Рішення № 97649025, 03.06.2021, Київський районний суд м. Одеси

____________________

Справа № 947/23583/19

Провадження № 2/947/165/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.06.2021 року Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді Васильків Олени Василівни,

секретаря судового засідання - Белінської Ганни Сергіївни,

за участю представника позивача ОСОБА_1 та представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: м. Одеса, ), треті особи: Одеська міська рада, ТОВ "Одесагаз-постачання", ТОВ " Одеська електропостачальна компанія" про знесення об`єкту самочинного будівництва та інших вимог,-

ВСТАНОВИВ:

І. ПРОЦЕДУРА

27.09.2019 року позивач ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом, в якому просить зобов`язати відповідача ОСОБА_4 знести самочинно збудовану будівлю на земельній ділянці по АДРЕСА_1 та відновити належний стан земельної ділянки.

Ухвалою від 10.10.2019 року провадження у справі відкрито.

Заява позивача щодо забезпечення позову розглянута судом після відкриття провадження по справі, ухвалою суду в задоволенні заяви відмовлено.

08.11.2019 року відповідачем ОСОБА_4 було подано апеляційну скаргу на ухвалу про відкриття провадження.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 16.04.2020 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 10.10.2019 року про відкриття провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про знесення об`єкту самочинного будівництва закрито та апеляційну скаргу ОСОБА_4 повернуто апелянту.

З урахуванням того, що до суду були повернуті матеріали цивільної справи №47/23583/19 та ухвала суду про відкриття провадження по справі була чинною, судом дану справу було прийнято до розгляду та призначено підготовче судове засідання.

24.07.2020 року відповідач надав до суду відзив на позов.

16.09.2020 року позивач надала відповідь на відзив.

27.10.2020 року відповідно до клопотання позивача до участі в справі в якості третіх осіб залучені Одеська міська рада, ТОВ "Одесагаз-постачання", ТОВ "Одеська електропостачальна компанія".

16.12.2020 року адвокат позивача ОСОБА_1 надав письмові обгрунтування позовних вимог.

16.12.2020 року до суду надійшли письмові пояснення від ТОВ "Одеська електропостачальна компанія", в яких зазначено прохання проводити розгляд справи за відсутності представника.

20.01.2021 року позивач уточнила позовні вимоги та просить:

- Зобов`язати ОСОБА_4 за свій рахунок знести самочинно збудований житловий будинок АДРЕСА_2 .

- Скасувати рішення Департаменту архітектури і містобудування Одеської міської ради про видачу будівельного паспорта забудови земельної ділянки у АДРЕСА_2 від 25.03.2019 року.

- Заборонити Одеській міській раді видавати відповідачу дозвільні документи на вказане будівництво.

- Заборонити ТОВ «Одеська обласна енергопостачальна компанія» приєднувати самочинно збудований будинок АДРЕСА_2 до електромереж.

- Заборонити ТОВ «Одесагаз-Постачання» приєднувати самочинно збудований будинок АДРЕСА_2 до газопроводу.

- Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 2000,00 грн. як компенсацію витрат на адвоката.

- Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 7500,00 грн. за завдану моральну шкоду.

- Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 20000,00 грн. за завдану майнову шкоду.

- Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати.

26.01.2021 року від третьої особи ТОВ «ООЕК» надійшли пояснення третьої особи щодо заяви про уточнення позовних вимог.

Ухвалою суду від 06.04.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав та просить їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 позовні вимоги не визнала, просить в задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи Одеської міської ради до судового засідання не з`явився, повідомлявся належним чином. Будь-яких заяв щодо розгляду справи та суті позовних вимог від Одеської міської ради до суду не надходило.

Представник третьої особи ТОВ «Одесагаз-постачання» до судового засідання не з`явився, повідомлявся належним чином. Будь-яких заяв щодо розгляду справи та суті позовних вимог від третьої особи до суду не надходило.

