Рішення № 97651547, 15.06.2021, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/2646/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2021 року м.Львів

Залізничний районний суд міста Львова у складі: суддя - Кирилюк А.І., при секретарі судового засідання Бондаренко А.О., розглянувши у приміщенні суду у м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін позовну заяву ОСОБА_1 до Держави – Україна в особі Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції у Львівській області про відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

03 вересня 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з Держави України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на його користь 100000 грн. моральної шкоди.

Свої позовні вимоги мотивує тим, 17.09.2019 року рішенням Львівського окружного адміністративного суду у справі №1.380.2019.003618 за позовом ОСОБА_1 до ГУ НП у Львівській області було визнано протиправну бездіяльність начальника СВ Залізничного ВП ГУ НП у Львівській

області Шкодина Олега Петровича щодо не розгляду звернення ОСОБА_1 від 18.03.2019 р. у строки встановлені ч. 1 ст.20 ЗУ «Про звернення громадян» та зобов`язано його розглянути звернення ОСОБА_1 від 18.03.2019 р. та надати відповідь у строк, встановлений ч. І ст.20 ЗУ «Про звернення громадян». Рішення ЛОАС від 17.09.2019 р. у справі №1.380.2019.003618 набрало законної сили - 18.10.2019 р. Однак, рішення ЛОАС від 17.09.2019 р. у справі №1.380.2019.003618 до тепер не виконано, триває й надалі порушення моїх прав органом досудового розслідування, яким заподіяно мені шкоду - СВ Залізничний ВП ГУ НП у Львівській області, бездіяльність яких покриває начальник СВ Залізничного ВП ГУ НП у Львівській області Шкодин Олег Петрович. Хоча відповідно до ст.39 КПК України мав би давати вказівки щодо проведення досудового розслідування у кримінальних провадженнях Залізничного ВП ГУ НП у Львівській області. Вважає, шо неправомірними діями органу заподіяння шкоди - СВ Залізничним ВП

ГУ НП у Львівській області мені завдано значної моральної шкоди. Вказане тривало протягом тривалого часу та триває і по даний час. 20.07.2020 р . він звертався у місцеву поліклініку №3 за місцем мого проживання да невропатолога за медичною допомогою та йому було призначено лікування, шо було негативним наслідком вчинення відносно нього протиправних дій слідчим Ільницькою Р.В.

Ухвалою судді Залізничного районного суду м. Львова від 20 квітня 2021 року відкрито провадження у справі та вирішено розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, про що повідомлено сторони.

17.05.21 року від відповідача Головного управління Національної поліції у Львівській області надійшов відзив, яким він заперечує позов в повному обсязі. Крім того, відповідач зазначає, що рішення ЛОАС у справі № 1.380.2019.003618 від 17.09.2019., було виконано, про що Начальником Залізничного ВП Оліярника Ю.І. було проінформовано листом № 12041/38/02-19. Крім того, 10.06.2020 щодо зазначеного факту було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 60976167. Яку згодом намагався оскаржувати ОСОБА_1 в межах адміністративної справи № 380/4933/20, однак 25.06.2020 суд відмовив в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

25.05.21 року Відповідачем Державною казначейською службою України 2018 року було подано відзив в якому повністю заперечує позов та просить відмовити в задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі. Відповідач Державна казначейська служби України вказує на те, що ст. 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державною, автономною республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Також відповідач вказує, що обов`язковою умовою відшкодування шкоди, завданої посадовою чи службовою особою державного органу є визнання дій (бездіяльності) такої особи державного органу незаконними, тобто необхідна наявність процесуального документа (рішення суду, постанови органу вищого рівня тощо), який набрав законної сили та визначає такі дії саме незаконними. За позицією відповідача, на даний момент бездіяльність посадових осіб органу державної влади не визнано незаконною, в позовних вимогах позивач не просить суд визнати її такою, а тому відсутні будь-яку правові підстави відшкодування шкоди. Додає, що позивач повинен обґрунтувати та надати належні докази на підтвердження факту заподіяння йому моральних чи фізичних страждань, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, а також подати до суду обґрунтований розрахунок суми, яку він просить стягнути. Враховуючи вищевикладене, відповідач просить в задоволенні позову відмовити.

В відзиві також, відповідач посилається на те, що, на їх думку, справа має розглядатися в порядку загального позовного провадження, оскільки така справа має значення для Державної казначейської служби України, а саме відповідно до пп. 2 п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України, відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів Автономної республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державною (Автономною республікою Крим, органами місцевого самоврядування) за рахунок коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) в межах бюджетних призначень за рішенням суду у розмірі, що не перевищує суми реальних збитків, у порядку, встановленому Кабінетом міністрів України, а згідно пп. 9 п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України кошти, відшкодовані державою з державного бюджету (Автономною республікою Крим, органами місцевого самоврядування з місцевих бюджетів) згідно з цим пунктом, вважаються збитками державного бюджету (місцевих бюджетів), а також у необхідності дослідження поданих доказів.

