Постанова № 9764658, 14.05.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 травня 2010 року 11:42 № 2а-5483/10/2670

За позовомТеатрально-концертного закладу культури «Київський академічний театр українського фольклору «Берегиня»

до Контрольно-ревізійного управління в м. Києві

про визнання частково незаконною та скасування вимоги від 28.12.2009 року № 26-01-14-14/9216

Суддя: Вовк П.В.,

Секретар судового засідання Голод В.С.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАСУ в судовому засіданні 14.05.2010 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст складено і підписано 19.05.2010.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Театрально-концертний заклад культури «Київський академічний театр українського фольклору «Берегиня»(надалі позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Контрольно-ревізійного Управління в м. Києві (надалі відповідач) про визнання незаконною та скасування вимоги відповідача від 28.12.2009 року в частині вимог про зменшення потреби в бюджетних асигнуваннях на оплату праці з нарахуваннями на загальну суму 367,67 тис. грн., повернення до загального фонду бюджету міста Києва коштів у розмірі 530,04 тис. грн. та забезпечення перерахування до загального фонду бюджету міста Києва коштів у розмірі 30,08 тис. грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.04.2010 відкрито провадження у адміністративній справі № 2а-5483/10/2670.

14.05.2010 року у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просить суд задовольнити позов.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача спірні вимоги відповідача є безпідставними оскільки, кошти загального фонду бюджету міста Києва використовувалися позивачем виключно за цільовим призначенням, для оплати праці працівників, гранична чисельність штату позивача, яка була затверджена та погоджена Головним управлінням культури та мистецтв КМДА перевищена не була. Працівники приймалися в межах граничної чисельності штату, зайві кошти на оплату працівників позивачем не витрачалися, у звязку із тим, що оплата праці працівників проводилася з розрахунку посадового окладу артиста балету І категорії, наявна економія коштів.

Позивач вважає безпідставною вимогу про повернення до загального фонду бюджету м. Києва коштів у розмірі 524,94 тис. грн., використанні на оплату праці та відрахування до державних цільових фондів з порушенням чинного законодавства оскільки, ні в акті ревізії, ні в листі вимозі, відповідач не робить висновок про нецільове використання коштів, а тому без встановлення відповідачем фактів нецільового використання коштів загального фонду бюджету міста Києва, вимоги про зменшення бюджетних асигнувань та повернення коштів є незаконними та необґрунтованими.

Крім того, позивач вважає твердження відповідача про незаконність виплати матеріальних допомог і премій працівникам позивача, які працюють за сумісництвом не обґрунтованим та незаконним, оскільки, відповідно до ст. 102-1 КЗпП України, працівники які працюють за сумісництвом, отримують заробітну плату за фактично виконану роботу. Умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ організацій визначаються Кабінетом Міністрів України, що свідчить про те, що дана норма жодним чином не встановлює обмеження чи заборону преміювати чи надавати допомогу на оздоровлення працівникам, які працюють за сумісництвом, що також вбачається з розяснень Міністерства праці та соціальної політики України від 10.03.2010 року, яке додано до матеріалів справи.

Також, позивач вважає неправомірною вимогу про забезпечення перерахування до загального фонду бюджету м. Києва 30,08 тис. грн. отриманих внаслідок здійснення господарської діяльності з порушенням законодавства оскільки, відповідач не наділений повноваженнями щодо здійснення контролю за діяльністю дитячого театру українського фольклору «Берегинька», кошти від діяльності якого вимагає перерахування до загального фонду бюджету м. Києва.

У попередньому судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував з підстав викладених у письмових запереченнях на позов, які долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Положення про театрально-концертний заклад культури «Київський академічний театр українського фольклору «Берегиня», затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 17.01.2002 № 51 позивач є некомерційним театрально-концертним закладом культури, заснованим на комунальній власності територіальної громади м. Києва і підпорядкований Головному управлінню культури, мистецтв та охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради.

У своїй діяльності позивач керується Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами України, рішеннями Київської міської ради, розпорядженнями Київського міського голови та КМДА та Положенням.

Театр є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку зі своєю назвою, штампи, бланки зі своїм найменуванням і символікою та інші реквізити юридичної особи, зареєстрованої в установленому порядку.

