Рішення № 97646801, 10.06.2021, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/2217/20

2/310/204/21

РІШЕННЯ

Іменем України

10 червня 2021 року м.Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого: судді – Черткової Н.І.,

за участю секретаря судового засідання - Димової Л.В.,

позивача – ОСОБА_1 ,

представника позивача – ОСОБА_2 ,

представників відповідача – ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Бердянську в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Смоленська-3» про визнання незаконним, скасування наказу 1-2 від 08.04.2019 року та поновлення на роботі, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із позовом до об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Смоленська-3» про визнання незаконним, скасування наказу 1-2 від 08.04.2019 року та поновлення на роботі. Позов мотивує тим, що в багатоповерховому будинку за адресою: АДРЕСА_1 створено та діє з 2011 року ОСББ «СМОЛЕНСЬКА-3».Вказала, що її було прийнято на роботу з 01.01.2019 в ОСББ «Смоленська - 3» на посаду бухгалтера на умовах безстрокового трудового договору з окладом 2238 (дві тисячі двісті тридцять вісім) грн. 00 коп., а у зв`язку із збільшенням мінімальної заробітної плати в Україні, наказом від 02.01.2019 року «Про затвердження штатного розкладу та кошторису про введення мінімальної заробітної плати 4173 грн.» на ОСББ «Смоленська - 3» було затверджено новий штатний розклад з посадовим окладом бухгалтера - 2089,17 грн

23 березня 2019 року співвласники вищезазначеного багатоквартирного будинку провели загальні збори,за наслідком чого було змінено керівника ОСББ «Смоленська-З». У зв`язку із створенням з боку нового керівника перешкоди у її роботі, ненадання доступу до робочого місця, невиплату заробітної плати, позивач звернулась з заявою до ОСББ «Смоленська - 3» з проханням: виплатити їй заробітну плату за квітень 2019 року на її банківський рахунок; надати довідку за підписом уповноваженої особи з відомостями про її посаду в ОСББ «Смоленська - 3» (на підтвердження трудових відносин станом на 17.05/2019 року); надати доступ до робочого місця та забезпечити належні умови праці для виконання покладених на неї посадових обов`язків; надати документальне підтвердження припинення трудових відносин між нею та та ОСББ «Смоленська - 3», уразі звільнення її з посади бухгалтера; виплати їй компенсації за невикористану відпустку за період з 01.01.2019 по день фактичного звільнення (у разі звільнення з посади бухгалтера, на що було отримано відповідь від відповідача, за змістом якого останній було повідомлено про звільнення та про відсутність підстав для здійснення виплат.

Наказ 1-2 Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Смоленська-3» від 08.04.2019 року

«Про звільнення» з посади бухгалтера ОСББ позивач отримала 30.07.2019 року від нового керівника відповідача - ОСОБА_6 .

Позивач вказав, що в період з 04.06.2019 року по 01.10.2019 року вона знаходилась на лікарняному, що підтверджується листками непрацездатності, після цього продовжувала лікуватися і 20.02.2020 року їй була встановлена третя група інвалідності, в цей же час зверталася з письмовими заявами про порушення трудового законодавства при її звільненні до Головного управління Держпраці у Запорізькій області, зверталася до центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги. За наслідком розгляду її ситуації, Бердянським місцевим центром було відмовлено в наданні безоплатної правової допомоги, тому 06.02.2020 вона звернулась до адвоката за правовою допомогою щодо оскарження неправомірного звільнення.

Під час збирання та підготовки матеріалів для звернення до Бердянського міськрайонного суду Запорізької області з цією позовною заявою, представником позивача було подано адвокатський запит до відповідача та ГУ Держпраці у Запорізькій області.

Так, 27.02.2020 її представник отримав відповідь від відповідача та у кінці місяця від Держпраці у Запорізькій області.

Таким чином, лише отримавши від відповідача письмові докази, якими вмотивовано звільнення, позивач вказала , що мала можливість звернутись до суду, хоча і станом на день подання позовної заяви трудову книжку від відповідача нею не отримано.

Вказала, що свої посадові обов`язки в квітні 2019 року вона виконала в повному обсязі .

А із отриманих актів від відповідача вбачається, що вона не виходила на роботу та була відсутня на роботі ОСББ «Смоленська-3»: 01.04.2019 року, 02.04.2019 року, 03.04.2019 року, 04.04.2019 року, 05.04.2019 року, 06.04.2019 року та 08.04.2019 року.

Тобто, складеними актами не підтверджується її відсутність на роботі більше трьох годин, в актах відсутні дані щодо початку та закінчення складання їх, не зазначено чи з`ясовувалось обставини відсутності робітника на роботі ОСББ «Смоленська-3», не зазначено де саме (за якою адресою, в якому саме приміщенні) був відсутній працівник .

