Ухвала суду № 97658392, 15.06.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

(про відмову у відводі судді)

15 червня 2021 року м. Житомир справа № 240/19150/20

категорія 106030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Г.В., розглянувши заяву про відвід судді в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Житомирської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування пункту наказу, визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

встановив:

03 листопада 2020 року до Житомирського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 у якій просить:

- визнати протиправним та скасувати п. 2 наказу Генерального прокурора України за № 300 к від 22 березня 2002 року про звільнення його з посади та органів прокуратури з позбавленням класного чина;

- визнати протиправною бездіяльність Житомирської обласної прокуратури щодо не поновлення його на посаді, з якої він був незаконно звільнений на підставі оскаржуваного наказу та зобов`язати Житомирську обласну прокуратуру вчинити певні дії, а саме поновити його в органах прокуратури на посаді старшого прокурора відділу нагляду за виконанням законів спец підрозділами та іншими державними органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією прокуратури Житомирської області або на різнозначній посаді з 16 березня 2002 року, а також внести зміни до трудової книжки відповідно до вимог чинного законодавства;

- стягнути з Житомирської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 3000000 (три мільйони) грн.;

- допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення його, в органах прокуратури на посаді старшого прокурора відділу нагляду за виконанням законів спецпідрозділами та іншими державними органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією прокуратури Житомирської області

- допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Житомирської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 заробітну плату в межах одного місяця.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2020 року позовну заяву залишено без руху для надання позивачем до суду обґрунтованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з позовом та доказів поважності причини такого пропуску.

На усунення недоліків позовної заяви позивачем 30 листопада 2020 року подано заяву про поновлення строку звернення до суду з позовом.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2020 року позовну заяву повернено позивачу на підставі положень ст.123 та п. 9 ч.4 ст. 169 КАС України, у зв`язку відсутністю поважних причин пропуску позивачем строку звернення до суду.

25 березня 2021 року постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2020 року у справі №240/19150/20 скасовано.

Справу направлено до Житомирського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 05 травня 2021 року позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення виявлених недоліків шляхом надання до суду примірника позовної заяви з додатками (для суду) та копію позовної заяви з додатками у відповідності до кількості учасників справи.

Відповідно до ухвали судді Житомирського окружного адміністративного суду від 17 травня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Житомирської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування пункту наказу, визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Справу призначено до розгляду на 10 червня 2021 року.

07 червня 2021 року через відділ документального забезпечення суду представником Житомирської обласної прокуратури було подано клопотання про залишення позову без розгляду (вх.№30916/21). Також цього ж дня було подано відзив (вх.№30922/21).

10 червня 2021 року через відділ документального забезпечення суду позивачем було подано клопотання про витребування доказів (вх.№31711/21) та клопотання про долучення додаткових доказів по справі (вх.31779/21).

10 червня 2021 року, у підготовчому судовому засіданні було оголошено перерву до 17 червня 2021 року, надано час позивачу ознайомитися із клопотанням представника відповідача, про залишення позовної заяви без розгляду.

14 червня 2021 до суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про відвід судді Чернової Г.В. Клопотання обґрунтовано тим, що на думку позивача, у головуючої судді є домовленості з відповідачами по справі, щодо тих рішень, які приймались та будуть нею прийматися, про ці домовленості свідчить також прийняте рішення суддею 10.06.2021 про те, що в першу чергу необхідно буде розглянути клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду, хоча це питання вже вирішено апеляційною інстанцією тим самим, на думку позивача суддею Черновою Г.В. порушено принцип рівності учасників судового процесу, так, як першим повинні розглядатися клопотання позивача, а вже потім відповідачів.

Окрім того, позивач вказує, що йому стало відомо про те, що суддя Чернова Г.В. знаходиться в хороших відносинах, з суддею Житомирського районного суду Баренко С.Г., а та в свою чергу, вороже ставилась до ОСОБА_1 , про що свідчить вирок Погребищенського районного суду Вінницької області від 15.04.2016 та довідка члена Вищої ради юстиції Сафулько С.Ф . Підсумовуючи вищевказане, керуючись положеннями п. 1 ст. 6 "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод", що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, ОСОБА_1 просить відвести головуючого суддю по справі, Чернову Ганну Валеріївну , від розгляду справи №240/19150/20.

Оцінивши доводи заяви про відвід судді, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) за наявності обставин, встановлених статтею 36, 37 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):

1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;

2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;

3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді;

5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 40 КАС України питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Згідно із ч. 4 ст. 40 КАС України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

Згідно з ст.ст. 126, 129 Конституції України незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України. Вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється. Суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

За приписами ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.

