Рішення № 97649421, 14.06.2021, Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 279/1788/21

Провадження № 2/279/998/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2021 року м.Коростень Житомирської області

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області у складі судді Недашківської Л.А., з секретарем Подвисоцькою Т.В., за участю позивача ОСОБА_1 , представників відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу №279/1788/21 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Коростенський завод залізобетоних шпал" про визнання незаконним та скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення та стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду із позовом про визнання незаконним та скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення та стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування позову позивач зазначила, що з 14.05.2018 року була прийнята на ПрАТ "Коростенський завод ЗБШ" на посаду завідуючої господарства, яку займає на сьогоднішній день. З весь період роботи сумлінно та відповідально виконувала свої обов`язки і жодного розу до будь-якої юридичної відповідальності не притягувалась.

В 2021 році позивачу була надана усна вказівка про те, що повинна розносити документи, викликати та вручати причетним особам документи в приймальні Товариства, що вона й виконувала. Її завдання та обов`язки згідно посадової інструкції секретаря не визначалося. Також позивачу не було доведено про те, що при відмові отримувати наказ виконавцем, необхідно негайно доповісти керівництву.

13.01.2021 року та 25.01.2021 року вона сповістила провідного юристконсульта ОСОБА_4 по телефону про необхідність ознайомитися з наказами від 25.01.2021 року№18 "Про внесення змін до наказу від 13.01.2021 №5", від 13.01.2021 року №5 "Про проведення службового розслідування", та від 25.01.2021 № 1, але вона відповіла, що дуже зайнята, після чого не зайшла та не отримала їх. Так як в зазначених наказах не було визначено термінів для ознайомлення з ними, та юрисконсульт ОСОБА_4 зможе ознайомитися з ними пізніше. Але 27.01.2021 року позивачем було припинено виконання обов`язків секретаря, а 28.01.2021 року вона пішла у відпустку.

01.03.2021 року вийшла на роботу після відпустки та їй вручили розпорядження від 01.03.2021 №15/01 про надання пояснень, щодо причин не ознайомлення провідного юрисконсульта ОСОБА_4 з наказами від 25.01.2021 №18 "Про внесення змін до наказу від 13.01.2021 №5", від 13.01.2021 №5 "Про проведення службового розслідування", та від 25.01.2021№19, а також про причини неповідомлення чому з даними наказами не ознайомила провідногого юрисконсульта. Після чого нею було надано пояснення на розпорядження від 01.03.2021 року №"15/01 в якому йшлося про те, що вона повідомляла юрисконсульта про необхідність ознайомитись з вищезазначеними наказами, але вона з 27.01.2021 року вже не виконувала обов`язки секретаря.

Вважає, що будь-яких порушень трудової дисципліни вона не допускала, а навпаки вживала максимум заходів для виконання своїх посадових обов`язків завідуючої господарством, які в цей час ще й засумісництвом виконувала обов`язки секретаря.

04.03.2021 року було видано наказ №73 від 04.03.2021 року "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" за, нібито, самоусунення від виканання своїх функціональних обов`язків. Керівництво товариства та інспектор відділу кадрів не надавали для ознайомлення мені будь-якого документу з переліком моїх посадових та функціональних обов`язків у якості секретаря.

З винесеним наказом №73 від 04.03.2021 року не погоджується та вважає його протиправним і таким, що підлягає скасуванню. Одночасно просить зобов`язати відповідача нарахувати та провести виплату премії до "Міжнародного дня 8-го Березня" в розмірі 1000 гривень яких вона була позбавлена у зв`язку із накладенням догани та стягнути моральну шкоду в сумі 8000 гривень.

Ухвалою судді Коростенського міськрайнного суду Житомирськохї області 07.04.2021 року відкрито провадження у справі для розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою судді Коростенського міськрайнного суду Житомирської області 13.05.2021 року постановлено розгляд справи проводити з повідомленням сторін.