Основною метою діяльності театру є :відродження та збагачення духовної культури українського народу; проведення науково-дослідних експедицій щодо збору та вивчення українського автентичного фольклору, відтворення сценічними засобами втрачених історичних цінностей; розкриття національних особливостей історичного та культурного розвитку українського народу; пропаганда кращих зразків української музичної культури; розширення міжнародних культурних зразків.

Напрямками діяльності театру є постановка концертів, театралізованих вистав; організація гастрольних поїздок; участь у міжнародних конкурсах, конгресах, фольклорних фестивалях та інших культурних заходах, пов'язаних з пропагандою музичного і театрального мистецтва; підготовка молодих виконавців, здійснення обміну концертними програмами, створення сприятливих умов для участі кращих виконавців у фестивалях та конкурсах; проведення музичних вечорів та творчих зустрічей з майстрами мистецтв, створення при театрі хореографічної та вокальної навчальних творчих студій.

Управління театром здійснює художній керівник - директор, який призначається на посаду і звільняється з посади наказом начальника Головного управління культури, мистецтв та охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) за попереднім погодженням з заступником голови КМДА відповідно до розподілу обов'язків.

Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи від 01.03.1994 серії А00 № 327348, позивача зареєстровано в Дніпровській районній у місті Києві державній адміністрації та присвоєно ідентифікаційний код юридичної особи - 22933784.

Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 08.06.2006 № 35641424, виданого ДПІ у Дніпровському районі м. Києва, позивач зареєстрований як платник податку з індивідуальним податковим номером - 229337826532.

Відповідно до п. 1.2.1.1 плану роботи Контрольно-ревізійного управління в м. Києві на IV квартал 2009 року та на підставі направлень виданих начальником КРУ в м. Києві № 2169, № 2189 № 2168 № 2459 співробітниками відповідача проведено ревізію фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.06.2006 по 01.10.2009.

За результатами перевірки 24.11.2009 року складено акт № 04-30/1337, другий примірник якого вручено посадовим особам позивача 26.11.2009 року.

На підставі акту ревізії фінансово-господарської діяльності № 04-30/1337 відповідачем було направлено позивачу лист-вимогу від 28.12.2009 року № 26-01-14-14/9216 про вжиття заходів по відшкодуванню порушень.

Відповідно до части 3 ст. 2 КАСУ у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні»головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому. Державний фінансовий контроль реалізується державною контрольно-ревізійною службою через проведення державного фінансового аудита, перевірки державних закупівель та інспектування. Державний фінансовий аудит є різновидом державного фінансового контролю і полягає у перевірці та аналізі фактичного стану справ щодо законного та ефективного використання державних чи комунальних коштів і майна, інших активів держави, правильності ведення бухгалтерського обліку і достовірності фінансової звітності, функціонування системи внутрішнього контролю. Результати державного фінансового аудиту та їх оцінка викладаються у звіті. Перевірка державних закупівель полягає у документальному та фактичному аналізі дотримання підконтрольними установами законодавства про державні закупівлі та проводиться органами державної контрольно-ревізійної служби на всіх стадіях державних закупівель. Результати перевірки державних закупівель викладаються в акті. Інспектування здійснюється у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті. Порядок проведення державною контрольно-ревізійною службою державного фінансового аудиту та інспектування встановлюється Кабінетом Міністрів України. На підконтрольних установах, щодо яких за відповідний період їх фінансово-господарської діяльності відповідно до цього Закону проведено державний фінансовий аудит, інспектування за ініціативою органів державної контрольно-ревізійної служби не проводиться. Порядок проведення перевірок державних закупівель визначається відповідно до Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти". Контроль за дотриманням законодавства щодо закупівель здійснюється як у порядку проведення перевірки державних закупівель, так і під час державного фінансового аудита та інспектування. Державний фінансовий аудит проводиться також Рахунковою палатою у порядку та у спосіб, що визначені законом.

Відповідно до п.п. 45, 46 Порядку «Проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою»затвердженого постановою КМ України № 550 від 20.04.2006 року у міру виявлення ревізією порушень законодавства посадові особи служби, не чекаючи закінчення ревізії, мають право усно рекомендувати керівникам об'єкта контролю невідкладно вжити заходів для їх усунення та запобігання у подальшому. Якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, органом служби у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування. Про усунення виявлених ревізією фактів порушення законодавства цей об'єкт контролю у строк, визначений вимогою про їх усунення, повинен інформувати відповідний орган служби з поданням завірених копій первинних, розпорядчих та інших документів, що підтверджують усунення порушень.