Загальна декларація з прав людини (ст.10) та Міжнародний пакт про громадянські і політичні права (ч.1 ст.14) гарантує право кожної особи на розгляд її справи компетентним незалежним та неупередженим судом у встановленому законом порядку. Незалежне суддівство є відповідальним за належну реалізацію цього права. Незалежність суддів передбачає, що судді повинні приймати безсторонні рішення згідно з власною оцінкою фактів і знанням права, без будь-якого втручання, прямого або непрямого, з будь-якого боку і з будь-яких причин.

Об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття (Розділ Другий показник. Об`єктивність. Бангалорські принципи поведінки суддів).

Частина 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод містить вимоги щодо неупередженості суду. Зокрема, Європейський суд з прав людини розрізняє чи в конкретній справі існує яке-небудь переконання або особиста зацікавленість даного судді та вимоги чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в цьому (рішення у справах "Piersac vs Belgium", "Grieves vs UK"). Крім того, відповідно до принципу, який є стабільним та викладеним в Рішенні ЄСПЛ по справі Le Comte, Van Leuven i De Meyere vs Belgium, суд має бути неупередженим і безстороннім.

Особиста безсторонність судді презумується, поки не надано доказів протилежного, про що зазначено у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Веттштайн проти Швейцарії" та у п. 50 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Білуха проти України".

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 09.11.2006 у справі "Білуха проти України" визначено, що наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст.6 Конвенції має визначатися за суб`єктивними та об`єктивними критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто те, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у конкретній справі. Згідно з об`єктивним критерієм визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад умови, за яких були б неможливі будь-які сумніви в його безсторонності. У кожній окремій справі слід вирішувати чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, які свідчать про відсутність безсторонності суду.

Так, поняття незалежності та об`єктивної безсторонності тісно пов`язані між собою. З суб`єктивної точки зору, суд не повинен виявляти будь-яку упередженість або особисті переконання. Об`єктивний підхід стосується надання судом необхідних гарантій для відсутності можливості будь-якого правомірного сумніву щодо безсторонності і незалежності суду.

Отже, в заяві про відвід, позивач зазначає, що у судді Чернової Г.В. є домовленість з відповідачами по справі, щодо рішень які приймались та будуть нею прийматися, однак суд вважає, що це є виключно припущенням, а тому не може бути підставою для відводу, оскільки вказані підстави не обґрунтовані та не підтверджені жодними доказами.

Доводи позивача про порушення черговості розгляду клопотань у судовому засіданні також не можуть свідчити про наявність підстав, передбачених статтею 36 КАС України.

Відповідно до ч. 3 ст. 166 КАС України заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

Згідно роз`яснення Пленуму Верховного Суду України в п.10 Постанови №8 від 13 червня 2007 року "Про незалежність судової влади", процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом, відповідно, незгода сторони з винесеним суддею судовим рішенням, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, розгляд суддею клопотань сторін по справі, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

При цьому, незгода особи, яка бере участь у справі, з процесуальними діями судді під час судового розгляду справи є підставою для оскарження прийнятих за результатами розгляду справи рішень в апеляційному чи касаційному порядку. Оцінку процесуальним діям суду можуть надавати лише суди вищих інстанції.

В контексті наведеного суд відмічає, що факт незгоди стороною з процесуальними діями судді не є тією підставою, що викликає сумніви в упередженості судді.

Що стосується доводів зазначених в заяві ОСОБА_1 , про те що суддя Чернова Г.В. знаходить в хороших відносинах, із суддею Житомирського районного суду Баренко С.Г., та з членами її сім`ї, а відповідно не може зберігати неупередженість та об`єктивність під час розгляду цієї справі.

Слід зазначити, що з 1997 році по 2005 роки Чернова Г.В. працювала в Житомирському районному суді на різних посадах, та була знайома із суддею Баренко С.Г., яка також працювала у вищевказаному суді, проте дана обставина не може бути доводом в упередженому ставленні Чернової Г.В. до ОСОБА_1 .

Згідно із ч.3 ст.39 Кодексу адміністративного судочинства України відвід повинен бути вмотивованим.

Не є підставами для відводу судді заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.

Враховуючи наведене, суд не погоджується з доводами позивача зазначеними у заяві про відвід судді, вважає вказані мотиви надуманими та такими, що не відповідають дійсності, а є виключно сприйняттям інформації ОСОБА_1 та припущенням, оскільки доводи зазначені у заяві не обґрунтовані та не підтверджені жодними доказами.

Підстав для сумнівів позивачем не наведено, а відтак, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу та необхідність вирішення питання про відвід в порядку, встановленому ч. 4 ст. 40 КАС України.

Керуючись статтями 36, 37, 39, 40, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Визнати необгрунтованою заяву ОСОБА_1 про відвід судді Чернової Ганни Валеріївни в адміністративній справі №240/19150/20.

Адміністративну справу №240/19150/20 передати на автоматизований розподіл для визначення судді, який вирішуватиме питання про відвід в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена до апеляційного суду.

Суддя Г.В. Чернова