Постанова № 9764650, 19.05.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 травня 2010 року 15:38 № 2а-5271/10/2670

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Болеар МЕД»

ДоКиївської регіональної митниці

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення № 13 від 29.01.2010 року.

Суддя Вовк П.В.,

Секретар судового засідання Поліщук О.А.

Представники:

Позивач Беляк І.О., Аманжолов Д.Ю.

Від відповідача Китай

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 19.05.2010 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст складено і підписано 25.05.2010.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Болеар МЕД»(далі позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської регіональної митниці (далі відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення № 13 від 29.01.2010 року.

02.4.2010 року Окружним адміністративним судом міста Києва відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-5271/10/2670.

19.05.2010 року у судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просять позов задовольнити.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, спірне податкове повідомлення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки прийнято на підставі помилкового висновку перевірки щодо допущення позивачем методологічної помилки, а саме невірного декларування коду УКТ ЗЕД товарів - "тестів для визначення вагітності та овуляції", що призвело до порушення позивачем вимог Закону України "Про Митний тариф України" в частині декларування коду товару, а також, порушення вимог Закону України "Про податок на додану вартість" в частині безпідставного застосування пільги по сплаті податку і зниження суми податку, що спричинило заниження податкового зобов'язання позивачем по сплаті ПДВ на суму 1201 273,07 грн.

Так, позивач вказує, що декларування товару - «тестів для визначення вагітності та овуляції»за кодом Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності 3822 00 00 00, На який Законом України від 05.04.01 №2371-ІІІ „Про Митний тариф України” встановлена ставка ввізного мита 0 %., а податок на додану вартість не сплачувався відповідно до статті 5, пунктів 5.1.7, 5.5, 5.6 Закону України "Про податок на додану вартість", здійснювалася ним на підставі експертного висновку № К-961 від "24" лютого 2004 р. виданого позивачу, Київською торгово-промисловою палатою, відповідно до якого, згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД), викладеній у додатку до Закону України "Про Митний тариф України" від 05.04.2001 р. № 2371-111, з урахуванням "Пояснений к Товарной номенклатуре внешнезкономической деятельности" Содружества Независимьіх Государств" (НТ ВЗД СНГ) Москва 2000 г., експертом встановлено, що товари медичного призначення "FRAU TEST" ™, Німеччина:

-Тест- касета для визначення вагітності у сечі itest (Urine Pregnancy Midstream itests);

-Тест - касета з піпеткою для визначення вагітності у сечі itest (Urine Pregnancy Device itests);

-Тест - смужка для визначення вагітності у сечі itest (Urine Pregnancy Strip itests);

-Тест смужка для визначення LH овуляції у сечі itest (Urine Pregnancy LH Ovulation itests) відповідають коду: 3822 00 00 00 реагенти діагностичні або лабораторні на підкладках і приготовлені діагностичні або лабораторні реагенти на підкладці або без неї, крім перелічених у товарній позиції 3002 або 3006, а також попереднього рішення № ПРК-100-000005-09 виданого позивачу, Київською регіональною митницею "05" березня 2009 р. щодо класифікації та кодування товару в УКТЗЕД, відповідно до якого було встановлено, що товар "ITEST plus" виробника "Atlas Link (Beijing) Technology Co., I tri", Китай, являє собою тест для визначення вагітності на основі імунохроматографічної технології та відноситься до коду товару згідно з УКТ ЗЕД 3822 00 00 00.

Представник відповідача проти позову заперечує з підстав викладених у письмових запереченнях, які додано до матеріалів справи, а саме відповідач вказує, що Київська регіональна митниця нарахувала та направила Позивачу податкове повідомлення № 13 в порядку здійснення митної справи та забезпечення на території закріпленого за нею регіону комплексного контролю за додержанням законодавства України з митної справи, діючи виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб передбачений законодавством.

Дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

З 17 листопада 2009 року по 08 грудня 2009 року працівниками Київської регіональної митниці була проведена камеральна перевірка ТОВ "Болеар Мед" стосовно дотримання вимог законодавства України з питань митної справи при декларуванні тестів для визначення вагітності та овуляції за період з 01 січня 2007 р. по 29 жовтня 2009 pоку, в результаті якої було складено Акт № к/49/9/100000000/31241889 від 08 грудня 2009 року.

