Рішення № 97647825, 07.06.2021, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.06.2021 Справа №607/16635/20

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого - судді Вийванко О. М.

за участю секретаря судового засідання Хримко У.А.

представника позивача Клімович О. М.

відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Альтфатер Тернопіль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Альтфатер Тернопіль» звернулося в суд із позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з вивезення побутових відходів за період з 01.11.2017 по 28.02.2021 в розмірі 2770,18 грн.

В обґрунтування збільшених позовних вимог представником позивача викладено обставини про те, що на підставі рішень виконавчого комітету Тернопільської міської ради №780 від 14.05.2010, № 185 від 20.02.2013 та договору-погодження від 01.03.2012, ТОВ «Альтфатер Тернопіль» надає послуги з вивезення побутових відходів за адресою реєстрації місця проживання відповідача ОСОБА_1 . Послуги по вивезенню побутових відходів надавались якісно та вчасно згідно укладеного графіку та договору. Жодних претензій та інших зауважень щодо неякісного чи неналежного надання послуг від мешканців будинку по АДРЕСА_1 , в тому числі і від відповідача ОСОБА_1 не надходило.

У зв`язку з недосягненням згоди щодо досудового врегулювання спору, з підстав викладених в позові, представник позивача просить позов задовольнити та стягнути заборгованість з ОСОБА_1 в розмірі 2 770,18 грн., та судові витрати в розмірі 2 102 грн. 00 коп.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідачем подано відзив на позов у якому позовні вимоги не визнав повністю і заперечує щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову. Виходячи з того, що між позивачем і відповідачем не було укладено договору про надання послуг з поводження з побутовими відходами, а тому в позивача відсутнє право на стягнення заборгованості за договором. Також позивачем здійснено нарахування заборгованості з розрахунку на п`ять осіб, хоча зареєстровано 4 особи, а фактично проживає 3 особи, оскільки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебувають за кордоном.

Відповідач у судовому засіданні заперечує проти задоволення позову з підстав викладених у відзиві та просить відмовити у задоволенні позову.

Позивачем подано відповідь на відзив відповідача в якому зазначено, що споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги не залежно від укладеного договору. Відповідач не повідомив та не подав належних доказів, що ОСОБА_4 не зареєстрована та не проживає, та ОСОБА_3 не проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив в якому зазначено, що судова практика на яку посилається відповідач відрізняється по обставинах справи. Також закон не містить умови, що лише у випадку, коли споживача протягом 30 календарних днів повідомить про зміну фактичної чисельності, то тільки тоді він має право на не оплату вартості комунальних послуг. Також ним підтверджено належними доказами не проживання дочки. При цьому він не споживає послуги з вивезення побутових відходів.

При розгляді справи судом було вчинено такі процесуальні дії.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі.

Ухвалою суду скасовано заочне рішення та призначено до судового засідання.

Дослідивши об`єктивно та оцінивши зібранні у справі докази, суд приходить до висновку, що слід задовольнити позов з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 780 від 14.05.2010 «Про видалення твердих побутових відходів» «ДП «Альтфатер Тернопіль» було надано дозвіл на здійснення видалення відходів з території міста Тернопіль на сміттєзвалище біля с. Малашивці Зборівського району.

Також, з`ясовано, що рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 185 від 20.02.2013 «Про надання послуг» було внесено зміни в п. 1. рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 780 від 14.05.2010 «Про видалення твердих побутових відходів» замість слів ПП «Катруб», ДПФ «Альтфатер Тернопіль», СПД ФО ОСОБА_5 , СПД ФО Му кан Н.О., СПД ФО ОСОБА_6 , СПД ФО ОСОБА_7 ». читати: ПП «Екотерн», ПП «Квартал -JI», ДПФ «Альтфатер Тернопіль».

Згідно із витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 19.07.2019 року № 1005565853, 12.07.2019 за рішенням засновника, ДП «Альтфатер Тернопіль» припинило своє існування шляхом перетворення з Дочірнього підприємства на Товариство з обмеженою відповідальністю.

