Рішення № 97651486, 11.06.2021, Жидачівський районний суд Львівської області

Справа №443/1800/16-ц

Провадження №2/443/95/21

РІШЕННЯ

іменем України

11 червня 2021 року Жидачівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Сливки С.І.,

за участю секретаря судових засідань Кушнір М.І.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Бень Б.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Жидачеві у загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», третя особа приватний нотаріус Жидачівського районного нотаріального округу Кулик І.І., про припинення договору іпотеки та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просить: визнати договір іпотеки №LVH9G100000166 від 04.05.2007 року, укладений між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк», припиненим, заставну ПБ №993095 – анульованою; зобов`язати суб`єктів державної реєстрації прав зняти заборону відчуження квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка була накладена на підставі договору іпотеки №LVH9G100000166 від 04.05.2007 року, укладений між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк» та вилучити запис про іпотеку з Державного реєстру іпотек.

В обґрунтування поданого позову покликається на те, що 04.05.2007 року між ним та ПАТ КБ «Приватбанк» укладено кредитний договір №LVH9G100000166. Для забезпечення виконання боргових зобов`язань за вказаним кредитним договором було укладено іпотечний договір №LVH9G100000166, відповідно до умов якого позивачем передано в іпотеку нерухоме майно – квартиру АДРЕСА_2 . Також нотаріусом було накладено заборону відчуження на дану квартиру до припинення чи розірвання договору іпотеки. Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 01.03.2016 року у справі №443/2268/14 стягнуто з позивача на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за вищевказаним кредитним договором в сумі 35442 доларів США. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін. Постановою Жидачівського районного відділу ДВС ГТУЮ у Львівській області від 13.07.2016 року відкрито виконавче провадження №51658255 та встановлено боржинку термін для добровільного виконання рішення суду до 20.07.2016 року. 19.07.2016 року позивач повністю виконав рішення суду, у зв`язку із чим винесено постанову про закриття виконавчого провадження, припинено чинність арешту майна боржника та скасованогі інші заходи примусового виконання. Таким чином, кредитний договір є припиненим у зв`язку із повним його виконанням.

Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 17.11.2017 року відкрито провадження у справі.

07.06.2019 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити в задоволенні позову, обґрунтовуючи тим, що рішенням апеляційного суду Львівської області від 01.03.2016 року вимоги Банку задоволено за розрахунком заборгованості, що сформований станом на 27.10.2014 року, однак погашена заборгованість була лише 19.07.2016 року. Вказаним рішенням апеляційного суду встановлено прострочення зі сторони позивача, а відтак АТ КБ «Приватбанк» належаться до стягнення 3% річних від простроченої суми за період з дати 27.10.2014 року (дата формування розрахунку заборгованості за яким проведено погашення суми боргу) до 19.07.2016 року. Оскільки нарахування 3% річних входять до складу грошового зобов`язання, лише повне виконання кредитного договору має наслідком припинення зобов`язання позичальника. Обрахунок 3% річних від простроченої суми за період з 27.10.2014 року по 19.07.2016 року становить 155,46 доларів США. Доказів сплати вказаної суми позивачем не надано.

19.06.2019 року позивач подав уточнення до позовної заяви, згідно якої просить: визнати зобов`язання за договором іпотеки №LVH9G100000166 від 04.05.2007 року, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк», припиненим, заставну ПБ №993095 – анульованою; зобов`язати суб`єктів державної реєстрації прав речових прав зняти заборону відчуження квартири за адресою: АДРЕСА_3 , яка була накладена на підставі договору іпотеки №LVH9G100000166 від 04.05.2007 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк» та вилучити запис про іпотеку з Державного реєстру іпотек.

На підставі розпорядження керівника апарату Жидачівського районного суду Львівської області №280 від 05 серпня 2020 року проведено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.08.2020 року головуючим у справі призначено суддю Жидачівського районного суду Львівської області Сливку С.І.

Ухвалою судді Жидачівського районного суду Львівської області Сливки С.І. від 10 серпня 2020 року справу прийнято до свого провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 08.10.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

У судовому засіданні позивач та його представник підтримали позов, з підстав, викладених у такому. Просили позов задоволити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, подав клопотання, згідно якого просить розглядати справу у його відсутності, позов заперечує з підстав, викладених у відзиві на позов.

Третя особу у судове засідання не з`явилась, хоча про час та місце судового засідання повідомлялась належним чином, що підтверджується матеріалами справи, про причини неявки суд не повідомила.