Представник третьої особи ТОВ «ООЕК» до судового засідання не з`явився, пояснення третьої особи щодо заяви про уточнення позовних вимог від 26.01.2021 року.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

ІІ. АРГУМЕНТИ (ДОВОДИ) УЧАСНИКІВ СПРАВИ

В уточнених позовних вимогах позивач посилається на те, що відповідач ОСОБА_4 здійснив самочинне будівництво, що призводить до постійного затінення 350 кв.м. земельної ділянки позивача та не дає змоги там вирощувати повноцінний урожай ягід і овочів, тобто значно порушило природні якості землі, а також знизило рівень екологічної, шумової і пожежної захищеності садиби. Вказані затінення і погіршення призвели до зниження вартості майна позивача та завдали ОСОБА_3 значної моральної і матеріальної шкоди. В позові позивач зазначила, що затінення від самочинного будинку, який на відстані 1 м. від межі земельної ділянки ОСОБА_3 і має висоту 8,5 м. – є природний процес і не потребує доказування. На підставі викладеного позивач звернулась до суду за захистом своїх прав.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача ОСОБА_2 посилається на те, що позивач ОСОБА_3 не надала належних та допустимих доказів того, що саме її земельна ділянка межує з земельною ділянкою відповідача ОСОБА_4 , оскільки за адресою: АДРЕСА_1 , знаходяться дві земельні ділянки, власниками яких є ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , так само як і будинок за вказаною адресою належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , в зв`язку з чим незрозуміло, чия частина будинку межує з земельною ділянкою відповідача. Також представник відповідача наголошує на тому, що ОСОБА_3 в позовній заяві зазначає лише те, що при будівництві ОСОБА_4 житлового будинку порушені відстані від її житлового будинку, але не зазначає, чим саме порушені її права та інтереси, а посилається лише на норми ДБН. На підставі викладеного, оскільки позивачем не доведено порушення її прав будівництвом житлового будинку відповідачем, представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову.

Представник ТОВ «ООЕК» в поясненнях третьої особи щодо позову зазначає, що питання про приєднання електроустановок споживача до електричної мережі не належить до повноважень постачальника. Окрім того представник вказує, що перш ніж надати технічні умови на приєднання та узгодити схему приєднання між замовником та ОСР, замовнику необхідно подати певний пакет документів, за аналізом яких ОСР встановлює можливість/відсутність можливості приєднання, а тому побоювання позивача щодо приєднання до електричних мереж реконструйованого об`єкту в даній частині є необґрунтованими та обраний позивачем спосіб захисту не визначено чинним законодавством.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Позивач ОСОБА_3 є власником земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,1 га, з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що вбачається з свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 12.08.2014 року /а.с.10/.

Окрім того ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності належить 2/3 частини житлового будинку з господарськими будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що вбачається з свідоцтва про право власності від 28.03.2012 року /а.с.11/.

Відповідач ОСОБА_4 є власником земельної ділянки, площею 0,0368 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер земельної ділянки: 5110136900:19:008:0168, що вбачається з Договору купівлі-продажу від 27.12.2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Таранською А.М. /а.с.92/.

Рішенням Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області про скасування дії будівельного паспорта забудови земельної ділянки від 25.03.2019 №01-07/81, прийнятого управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради від 31.07.2019 року встановлено, що будівельний паспорт забудови земельної ділянки від 25.03.2019 №01-07/81 на об`єкт: «будівництво індивідуального житлового будинку, зі знесенням існуючих на ділянці будівель і споруд, а саме: літ. «Д» та вбиральні літ. «В», за адресою: АДРЕСА_2 , замовник ОСОБА_4 , підписаний в.о. начальника управління архітектури та містобудування Одеської міської ради – ОСОБА_6 прийнято з порушенням норм п. 6.1.41 ДБН «Планування і забудова території», п. 1.3, п. 2.13 Порядку видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.07.2011 №103 /а.с.6/

Судом досліджено Акт від 03.07.2019 року, з якого вбачається, що сусіди ОСОБА_4 повідомляли його представника ОСОБА_7 щодо порушень ДБН під час будівництва /а.с.76/. Підписи осіб, що склали акт, не засвідчені належним чином.

