Рішення № 97647025, 08.06.2021, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 08.06.2021

Справа № 334/2396/21

Провадження № 2-а/334/66/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2021 року м. Запоріжжя

Ленінський районний суд міста Запоріжжя в складі:

головуючого судді Коломаренко К.А.,

при секретарі Фарзаєвій К.А.,

за участі позивача ОСОБА_1 (особисто)

представника позивача адвоката Яма Д.М. (діє на підставі ордеру АР №1045175)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Запорізькій області про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи тим, що постановою серії ЕАН №4006991 від 02.04.2021, винесеною посадовою особою Відповідача – інспектором Кордишем О.О., його притягнуто до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 6 ст. 121 КУпАП за те, що він02.04.2021 о 05 год. 50 хв. 02.04.2021 керував керував транспортним засобом з неосвітленим номерним знаком. Позивач заперечує дані обставини, вказує, що вимоги ПДР не порушував, крім того зазначив про порушення, що допустив поліцейський при складанні постанови та просив суд визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕАН № 4006991 від 02.04.2021 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.6 ст.121 КУпАП.

Ухвалою судді від 12.04.2021 відкрито провадження у справі, визначено сторонам строк подання заяв по суті спору, витребувано у відповідача докази.

Вказану вище ухвалу суду та копію позовної заяви з доданими до неї документами відповідачем отримано 19.04.2021.

Станом на 08.06.2021відповідач відзиву на позовну заяву, доказів, витребуваних судом, до суду не подав.

В судовому засіданні позивач та його представник – адвокат Яма Д.М. позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити з підстав, вказаних в позовній заяві. Також просили стягнути з відповідача судові витрати – витрати зі сплати судового збору та витрати на правничу допомогу.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив, заяв, клопотань суду не надав.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 205 КАС України у разі повторної неявки повідомленого належним чином відповідача в судове засідання, суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, від 02.04.2021 серії ЕАН №4006991 позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 121 ч.6 КУпАП за те, що він керував транспортним засобом з неосвітленим заднім номерним знаком в темну пору доби.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно ч.2 цієї ж статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час судового розгляду відповідачем не подано жодних доказів в обґрунтування правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, при цьому з доводів позовної заяви вбачається, що позивач зазначеного у оскаржуваній постанові правопорушення не вчиняв, вимоги Правил дорожнього руху не порушував, тому підстави для накладення адміністративного стягнення були відсутні. Відповідачем під час розгляду справи жодним належним доказом не підтверджено факту вчинення позивачем зазначеного в оскаржуваній постанові правопорушення, тому суд вважає, що всупереч вимогам ч.2 ст.77 КАС України відповідач не довів правомірності своїх дій.

Доводи позивача, про не порушення правил дорожнього руху, відповідачем не спростовані, будь-які підтвердження порушення ним правил дорожнього руху (фото фіксація, покази свідків) суду не подані.

В матеріалах справи відсутні дані, які б спростовували доводи позову про недотримання при винесення оскаржуваної постанови приписів ст.ст. 7, 245 КУпАП, чим порушено законні права позивача.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне та об`єктивне встановлення обставин справи, вирішення її у точній відповідності до закону.

Відповідно до закріпленого в ст. 62 Конституції України принципу особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість; обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У справі Барбера, Мессеге і Жабардо проти Іспанії Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 6 грудня 1988 року зазначив, що докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.

Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви» від 24.11.2000 року).

Також Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 7 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.

Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

У справі «Надточій проти України» Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 15.05.2008 року відзначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення(п. 21 рішення).

Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).

В рекомендації № R (91)1 Комітету Ради Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов`язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).

Отже, суд вважає, що зазначені принципи і положення Закону при винесенні постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідачем не були дотримані, оскільки жодні докази вини позивача в матеріалах справи відсутні.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. За таких обставин, факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 121 КУпАП, суд вважає недоведеним.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Оскільки наявні у матеріалах справи докази вказують на відсутність підстав про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення вимог ПДР України, що свідчить про відсутність відповідного складу правопорушення в діях позивача, суд вважає необхідним скасуватиоскаржувану постанову.

За таких обставин позов слід визнати обґрунтованим, тому він підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимоги про стягнення судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 132Кодексу адміністративного судочинства України судовівитрати складаютьсяіз судовогозбору тавитрат,пов`язанихз розглядомсправи.До витрат,пов`язаних зрозглядом справи,крім іншого,належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно вимог ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір в розмірі 454,00 грн., які підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступає відповідачем у справі.

Відповідно до ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч.ч.1, 7, 9 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За положеннями статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.

Як вбачається з матеріалів справи, в судовому засіданні представником позивача надано Ордер про надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_1 адвокатом Яма Д.М. від 27.04.2021 року, договір на надання послуг адвоката від 27.04.2021року та квитанцію до прибуткового касового ордера б/н від 27.04.2021.

З огляду на наведене, суд, вирішуючи питання про стягнення судових витрат на правничу допомогу, приходить до висновку про відмову в задоволенні даної вимоги, оскільки з долученого договору надання послуг адвоката, вбачається, що в ньому питання оплати за надання послуг (зокрема порядку та розміру оплати) не визначено, при цьому суду детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не надано, а тому суд вважає, що позивачем документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат не надано.

Керуючись ст. 2, 6-11, 72-77, 90, 94, 139, 242-246, 250, 255, 257, 286 КАС України, ст. ст. 251-252, 280 КУпАП, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Запорізькій області про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення задовольнити повністю.

Скасувати постанову серії ЕАН №4006991 від 02.04.2021, винесену посадовою особою – інспектором Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції Кордишем О.О. по справі про адміністративне правопорушення за ч. 6 ст. 121 КУпАП відносно ОСОБА_1 .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (69057, Запорізька обл., місто Запоріжжя, вулиця Олександра Матросова, будинок 29, ЄДРПОУ: 40108688) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в рахунок відшкодування судових витрат в сумі 454 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Коломаренко К. А.