Як вбачається з листа - вимоги від 28.12.2009 року № 26-01-14-14/9216, відповідач крім іншого, вимагає зменшити потребу в бюджетному асигнуванні на оплату праці з нарахуваннями на загальну суму 367,67 тис. грн.; повернути до загального фонду бюджету міста Києва кошти в розмірі 530,04 тис. грн.. використані на оплату праці та відрахування до державних цільових фондів з порушенням чинного законодавства та забезпечення перерахування до загального фонду міста Києва кошти в розмірі 30,08 тис. грн. отриманих внаслідок здійснення господарської діяльності з порушенням законодавства.

Вимоги відповідача обґрунтована тим, що в наслідок включення до штатного розпису (діючого з 01.04.2009 року) щомісячної надбавки до заробітної плати працівникам закладів культури і мистецтва, що не передбачена рішенням Київської міської ради від 12.07.2007 року «Про встановлення надбавки до заробітної плати працівникам закладів культури і мистецтва м. Києва», Театром не дотримано вимоги п. 5, 6 ст. 7 Бюджетного кодексу України та в період з 01.04.2009 року по 30.09.2009 року зайво отримано та використано на оплату праці асигнувань із загального фонду бюджету міста Києва на суму 275,75 тис. грн., а також завищено потребу у бюджетних асигнуваннях на період з 01.10.2009 року 31.11.2009 року на суму 91,92 тис. грн.

Також, відповідач зазначає, що в порушення п. 3. ст. 64 Господарського кодексу України, позивачем прийнято на посади артистів балету І категорії та артистів вокалістів І категорії понад затверджену штатним розписом кількість посад, внаслідок чого витрати коштів загального бюджету міста Києва в період з 01.01.2007 року по 01.10.2009 року склали 524,94 тис. грн.

Крім того, відповідач зазначає, що в порушення ст. 91 ЦК України позивач без відповідних дозвільних документів здійснював діяльність, яка не передбачена Переліком платних послуг, які можуть надаватися закладами культури і мистецтв, заснованими на державній та комунальній формі власності, затвердженим постановою КМУ від 05.06.1997 року № 534 та положенням про позивача, а саме надавалися послуги з навчання в дитячому театрі українського фольклору «Берегинька», при цьому, надходження від такої діяльності, отримані протягом ревізійного періоду в розмірі 30,08 тис. грн. не перераховані до загального фонду міського бюджету, у порядку, визначеному ст. 40 Господарського кодексу України та рішень Київської міської ради «Про бюджет міста Києва»на 2006-2009 роки.

Як вбачається з матеріалів справи, кошториси, штатні розписи та розшифровки до них ТКЗК КАТУФ «Берегиня»за перевіряємий період, затвердженні та погоджені із головним управлінням культури і мистецтв, яке являється головним розпорядником коштів, які виділяються з міського бюджету Києва на потреби культури та мистецтв.

Згідно наказів по театру № 41 від 09.09.2009 року, № 46 від 26.10.2009 року, № 52 від 30.11.2009 року у вересні, жовтні, листопаді надбавка у розмірі 20% за складність та напруженість не нараховувалась та не виплачувалась.

Попередньо розрахунок витрат на заробітну плату та нарахування на неї з 01.01.2009 року розраховувався відповідно до листа Головного управління культури і мистецтв від 22.01.2009р «Про бюджет на 2009 рік», копія якого наявна в матеріалах справи, та доведеним граничним обсягом видатків загального фонду бюджету 2009 року у сумі 2958,3 тис. грн.

Так, позивачем було затверджено штатний розпис (згідно внесених змін до наказу Міністерства культури і туризму України від 18.10.2005р № 745 від 11.10.2007 № 67, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.10.2007р за № 1203/14470) із місячним фондом заробітної плати - 201397, 55 грн.

Виходячи з цього витрати на заробітну плату та нарахування на неї на 2009 рік повинні складати: з 01.01.2009 р. по 30.11.2009 р. 201397,00 грн. х 11 місяців = 2215367,00 грн., з 01.12.2009 р. по 31.12.2009 р. 40% відсотків запланованого місячного фонд заробітної плати складає 80559,00 грн.. Річний фонд заробітної плати 2295296,00 грн.

