Рішення № 97653145, 14.06.2021, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/13490/20

Провадження № 2/344/1242/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

14 червня 2021 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківській міській суд Івано-Франківської області в складі:

Головуючого – судді: Тринчука В.В.,

за участі секретаря с/з: Гудяк Х.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Івано-Франківськ в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що в період квітень – червень 2020 року ОСОБА_1 із рахунку АТ КБ «Приват Банк» НОМЕР_1 та АТ «Універсал Банк» НОМЕР_2 перерахував ОСОБА_2 на банківську картку в АТ КБ «Приват Банк» № НОМЕР_3 кошти в розмірі 311 900 (триста одинадцять тисяч дев`ятсот) гривень, 00 копійок. Зазначені кошти були перераховані ОСОБА_1 згідно усних домовленостей за талони на автомобільне пальне, які відповідач обіцяла надавати в термін 7 календарних днів з дати отримання даних коштів на вказані вище рахунки, однак відповідачем в обумовлений термін талони не надала, на численні звернення ОСОБА_1 відповідач ОСОБА_2 керуючись довірою та їх родинними зв`язками наводила нові причини свого невиконання вказаних вище домовленостей. Вказує, що на момент звернення з даним позовом до суду відповідач не надала талонів на пальне згідно домовленостей та не повернула кошти які отримала за вказані талони від ОСОБА_1 , а також вказує, що останній звертався до відповідача з письмовою вимогою щодо повернення безпідставно набутих ОСОБА_2 грошових коштів, однак дана вимога залишилась без задоволення. Таким чином позивач змушений звернутись з позовом до суду в якому просить стягнути з ОСОБА_2 безпідставно набутих коштів в розмірі 311 900 (триста одинадцять тисяч дев`ятсот) гривень, 00 копійок та понесені позивачем судові витрати покласти на відповідача.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином. Однак до початку розгляду справи подав заяву, в якій просить провести розгляд справи без участі сторони позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином, а саме направленням на адресу відповідача копії ухвали про відкриття провадження, позовної заяви з додатками, та повістки про виклик до суду із зазначенням часу, дати та місця розгляду справи, а також направленням рекомендованого листа з повідомленням про вручення, яке повернуто суду з відміткою «із закінченням терміну зберігання». Своїм правом подати відзив на позовну заяву відповідач не скористався.

Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України суд проводить розгляд справи в заочному порядку, з врахуванням одночасного існування чотирьох умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Тому суд постановив ухвалу про заочний розгляд даної цивільної справи.

Згідно з ч.3 ст. 287 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Проаналізувавши викладені в позовній заяві обґрунтування представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, врахувавши також правові норми, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач перерахував кошти на банківський рахунок відповідача у період квітень-червень 2020 року грошові кошти у розмірі 331 900 (триста тридцять одна тисяча дев`ятсот) гривень,00 копійок, а саме:

згідно виписки по руху коштів АТ КБ «Приват Банк» вбачається, що 16 квітня 2020 року було перераховано на банківській рахунок ОСОБА_4 кошти у розмірі 24400 (двадцять чотири тисячі чотириста) гривень, 00 копійок без зазначення призначення платежу (а.с. 68, колонка № 9), коли відомості про даний платіж містяться у платіжному дорученні АТ КБ «Приват Банк» уже із зазначенням призначення платежу «переказ власних коштів» (а.с.84) ;

згідно виписки по руху коштів АТ КБ «Приват Банк» вбачається, що 22 квітня 2020 року було перераховано на банківській рахунок ОСОБА_4 кошти у розмірі 28500 (двадцять вісім тисяч п`ятсот) гривень, 00 копійок без зазначення призначення платежу (а.с.67, колонка №12), коли відомості про даний платіж містяться у платіжному дорученні АТ КБ «Приват Банк» уже із зазначенням призначення платежу «переказ власних коштів» (а.с.85) ;

згідно виписки по руху коштів АТ КБ «Приват Банк» вбачається, що 04 травня 2020 року було перераховано на банківській рахунок ОСОБА_4 кошти у розмірі 27000 (двадцять сім тисяч) гривень, 00 копійок із зазначенням коментаря до даного платежу «матеріальна допомога родичам» (а.с.64, колонка №12), коли відомості про даний платіж містяться у платіжному дорученні АТ КБ «Приват Банк» уже із зазначенням призначення платежу «переказ власних коштів» (а.с.81) ;

згідно виписки по руху коштів АТ КБ «Приват Банк» вбачається, що 05 травня 2020 року було перераховано на банківській рахунок ОСОБА_4 кошти у розмірі 27000 (двадцять сім тисяч) гривень, 00 копійок із зазначенням коментаря до даного платежу «позика родичам» (а.с.64, колонка №9), коли відомості про даний платіж містяться у платіжному дорученні АТ КБ «Приват Банк» уже із зазначенням призначення платежу «переказ власних коштів» (а.с.82);

згідно виписки по руху коштів АТ КБ «Приват Банк» вбачається, що 24 травня 2020 року було перераховано на банківській рахунок ОСОБА_4 кошти у розмірі 78000 (сімдесят вісім тисяч) гривень, 00 копійок із зазначенням коментаря до даного платежу «позика родичам» (а.с.58, колонка №8), коли відомості про даний платіж містяться у платіжному дорученні АТ КБ «Приват Банк» уже із зазначенням призначення платежу «переказ власних коштів» (а.с.83);