Відповідач скористався своїм правом подати відзив на позовну заяву, згідно з яким проти вимог позивача заперечує, просить відмовити в позові. Зазначає, що згідно наказу від 14.05.2018 року №305-ОС, 14.05.2018 року позивач прийнята на роботу на посаду завідувача господарством на підставі поданої заяви, 14.05.2018 року була ознайомлена з умовами праці, з результатами атестації робочого місця, з правилами внутрішнього трудового розпорядку, з колективним договором тощо. 01.08.2018 року переведена в транспортно-сировинний цех на посаду старшого комірника.

Наказом від 25.05.2020 року №159-ОС на підставі поданої особистої заяви від 25.05.2020 року ОСОБА_1 переведена на посаду секретаря на повний робочий день, про що зроблено відповідний запис в трудовій книжці, таким чином на позивача було покладено виконання обов`язків секретаря на підстав наказу №553-к від 29.12.2020 року.

13.01.2021 року було видано наказ за № 05 "Про проведення службового розслідування". Наказом від 25.01.2021 №18 "Про внесення змін до наказу від 13.01.2021 року №05", а саме: призначено голову комісії з проведення службового розслідування провідного юрисконсульта ОСОБА_4 , якій доручено подати до 29.01.2021 року на затвердження Акт про результаті службового розслідування та матеріали службового розслідування. Пунктом 2 наказу від 25.01.2021 року було доручено секретарю довести наказ до відома причетних осіб. В свою чергу секретар, тобто позивач 25.01.2021 року довела вказані накази до відома виконавців, окрім голови комісї з проведення службового розслідування - провідного юристконсульта ОСОБА_4 . Не доведення до відома змісту зазначених наказів в свою чергу, зумовило невиконання вказаних наказів. Крім того ОСОБА_5 в період час з 25.01.2021 по 27.01.2021 неодноразово бачились при виконанні трудових обов`язків, що підтверджується відміткамии провідного юрисконсульта у Журналі реєстрації довіреностей за 2021 рік. При цьому 28.01.2021 позивач пішла у відпустку, до моменту виходу у відпустку про стан виконання наказів так і не повідомила. Відтак 04.03.2021 року в зв`язку їз порушенням трудової дисципліни на підставі наказу №73 було оголошено догану.

Щодо правомірності позбавлення премії також просять відмовити, оскільки з огляду на положення ст.ст. 94,97 КЗпП ст. 2 Закону "Про оплату працю" визначено, що премія не є складовою частиною основної заробітньої плати та її нарахування, виплата конкретному працівнику, повноваження позбавляти конкретного працівника премій повністю або частково здійснюється власником підприємтсва без погодження з профспілковими організаціями. При цьому відповідно до ч.3 ст.151 КЗпП України протягом строку дії дисцилінарного стягнення заходи заохочення до працівника не застосовуються в зв`язку з тим, що згідно наказу від 04.03.2021 року №73 позивачу було оголошено догану, відповідач правомірно не здійснив виплату одноразової премії.

Щодо відшкодування моральної шкоди відповідач вважає, що вимоги також не підлягають задоволенню, так як позивач не надала суду належних та допустимих доказів, які підтвердили факт заподіяння останій моральної шкоди.

Надійшла відповідь на відзив, де ОСОБА_1 заперечила проти викладеного у відзиві відповідача повністю, так як всі надані відповідачем докази не доказують того, що нею було здійснено порушення трудової дисциплін, а саме: відповідач зазначає, що вона працювала на посаді секретаря, що не відповідає дійсності адже з 29.12.2020 року вона займала посаду завідуючої господарством, де не було внесено відповідний запис до її трудової книги. Також в наказі №73 відповідач зазначає, що "ним було виявлено факт самоусунення від виконання функціональних обов`язків секретарем ОСОБА_1 , але вона на той час займала іншу посаду, та не може зрозуміти, де було визначено її функціональні обов`язки про які йдуться в наказі. Відповідач також зазначає, що згідно Організаційної структури затвердженої наказом від 18.01.2021 року №13 "Про введення в дію організаційної структури і штатного розпису товариства" вона була підпорядкована безпосередньо генеральному директору, але її ніхто не ознайомлював з даною організаційною структурою, як і із відповідною посадовою інстукцією секретаря, що можна відзначити із поданих відповідачем додатках, а саме: в наказі №13 від 18.01.2021 року відсутній її підпис про ознайомлення, а також відсутній в посадовій інструкції секретаря.