Нарахування на заробітну плату складає 846278,00 грн. ФОП - 2215367,00 грн. + 80559,00 грн. + 846278,00 грн. - 3142204,00 грн.

Головним управлінням культури і Мистецтв була доведена лімітна довідка про бюджетні асигнування та кредитування на січень, лютий, березень 2009 року на загальну суму 906,3 тис. грн. (225,3 тис. ФОП за грудень 2008 року).

20 березня 2009 року Головним управлінням культури і мистецтв, доведена лімітна довідка № 183 про суми асигнувань загального фонду бюджету на утримання та підтримку установ культури і мистецтв, зміцнення їх матеріально - технічної бази та погашення кредиторської заборгованості, проведення загальноміських мистецьких заходів на загальну суму 3534,9 тис. грн., та зазначено, що проекти кошторису, плану асигнувань загального фонду бюджету, штатного розпису установи на 2009 рік із зведеними даними та розрахунками повинні бути подані на затвердження до 26 березня 2009р.

Матеріалами справи підтверджується, що всі відповідні документи, позивачем було надано та затверджено начальником Головного управління культури і мистецтв.

Під час затвердження розшифровки до кошторису на 2009 рік Головним управлінням культури та мистецтв в розрахунку витрат на заробітну плату та нарахувань на неї було погоджено нарахування 20% надбавки за складність та напруженість у роботі, яка передбачена наказом Міністерства культури і туризму України № 745 від 18.10.2005 року.

Видатки ФОП на 2009 рік складають 3304600,00 грн. (3534900,00 грн. 225300,00 грн. - 5,0 тис. грн. оплата інших послуг та інші видатки); 3304600,00 грн. - 3142204,00 грн. = 162396,00 грн. (заплановані кошти на надбавку 20%, введену в штатний розпис з 01.04.2009р). Видано наказ по театру від 29.04.2009 року № 17 про встановлення надбавки 20% за складність напруженість у роботі з 01.04.2009 року.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що фактично позивачем отримано кошти для виплати надбавки за складність і напруженість у роботі (20%) із загального фонду бюджету міста Києва за період 01.04.2009 року по 30.09.20009 року у розмірі 167372,16 гри., включаючи нарахування на ФОП, а тому висновок про те, що позивачем в період з 01.04.2009 року по 30.09.2009 року зайво отримано коштів загального фонду бюджету міста Києва на суму 275755,15 грн. є безпідставним.

Відповідно до форми № 1-ПВ «Звіт з праці»за 2007 рік, середньооблікова чисельність штатних працівників позивача складала 61 одиниць, фонд оплати праці штатних працівників 1478,30 тис. грн. Планом використання бюджетних коштів на 2007 рік було передбачено отримання бюджетних коштів у розмірі 2058,80 тис. грн. Фактично було отримано та використано 2058,80 тис. грн.

Відповідно до форми № 1-ПВ «Звіт з праці»за 2008 рік, середньооблікова чисельність штатних працівників позивача складала 60 одиниця, фонд оплати праці штатних працівників 2391,1 тис. грн. Планом використання бюджетних коштів на 2008 рік було передбачено отримання бюджетних коштів у розмірі 3005,80 тис. грн. Фактично було отримано та використано 2952,30 тис. грн.

Відповідно до форми № 1-ПВ «Звіт з праці»за 2009 рік, середньооблікова чисельність штатних працівників позивача за 9 місяців 2009 року складає 71одиниця, фонд оплати праці штатних працівників 1915,60 тис. грн. Планом використання бюджетних коштів на 9 місяців 2009 рік було передбачено отримання бюджетних коштів у розмірі 2641,2 тис. грн. Фактично було отримано та використано 2641,2 тис. грн.

Відповідно до ст. 7 Бюджетного кодексу України бюджетна система України ґрунтується зокрема на таких принципах:

принцип обґрунтованості - бюджет формується на реалістичних макропоказниках економічного і соціального розвитку держави та розрахунках надходжень до бюджету і витрат бюджету, що здійснюються відповідно до затверджених методик та правил;

принцип цільового використання бюджетних коштів - бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що кошти загального фонду бюджету міста Києва використовувалися позивачем виключно за цільовим призначенням, для оплати праці працівників, гранична чисельність штату позивача, яка була затверджена та погоджена Головним управлінням культури та мистецтв КМДА перевищена не була. Працівники приймалися в межах граничної чисельності штату.