Відповідно до даного витягу, в розділі «Дані про юридичних осіб, правонаступником яких є зареєстрована юридична особа» значиться, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Альтфатер Тернопіль» (22601875) є правонаступником усіх прав та обов`язків Дочірнього підприємства «Альтфатер Тернопіль» (22601875).

Як слідує із договору – погодження від 01.03.2012 між ДП «Альтфатер Тернопіль», правонаступником якого є ТОВ «Атьтфатер Тернопіль» та ПП «Наш дім» ( балансоутримувач будинку, де проживає боржник), що для надання послуг населенню з видалення побутових відходів ДП «Альтфатер Тернопіль» погоджує ПП «Наш дім» розташування контейнерів в кількості 148 шт., місткістю 1,1 куб. м.

У графіку – дислокації ПП «Наш Дім», ДП «Альтфатер Тернопіль» зобов`язувалось вивозити відходи за визначеними адресами, зокрема по АДРЕСА_1 у наступні дні вивозу, а саме: вівторок та п`ятниця, що виконується по сьогоднішній день.

Нарахування заборгованості ТОВ «Альтфатер Тернопіль» здійснює на підставі встановлених тарифів органу місцевого самоврядування на відповідний період, а саме:

З 01.02.2012 року по 01.05.2015 року на підставі рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради №1603 від 28.09.2011 «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і на інші житлово-комунальні послуги» тариф на вивезення побутових відходів для населення становив 22,29 грн. без ПДВ.

З 01.05.2017 року по 01.12.2018 року на підставі наказу №21 від 28.03.2017 року Управління житлово-комунального господарства, благоустрою та екології було затверджено для ДП «Альтфатер Тернопіль» коригуючий коефіцієнт 2,2, до тарифу, який діяв згідно рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради №1603 від 28.09.2011 року.

З 01.12.2018 року по 05.11.2019 на підставі наказу №102 від 22.10.2018 року Управління житлово-комунального господарства, благоустрою та екології було затверджено для ДП «Альтфатер» тариф на послуги з вивезення побутових відходів для населення без ПДВ в розмірі 72,56 грн. за куб.

З 05.11.2019 по сьогоднішній день на підставі наказу №66 від 05.11.2019 Управління житлово-комунального господарства, благоустрою та екології було затверджено для ДП «Альтфатер Тернопіль» тариф на послуги з вивезення побутових відходів для населення без ПДВ в розмірі 96,99 грн. за куб.

Відповідно до листа від 22.09.2020 № 293 ТОВ «Альтфатер Тернопіль» звернулось до ПП «Наш Дім» із запитом відповідно до якого просило повідомити про наступне: чи вчасно та якісно ТОВ (колишнє - ДП) «Альтфатер Тернопіль» надає послуги по вивозу побутових відходів згідно укладеного Договору - погодження та графіку - дислокації на вивезення твердих побутових відходів в період з березня 2012 р. по вересень 2020 року; чи надходили до Вас будь - які скарги від мешканців будинків щодо невчасного чи неналежного надання послуги по вивозу твердих побутових відходів по вулицях визначених у графіку - дислокації, зокрема і від гр. ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ).

У відповіді на вказаний запит, від 23.09.2020 №23-09-20-1, ПП «Наш Дім» повідомило, що на підставі укладеного між ПП «Наш Дім» та ДП «Альтфатер Тернопіль» договору - погодження від 01.03.2012 та графіку (дислокації) на вивезення твердих побутових відходів, послуги по вивезенню побутових відходів ДП «Альтфатер Тернопіль» надаються вчасно та якісно. Жодних зауважень від мешканців будинків, де відповідно до графіку ДП «Альтфатер Тернопіль» надаєте послуги в тому числі гр. ОСОБА_8 та ОСОБА_1 не надходило.

Згідно із розрахунку щомісячних нарахувань оплати послуг №293 від 23.03.2021 ОСОБА_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_2 , не сплачує кошти за надану житлову комунальну послугу за період з 10.2011 по 02.2021, і загальна заборгованість становить 4902,93 грн.