згідно виписки по руху коштів АТ КБ «Приват Банк» вбачається, що 19 червня 2020 року було перераховано на банківській рахунок ОСОБА_4 кошти у розмірі 27000 (двадцять сім тисяч) гривень, 00 копійок із зазначенням коментаря до даного платежу «позика родичам» (а.с.52, колонка №10), коли відомості про даний платіж містяться у платіжному дорученні АТ КБ «Приват Банк» уже із зазначенням призначення платежу «переказ власних коштів» (а.с.80);

Також у матеріалах справи міститься квитанція Універсал Банку № 5Р58-М2Х9-6Х49-Х05Т від 18 квітня 2020 року у якій містяться відомості про перерахунок ОСОБА_5 грошових коштів у розмірі 60000 (шістдесят тисяч) гривень, 00 копійок з рахунку НОМЕР_4 на рахунок НОМЕР_5 із зазначенням призначення платежу «переказ особистих коштів» (а.с.86) та квитанція Універсал Банку № М67А-Е43Р-9ТА-СКС4 від 26 квітня 2020 року у якій містяться відомості про перерахунок ОСОБА_5 грошових коштів у розмірі 60000 (шістдесят тисяч) гривень, 00 копійок з рахунку НОМЕР_4 на рахунок НОМЕР_5 із зазначенням призначення платежу «переказ особистих коштів» (а.с.87). Загальна суму грошових коштів згідно наведених вище банківських операцій становить 33 190 (тридцять три тисячі сто дев`яносто) гривень, 00 копійок. Адвокатом Войцешук Вадимом Валерійовичем, який діє в інтересах ОСОБА_1 направлено на адресу ОСОБА_4 письмову вимогу про сплату заборгованості в розмірі 33 190 (тридцять три тисячі сто дев`яносто) гривень, 00 копійок (а.с.91), інформація щодо отримання вказаної вимоги відповідачем відсутня.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Згідно зі статтею 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18 грудня 2009 року передбачено, що рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв`язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі (частина перша статті 263 ЦПК).

Відповідно до положень ч. 1, п.п. 1, 3, 7, 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; припинення дії, яка порушує право; припинення правовідношення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має права на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав. Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах. Отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої та другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах: від 10 вересня 2018 року у справі № 638/11807/15-ц (касаційне провадження № 61-1215св17), від 12 вересня 2018 року у справі № 154/948/16 (касаційне провадження № 61-4497ск18), від 12 грудня 2018 року у справі № 205/3330/14-ц (касаційне провадження № 61-1133св18), від 14 квітня 2020 року справа № 495/2442/16-ц (касаційне провадження № 61-15428св19).

У частині четвертій статті 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З аналізу даних положень закону можна прийти до висновку, що зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: набуття або збереження майна; набуття або збереження за рахунок iншої особи; вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Всі ці обставини є предметом доказування у відповідному спорі.

Представником позивача на підтвердження обставин спору надано виписки з руху коштів по банківському рахунку АТ КБ «Приват Банк» у коментарях призначення яких вказано «позика родичам», «матеріальна допомога родичам», а також без зазначення будь яких коментарів до платежів, платіжні доручення АТ КБ «Приват Банк» у призначеннях платежів вказано «переказ власних коштів» та квитанції Універсал Банку у призначеннях платежів вказано «переказ особистих коштів». Проте, вказані докази підтверджують тільки факт набуття відповідачем вказаних грошових коштів. Належних та допустимих доказів, що вказували б на вiдсутнiсть у відповідача правової підстави для набуття або збереження спірних коштів позивачем не надано.

Той факт, що відповідачем не надано доказів на підтвердження існування між сторонами правовідносин за договором позики, не звільняє позивача від обов`язку доказування у справі.

Також із встановлених судом обставин вбачається, що між сторонами існувала домовленість щодо неодноразового отримання відповідачем вказаних коштів від позивача. Про наявність такої домовленості зазначає сам позивач у позові, а саме, що на підставі усної домовленості на банківській рахунок відповідача він перерахував кошти за які вона зобов`язалась надати позивачу талони на автомобільне пальне. Отже, з системного аналізу вказаних норм права та наявних у справі доказів, суд вважає, що правовідносини, що склалися між сторонами, врегульовані на рівні правочину (усний договір між позивачем та відповідачем), що виключає застосування положень ст. 1212 ЦК України. Тобто, з наведеного вбачається, що сторона позивача сама зазначала про наявність правової підстави для перерахування коштів (правочин).

Крім того представник позивача звертаючись 05 вересня 2020 року до ОСОБА_4 з вимогою про повернення коштів у сумі 33 190 (тридцять три тисячі сто дев`яносто) гривень, 00 копійок, посилається саме на домовленість між сторонами. Разом з тим, суд в межах позовних вимог не зобов`язаний визначати, який саме правочин був укладений між сторонами, а має лише встановити, чи існують підстави для задоволення позову за ст. 1212 ЦК України.

Отже, з системного аналізу вказаних норм права та наявних у справі доказів, суд вважає, що правовідносини, що склалися між сторонами, врегульовані на рівні правочину (усний договір між позивачем та відповідачем), що виключає застосування положень ст. 1212 ЦК України.

Таким чином підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено факту безпідставного набуття або збереження відповідачем коштів позивача, а відтак в задоволенні позову слід відмовити, за необґрунтованістю.

Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі судові витрати не підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 137, 141, 263, 265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цивільним процесуальним кодексом України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (а після чого, безпосередньо до апеляційного суду).

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя В.В.Тринчук