Оплата праці працівників проводилася з розрахунку посадового окладу артиста балету І категорії, що в свою чергу призвело до економії коштів.

Як вбачається з акту перевірки ревізії фінансово - господарської діяльності від 24.11.2009 року № 04-30/1337, відповідач вказує, що позивачем допущено безпідставні втрати коштів загального фонду бюджету міста Києва по КФКВ 110102 „Театри” на загальну суму 524938,84 грн., у звязку з чим в листі вимозі від 28.12.2009 року відповідач вказує, про необхідність повернення до загального фонду бюджету м. Києва коштів у розмірі 524,94 тис. грн. використанні на оплату праці та відрахування до державних цільових фондів з порушенням чинного законодавства проте, ні в акті ревізії, ні в листі вимозі відповідач не робить висновок про нецільове використання коштів.

Відповідно до ст. 116 Бюджетного кодексу України бюджетним правопорушенням визнається недотримання учасником бюджетного процесу встановленого цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами порядку складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету чи звіту про виконання бюджету.

Відповідно до ст. 118 Бюджетного кодексу у разі виявлення бюджетного правопорушення Міністерство фінансів України, Державне казначейство України, органи Державної контрольно-ревізійної служби України, місцеві фінансові органи, голови виконавчих органів міських міст районного значення, селищних та сільських рад і головні розпорядники бюджетних коштів у межах своєї компетенції можуть вчиняти такі дії щодо тих розпорядників бюджетних коштів та одержувачів, яким вони довели відповідні бюджетні асигнування:

1) застосування адміністративних стягнень до осіб, винних у бюджетних правопорушеннях відповідно до закону;

2) зупинення операцій з бюджетними коштами.

Положеннями ст. 119 Бюджетного кодексу визначено, що нецільовим використанням бюджетних коштів є витрачання їх на цілі, що не відповідають бюджетним призначенням, встановленим законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет, виділеним бюджетним асигнуванням чи кошторису.

При цьому, Бюджетним кодексом чітко визначено наступне:

- бюджетні призначення - повноваження, надане головному розпоряднику бюджетних коштів Кодексом, законом про Державний бюджет України або рішенням про місцевий бюджет, що має кількісні та часові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування;

- бюджетне асигнування - повноваження, надане розпоряднику бюджетних коштів відповідно до бюджетного призначення на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів з конкретною метою в процесі виконання бюджету;

- кошторис - основний плановий документ бюджетної установи, який надає повноваження щодо отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення цілей, визначених на бюджетний період відповідно до бюджетних призначень.

Принципи цільового та ефективного використання бюджетних коштів є одними з найважливіших принципів, на яких побудовано бюджетну систему України, регламентовану Бюджетним кодексом України.

Тобто, грошові кошти мають використовуватися тільки на цілі, передбачені бюджетними призначеннями. При цьому їх використання має бути максимально економним та ефективним. Цілі використання бюджетних коштів затверджуються кошторисом головним плановим документом бюджетної організації, що надає право на отримання доходів і здійснення видатків протягом бюджетного періоду.

Отже, відповідно до вищевказаних норм, нецільове використання бюджетних коштів, тобто витрачання їх на цілі, що не відповідають бюджетним призначенням, встановленим законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет, виділеним бюджетним асигнуванням чи кошторису, має наслідком зменшення асигнувань розпорядникам бюджетних коштів на суму коштів, що витрачені не за цільовим призначенням, і притягнення відповідних посадових осіб до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності у порядку, визначеному законами України.

Під використанням бюджетних коштів не за цільовим призначенням розуміють використання коштів державного, місцевого бюджетів та/або державних цільових фондів, здійснене в будь-якій формі (грошовими коштами, шляхом взаємозаліків та розрахунків векселями, наданням податкових пільг чи товарного кредиту), що не відповідає призначенням цих коштів, передбаченим відповідними кошторисами доходів і видатків, рішенням органів влади чи договорами із кредиторами.

