправно не нарахованої заробітної плати та недоплаченої суми вихідної допомоги при звільненні та, одночасно, скасовувалось рішення суду І інстанції та апеляційного суду в частині задоволення вимог позивача про стягнення на її користь компенсації та виплати середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати. Зокрема, причиною відмови у зазначених виплатах було те, що суми грошового доходу у вигляді заробітної плати не були фактично нараховані Відповідачем та з Позивачем не було проведено фактичного розрахунку, а невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника є триваючим правопорушенням. На виконання рішень адміністративних судів за результатами розгляду справи № 807/1525/16 НБУ, згідно з його наказами, (остаточно 29.12.2020р.), були нараховані суми заробітної плати за період з 01.12.2014 року по 26.02.2015 року та невиплачена сума вихідної допомоги при звільненні із утриманням з них податків та інших обов`язкових платежів. При цьому, останнім днем фактичного розрахунку є дата 30.12.2020 року, коли Національним банком України на її банківський рахунок було зараховано 22627,16 грн. При виплаті заборгованості ніяких інших сум (компенсації та відшкодування) виплачено не було. Таким чином, виникли підстави для звернення до суду щодо стягнення з відповідача компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати у сумі 29829,23 грн та відшкодування за затримку розрахунку при звільненні в розмірі середнього заробітку за весь час затримки (з 27.02.2015р.) по день фактичного розрахунку (30.12.2020) у сумі 732374,28 грн.

16 березня 2021 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просять у задоволенні позову відмовити, оскільки згідно з наказом Національного банку України від 07.04.2020 року № 1048-к ОСОБА_1 виплачені 10519,74 грн. заробітної плати у межах одного місяця, а відповідно до наказу Національного банку України від 29.12.2020 року № 3380-к - 20538,54 грн. заробітної плати та 7569,74 грн вихідної допомоги при звільненні. ОСОБА_1 звільнена з роботи 26 лютого 2015 року. Таким чином, Національним банком України була затримана виплата 28 108,28 грн за період з 26.02.2015р. до 29.12.2020р. та 10519,74 грн за період з 26.02.2015р. до 07.04.2020р. У разі отримання у березні 2015 року кредиту на суму 28 109,00 грн строком на 70 місяців під 27% річних ОСОБА_1 мала б сплатити банку 22 453,40 грн процентів. У разі отримання у березні 2015 року кредиту на суму 10 520,00 грн строком на 61 місяць під 27% річних ОСОБА_1 мала б сплатити банку 7 338,90 грн процентів. Таким чином, загальна сума сплачених процентів становила б 29 792,30 грн. Позивачка просить стягнути середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні в розмірі 732 374,28 грн, чим явно порушується принцип пропорційності, визначений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року по справі № 761/9584/15-ц. Крім того, позивачка вимагає сплатити їй за той же проміжок часу крім середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, ще й компенсацію за втрату частки заробітної плати та інших виплат у зв`язку із затримкою термінів їх виплати.

25 березня 2021 року позивачкою подано до суду відповідь на відзив, в якому зазначає, що враховуючи правову позицію Верховного Суду саме за адміністративною справою № 807/1525/16, а також адміністративною справою № 826/584/16 від 19.04.2018р. нею прийнято рішення при новому розгляді справи направити заяву про уточнення позовних вимог, яка складалась з прохання збільшення суми компенсації втрати частини доходів та доповнення позовних вимог, а саме: предмету позову стосовно відшкодування у розмірі середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати (з 27.02.2015 року) по день фактичного розрахунку. У свою чергу, в справі № 826/584/16 є посилання на правову позицію Верховного Суду від 21.01.2015 № 6-195цс14, в якій зазначено наступне: «Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у строки зазначені в статті 116 КЗпП України, є підставою для відповідальності, передбаченої частиною першою статті 117 цього Кодексу». Стосовно постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі №761/9584/15-ц вважає за потрібне зазначити, що ця постанова складена більшістю суддів Великої Палати Верховного Суду, при цьому, у самій постанові не зазначено її автора, яким не є суддя-доповідач. Зважаючи на досі значний відсоток суддів, які не повністю підтримали прийняту постанову, просить звернути увагу на окрему думку у даній справі. Зазначає, що компенсація втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати та відшкодування за затримку розрахунку при звільненні в розмірі середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку є різними видами виплат і відповідальність за порушення норм законів, згідно яких передбачені таки виплати, також є різною.