Позивач та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, надали судові пояснення , аналогічні, викладеним в позові.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали у повному обсязі, надали судові пояснення, аналогічні, викладеним у відзиві на позов.

Суд, заслухав сторони, свідків, оцінивши надані письмові докази в їх сукупності, дійшов висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що позивач працювала на посаді бухглатера Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Смоленська-3» на умовах безстрокового трудового договору з окладом 2238 гривень з 01.01.2019 року, що підтверджується наказом ( розпорядженням) № 1 від 01.01.2019 року.

Відповідно до наказу від 02.01.2019 року за підписом голови правління ОСОБА_7 затверджений штатний розклад ОСББ « Смоленська 3» у кількості 5 осіб, в тому числі і бухгалтера.

В березні 2019 року на загальних зборах ОСББ « Смоленська -3» було обрано головою правління ОСОБА_6 та 01.04.2019 року зареєстровано згідно з вимогами законодавства у Державному реєстрі.

Згідно наказу № 1-2 від 08.04.2019 року позивача – ОСОБА_1 з 08.04.2019 року

було звільнено з посади бухгалтера ОСББ «Смоленська -3» згідно ст. 40 КЗпП за прогули, даний наказ підписаний головою правління ОСОБА_6 .

Підставою звільнення ОСОБА_1 з посади бухгалтери є акти від 01.04.,02.04.,03.04., 04.04.,05.04.,06.04.,08.04.2019 року про її невихід на роботу в ці дні, складений та підписаний 9 співвласниками ОСББ « Смоленська», які засвідчили відсутність ОСОБА_1 на роботі- 01.04., 02.04., 03.04.,04.04., 05.04., 06.04. та 08.04.2019 року.

Як зазначено в актах, ОСОБА_1 повідомили про передачу документацію ОСББ, яке вона проігнорувала, відсутність документів бухгалтерського обліку та технічної документації унеможливлює ведення фінансово-господарської діяльності ОССБ, наносить шкоду кожному співвласнику, а саме унеможливлює правильне нарахування квартплати. На передачу документації не з`явилася.

В ході судового розгляду позивач стверджувала, що вона працювала вдома, її робоче місце було в приміщенні ОСББ тільки для прийому громадян раз на тиждень в певні часи, в телефонному режимі від ОСОБА_6 на початку квітня вона дізналася , що він тепер голова ОСББ і на його прохання принести документацію, відповіла, що все принесе в день прийому громадян – 0804.2019 року і продовжувала виконувати свою трудові обов`язки, як бухгалтер.

Тобто, судом встановлено, і не заперечувалося сторонами, що з 01.04.2019.до 08.04.2019 року, ОСОБА_1 не з`являлася до нежитлового приміщення (електрощитової) ОСББ «Смоленська-3», яке минула голова правління ОСОБА_7 використовувала під приймальню ОСББ, і яке відповідач вважає робочим місцем позивача ОСОБА_1 .

На підтвердження своїх доводів про продовження виконання своїх трудових обов`язків, як бухгалтера ОСББ в період з 01.04. по 08.04.2019 року позивачем надані наступні письмові докази:

02.04.2019 року перераховано грошові кошти ОСОБА_8 за цивільно-правовим договором № 1/19 від 01.04.2019 року;

03.04.2019 року – складено звіт про фінансову діяльність ОСББ «Смоленьска-3» за березень 2019 року;

04.04.2019 року – нараховано співвласникам внески на утримання будинку та прибудинкової території, надруковано та рознесено квитанції на оплату;

05.04.2019 року – складено розрахунок видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг у березні 2019 року;

08.04.2019 року – складено звіт про оплату населенням житлово-комунальних послуг та електроенергії за березень 2019 року;

10.04.2019 року складено та подано до ДПІ – Податковий розрахунок доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку ОСББ « Смоленська-3», форма № 1 –ДФ за 1 квартал 2019 року;

10.04.2019 року – складено та подано до ДПІ – звіт про суми, нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, надбавки, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за березень 2019 року.

Ст.40 КЗпП України визначає підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. Так, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: прогулу ( в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин ( п.4 частини 1 ст. 40).

Відповідно до пункту 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п.4 ст. 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин ( наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Згідно п.22 вказаної постанови , у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3,4, 7, 8, ст.40 п.1 ст.41 КЗпП , чи додержані власником чи уповноваженим органом передбачені статтями 147 (1), 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувалися при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна шкода, обставини, за яких вчинено проступок і попередня робота працівника.

Згідно актів , наданих відповідачем про відсутність позивача на своєму робочому місці за період з 01.04.2019 року по 08.04.2019 року, що ОСОБА_1 була відсутня в ці дні на роботі ОСББ « Смоленська-3» , в актах відсутні дані щодо початку та закінчення складання них, не зазначено чи з`ясовувалися причині відсутності робітника на роботі ОСББ «Смоленська-3», не зазначено де саме (за якою адресою, в якому саме приміщенні був відсутній працівник).