У зв`язку з цим суд визнає неявку третьої особи неповажною та вважає, що справу можливо слухати у її відсутності, оскільки в матеріалах справи є достатньо належних доказів про права, обов`язки та взаємовідносини сторін.

Заслухавши вступне слово позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

04.05.2007 року в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №LVH9G100000166 від 04.05.2007р., між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк» укладено договір іпотеки №LVH9G100000166 предметом якого була квартира АДРЕСА_2 /а.с.5-8/, яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності /а.с.21,22/.

Відповідно до п.28 Договору іпотеки, термін дії договору – до повного виконання Іпотекодавцем зобов`язань за кредитним договором та всіма додатковими угодами до нього.

Пунктом 33.2 Договору іпотеки передбачено зобов`язання, які зебезпечуються іпотекою, зокрема повернення кредиту, сплата відсотків за користування кредитом, сплата пені.

Рішенням Жидачівського районного суду Львівської області від 22.12.2015 року у справі №443/2268/14-ц задоволено частково позов ПАТ КБ «Приватбанк» та вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором №LVH9G100000166 від 04.05.2007р., що виникла станом на 27.10.2014 року в сумі 31637,04 доларів США, що еквівалентно 409712,63 гривень /а.с.9-12/.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 01.03.2016 року скасовано частково рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 22.12.2015 року та вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором №LVH9G100000166 від 04.05.2007р., що виникла станом на 27.10.2014 року в сумі 35442,74 доларів США, що еквівалентно 459233,48 гривень /а.с.13-16/.

Даним рішенням суду встановлено факт неналежного виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору №LVH9G100000166 від 04.05.2007р. з терміном повернення кредиту 03.05.2027 року, внаслідок чого виникла заборгованість за вказаним кредитом.

Постановою заступника начальника відділу Жидачівського районного відділу ДВС ГТУЮ у Львівській області від 20.07.2016 року закінчено виконавче провадження з виконання виконавчого листа №443/2268/14-ц, виданого 18.04.2016 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» 462877,48 грн. боргу, у зв`язку із представленням боржником квитанції за №546 від 19.07.2016 року про сплату боргу в повному обсязі. Припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення суду /а.с.17, 18/.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин першої, другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 (Позика) цієї глави (Позика. Кредит. Банківський вклад), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За приписами частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до частин першої та другої статті 509 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом положень статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Як вбачається з рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 22.12.2015 року у справі №443/2268/14-ц та рішенням апеляційного суду Львівської області від 01.03.2016 року, кінцевий термін погашення кредиту за Кредитним договором №LVH9G100000166 від 04.05.2007р. станом на момент звернення Банку до суду з позовом про стягнення заборгованості ще не настав, оскільки такий – 03.05.2027 року.

При цьому, відповідач, враховуючи порушення позичальником умов Кредитного договору, скористався своїм правом щодо дострокового стягнення заборгованості (повернення кредиту).

Таким чином, кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії Кредитного договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за кредитом, а також неустойки, з чим погодився й суд, задовольнивши позовні вимоги Банка у справі №443/2268/14-ц за (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 зі справи № 202/4494/16-ц).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Зокрема, статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання статті 625 ЦК України, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися заставою (частина перша статті 546 ЦК України).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (частина перша статті 575 ЦК України).

Поняття іпотеки деталізує абзац третій статті 1 Закону України «Про іпотеку», який визначає, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3, абзаци другий і сьомий частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку», пункт 1 частини першої і речення друге цієї частини статті 593 ЦК України).

Виходячи із системного аналізу зазначених норм права іпотека припиняється, зокрема, в разі припинення основного зобов`язання у зв`язку з його повним виконанням. При цьому, законодавець не вимагає від іпотекодавця будь-яких дій, пов`язаних з припиненням іпотеки, оскільки іпотека за відсутності іншої обґрунтованої заборгованості припиняється за фактом припинення виконання основного зобов`язання.

Як вбачається зі змісту Постанови Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 500/4127/16-ц (провадження №61-22142св18), правильним є висновок про те, що основне зобов`язання за кредитним договором виконано у зв`язку з повним виконанням судового рішення про дострокове стягнення з боржників всієї суми заборгованості за цим договором, отже, таке зобов`язання припинилось на підставі ст. 559 ЦК України, внаслідок чого припинилось право застави (іпотеки).