Позивачка, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та відповіді на відзив, підтримала позовні вимоги у повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні, проти задоволення позову заперечила та просила суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

2. Обставини, встановлені судом

Судом встановлено, що 05 березня 2020 року рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду по справі № 807/1525/16, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2020 року, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Національного Банку України на користь ОСОБА_1 : заробітну плату за період з 01 грудня 2014 року по 26 лютого 2015 року в сумі 31 058,28 грн із утриманням податків та інших обов`язкових платежів; невиплачену суму вихідної допомоги при звільненні у розмірі 7569,74 грн із утриманням податків та інших обов`язкових платежів; компенсацію за втрату частки заробітної плати та інших виплат у зв`язку із затримкою термінів їх виплати у сумі 31807,18 грн із утриманням податків та інших обов`язкових платежів. Зобов`язано Національний Банк України нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати у розмірі 630683,46 грн із утриманням податків та інших обов`язкових платежів. В решті позовних вимог відмовлено.

23 грудня 2020 року постановою Верховного Суду касаційну скаргу Національного банку України на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 березня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2020 року задоволено частково. Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 березня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2020 року скасовано в частині задоволення вимог позивача про стягнення на її користь компенсації за втрату частки заробітної плати та інших виплат у зв`язку із затримкою термінів їх виплати у сумі 31807,18 грн, а також в частині зобов`язання Національного банку України нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати у розмірі 630683,46 грн із утриманням податків та інших обов`язкових платежів. Ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні означених вимог позову відмовлено. В іншій частині рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 березня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2020 року залишено без змін.

Стосовно вимоги позивачки про стягнення на її користь компенсації за втрату частки заробітної плати та інших виплат із затримкою термінів їх виплати у сумі 31807,18 грн Верховний Суд зазначив, що суди не взяли до уваги встановлені під час розгляду цієї справи обставини щодо того, що оспорювані суми грошового доходу (заробітна плата та частині вихідної допомоги при звільненні) не були нараховані позивачу, а тому відповідно до означених законодавчих приписів відсутні підстави для здійснення такої компенсації позивачу, у зв`язку з чим позов у цій частині не підлягає задоволенню.

29 грудня 2020 року відповідачем здійснено остаточний розрахунок з ОСОБА_1 , відповідно до довідки від 15.01.2021 № 60-0035/9 у розмірі 28 108,28 грн, у т.ч.: 20 538,54 грн – сума заробітної плати за період з 01 грудня 2014 року по 26 лютого 2015 року; 7 569,74 грн – невиплачена сума вихідної допомоги при звільненні, (а.с. 7) та, як наслідок 04 лютого 2021 року позивач звернулася з даним адміністративним позовом до суду щодо стягнення з відповідача компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати у сумі 29829,23 грн та відшкодування за затримку розрахунку при звільненні в розмірі середнього заробітку за весь час затримки (з 27.02.2015р.) по день фактичного розрахунку (30.12.2020) у сумі 732374,28 грн.

3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом

Що стосується позовної вимоги стягнути з відповідача компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати у сумі 29829,23 грн., судом встановлено наступне.

При нарахуванні компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати слід керуватися Законом України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплат”(далі - Закон № 2050-III), Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів в зв`язку з порушенням строків їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2001 (далі - Порядок № 159).

Статтями 1-3 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати” встановлено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 159 встановлено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 159 компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати (допомога сім`ям з дітьми, державна соціальна допомога особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, страхові виплати дитині, яка народилася з інвалідністю внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо); стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

В силу пункту 7 вказаного Порядку № 159 компенсація проводиться за рахунок джерел, з яких здійснюються відповідні виплати, а саме: власних коштів - підприємствами, установами та організаціями, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об`єднаннями громадян; коштів відповідного бюджету - підприємствами, установами та організаціями, що фінансуються чи дотуються з бюджету; коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування, Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.

Отже, основною умовою для виплати громадянину компенсації передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком № 159, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата). Компенсація за порушення строків виплати такого доходу, який не має разовий характер, проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Згідно статті 34 Закону України "Про оплату праці" компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків їх виплати провадиться відповідно до індексу заростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Заробітна плата, яка не була своєчасно виплачена за: грудень 2014 року - 11521,62 грн; січень 2015 року - 10018, 80 грн; лютий 2015 року - 9517,86 грн.

Заборгованість по зарплаті була нарахована та виплачена відповідачем у 2020 році двома частинами: 15.04.2020 року у сумі 10519,74 грн та за 30.12.2020 року у сумі 20 538,54 грн.