Відповідно до ст.139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно та сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з ким укладено трудовий договір.

Згідно зі ст. 141 КЗпП України власник або уповноважений ним орган повинен правильно організувати працю працівників, створювати умови для зростання продуктивності праці, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, неухильно додержувати законодавства про працю і правил охорони праці, уважно ставитися до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці та побуту.

Трудовий розпорядок на підприємствах, установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і виборним органом первинної профспілкової організації ( профспілковим представником) на основі типових правил.

Ст. 29 КЗпП України визначено, що до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов`язаний:

роз`яснити працівникові його права та обов`язки та проінформувати про умови праці, наявність; ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором; визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами; проінструктувати працівника з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці та протипожежної охорони.

Відповідно до ст. 57 КЗпП України час початку і закінчення щоденної роботи ( зміни) передбачається правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності у відповідності з законодавством.

Відповідно до ст. 149 КзПп України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений власник повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Відповідачем суду не надано належних письмових доказів на підтвердження виконання ним вимог вищезазначеного законодавства, а саме наявності в ОСББ Правил внутрішнього трудового розпорядку або графіку роботи бухгалтера, позивач заперечувала про ознайомлення її з такими документами, окрім, посадової інструкції, якою визначені посадові права та обов`язки бухгалтера ОСББ.

Окрім цього, відповідачем не було визначено робоче місце позивача, тому відповідачем не спростовані доводи позивача про те, що вона працювала дома, тільки вела прийом громадян раз на тиждень в приміщенні ОСББ.

Слід зауважити, що неможливо кваліфікувати відсутність працівника на робочому місці за прогул за умови, коли сама адміністрація не виконує вимоги трудового законодавства.

Проаналізувавши всі обставини справи, зробивши системний аналіз вищезазначеного законодавства, суд дійшов висновку, що при звільненні позивача ОСОБА_1 відповідачем були допущені порушення вимог трудового законодавства.

Разом з цим, суд вважає необхідним зауважити наступне.

Строки звернення до суду у справах щодо трудових правовідносин врегульовано нормами КЗпП України.

Зазначені строки звернення до суду застосовуються виключно щодо спорів, які за своєю юридичною природою належать до трудового права.

Так, частина перша статті 233 КЗпП України підтверджує визнання тримісячного строку як загального строку для звернення за захистом суб`єктивних трудових прав працівників.

Разом з тим виняток ця стаття встановлює для спорів про звільнення.

Спір про звільнення – це спір за заявою про поновлення на роботі.

Для звернення з позовами про поновлення на роботі встановлено місячний строк.

Повторюючи загальне правило про те, що строк для звернення обчислюється з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, стаття 233 КЗпП України конкретизує це правило стосовно звільнення працівника.

В цьому разі строк обчислюється з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки із записом про звільнення.

Установлені статтею 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. Ці строки не перериваються і не зупиняються.

Перевірка дотримання вимог закону щодо строків звернення до суду за вирішенням трудового спору здійснюється судом за принципом ex officio, незалежно від того, чи заявляє відповідач про пропуск позивачем строку звернення до суду, на відміну від застосування позовної давності при вирішені судом цивільного спору, коли застосування позовної давності судом здійснюється тільки за заявою сторони у спорі (частина третя статті 267 ЦК України).

Відповідно до статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Разом з тим, якщо строк звернення до суду, установлений статтею 233 КЗпП України, пропущено без поважних причин, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у зв`язку з пропуском зазначеного строку.

Так, перебіг строку звернення до суду починається у разі: вирішення трудового спору – з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права (тримісячний строк звернення до суду); розгляду справи про звільнення – з дня вручення копії наказу про звільнення (місячний строк звернення до суду); розгляду справи про звільнення – з дня видачі трудової книжки (місячний строк звернення до суду).

Строки звернення в суд за вирішенням трудових спорів встановлено статтею 233 Кодексу законів про працю, відповідно до якої у справах про звільнення працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Відповідно до ст. 234 КЗпП у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

У п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992 року № 9 роз`яснено, що встановлені ст. 228, 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Передбачений ст. 233 КЗпП України місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору. Якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав. Так, перебіг строку звернення до суду починається у разі: вирішення трудового спору з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права (тримісячний строк звернення до суду); розгляду справи про звільнення з дня вручення копії наказу про звільнення (місячний строк звернення до суду); розгляду справи про звільнення з дня видачі трудової книжки (місячний строк звернення до суду). Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16 березня 2016 року у справі № 6-2426цс15.

Разом з тим, якщо строк звернення до суду, установлений ст. 233 КЗпП України, пропущено без поважних причин, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у зв`язку з пропуском зазначеного строку.