Нецільовим використанням бюджетних коштів, зокрема, є:

спрямування бюджетних коштів на банківські депозити, придбання активів (валюти, цінних паперів, іншого майна) з метою отримання прибутку у вигляді відсотків за депозитами або шляхом подальшого продажу товарно-матеріальних цінностей;

здійснення за рахунок бюджетних коштів внесків до статутного фонду іншої юридичної особи або надання будь-якої благодійної допомоги;

використання цільових коштів не за призначенням (для інших цілей);

використання бюджетних коштів за відсутності первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції;

використання бюджетних коштів понад установлені нормативи;

використання коштів місцевих бюджетів на витрати, фінансування яких має бути здійснено за рахунок коштів інших бюджетів.

Таким чином, без встановлення відповідачем фактів нецільового використання коштів загального фонду бюджету міста Києва вимоги про зменшення бюджетних асигнувань та повернення коштів є незаконними та необґрунтованими.

Крім того, суд звертає увагу на той факт, що за результатами перевірки, яка була проведена контрольно-ревізійним відділом Головного управління культури та мистецтв Київської міської державної адміністрації у 2007 році при аналогічній системі оплати праці, порушень стосовно виплати заробітної плати працівникам позивача встановлено не було.

Також, твердження відповідача про незаконність виплати матеріальних допомог і премій працівникам позивача, які працюють за сумісництвом є не обґрунтованим оскільки, відповідно до ст. 102-1 Кодексу законів про працю України працівники, які працюють за сумісництвом, отримують заробітну плату за фактично виконану роботу. Умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ організацій визначаються Кабінетом Міністрів України.

Отже, з даної норми вбачається, що вона жодним чином не встановлює обмеження чи заборону преміювати чи надавати допомогу на оздоровлення працівникам, які працюють за сумісництвом.

Підтвердження правомірності нарахування премії працівникам, які працюють за сумісництвом наведена також і в розясненнях міністерства праці та соціальної політики України від 10.03.2010 року, яке додано до матеріалів справи.

Щодо вимоги про забезпечення позивачем перерахування до загального фонду бюджету м. Києва 30,08 тис. грн. отриманих внаслідок здійснення господарської діяльності з порушенням законодавства, суд звертає увагу на наступне.

Як вбачається з акту ревізії від 24.11.2009 року та як усно пояснив представник відповідача, дана вимога мотивована тим, що протягом періоду, що підлягав ревізії позивачем отримано дохід у сумі 30,08 тис. грн. у вигляді батьківської оплати за відвідування дітьми дитячого театру українського фольклору "Берегинька" (далі Студія), який відповідно до положення «Про дитячий театр українського фольклору "Берегинька"», затвердженого художнім керівником-директором позивача від 31.08.2006 року є некомерційною структурою, підпорядкованою Театрально - концертному закладу культури "Київський академічний театр українського фольклору "Берегиня", яка діє на принципах самоокупності та не є структурним підрозділом позивача, діяльність якої на думку позивача, у перевіряємий період, здійснювалася з порушенням закону, а саме без погодження в установленому порядку з відповідним органом місцевого самоврядування та без залучення відомостей про Студію (як відокремленого підрозділу суб'єкту господарювання) до реєстраційної справи позивача та без включення до Єдиного державного реєстру позивача, чим порушено вимоги п. 2 ст. 58 та п.4 ст.64 Господарського кодексу України.

Крім того, відповідач вказує, що відповідно до пп. 3 п. 2 Порядку ліцензування діяльності з надання освітніх послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.07 № 1019, навчання у сфері позашкільної освіти за художньо-естетичним напрямом підлягає ліцензуванню, а тому враховуючи, що ліцензію щодо надання послуг з позашкільної освіти до ревізії не надано та те, що ревізією банківських та казначейських операцій за період з 01.10.2007 по 01.10.2009 встановлено, що позивачем кошти на придбання ліцензії на надання освітніх послуг не витрачались, відповідач вважає, правомірним застосування до позивача санкцій, передбачений ст. 240 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 240 Господарського кодексу України прибуток (доход), одержаний суб'єктом господарювання внаслідок порушення встановлених законодавством правил здійснення господарської діяльності, а також суми прихованого (заниженого) прибутку (доходу) чи суми податку, несплаченого за прихований об'єкт оподаткування, підлягають вилученню в доход відповідного бюджету в порядку, встановленому законом. Крім того, з суб'єкта господарювання стягується у випадках і порядку, передбачених законом, штраф, але не більш як у двократному розмірі вилученої суми, а у разі повторного порушення протягом року після застосування цієї санкції - у трикратному розмірі вилученої суми. Перелік порушень, за які до суб'єкта господарювання застосовуються санкції, передбачені цією статтею, а також порядок їх застосування визначаються законами.

