Рішення № 97653990, 15.06.2021, Чернівецький районний суд міста Чернівців (до 25.04.2025 - Першотравневий районний суд м. Чернівців)

Єдиний унікальний номер 725/3691/20

Номер провадження 2-др/725/16/21

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.2021 року Першотравневий районний суд м.Чернівців

в складі:

головуючої судді Піхало Н. В.

при секретарі Томко І.Д.

розглянувши в судовому засіданні в м. Чернівці заяву представника відповідача про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми «Балакком» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,-

В С Т А Н О В И В :

У провадженні Першотравневого районного суду м. Чернівці перебувала вищевказана цивільна справа.

Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 28 травня 2021 року, ухваленому у вищевказаній цивільній справі, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

04 червня 2021 року від представника товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми «Балакком» – Кирилюк Т.А. через канцелярію суду надійшло клопотання про ухвалення додаткового рішення, в якій просила вирішити питання розподілу судових витрат з оплати професійної правничої допомоги відповідача. На підтвердження понесених витрат надала відповідні докази.

Від представника позивача через канцелярію суду надійшло заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, в якому зазначив, що надані адвокатом Кирилюк Т.А. послуги відповідачу по справі не відповідають об`єктивному необхідному часу для виконання таких дій та не підтверджуються належними та допустимими доказами. Також вказував, що витрати на правову допомогу адвоката у сумі 36525 грн. є завищеними та не відповідають категорії складності справи, а тому просив відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача про ухвалення додаткового рішення у справі. Крім того, подав через канцелярію суду клопотання про проведення судового засідання у його відсутність.

Від представника відповідача через канцелярію суду надійшло клопотання про проведення судового засідання без її участі, подане клопотання про ухвалення додаткового рішення у справі підтримала у повному обсязі, а також надала відповідь на відзив та просила про задоволення клопотання про ухвалення додаткового рішення в повному обсязі.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України судове засідання проводилося без технічної фіксації.

Так, відповідно до ч. 1-3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Як убачається з матеріалів справи, представником відповідача був адвокат Кирилюк Т.А., яка діяла на підставі договору про надання юридичної (правової) допомоги №38/19 від 23 квітня 2019 року та на підставі додаткової угоди №1 до договору №38/19 про надання юридичної (правової) допомоги від 02 листопада 2020 року.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником відповідача було подано звіт (акт) про надані послуги за договором про надання правової допомоги від 23 квітня 2021 року з детальним описом робіт (наданих послуг) на суму 36525,00 грн. та відповідні копії квитанцій про оплату послуг на цю суму наявні у матеріалах справи, однак при винесенні рішення судом питання про розподіл судових витрат вирішено не було та повідомлено суд про подачу відповідного клопотання в порядку ч. 8 ст.141 ЦПК України.

Так, згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону).

Відповідно до статті 19 Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону ).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Крім того, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Із положень ч.ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України слідує, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Крім того, відповідно до ч.ч.2,3,8 ст.141ЦПК України судові витрати,пов`язані з розглядом справи,покладаються: уразі задоволення позову на відповідача; уразі відмовив позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чиє розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони підчас розгляду справи,що призвела до затягування розгляду справи,зокрема,подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи,безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Таким чином, аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що сторона, на користь якої ухвалене судове рішення, має право на відшкодування понесених судових витрат, у тому числі витрат на професійну правничу допомогу.

До складу витрат на професійну правничу допомогу включаються витрати з оплати винагороди адвоката за здійснення представництва інтересів учасника справи в суді та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Розмір гонорару адвоката та порядок його обчислення визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом на підставі укладеного ними договору, при цьому гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Склад і розмір судових витрат входить до предмета доказування у справі, тому особа, яка заявила про витрати на професійну правничу допомогу, має документально підтвердити та довести, що такі витрати є дійсними, необхідними та розумними.

Чинне законодавство визначає критерії, які мають бути враховані судом при вирішенні питання про відшкодування понесених учасником справи витрат на професійну правничу допомогу.

Зокрема, відповідно до ст. 137 ЦПК України відшкодуванню підлягають витрати на правову допомогу адвоката, розмір яких є співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені в установленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Водночас, у разі, якщо понесені особою витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критеріям співмірності, то за обґрунтованим клопотанням іншої сторони суд може зменшити розмір указаних судових витрат. Процесуальний закон виключає ініціативу суду щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, якщо ці витрати не відповідають критерію співмірності.

Саме таку правову позицію висловили Велика Палата Верховного Суду в додатковій постанові від 19 лютого 2020 року (справа №755/9215/15-ц) та Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 3 червня 2020 року (справа №211/1674/19), яка згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України має враховуватися судами при застосуванні норм права.

Оскільки представником відповідача надано всі необхідні докази на підтвердження понесених відповідачем витрат на правничу допомогу, а також враховуючи те, що представник відповідача у встановлений ст. 141 ЦПК України строк після ухвалення рішення суду подав відповідне клопотання про ухвалення додаткового рішення, понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 36525,00 грн. підлягають стягненню з позивача ОСОБА_1 на користь відповідача товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми «Балакком».

Крім того, у розумінні положень ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з тим, позивачем ОСОБА_1 чи його представником не заявлено клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, які підлягають стягненню з нього на користь відповідача, а лише вказано про необґрунтованість клопотання та відповідно відмову в його задоволені в повному обсязі.

Таким чином, враховуючи вищевикладене та те, що під час ухвалення рішення по справі судом не вирішено питання про розподіл судових витрат, суд вважає що у справі слід ухвалити додаткове рішення.

З урахуванням наведеного та керуючись ст.ст. 137, 141, 270 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Ухвалити додаткове рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми «Балакком» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , Чернівецька область, Кіцманський район, с. Біла) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми «Балакком» (код ЄДРПОУ 3051814, м. Чернівці, вул. Комунальників,4-Б) понесені витрати на правову допомогу у розмірі 36525,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду через Першотравневий районний суд м.Чернівці протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Першотравневого

районного суду м.Чернівці Н. В. Піхало