Судом встановлено, що позивач отримала копію наказу про звільнення – 30.07.2019 року, а звернулася до суду з позовом про поновлення на роботі – 25.03.2020 року.

Позивач стверджувала, що пропустила місячний строк звернення до суду з поважних причин.

В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду позивач посилалась на наступні обставини.

Так, з 04.06.2019 року по 02.10.2019 року ОСОБА_1 знаходилася на лікарняному, потім продовжувала лікування і 20.02.2020 року їй була встановлена 3 група інвалідності, також в цей час намагалася врегулювати питання шляхом перевірок Головного управління Держпраці у Запорізькій області, надсилаючи туди скарги, потім зверталася за правовою допомогою до Центру вторинної безоплатної допомоги, де отримала відмову, потім звернулася за правовою допомогою на платній основі.

Суд не погоджується з доводами позивача про пропуск нею строку звернення до суду з поважних причин.

По-перше, на лікарняному позивач знаходилася в період з 04.06.2019 року по 02.10.2019 року, 02.10.2019 року в лікарняному зазначено, має стати до роботи, тобто, має повну фізичну дієздатність.

За період з 02.10.2019 року по 25.03.2020 року ніяких письмових доказів на підтвердження неспроможності позивача звернутися до суду не надано, продовження лікування , саме , лікування, яке б перешкоджало зверненню суду не надано, встановлення 20.02.2020 року третьої групи інвалідности ( робочої групи) також не свідчить про фізичну неспроможність звернутися в цей період до суду.

Про неповажність причин пропуску строку звернення до суду позивачем свідчать обставини, встановлені судом, які не заперечувалися і самим позивачем.

Так, в період знаходження позивача на амбулаторному лікарняному ОСОБА_1 працювала повні робочі місяці в ОСББ « Міг-97» бухгалтером, що в черговий раз підкреслює, що вона мала повну фізичну дієздатність в цей перІод і як слід можливість подати позов.

В цей же період, зокрема, з 05.07.2019 року вона звертаєтья зі скаргою до Головного управління Держпраці у Запорізькій області, що не перешкоджало їй одночасно звернутися з позовом до суду.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 30 листопада 2006 року у справі «Красношапка проти України» вказано, що робітник, який вважає себе незаконно звільненим роботодавцем, має значний особистий інтерес у отриманні судового рішення щодо правомірності такої міри.

Європейський суд з прав людини зауважив, що відмова національного суду обґрунтувати причину відхилення заперечення стосовно спливу позовної давності є порушенням статті 6 Конвенції. Встановлена законом позовна давність була важливим аргументом, вказаним компанією-заявником в ході судового розгляду. Якби він був прийнятий, то це, можливо, могло призвести до відмови в позові. Проте, суд не навів ніяких обґрунтованих причин для неприйняття до уваги цього важливого аргументу (GRAFESCOLO S.R.L. проти Республіки Молдова, № 36157/08, § 22, 23, від 22 липня 2014 року). У справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.

Судом встановлено, що позивачем без поважних причин пропущено місячний строк звернення досуду з позовом про вирішення трудового спору.

У статті 234 КЗпП України не передбачається переліку поважних причин для поновлення строку, оскільки їх поважність має визначається в кожному випадку, залежно від конкретних обставин. Вочевидь, що як поважні причини пропущення строку, встановленого в частині першій статті 233 КЗпП України, мають кваліфікуватися ті, які об`єктивно перешкоджали чи створювали труднощі для своєчасного звернення до суду поважними причинами пропущення строку звернення до суду за вирішенням трудового спору визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами щодо неможливості такого звернення.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (остаточне рішення від 17 червня 2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумпцій щодо фактів. У пункті 26 рішення ЄСПЛ у справі "Надточій проти України" та п.23 рішення ЄСПЛ у справі "Гурепка проти України №2" наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Беручи до уваги з`ясовані фактичні обставини справи, враховуючи, що зазначені позивачкою обставини не свідчать з достатньою переконливістю та очевидністю про наявність об`єктивних причин, які б унеможливлювали звернутись їй до суду за захистом своїх законних прав та інтересів особисто чи через свого представника, суд вважає, що її доводи про поважність причин пропуску строку звернення до суду не заслуговують на увагу і місячний строк звернення до суду не підлягає поновленню.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 259, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ :

В задоволенні позову ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Смоленська-3» про визнання незаконним, скасування наказу 1-2 від 08.04.2019 року та поновлення на роботі, відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо справу розглянуто за заявою осіб, визначених частиною другою статті 4 ЦПК України рішення суду, що набрало законної сили, є обов`язковим для особи, в інтересах якої було розпочато справу. Якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Смоленська-3», код ЄДРПОУ 37482814, Запорізька область, м. Бердянськ, пл. Смоленська, буд. 3.

Повний текст рішення суду складено 15 червня 2021 року.

Суддя Н. І. Черткова