Суд частково погоджується з такими аргументами позивача про стягнення заборгованості, виходячи з наступних норм права, які підлягають застосуванню та мотиви їх застосування.

Відповідно до п. 5 ст. 1 Закону України № 2189-VIII від 09.11.2017 року «Про житлово – комунальні послуги», комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо - та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуга з поводження з побутовими відходами надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з поводження з побутовими відходами, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 5 Правил надання послуг з вивезення побутових відходів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2008 року № 1070, передбачено, що послуги надаються з урахуванням розміру території, схеми санітарного очищення, затвердженої в установленому порядку, та інших умов, передбачених законодавством у сфері житлово-комунального господарства.

Згідно з вимогами ст. 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).

Відповідно до вимог ч. 4, 5 ст. 13 Закону України «Про житлово - комунальні послуги», якщо споживач (інша особа, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), який отримав проект договору (змін до нього) від виконавця комунальної послуги, не повідомив протягом 30 днів про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього, а вчинив дії, які засвідчують його волю до отримання (продовження отримання) відповідної комунальної послуги від цього виконавця (у тому числі здійснив оплату наданих послуг), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій виконавцем комунальної послуги, якщо інше не передбачено цим Законом.

ТОВ «Альтфатер Тернопіль» 21.07.2020 направив ОСОБА_1 пропозицію укласти договір про надання послуг з поводження з побутовими відходами та направив типовий договір від 01 липня 2020 року. ОСОБА_1 подав заперечення до договору про надання послуг з поводження з побутовими відходами.

Суд зазначає, що факт не підписання договору про надання послуг з поводження з побутовими відходами споживачем у бажаній ним редакції не надає право останньому не сплачувати плату за надані комунальні послуги, оскільки відповідачем достовірно не доведено, що він, мешкаючи у багатоквартирному будинку, не користується послугою з вивезення твердих побутових відходів.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Окрім того, відповідно до частини 4 ст. 319 Цивільного кодексу України, власність зобов`язує. Тобто, усі правомочні власники майна несуть на собі обов`язок, серед іншого, утримувати свої об`єкти права власності належним чином. Так, у випадку отримання відповідного виду послуг за місцем розташування майна його власник він несе обов`язок по його утриманню.

Позивач підтвердив, що здійснював вивезення побутових відходів, а також відсутністю обґрунтованих актів про порушення умов договору з боку мешканців будинку по АДРЕСА_1 .

Відповідачем не подано суду належних і допустимих документальних доказів ненадання йому послуг з поводження з побутовими відходами або надання такої послуги неналежної якості.

Згідно з пунктом «б» частини першої статті 15 Закону України «Про відходи» громадяни України, іноземці та особи без громадянства зобов`язані вносити в установленому порядку плату за користування послугами з вивезення побутових відходів.

У відповідності до ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Із статей 610, 611 ЦК України вбачається, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушення умов, визначених змістом зобов`язання. У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема зміна умов зобов`язання.

Відповідно до частини 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із статями 80 і 81 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог ст.322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач ОСОБА_1 , який є власником квартири АДРЕСА_3 , не дотримано обов`язку з утримання належної йому квартири та оплати послуг за вивезення побутових відходів.

Згідно п. п. 5, 10 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства.

Таким чином, оскільки відповідач ОСОБА_1 , який є власником квартири АДРЕСА_3 і зобов`язаний оплачувати вартість наданих послуг за вивезення побутових відходів відповідно до кількості зареєстрованих осіб за адресою АДРЕСА_2 .

При цьому факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

За вказаних обставин, наявні підстави для стягнення з відповідача в користь позивача заборгованість за період з 01.11.2017 по 28.02.2021, однак і з сумою нарахування, суд погоджується частково виходячи з наступного.

Як вбачається з розрахунку заборгованості поданого позивачем, за адресою АДРЕСА_2 , зареєстровані п`ять осіб.