Відповідно до ст. 240 від 16.01.03 № 436-ІV, прибуток (доход), одержаний суб'єктом господарювання внаслідок порушення встановлених законом правил здійснення господарської діяльності підлягає вилученню в доход відповідного бюджету в порядку, встановленому законом.

Отже, для застосування до субєкта господарювання санкцій, передбачених даною нормою, необхідною умовою є встановлення порушення, встановлених законом правил здійснення господарської діяльності.

Відповідно до п.п. 3 п. 2 постанови КМУ № Порядку ліцензування діяльності з надання освітніх послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.07 № 1019 на порушення якого посилається відповідач в акті ревізії, ліцензуванню підлягає діяльність з надання таких освітніх послуг у сфері позашкільної освіти - освітня діяльність за художньо-естетичним, туристично-краєзнавчим, еколого-натуралістичним, науково-технічним, дослідницько-експериментальним, фізкультурно-спортивним або спортивним, військово-патріотичним, бібліотечно-бібліографічним, соціально-реабілітаційним, оздоровчим та гуманітарним напрямами.

Проте, відповідно до ч. 2 п.3 цього Порядку Навчальні заклади та інші юридичні особи (далі - навчальні заклади) або фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності розпочинають діяльність з надання освітніх послуг, зазначених у пункті 2 цього Порядку, після отримання ліцензії для провадження діяльності з надання освітніх послуг (далі - ліцензія), а відокремлені структурні підрозділи (філії, представництва тощо) навчального закладу - після проведення ліцензування з внесенням їх до ліцензії навчального закладу. Ліцензування діяльності з надання освітніх послуг, зазначених у підпункті 1 пункту 2 цього Порядку, стосується навчальних закладів приватної форми власності і фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, а в підпункті 2 і 3 лише таких навчальних закладів.

Таким чином, враховуючи, що відповідно до п.1.1 положення про позивача ТКЗК КАТУФ «Берегиня»є некомерційним театрально-концертним закладом культури, заснованим на комунальній власності територіальної громади м. Києва і підпорядкований Головному управлінню культури, мистецтв та охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради, а тому висновки відповідача про порушення позивачем п.п. 3 п. 2 вищевказаного Порядку є передчасними та необґрунтованими оскільки:

по-перше, позивач не є закладом приватної форми власності;

по-друге, відповідачем не вчинено жодних дій (звернення до органів ліцензування ) для зясування, чи потребує діяльність позивача ліцензуванню, а якщо так то чи отримував позивач відповідну ліцензію у встановленому законом порядку.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до п.п. 1, 4, 8 ст. 19 Закону України «Про державну податкову службу в Україні та п. 21.1. ст. 21 «Про оподаткування прибутку підприємств», який встановлює, що суми виявленого прихованого (заниженого) прибутку та штрафи справляються за весь час ухилення від сплати податку, контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), за наявністю, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, а також перевірки фактів приховування і заниження сум податків та зборів (обов'язкових платежів) у тому числі виявлення прихованого (заниженого) прибутку належить до функцій Державних податкових інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах та т.і.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на вищенаведене, суд прийшов до висновку, що у даному випадку здійснюючи контроль за наявністю у позивача відповідної ліцензії та застосовуючи до позивача санкції, передбачені ст. 240 ГК України відповідач вийшов за межі наданих йому повноважень взявши на себе функції податкового органу.

Згідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку, що відповідач не доказав правомірності спірних вимог, викладених у листі вимозі від 28.11.2009 року № 26-04-14-14/9216, а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 2 158-163 КАС України, адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати протиправною та скасувати вимогу Контрольно-ревізійного управління в м. Києві від 28.12.2009 в частині вимог про зменшення потреби в бюджетних асигнуваннях на оплату праці з нарахуванням на загальну суму 367,67 тис. грн., повернути до загального фонду бюджету міста Києва кошти у розмірі 530,04 тис. грн., забезпечити перерахування до загального фонду бюджету міста Києва кошти у розмірі 30,08 тис. грн.

3.Присудити з Державного бюджету України на користь Театрально-концертного закладу культури «Київський академічний театр українського фольклору «Берегиня», сплачений судовий збір у сумі 3 грн. 40 коп.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя П.В. Вовк