Щодо повідомлення провідного юрисконсульта ОСОБА_4 , зазначила, що по телефону повідомила її про необхідність ознайомитись з наказами, але вона відмовилась отримувати їх, посилаючись на те, що вони невірно складені і що за такі накази, які суперечать законодавству, вона розписуватись не буде. Жодних інструкцій щодо обов`яків та порядку ознайомлення причетних з документами вона не мала та не знала, що робити в даному випадку.

Також відповідачем надано копії журналів та рапортів , але на жодному із цих журналів не зазначено, що вона відповідальна за їх ведення, а також можливе й таке, що працівники самостійно і у відсутність секретаря може там розписатися та забрати документ.

Після того, як її повідомили про те, що притягнуто до дисциплінарної відповідальності, вона дуже переживала цю подію та емоційно хвилювання могли відобразитися на самопочутті і здоров`ї , так як вона є інвалідом 3 групи 1 категорії, тому вважає за можливе визначити доведеною заподіяну моральну шкоду у розмірі 8000 тис. грн., що дорівнює в середньому її місячному доходу.

В запереченні, яке надійшло від представника відповідача відповідач відхиляє усі наведені позивачем у відповіді на відзив доводи, з підстав зазначених в запереченні просить суд в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

В судовому засіданні позивачка вимоги позову підтримала, давши пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, відповіді на відзив, просила позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти вимог позивача заперечував, давши пояснення аналогічні викладеним у відзиві та запереченні. Крім того зазначив, що трудові обов`язки працівника визначаються не тільки посадовою інструкцією, а й трудовим договором, локальними та індивідуальними актами. Просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 14.05.2018 року позивач була прийнята на ПрАТ "Коростенський завод ЗБШ" на посаду завідуючої господарства.

14.05.2018 року була ознайомлена з умовами праці, з результатами атестації робочого місця, з правилами внутрішнього трудового розпорядку, з колективним договором тощо.

Наказом від 01.10.2018 року №654-ОС ОСОБА_1 переведена в транспортно-сировинний цех на посаду комірника.

Наказом від 25.05.2020 року №159-ОС ОСОБА_1 переведена на посаду секретаря.

Наказом від 27.01.2021 року №45-ОС ОСОБА_1 переведена на посаду завідуючої господарства, яку займає на сьогоднішній день.

13.01.2021 року було видано наказ за № 05 "Про проведення службового розслідування". Наказом від 25.01.2021 №18 "Про внесення змін до наказу від 13.01.2021 року №05", а саме: призначено голову комісії з проведення службового розслідування провідного юрисконсульта ОСОБА_4 , якій доручено подати до 29.01.2021 року на затвердження Акт про результаті службового розслідування та матеріали службового розслідування. Пунктом 2 наказу від 25.01.2021 року було доручено секретарю довести наказ до відома причетних осіб.

Наказом №73 від 04.03.2021 року ОСОБА_1 була притягнута до дисциплінарної відповідальності.

З вказаного наказу слідує, що ОСОБА_1 оголошено догану та позбавлено 100% премій за березень 2021 року, як такій, що допустила бездіяльність, що виразилась в неознайомленні ОСОБА_4 з наказами, як того вимагає п.2 наказу від 25.01.2021 р. №18 та п.5 наказу від 25.01.2021р. №19, та не вручання їх під особистий підпис на виконання. Про факт відмови ОСОБА_4 отримати вищезазначені накази керівнику не доповіла та 28.01.2021 року пішла у відпустку. Як наслідок, це призвело до невиконання вищезазначених наказів у встановлений строк. Чим порушила ст.139 КЗпП України.

Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової дисципліни.

Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов`язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано такий захід стягнення як догана.

Частиною першою статті 148 КЗпП України визначено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення.

Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.

Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

Саме на роботодавцеві лежить обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, з яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена вина, як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до статті 149 цього ж Кодексу до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Отже, при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок.

Статтею 140 КЗпП України визначено, що трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а також заохочення за сумлінну працю. У трудових колективах створюється обстановка нетерпимості до порушень трудової дисципліни, суворої товариської вимогливості до працівників, які несумлінно виконують трудові обов`язки. Щодо окремих несумлінних працівників застосовуються в необхідних випадках заходи дисциплінарного і громадського впливу.