Однак згідно паспорту громадянина України серія НОМЕР_1 , ОСОБА_4 знята 09.10.2017 з реєстрації місця проживання за адресою АДРЕСА_2 та зареєстрована з 09.10.2017 за адресою АДРЕСА_1 .

Також, як вбачається з паспортів громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_2 , та № НОМЕР_3 , ОСОБА_9 перебувала за межами України з 06.07.2017 по 03.08.2019; з 29.08.2019 по 19.10.2019; з 26.11.2020.

Пунктом 6 частиною 1 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач має право на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг.

Виходячи з обставин справи та враховуючи, що ОСОБА_4 не проживає з 09.10.2017, та ОСОБА_9 тимчасово була відсутня в спірній квартирі понад 30 календарних днів, у зв`язку з перебуванням за межами України, суд вважає, що розмір заборгованості слід здійснювати з врахуванням вказаних обставин, зокрема, за період з 01.11.2017 по 01.08.2019, потрібно виходи з кількості мешканців три особи, що становить 683,26 грн; за період з 01.08.2019 по 01.09.2019, потрібно виходи з кількості мешканців чотири особи, що становить 54,27 грн; за період з 01.09.2019 по 01.10.2019, потрібно виходи з кількості мешканців три особи, що становить 40,70 грн; за період з 01.10.2019 по 01.12.2020, потрібно виходи з кількості мешканців чотири особи, що становить 978,97 грн; за період з 01.12.2020 по 28.02.2021, потрібно виходи з кількості мешканців три особи, що становить 163,21 грн.

Проаналізувавши в сукупності досліджені докази, встановлені ними обставини та визначені відповідно до них правовідносини сторін, враховуючи вимоги закону, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають частково задоволенню шляхом стягнення із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтфатер Тернопіль» заборгованості за надані послуги з вивезення побутових відходів в розмірі 1 920,41 грн.

Відповідно до частин 1 і 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, в тому числі: 1) на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положення пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України у разі відмови в позові судові витрати покладаються на позивача.

Частиною 1 статті 134 ЦПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору (ч. 2 ст. 134 ЦПК України).

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування витрат на правову допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату певного гонорару успіху, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З огляду на зазначене, слід виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи і наданих послуг та фінансового стану учасників справи.

Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19.

Правничу допомогу відповідачу надав адвокат, про що подано договір про надання правової допомоги від 01.02.2021.

Також, ОСОБА_1 оплатив 10000,00 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру від 03,.02.2021.

Суд, вирішуючи питання про розподіл витрат, понесених ОСОБА_1 на професійну правову допомогу, взявши до уваги умови договору про надання правової допомоги, попередній (орієнтований) розрахунок витрат, суд зазначає, що відповідачем не доведено суду та не подано розрахунок таких витрат (детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги), а тому слід відмовити у стягнення судових витрат з позивача в користь відповідача.

Оскільки позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково, а саме: на 69,32 % (розрахунок 1920,41 грн (задоволена частинна вимог): 2770,18 грн (ціна позову)) х 100 = 69,32 %.

Згідно ст. 141 ч. 1, ч. 13 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судові витрати в розмірі 1 457,11 грн (69,32% від 2102 грн), виходячи з принципу пропорційності до задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 258-268, 273, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 509, 526, 901, 903, 1297, 1299 Цивільного кодексу України, суд, –

У Х В А Л И В :

Задовольнити частково позов Товариство з обмеженою відповідальністю «Альтфатер Тернопіль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтфатер Тернопіль» за послуги з вивезення побутових відходів за період з 01.11.2017 по 28.02.2021 в розмірі 1 920,41 (тисячу дев`ятсот двадцять гривень 41 копійок) та 1 457,11 (тисячу чотириста п`ятдесят сім гривень 11 копійок) сплаченого судового збору.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Альтфатер Тернопіль», місцезнаходження: м. Тернопіль вул. Бродівська- Гріги, 3, код ЄДРПОУ 22601875.

Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_4 .

Повний текст рішення суду складено та підписано 14 червня 2021 року.

Головуючий суддяО. М. Вийванко