Рішення № 97653383, 15.06.2021, Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області

Справа № 396/205/21

Провадження № 2/396/252/21

РІШЕННЯ

Іменем України

15.06.2021 року м. Новоукраїнка

Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Русіної А.А.,

за участю секретаря судового засідання Білухи О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Новоукраїнка Кіровоградської області цивільну справу за № 396/205/21 за позовом ОСОБА_1 до Новоукраїнської районної державної адміністрації, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду із позовом до Новоукраїнської районної державної адміністрації, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом.

Свої позовні вимоги обгрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати – ОСОБА_4 . Після її смерті залишилося спадкове майно: земельна ділянка, яка розташована на території Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, з числа Асоціації вільних землевласників ”Лан” яка належала померлій на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай) Серії КР №000581 від 29.03.1995 року. На підставі даного сертифікату ОСОБА_4 отримала державний акт на право приватної власності на землю ІУ-КР №043016 виданого 26.04.2002 року за №563, але в державному акті зазначили невірно її прізвище, тому даний державний акт розпорядженням голови Новоукраїнської РДА було визнано недійсним, а іншого державного акту померла мати позивачки отримати не встигла. Також для виготовлення нового державного акту в померлої було вилучено сертифікат на право на земельну частку (пай) Серії КР №000581 від 29.03.1995 року та не повернуто.

Відповідачі 2,3 померлій приходяться доньками, а позивачу – сестрами, які оформили свою частину спадку, шляхом звернення до суду в 2015 році з позовом про визнання за кожною по 1/3 частини земельної частки (паю) в порядку спадкування за законом. Позивач з об`єктивних причин не звернулася до суду, хоча теж постановою нотаріуса від 07.08.2015 року їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки відсутній оригінал правовстановлюючого документу на спадщину на ім`я спадкодавця, а тому вона зараз звернулася з даним позовом до суду.

Ухвалою Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 16.03.2021 року відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 06.04.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач в судове засідання не з`явилася, подала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача Новоукраїнської районної державної адміністрації в судове засідання не з`явився, подав клопотання про розгляд справи без участі представника.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилися по невідомим суду причинам, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать зворотні рекомендовані повідомлення про отримання поштового відправлення, про причини неявки не повідомили, відзив до суду не подавали.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, оцінивши досліджені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню за наступних підстав.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За правилом ч. 2 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла - ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с. 7), яка доводилася позивачу по справі рідною матір`ю, що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с. 6).

За життя померлій матері позивача належала земельна ділянка, на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай) Серії КР №000581 від 29.03.1995 року, яка розташована на території Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, з числа Асоціації вільних землевласників ”Лан” (а.с.8).

На підставі даного сертифікату ОСОБА_4 отримала державний акт на право приватної власності на землю ІУ-КР №043016 виданого 26.04.2002 року за №563, але в державному акті зазначили невірно її прізвище, тому даний державний акт розпорядженням голови Новоукраїнської РДА було визнано недійсним, а для виготовлення нового державного акту в померлої було вилучено сертифікат на право на земельну частку (пай) Серії КР №000581 від 29.03.1995 року та не повернуто.

Рішенням суду від 29.04.2015 року за відповідачами 2,3 визнано за кожною право власності на 1/3 частину земельної частки (паю) успадкованої земельної ділянки (а.с.9-11) та на підставі вищезазначеного рішення здійснено поділ земельної ділянки з кадастровим номером 3524085600:02:004:0613 на три окремі земельні ділянки площею 1,2149 га (а.с.13).

Позивачка зверталася з заявою до нотаріуса для оформлення свідоцтва про право на спадщину, але нотаріус своєю постановою від 07.08.2015 року відмовила у вчиненні нотаріальних дій, оскільки відсутні оригінали правовстановлюючих документів на спадщину на ім`я спадкодавця (а.с.12).

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України та ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.ст. 1216,1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) та спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно із ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Статтею 1297 ЦК України встановлено обов`язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також, у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності відповідно до ст.392 ЦК України.

Відповідно до ст. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно ст.1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно п.10 постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», згідно ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Крім того, суд враховує норми європейського законодавства по правам людини, в якому зазначено, що згідно зі стандартом, розробленим у практиці ЄСПЛ на підставі висновків у його рішеннях, для встановлення відповідності певного заходу принципу правомірності позбавлення володіння слід проаналізувати три критерії: 1) чи є такий захід правомірним (передбачається національним законодавством); 2) чи має позбавлення власності суспільний (громадський) інтерес; 3) чи є такий захід пропорційним поставленій меті (забезпечує справедливу рівновагу між інтересами суспільства та необхідністю додержання фундаментальних прав окремої людини). Якщо хоча б одного із зазначених критеріїв не буде дотримано, то ЄСПЛ констатує порушення державою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.

Відповідно до третього критерію, уніфікований підхід ЄСПЛ до оцінки вимог, закріплених у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, ґрунтується також на критерії «справедливої рівноваги (балансу)» між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням у право власності, та інтересами особи, яка так чи інше страждає від такого втручання (рішення від 23.09.1982 року справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції»). Зазначений критерій передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між поставленою метою та засобами, які використовуються для її досягнення. ЄСПЛ вважає, що будь - яке втручання у право власності обов`язково повинне відповідати принципу пропорційності. «Справедливий баланс» має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний і надмірний тягар» (рішення у справі «Трегубенко проти України»).

Відповідно до пункту "г" ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року №7, у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Суд вважає, що позивачка ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги за законом після смерті матері ОСОБА_4 , інші спадкоємці – сестри позивача (відповідачі 2,3) належним чином оформили свої спадкові права на належні їм частки земельної ділянки, позивач на даний час немає змоги в інший спосіб оформити спадщину після смерті матері, нотаріус відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу на ім`я спадкодавця, а тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню, так як позивач в іншій спосіб, окрім як звернутися з позовом до суду про визнання права на земельну частку в порядку спадкування, захистити своє порушене право не може.

Таким чином, враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що є всі підстави для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 81,206,263,265 ЦПК України, ст.ст. 1216-1218,1268,1297 ЦК України,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , право на 1/3 частину земельної частки (паю) розміром 4,82 умовних кадастрових гектарів з числа земель Асоції вільних землевласників « ІНФОРМАЦІЯ_4 », що знаходиться на території Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, право спадкодавця на що було посвідчено сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії КР №000581, виданим 29.03.1995 року Новоукраїнською РДА.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Кропивницького апеляційного суду через Новоукраїнський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий: А. А. Русіна