Щоб поставити працівнику у вину невиконання чи неналежне виконання взятих на себе обов`язків і притягнути його до дисциплінарної відповідальності, роботодавець повинен довести, що воно мало місце не внаслідок його неналежного керівництва і забезпечення необхідних умов праці, а через вину працівника. Згідно з вимогами ст.141 КЗпП України власник або уповноважений ним орган повинен правильно організувати працю працівників, створювати умови для зростання продуктивності праці, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, неухильно додержувати законодавства про працю і правил охорони праці, уважно ставитися до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці та побуту.

З викладеного, а також з аналізу діючого трудового законодавства вбачається, що підставою для застосування дисциплінарного стягнення є дисциплінарний проступок, під яким розуміється протиправне, винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх обов`язків, що випливають із нормативно-правових та інших актів у сфері праці, колективного і трудового договорів. Необхідною умовою для накладення стягнення є вина працівника, наявність якої має бути обов`язково доведена роботодавцем.

Догана є дисциплінарним заходом особистого немайнового характеру. Це стягнення полягає у негативній оцінці і засудженні поведінки працівника в трудовому колективі. Такий моральний осуд покликаний спонукати працівника надалі належно виконувати свої трудові обов`язки. Адже працівник має усвідомлювати, що в разі порушення ним трудової дисципліни після оголошення йому догани до нього роботодавцем може застосовуватися більш суворе стягнення, передбачене законодавством, зокрема звільнення.

Підставою застосування догани є вчинення працівником протиправного винного діяння (дії чи бездіяльності), яке визнається дисциплінарним проступком. Протиправність поведінки працівника полягає в порушенні ним своїх трудових обов`язків, закріплених нормами трудового права, а саме у КЗпП України, правилами внутрішнього розпорядку, статутами, положеннями, посадовими інструкціями, трудовим договором (контрактом), колективним договором, а також у порушенні або невиконанні правомірних наказів та розпоряджень роботодавця.

Отже, адміністрація повинна навести конкретні факти допущеного позивачем невиконання або неналежного виконання покладених на нього трудових обов`язків, врахуваши його пояснення повідомивши його в порядку передбаченому законом про те які саме правила ним порушено або які обов`язки не виконано.

За вимогами ст.81ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях

Відповідно до ст.76, 77, 78 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

За приписами статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. Твердження позивача про те, що керівництво підприємства перед прийняттям рішення про притягнення її до дисциплінарної відповідальності не запропонувало надати пояснення щодо порушення нею трудової дисципліни не знайшло свого підтвердження та спростовано наявною в матеріалах справи копією пояснення ОСОБА_1 .

Згідно наданих пояснень на розпорядження від 01.03.2021 року №"15/01 позивач зазначає, що провідний юристкосульт ОСОБА_4 в телефонному режимі була поінформована щодо отримання вищезазначених наказів. І була отримана відповідь, що підійде і обов`язково отримає. Недочекавшись юристконсульта на наступний день повторно протягом дня позивач нагадала ОСОБА_4 про необхідність прийти і отримати накази під підпис. В подальшому позивач з 27.01.2021 року перебувала у відпустці, про неотримання наказів ОСОБА_4 не знала.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 29 КЗпП України до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов`язаний роз`яснити працівникові його права і обов`язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору.

Роботадавець не має права вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором (стаття 3 КЗпП України).

Отже, роботодавець не може ставити у вину працівникові та притягати його до дисциплінарної відповідальності у випадку невиконання обов`язків, які не обумовлені трудовим договором і про які працівник не був проінформований належним чином. Такий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 травня 2019 року у справі № 452/970/17 (провадження № 14-157цс19).

Представником відповідача не надано суду жодних доказів про ознайомлення ОСОБА_1 з посадовою інструкцією секретаря, або з іншими документами, в яких зазначено, що до посадових обов`язків позивача входить вручення наказів Товариста виконавцям, ознайомлення з наказами та вручення їх під особистий підпис на виконання, та про необхідність, вразі відмови від отримання наказу, негайно доповідати тимчасово здійснюючому повноваження генерального директора ОСОБА_6 . Позивача ОСОБА_1 з посадовою інструкцією секретаря не ознайомлено, хоча догану оголошено в порушення ст.139 КЗпП "Обов`язки працівників".