Як вбачається з акту № к/49/9/100000000/31241889 від 08 грудня 2009 року, перевіркою було зроблено висновок, що через методологічну помилку - невірне декларування коду УКТ ЗЕД товарів - "тестів для визначення вагітності та овуляції", позивачем були порушені вимоги щодо класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД, що призвело до порушення позивачем вимог Закону України "Про Митний тариф України" в частині декларування коду товару, а також, до порушення вимог Закону України "Про податок на додану вартість" у частині безпідставного застосування пільги по сплаті податку і зниження суми податку, що спричинило заниження податкового зобов'язання позивачем по сплаті ПДВ на суму 1201273,07 грн.

15 січня 2010 року відповідача направив позивачу висновок вих. № 35/2-10/246 на заперечення (на Акт № к/49/9/100000000/31241889 від 08 грудня 2009 року) від 25 грудня 2009 р. № 1187, відповідно до якого частково задовольнив зауваження підприємства, а саме:

- у частині, що стосується декларування товару "тести для визначення вагітності "ITEST plus" виробництва "Atlas Link (Beijing) Technology Co.", Китай" за вантажною митною декларацією від 21.032008 р. № 100000007/2009/114748 та виключив дану декларацію з акту перевірки від 08.12.2009 р. № к/49/9/100000000/31241889, що відобразила в Доповнені № 2 до акту перевірки, копію якого долучено до матеріалів справи.

В частині решти ВМД відповідач залишив скаргу (заперечення) позивача без задоволення, а Акт камеральної перевірки від 08.12.2009 р. № к/49/9/100000000/31241889 без змін.

25 січня 2010 pоку позивачем до відповідача було подано повторне заперечення вих. № 59 від 22 січня 2010 року на Акт № к/49/9/100000000/31241889 від "08" грудня 2009 pоку.

29 січня 2010 року на підставі Акт № к/49/9/100000000/31241889 від "08" грудня 2009 pоку, відповідачем винесено податкове повідомлення форми «Р»№ 13, яким позивачу за порушення Закону України "Про Митний тариф України" та вимог Закону України "Про податок на додану вартість",визначено податкове зобовязання у сумі 1 232079,23 грн., з яких 1173408,79 грн. за основним платежем та 58670,44 грн. за штрафними санкціями.

Не погоджуючись з податковим повідомленням позивачем було подано у встановлений законодавством строк відповідну скаргу (вих. № 119 від 08 лютого 2010 року).

01 березня 2010 р. позивачем було отримано відповідь Київської регіональної митниці вих. № 35/4-15/1631 від 27.02.2010 р. на скаргу вих. № 119 від "08" лютого 2010 p., відповідно до якої: податкове повідомлення Київської регіональної митниці форми "Р" від 29.01.2010 р. № 13 залишено без змін, а скарга без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням про розгляд скарги позивачем було подано у встановлений законодавством строк скаргу до Державної митної служби України (вих. № 192 від 10 березня 2010 p.).

22 березня 2010 р. позивачем було отримано рішення Державної митної служби України вих. № 11/3-10.15/2325 від 19 березня 2010 року про результат розгляду повторної скарги вих. № 192 від 10 березня 2010 pоку, відповідно до якого: податкове повідомлення Київської регіональної митниці форми "Р" від 29.01.2010 р. № 13 залишено без змін, а скарга без задоволення.

Відповідно до части 3 ст. 2 КАСУ у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до преамбули Митного кодексу України - цей кодекс визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України. Кодекс спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Відповідно до ст. 1 Митного кодексу України митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своєї компетенції з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку; митні органи - спеціально уповноважені органи виконавчої влади в галузі митної справи, на які відповідно до цього Кодексу та інших законів України покладено безпосереднє здійснення митної справи.

Відповідно до ст. 14 Митного кодексу України регіональна митниця є митним органом, який на території закріпленого за ним регіону в межах своєї компетенції здійснює митну справу та забезпечує комплексний контроль за додержанням законодавства України з питань митної справи, керівництво і координацію діяльності підпорядкованих йому митниць та спеціалізованих митних установ і організацій.