Відповідно до ч. 4 ст. 277 ЦПК України якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача постановляє ухвалу про: 1) залишення заяви відповідача без задоволення; 2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Враховуючи аргументацію заперечень відповідача щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд дійшов висновку, що вони є недостатньо обґрунтованими і справу слід розглядати в порядку спрощеного позовного провадження.

24.05.21 року та 31.05.21 року позивач, надав відповіді на відзиви, в яких просив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, не брати до уваги відзиви обох відповідачів, зазначив, що представник першого відповідача не має повноважень на представлення інтересів ВП ГУ НП у Львівській області.

31.05.21 року від відповідача Головного управління Національної поліції у Львівській області надійшло заперечення в якому зазначено про наявність повноважень представника. Крім того, зазначено про порушення вимог ЦПК України (ст. 178, 179 ЦПК України) про обов`язок надсилання відзиву обом відповідачам, та надання суду доказів такого надсилання.

07.06.21 року позивач надіслав до суд пояснення на заперечення першого відповідача.

Відповідно до ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін, оцінивши подані докази, дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов до наступного.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

Відповідно до цієї норми обов`язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу.

Судом встановлено, що 17.09.2019 року рішенням Львівського окружного адміністративного суду у справі №1.380.2019.003618 за позовом ОСОБА_1 до ГУ НП у Львівській області було визнано протиправну бездіяльність начальника СВ Залізничного ВП ГУ НП у Львівській області Шкодина Олега Петровича щодо не розгляду звернення ОСОБА_1 від 18.03.2019 р. у строки встановлені ч. 1 ст.20 ЗУ «Про звернення громадян» та зобов`язано його розглянути звернення ОСОБА_1 від 18.03.2019 р. та надати відповідь у строк, встановлений ч. 1 ст.20 ЗУ «Про звернення громадян». Рішення суду набрало законної сили.

Спірні правовідносини між сторонами виникли з підстав неправомірних дій посадової особи прокуратури Головного управління Національної поліції у Львівській області щодо надання відповіді заявнику зігдно закону України «Про звернення громадян».

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, зокрема, може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Отже, моральну шкоду розуміють як втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне -за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Частиною 3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до повноважень органів Державної казначейської служби України, визначених ст. 43 Бюджетного кодексу України, Положенням про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою КМУ від 15.04.2015 № 215 та п.35 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затверджених постановою КМУ від 03.08.2011 № 845 казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування шкоди, заподіяної громадянинові внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень.

У своїх висновках Велика Палата ВС в постанові від 15 грудня 2020 року в справі № 752/17832/14-ц зазначила, що визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен призводити до її безпідставного збагачення.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що позивачем не представлено належних доказів на підтвердження завданої йому моральної шкоди в сумі 100.000 грн., з врахуванням обсягу душевних страждань, яких зазнав позивач, внаслідок ненадання йому вчасної відповіді на звернення за Законом України «Про звернення громадян» начальником СВ Залізничного ВП ГУ НП у Львівській області, та виходячи з вимог розумності і справедливості, суд вважає, що сума, яку просить стягнути позивач в рахунок відшкодування моральної шкоди надто велика та підлягає зменшенню, а тому необхідно стягнути з Держави Україна в особі Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 600 грн. моральної шкоди.

Що стосується інших обставин на які посилається позивач.

В своїх доводах позивач зазначає що рішення ЛОАС від 17.09.2019 р. у справі №1.380.2019.003618 до тепер не виконано. Що триває порушення його прав органом досудового розслідування - СВ Залізничного ВП ГУ НП у Львівській області, бездіяльність яких покриває начальник СВ Залізничного ВП ГУ НП у Львівській області Шкодин Олег Петрович. Крім того, зазначив що 20.07.2020 р . він звертався за медичною допомогою, шо було негативним наслідком вчинення відносно нього протиправних дій слідчим Ільницькою Р.В.

Суд зазначає, що незаконність та протиправність цих обставин у встановленому законом порядку встановлена не була. Разом з тим, позивач не надав належних, достатніх і допустимих доказів на підтвердження заподіяння йому моральної шкоди, за вказаними обставинами слідчим відділом Залізничного ВП ГУ НП у Львівській області, начальником СВ Залізничного ВП ГУ НП у Львівській області Шкодиним О.П. або слідчим Ільницькою Р.В.

Крім того, Постанова про закінчення виконавчого провадження від 10.06.2020 року свідчить про виконання Рішення Львівського окружного адміністративного суду 17.09.2019 року у справі №1.380.2019.003618 за позовом ОСОБА_1 до ГУ НП у Львівській області.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що в цій частині позову слід відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Керуючись ст. 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Держави України в особі Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 600 /шістсот/ грн.

В іншій частині вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 )

Відповідач: Головне управління національної поліції у Львівській області (79007, м.Львів, вул.Г.Григоренка, 3, ЄДРПОУ – 40108833)

Відповідач: Державна казначейська служба України (01601, м.Київ, вул.Бастіонна, 6, ЄДРПОУ – 37567646)

Повний текст рішення складаний: 15.06.2021 року.

Суддя /підпис/

З оригіналом згідно.

Суддя