Враховуючи те, що встановлено невиплату заробітної плати позивачу за грудень 2014 року, січень-лютий 1015 року, суд приходить до висновку про наявність підстав для нарахування та виплати компенсації за втрату частки заробітної плати та інших виплат у зв`язку із затримкою термінів їх виплати у сумі 29829,23 грн., яка розраховується відповідно до Порядку № 159 за допомогою калькулятора компенсації за несвоєчасно виплачену заробітну плату (сайт: https://service/mcfr.ua/ua/calc_compensation/):

від 10519, 74 грн. за період з січня 2015 року по квітень 2020 року - сума компенсації становить 10 960, 80 грн.;

від 1001, 88 грн. за період з січня 2015 року по грудень 2020 року - сума компенсації - 1111.11 грн.;

від 10018,80 грн. за період з лютого 2015 по грудень 2020 року - сума компенсації - 10058,07 грн.;

від 9517,86 грн. за період з березня 2015 року по грудень 2020 року - сума компенсації - 7699,25 грн.

Загальна сума становить 29829,23 грн.

Виходячи із меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість даної позовної вимоги, та відповідно наявність правових підстав для задоволення позову в цій частині.

Що стосується позовної вимоги щодо відшкодування за затримку розрахунку при звільненні в розмірі середнього заробітку за весь час затримки (з 27.02.2015р.) по день фактичного розрахунку (30.12.2020) у сумі 732374,28 грн., судом встановлено наступне.

За правилами статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України обумовлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Статтею 117 КЗпП України визначено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні. Частиною першою цієї статті встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз такого правового врегулювання дає змогу суду зробити правовий висновок, який непрямо випливає з приписів частини першої статті 117 КЗпП України, про те, що в разі виплати частини (не всіх) належних звільненому працівникові сум зменшується відповідно розмір відповідальності. І цей розмір відповідальності повинен бути пропорційним розміру невиплачених сум з урахуванням того, що всі належні при звільненні суми становлять сто відсотків, стільки ж відсотків становить розмір середнього заробітку.

Отже, залежно від розміру невиплачених належних звільненому працівникові сум прямо пропорційно належить виплаті розмір середнього заробітку, однак за весь час їх затримки по день фактичного розрахунку.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця (див. пункт 71 постанови від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц).

Зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати таке (див. пункт 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц): - розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; - період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; - ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; - інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

За обставин цієї справи суд вважає за необхідне застосувати критерії зменшення розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, з огляду на таке.

Судом встановлено, що 05 березня 2020 року рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду по справі № 807/1525/16, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2020 року, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Національного Банку України на користь ОСОБА_1 : заробітну плату за період з 01 грудня 2014 року по 26 лютого 2015 року у сумі 31 058,28 грн із утриманням податків та інших обов`язкових платежів; невиплачену суму вихідної допомоги при звільненні у розмірі 7569,74 грн із утриманням податків та інших обов`язкових платежів; компенсацію за втрату частки заробітної плати та інших виплат у зв`язку із затримкою термінів їх виплати у сумі 31807,18 грн із утриманням податків та інших обов`язкових платежів. Зобов`язано Національний Банк України нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати у розмірі 630683,46 грн із утриманням податків та інших обов`язкових платежів. В решті позовних вимог відмовлено.

23 грудня 2020 року постановою Верховного Суду касаційну скаргу Національного банку України на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 березня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2020 року задоволено частково. Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 березня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2020 року скасовано в частині задоволення вимог позивача про стягнення на користь позивача компенсації за втрату частки заробітної плати та інших виплат у зв`язку із затримкою термінів їх виплати у сумі 31807,18 грн, а також в частині зобов`язання Національного банку України нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати у розмірі 630683,46 грн із утриманням податків та інших обов`язкових платежів. Ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні означених вимог позову відмовлено. В іншій частині рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 березня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2020 року залишено без змін.

Як доводить позивач, сума відшкодування за час затримки виплати заробітної плати ОСОБА_1 з 27.02.2015 року по 30.12.2020 року складає 732 374, 28 грн ( 500, 94 грн х 1462 роб.дні).