З огляду на зазначене, право відповідача нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припинилося після пред`явлення до позичальника вимог щодо стягнення в судовому порядку заборгованості та ухвалення рішення з даного приводу, тому припинилося і кредитне зобов`язання, що зумовлює припинення іпотеки з огляду на її похідний характер, а відповідач залишив за собою лише право пред`явити вимогу до позивача з метою захисту прав та інтересів згідно з ч.2 ст.625 ЦК України, що не обтяжено іпотекою.

Отже, у зв`язку із виконання рішення суду та сплатою боргу в повному обсязі 19 липня 2016 року, основне зобов`язання припинилося, а отже і припиняється забезпечення його іпотекою, тобто зобов`язання за іпотечним договором також припинились.

Посилання представника відповідача на наявність у Банку права на стягнення з позивача сум, передбачених статтею 625 ЦК України, як на підставу неповного виконання позивачем зобов`язань за кредитним договором, а відтак і відсутність підстав для припинення іпотеки, є безпідставними, оскільки компенсація за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання не є складовою основного зобов`язання та не обтяжено іпотекою.

Більше того, відповідач належним чином не реалізував своє право на стягнення сум, передбачених статтею 625 ЦК України, оскільки відповідних вимог з обґрунтованим розрахунком до позивача не пред`являв.

Наявні у матеріалах справи повідомлення від 19.09.2016 та від 28.01.2019 /а.с.23,80/ не містять вимоги про необхідність погашення заборгованості, а також доказів наявності та обґрунтованого розрахунку заборгованості, до таких не долучено жодного первинного банківського документа, та як випливає зі змісту таких, останні носять інформативний характер. До того ж, докази належного направлення таких на адресу позивача в матеріалах справи відсутні..

Таким чином, з урахуванням матеріалів справи, суті спірних правовідносин, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, серед яких є справедливість, добросовісність та розумність, а також права особи на захист в суді порушених або невизнаних прав, суд доходить висновку про те, що в разі невизнання кредитором права іпотекодавця, передбаченого частиною першою статті 593 ЦК України, на припинення зобов`язання таке право підлягає захисту, а тому позов в частині визнання зобов`язання за договором іпотеки №LVH9G100000166 від 04.05.2007 року припиненим підлягає задоволенню, оскільки такий спосіб захисту є ефективним та не суперечить закону.

Одночасно, вимога про визнання заставної ПБ №003095 анульованою не ґрунтується на вимогах Закону, є неналежним способом захисту невизнаного права позивача, а тому задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплений принцип непорушності права приватної власності, що означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону, за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 та ст. 319 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Діяльність власника може бути обмежена лише у випадку і порядку, встановлених законом. Всім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Як визначено ч.1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зважаючи на те, що зобов`язання позивача за іпотечним договором, які є похідними від основного зобов`язання, є припиненими, а наявна заборона відчуження належної ОСОБА_1 квартири та відомості, внесені до Державного реєстру іпотек щодо цієї квартири, обмежують право власності позивача, а тому порушене право позивача підлягає судовому захисту.

Разом з тим, позивач, просячи зобов`язати органи державної реєстрації вчинити дії, не заявляє вимог до таких (не залучає як співвідповідачів), тобто такі не є стороною спору, а тому зважаючи на те, що належне виконання основного зобов`язання припиняє іпотеку й обтяження нерухомого майна, що є предметом іпотеки, суд приходить до переконання, що позов в цій частині підлягає до часткового задоволення, шляхом ухвалення рішення про зняття заборони відчуження предмету іпотеки та виключення запису про іпотеку з державного реєстру іпотек, що відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленій у п.54 постанови від 27.03.2019 року по справі №711/4556/16-ц.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як роз`яснено у п.36 Постанови № 10 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014р. «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», якщо вимогу пропорційності розподілу судових витрат при частковому задоволенні позову точно визначити неможливо (наприклад, при частковому задоволенні позову немайнового характеру), то судові витрати розподіляються між сторонами порівну.

Таким чином, у зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача витрати на сплату судового збору в сумі 413,41 грн. (551,21 грн. судового збору за подання позовної заяви + 275,61 грн. судового збору за подання заяви про забезпечення позову = 826,82 : 2 = 413,41).

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263, 264, 265, 354,355 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Визнати зобов`язання за договором іпотеки №LVH9G100000166 від 04.05.2007 року, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк», припиненим.

Зняти заборону відчуження квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка була накладена на підставі договору іпотеки №LVH9G100000166 від 04.05.2007 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк», та виключити запис про іпотеку з державного реєстру іпотек.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 витрати на сплату судового збору в сумі 413 гривень 41 копійка.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, строк на апеляційне оскарження рішення суду обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 15.06.2021 року.

Головуючий суддя С.І. Сливка