Відповідно до п.п. 2.1.1 п.2.1. ст. 2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення, контролюючими органами є митні органи - стосовно акцизного збору та податку на додану вартість (з урахуванням випадків, коли законом обов'язок з їх стягнення або контролю покладається на податкові органи), ввізного та вивізного мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), які відповідно до законів справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 спільного Наказу ДПА України та ДМС України, від 16.03.2001, № 109/188 "Про затвердження Порядку здійснення митними органами контролю за сплатою платниками податків податку на додану вартість та акцизного збору, які справляються при ввезенні (пересиланні) товарів та інших предметів на митну територію України" контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою визначення податкових зобов'язань та за сплатою платниками податків, які справляються при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію України, здійснюється митними органами. Контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою визначення податкових зобов'язань та за погашенням їх чи податкового боргу за операціями з продажу на митній території України товарів, попередньо ввезених (пересланих) на митну територію України з-за її меж, здійснюють податкові органи за правилами й у порядку, визначених Законом.

Відповідно до п. 1.11 ст. 1 Закону “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, податкова декларація, розрахунок це документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обовязкового платежу). Поняття вантажної митної декларації визначено у п. 2 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.97 № 574, згідно якого, вантажна митна декларація це письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари і транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів. Згідно підпункту 7.3.6. пункту 7.3. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, датою виникнення податкових зобов'язань при імпорті є дата подання митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті. Таким чином, ВМД одночасно є податковою декларацією.

Згідно статті 17 Угоди про застосування статті 7 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року ніщо не повинно тлумачитись так, що обмежує або ставить під сумнів право митних адміністрацій упевнитися в істинності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей митного оцінювання.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 69 Митного кодексу України незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи. Повноваження митних органів при здійсненні перевірок визначені в постанові Кабінету Міністрів України від 23.12.04 № 1730 „Про затвердження Порядку проведення митними органами на підприємствах перевірок системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України”.

Отже, з вищенаведених норм вбачається, що саме до компетенції митних органів віднесено контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою визначення податкових зобов'язань та за сплатою платниками податків, які справляються при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію України, який здійснюється на підставі відомостей внесених декларантом до ВМД та який не обмежено строками.

Відповідно до підпункту 5.1.7 пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про податок на додану вартість», який визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, звільняються від оподаткування операції з поставки (у тому числі аптечними закладами) зареєстрованих та допущених до застосування в Україні лікарських засобів та виробів медичного призначення за переліком, що щорічно визначається Кабінетом Міністрів України до 1 вересня року, що передує звітному. Якщо у такий строк перелік не встановлено, діє перелік минулого року.

Як вбачається з акту перевірки № к/49/9/100000000/31241889 від 08 грудня 2009 pоку, перевіркою було встановлено, що ТОВ „Болеар Мед” здійснює зовнішньоекономічну діяльність з імпорту товарів, у тому числі, ввозило в період з 01.01.07 по 29.10.09 тести для визначення вагітності: „Frautest”, виробництва „Human Gesellschaft fur Bioche mscf und Diagnostica mbH” (Німеччина); „Itest plus/TM Itest/, виробництва „Atlas Link (Beijing) Technology Co., Ltd (Китай); „Itest”, виробництва „Axiom GmbH” (Німеччина) та тести на овуляцію „Frautest № 5”, виробництва „Axiom GmbH” (Німеччина).

При цьому підприємство декларувало товар за кодом Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТ ЗЕД) 3822 00 00 00: Реагенти діагностичні або лабораторні на підкладці і приготовлені (готові) діагностичні або лабораторні реагенти на підкладці або без неї, крім зазначених у товарних позиціях 3002 або 3006; сертифіковані еталонні матеріали.

Обєктом класифікації в УКТ ЗЕД є всі товари, що мають обіг у міжнародній торгівлі. УКТ ЗЕД базується на Гармонізованій системі опису та кодування товарів (далі ГС) і Комбінованій тарифно-статистичній номенклатурі Європейського Союзу. В УКТ ЗЕД дотримано принцип однозначного віднесення товарів до класифікаційних угруповань, що дозволяє віднести кожний товар тільки до одного класифікаційного угрупування. Це досягається завдяки Основним правилам інтерпретації класифікації товарів, приміткам до розділів, груп. Шість Основних правил інтерпретації класифікації товарів містять основоположні принципи побудови класифікаційної системи і передбачають послідовне занесення конкретного товару до визначеної групи, а потім до відповідної позиції.