Посилання представника відповідача на те, що згідно Організаційної структури ПрАТ "Коростенський завод ЗБШ" затвердженої наказом від 18.01.2021 року №13 "Про введення в дію організаційної структури і штатного розпису товариства" позивач була підпорядкована безпосередгьо генеральному директору, судом до уваги не приймається, оскільки в поданих на обгрунтування своїх заперечень відповідачем доказах, а саме: в наказі №13 від 18.01.2021 року, посадовій інструкції секретаря підпис позивача про ознайомлення відсутній.

Твердження представника відповідача про те, що відповідно до заяви позивача про прийняття на роботу на посаду завідувача господарством 14.05.2018 року містить розписку про ознайомлення з умовами праці, з результатами атестації робочого місця, з правилами внутнішнього трудового розпорядку, з колективним договор тощо, судом до уваги не приймається, оскільки не мають правового значення для оцінки дій позивача на посаді секретаря. Обов`язки особи, яка займає посаду завідувача господарством та обов`язки особи, яка займає посаду секретаря не є тотожними. Представником відповідача не надано доказів того, що про обов`язки, не виконання яких ставиться у вину позивачці при оголошенні догани, були доведені ОСОБА_1 для ознайомлення належним чином, як і не доведено, що вони відносяться до її посадових обов`язків.

Матеріали справи доводять, що при винесенні оспорюваного наказу «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» від 04.03.2021 р., яким ОСОБА_1 оголошено догану, порушення обов`язків працівника, визначених ст.139 КЗпП України відсутні, у зв`язку з чим порушено процедуру видачі такого наказу, а відтак порушено права працівника.

За таких підстав, суд не погоджується з доводами відповідача про правомірне застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді догани та відсутність підстав для скасування наказу, у зв`язку з чим вважає, що позовні вимоги позивача про визнання неправомірним наказу про застосування дисциплінарного стягнення підлягають задоволенню.

З приводу вимоги позивача щодо зобов`язання відповідача нарахувати та провести виплату грошової премії до "Міжнародного дня 8-го Березня" згідно Колективного договору ПрАТ "Коростенський завод ЗБШ" в розмірі 1000 гривень, який позивач була позбавлення у зв`язку із накладенням догани суд зазначає наступне.

Згідно з ч.3 ст.2 Закону України «Про оплату праці» до структури заробітної плати входять заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Відповідно до ч.2 ст.97 КЗпП України умови запровадження та розміри премій, винагород та інших заохочувальних, і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі.

Згідно п.п. 6, 8 Постанови Пленуму Верховного суду України № 13 від 24.12.1999 р. «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій, заохочувальні виплати, винагорода за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями є "додатковими складовими заробітної плати. При вирішенні спорів про виплату премій, винагороди за підсумками роботи за рік необхідно виходити з нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат. Працівники, на яких поширюються зазначені нормативно-правові акти, можуть бути позбавлені таких виплат (або розмір останніх може бути зменшено) лише у випадках і за умов, передбачених цими актами.

Положенням "Про одноразове преміювання працівників ПрАТ "Коростенський завод ЗБШ"", який є Додатком №1 до колективного договору ПрАТ "Коростенський завод ЗБШ" встановлений перелік ювілейних та пам`ятних дат, до яких з метою матеріального заохочення, працівникам підприємства здійснюють виплати одноразових премій.

Згідно п.1. та п.1.1 Положенням "Про одноразове преміювання працівників ПрАТ "Коростенський завод ЗБШ"" передбачено, що Дане положення вводиться з метою матерільного заохочення працівників за особливий внесок в розвиток виробництва, за виконання особливих важливих завдань, до ювілейних та пам`ятних дат, а саме: До свята - Міжнародного жіночого дня 8 Березня жінкам, які знаходяться в штаті заводу до 1000 грн.