IV. ПРАВОВІ НОРМИ, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Частиною 1 ст. 376 ЦК України визначено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Відповідно до ч. 2 ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Частиною 4 ст. 376 ЦК України визначено, що якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Згідно з ч. 2 ст. 386 ЦПК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

V. ОЦІНКА ДОВОДІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ВИСНОВКИ СУДУ

В ході судового розгляду справи встановлено, що між сторонами наявний спір щодо будівництва відповідачем ОСОБА_4 на своїй земельній ділянці будинку, на підтвердження чого суду надано Акт від 03.07.2019 року, з якого вбачається, що сусіди ОСОБА_4 повідомляли його представника ОСОБА_7 щодо порушень ДБН під час будівництва. Окрім того позивач посилається на те, що Рішенням Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області були скасовані дії будівельного паспорта забудови земельної ділянки ОСОБА_4 .

При цьому стороною позивача суду не надано належних та допустимих в сенсі ст. ст. 77, 78 ЦПК України доказів на підтвердження того, що власником земельної ділянки, яка є суміжною з земельною ділянкою ОСОБА_4 , є саме ОСОБА_3 , оскільки за вказаною адресою зареєстровано житловий будинок на праві спільної часткової власності: на 2/3 за ОСОБА_3 та на 1/3 за ОСОБА_5 . З поданої уточненої позовної заяви та наданих стороною позивача документів не вбачається можливим встановити, чия саме частка будинку розташована поблизу з земельною ділянкою ОСОБА_4 .

Окрім того суд зазначає, що головним наслідком самочинного будівництва є те, що в особи, яка його здійснила, не виникає права власності на нього, як на об`єкт нерухомості (частина друга статті 376 ЦК України).

За змістом статей 316, 317 ЦК України право власності - це право особи володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на свій розсуд, але у межах, передбачених законом, здійснення особою самочинного будівництва відповідно до частини другої статті 376 ЦК України не породжує в неї права власності на таке майно, відтак виключає це майно із цивільного обороту.

Збудований об`єкт нерухомості може бути знесений особою, яка здійснила самочинне будівництво, або за її рахунок лише на підставі судового рішення у випадках, передбачених частинами четвертою та сьомою статті 376 ЦК України: а) якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, що здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці; б) якщо така забудова порушує права інших осіб; в) якщо проведення перебудови об`єкта є неможливим; г) особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, відмовляється від проведення перебудови відповідно до прийнятого судом рішення.

Знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише за умови вжиття всіх передбачених законодавством України заходів щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України об`єкт нерухомості відноситься до самочинного будівництва за наявності однієї з наведених умов: земельна ділянка не відведена для цієї мети; немає належного дозволу на будівництво; відсутній належним чином затверджений проект; під час будівництва допущені істотні порушення будівельних норм і правил.

За положеннями ч. 7 ст. 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

У разі порушення прав інших осіб право на звернення до суду також мають такі особи за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (ст. 391 ЦК України), а також власник (користувач) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (ч. 4 ст. 376 та ст. 391 цього Кодексу). Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво.

В ході розгляду справи судом за клопотанням сторони позивача було допитано в якості свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які надали свідчення що не стосуються предмету доказування за вимогами про знесення самочинного будинку. При цьому зазначили, що відповідача не знають, з ним не спілкувались, та під час зведення об`єкту відповідачем до нього з будь-яких питань ніколи не звертались.