На перевірку таких доводів, судом встановлено, що 29 грудня 2020 року відповідачем здійснено остаточний розрахунок з ОСОБА_1 , відповідно до довідки від 15.01.2021 № 60-0035/9 у розмірі 28 108,28 грн., у т.ч.: 20 538,54 грн. – сума заробітної плати за період з 01 грудня 2014 року по 26 лютого 2015 року; 7 569,74 грн. – невиплачена сума вихідної допомоги при звільненні, (а.с. 7)

З 2015 року-2020 рік кількість робочих днів з 27.02.2015 року 30.12.2020 року становить 1462 дні.

Обрахована судом відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, сума середнього заробітку за несвоєчасну виплату суми грошового доходу (заробітна плата та частина вихідної допомоги при звільненні), становить 732 374,28 гривень (1462 днів*500,94 грн.).

Враховуючи, що недоплачена сума грошового доходу (заробітна плата та частина вихідної допомоги при звільненні) становить 28 108,28 грн є у двадцять шість разів меншою ніж середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 732 374,28 грн, то суд вважає правильним застосувати до даних правовідносин принцип співмірності.

Установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення або в разі його відсутності в цей день - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі непроведення його до розгляду справи - по день ухвалення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

При задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку працівник мав право, частки, порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

При розгляді даної справи суд враховує правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 24 жовтня 2011 року у справі № 6-39цс11 та у Пленумі Верховного Суду України у Постанові від 24 грудня 1999 року № 13, а також постанову Верховного Суду від 04 квітня 2018 року у справі № 524/1714/16-а (К/9901/8793/18), висновки Верховного Суду України від 27 квітня 2016 року по справі №6-113цс16 та застосовує принцип співмірності, з урахуванням таких обставин, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати тощо.

Аналогічна позиція викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30 жовтня 2019 року по справі № 806/2473/18, від 24 липня 2019 року по справі № 805/3167/18-а.

Зокрема, істотність частки нарахованої суми заробітної плати та частини вихідної допомоги при звільненні в порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку складає 28 108,28 грн./732 374,28 грн. (недоплачена сума грошового доходу (заробітна плата та частина вихідної допомоги при звільненні))/середній заробіток за весь час затримки розрахунку) = 0,04.

Сума, яка підлягає відшкодуванню становить: 500,94 грн. (середня заробітна плата позивача за один робочий день) х 0,04 х 1462 (робочих днів затримки розрахунку) = 29 294,97 грн..

Отже, з врахуванням принципу справедливості та співмірності, суд приходить до висновку, що середній заробіток за час затримки розрахунку має бути перерахований та виплачений позивачу у розмірі 29 294,97 грн. з урахуванням істотності частки недоплаченої суми порівняно із середнім заробітком позивача.

Задля відновлення порушеного права позивача, враховуючи положеннястатті 245 КАС України, суд вважає за необхідне зобов`язати Національний банк України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати у сумі 29 829,23 грн. та відшкодування за затримку розрахунку при звільненні в розмірі середнього заробітку за весь час затримки з 27 лютого 2015 року по 30 грудня 2020 року у сумі 29 294,97 грн.

Відповідно до статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та, відповідно, наявність правових підстав для задоволення позову частково з мотивів, що вищезазначені.

Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивачем при поданні адміністративного позову сплачено судовий збір у розмірі 3 980,90 грн, що підтверджується квитанцією № 2831920131від 19 лютого 2021 року. (а.с. 37)ю

Оскільки загальна сума стягнення з відповідача на користь позивача за результатами розгляду справи зменшена (задоволена) судом з 762 203,51 грн. до 59 123,50 грн., то судові витрати, що підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволеним вимогам складають 308,85 грн..

Керуючись статтями 9, 14, 242-246, 255, 295 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов ОСОБА_1 до Національного банку України про стягнення компенсації втрати частини доходів та відшкодування за затримку розрахунку при звільненні - задовольнити частково.

2. Зобов`язати Національний банк України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати у сумі 29 829,23 грн. (двадцять дев`ять тисяч вісімсот двадцять дев`ять гривень 23 коп.) та відшкодування за затримку розрахунку при звільненні в розмірі середнього заробітку за весь час затримки з 27 лютого 2015 року по 30 грудня 2020 року у сумі 29 294,97 грн. (двадцять дев`ять тисяч двісті дев`яносто чотири, 97 коп.).

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Національного банку України (01601, м. Київ, вул. Інститутська, 9, код ЄДРПОУ 00032106) судові витрати у розмірі 308,85 грн. (триста вісім тисяч, 85 коп.).

4. В решті позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України (пункт 15.5)).

Головуюча Т.В.Скраль Судді Ю.Ю. Дору

Я.М. Калинич