Таким чином, позбавлення позивача одноразової премії до "Міжнародного дня 8-го Березня" в розмірі 1000 грн. є наслідком застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення. Тому суд вважає справедливим вимогу позивача щодо зобов`язання нарахувати та провести виплату грошової премії, якої позивач була позбавлена у зв`язку з оголошенням догани задоволити. Також позивач просила стягнути на свою користь моральну шкоду, в розмірі 8000 грн., яка була заподіяна їй неправомірними діями керівника, і як наслідок накладення на неї дисциплінарного стягнення у вигляді догани. Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист цивільних прав та інтересів у разі їх порушення. Частиною другою статті 16 ЦК України визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; відшкодування моральної шкоди, тощо. Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється статтею 237-1 КЗпП України, яка передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Зазначена норма закону (стаття 237-1 КЗпП України) містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди. За змістом указаного положення закону підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із статтею 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Встановлене Конституцією та законами України право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб. У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із відповідними змінами) судам роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. КЗпП України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, а стаття 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема, у вигляді одноразової грошової виплати, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин. Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 25 квітня 2012 року у справі № 6-23цс12. На підставі викладених норм права, враховуючи зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що підтверджено факт порушення законних прав позивачки, яке полягало у неправомірності накладення дисциплінарного стягнення (догани), що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від позивача додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. З огляду на природу інституту відшкодування моральної шкоди, цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд врахував конкретні обставини справи, характер та обсяг страждань, яких зазнала позивачка, характер немайнових втрат. Зокрема, ураховано тяжкість вимушених змін у її життєвих і виробничих відносинах, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. Тому суд уважає справедливим визначити суму компенсації в розмірі 1000 грн. Розмір моральної шкоди, яку просила стягнути позивачка, 8000 грн. не є справедливим у конкретній справі, в тому числі у зв`язку з відсутністю доказів про те, що оскільки позивачка є інвалідом 3-ї групи, хвилювання можуть відобразитись на її подальшому самопочутті та здоров`ї, перебуває у причинно-наслідковому зв`язку з накладенням дисциплінарного стягнення. За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити частково, стягнути з відповідача на користь позивачки 1 000 гривень моральної шкоди. Враховуючи, що Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, від 10 лютого 2010 року). Перевіривши та з`ясувавши всі необхідні обставини справи та оцінюючи всі наявні докази по справі, досліджені в ході судового засідання в їх сукупності, приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити частково. Відповідно до п.3 ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.За змістом частини шостої статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. З урахуванням результату розгляду справи та відповідно до положень ст.141 ЦПК України, судові витрати, які складаються із судового збору покладаються на відповідача і підлягають стягненню на користь держави в розмірі 1924, 96 грн. На підставі викладеного, керуючись статтями статтями 12, 19, 81, 82, 89, 141, 247, 258 - 259, 263 - 265, 280-282 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Коростенський завод залізобетоних шпал" про визнання незаконним та скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення та стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати наказ Приватного акціонерного товариства "Коростенський завод залізобетоних шпал" №73 від 04.03.2021 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 » неправомірним.

Наказ Приватного акціонерного товариства "Коростенський завод залізобетоних шпал" №73 від 04.03.2021 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 » скасувати.

Зобов`язати Приватне акціонерне товариство "Коростенський завод залізобетоних шпал" нарахувати та виплатити грошову премію до "Міжнародного дня 8-го Березня" згідно Положення "Про одноразове преміювання працівників ПрАТ "Коростенський завод ЗБШ"", який є Додатком №1 до Колективного договору ПрАТ "Коростенський завод ЗБШ" в розмірі 1000 гривень.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Коростенський завод залізобетоних шпал" на користь ОСОБА_1 1 000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Коростенський завод залізобетоних шпал" на користь держави судовий збір в розмірі 1924,95 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в 30-денний строк, який обчислюється з дня проголошення (складення) рішення. Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення (складення), має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а в разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не було скасовано .

Сторони:

Позивач – ОСОБА_1 , місце знаходження: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач – Приватне акціонерне товариство "Коростенський завод залізобетонних шпал", місце знаходження: 11501, Коростень, вул. Маяковського, 78, , Житомирська обл., ЄДРПОУ 00282406.

Суддя Недашківська Л.А.

копія згідно з оригіналом