Враховуючи, що позивач ОСОБА_3 в ході судового розгляду справи не довела наявність у неї права вимоги щодо знесення самочинного будівництва, оскільки наявність її порушених прав не підтверджена належними та допустимими в сенсі ст. ст. 77, 78 ЦПК України доказами, суд приходить до висновку, що позовна вимога щодо зобов`язання відповідача знести за свій рахунок самочинно збудований житловий будинок задоволенню не підлягає. При цьому суд також враховує відсутність висновку експертизи щодо встановлення факту, що спірна будівля є самочинною та не може бути перебудована. Окрім того суд наголошує на тому, що у випадку встановлення зазначених обставин без належного підтвердження наявності порушень прав позивача відповідачем право вимоги щодо знесення самочинного будівництва відповідно до вимог ст. 376 ЦК України належить органам місцевого самоврядування.

Стосовно вимог позивача ОСОБА_3 про скасування рішення Департаменту архітектури і містобудування Одеської міської ради про видачу будівельного паспорта забудови земельної ділянки у АДРЕСА_2 , №01-7/81 від 25.03.2019 року, суд зазначає, що в даному випадку позивачем обрано неналежний спосіб захисту, оскільки скасування вказаного рішення жодним чином не відновить порушених на думку позивача прав. Окрім того, враховуючи наявність дійсного рішення Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області про скасування дії будівельного паспорта забудови земельної ділянки від 25.03.2019 № 01-07/81, позовна вимога про скасування рішення про видачу вказаного паспорту не має жодного сенсу для вирішення спору по суті. Окрім того позивачем не обґрунтовано, чим саме наявність оспорюваного рішення порушує її права, в зв`язку з чим в задоволенні вказаної вимоги слід відмовити.

Щодо вимог позивача про заборону ТОВ «Одеська обласна електропостачальна компанія» та ТОВ «Одесагаз-Постачання» приєднувати самочинно збудований будинок суд неодноразово в ході судового розгляду справи звертав увагу представника позивача на те, що вказані вимоги заявлені до третіх осіб, що є процесуально некоректним, оскільки суд своїм рішенням по суті спору не може зобов`язувати третіх осіб вчиняти певні дії чи утримуватись від їх вчинення. Однак, не зважаючи на те, що представництво інтересів позивача здійснюється адвокатом, змін до позовних вимог стосовно кола відповідачів стороною позивача заявлено не було, а суд відповідно до чинного процесуального законодавства позбавлений можливості притягувати до участі у справі співвідповідачів з власної ініціативи. На підставі викладеного в задоволенні позовних вимог в цій частині належить відмовити.

Стосовно позовних вимог ОСОБА_3 щодо стягнення моральної шкоди в розмірі 7500,00 грн. та майнової шкоди в розмірі 20000,00 грн. суд зазначає, що на підтвердження вказаних вимог суду не наведено розрахунків саме вказаних сум, не обґрунтовано розмір заявлених вимог. Посилання сторони позивача на те, що затінення від самочинного будинку, який на відстані 1 м. від межі земельної ділянки позивача і має висоту 8,5 м. є природним процесом та не потребує доказування, суд відхиляє, оскільки на підтвердження вказаних обставин суду не надано належних та допустимих доказів. За таких обставин в задоволенні вказаних позовних вимог ОСОБА_3 слід відмовити в зв`язку з їх необґрунтованістю.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин, враховуючи, що позивачем не доведено, які саме права ОСОБА_3 порушує відповідач ОСОБА_4 здійснюючи спірне будівництво, проаналізувавши та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача не підлягають задоволенню, так як не обґрунтовані та не доведені.

VI. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням відмови в задоволенні позовних вимог в повному обсязі судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2, 76-83, 141, 263-265, 273, 354-355 ЦПК України, ст. ст. 319, 321, 376, 386 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: м. Одеса, ), треті особи: Одеська міська рада, ТОВ "Одесагаз-постачання", ТОВ " Одеська електропостачальна компанія" про знесення об`єкту самочинного будівництва та інших вимог – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п.п. 15.5 п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги можуть бути подані через Київський районний суд м. Одеси.

Повний текст рішення суду складено 14.06.2021 року.

Суддя Васильків О.В.