В той же час, класифікація товарів для цілей митного оформлення здійснюється згідно з вимогами УКТЗЕД, що є товарною номенклатурою Митного тарифу України, затвердженого Законом України „Про Митний тариф України” від 05.04.01 № 2371-ІІІ (із змінами і доповненнями), а саме: з урахуванням Основних правил інтерпретації класифікації товарів, відповідних приміток до розділів та груп, текстового опису товарних позицій та тих характеристик товару, які є визначальними для класифікації.

Перевірка правильності класифікації товару проводилась на підставі заявлених субєктом ЗЕД до митного оформлення відомостей про товар.

Перевірка правильності класифікації тест-систем для визначення вагітності проводилась згідно з вимогами Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі УКТЗЕД) в редакції товарної номенклатури Митного тарифу України, затвердженого Законом України „Про Митний тариф України” від 05.04.01 № 2371-ІІІ зі змінами та доповненнями, Основними правилами інтерпретації класифікації товарів та відповідно до приміток до розділів та груп, текстового опису товарних позицій.

УКТ ЗЕД складає 21 розділ, до кожного з яких містяться примітки. На відміну від найменування розділу, яке призначене лише для зручності користування, примітки мають юридичну силу при класифікації товарів. Кожний розділ містить певну кількість груп, що містять двозначну нумерацію, що не має звязку з нумерацією розділів. Всього груп 99, при чому групи 77, 88, 99 є зарезервованими і на даний час не використовуються. Деякі групи складаються з підгруп, які пронумеровано римськими цифрами та які не відображаються у цифровій структурі товарного коду. Кожна група містить певну кількість товарних позицій, що мають чотиризначну нумерацію, перші два знаки якої відповідають номеру відповідної групи. Наступними рівнями деталізації є підпозиції (шестизначна нумерація), категорії (восьмизначна нумерація) та підкатегорії (десятизначна нумерація). Десятизначний номер товарної підкатегорії є товарним кодом за УКТ ЗЕД, який, зокрема, зазначається в графі 33 вантажної митної декларації (ВМД).

Структура цифрового товарного коду виглядає наступним чином:

Десятизначний код товару

ХХХХХХХХХХ

Група Товарна позиція Товарна підпозиція Товарна категорія Товарна підкатегорія У відповідності з правилом 1 Основних правил інтерпретації класифікації товарів для юридичних цілей класифікація товарів проводиться виходячи з найменувань товарних позицій і відповідних приміток до розділів чи груп. Згідно з текстовим описом товарної позиції 3822 УКТЗЕД, до неї включаються „Реагенти діагностичні або лабораторні на підкладці і приготовлені (готові) діагностичні або лабораторні реагенти на підкладці або без неї, крім зазначених у товарних позиціях 3002 або 3006; сертифіковані еталонні матеріали”. У товарній позиції 3002 класифікуються: „Кров людей; кров тварин, приготовлена для терапевтичного, профілактичного або діагностичного застосування; сироватки імунні (антисироватки), інші фракції крові та модифіковані імунологічні продукти, у тому числі одержані із застосуванням біотехнічних процесів; вакцини, токсини, культури мікроорганізмів (за винятком дріжджів) та аналогічні продукти”. Згідно з Поясненнями до УКТЗЕД, які затверджені наказом Держмитслужби України від 31.01.04 № 68, з поясненнями до товарних категорій позиції 3822, до цієї товарної позиції включаються, серед іншого (inter alia): модифіковані імунологічні продукти незалежно від того, чи одержані вони біотехнологічними методами чи ні.

Згідно з Приміткою 2 до групи 30 УКТЗЕД у товарній позиції 3002 термін „модифіковані імунологічні продукти” означає лише моноклональні антитіла (МАК, МАВs), фрагменти антитіл і конюганти фрагментів антитіл.

Відповідно до Пояснень до товарної позиції 3002, продукти, в яких реакція антиген-антитіло відповідає реакції натуральної сироватки імунної (антисироватки) і які застосовуються в діагностиці, профілактиці та в імунологічних тестах вважаються продуктами цієї товарної позиції.

Таким чином, тести, призначені для in vitro діагностики, активним компонентом яких є модифіковані імунологічні продукти, принцип роботи яких базується на реакції антиген-антитіло класифікуються у товарній позиції 3002 згідно з УКТЗЕД.

На товар, який класифікується у підкатегорії УКТ ЗЕД 3002 10 99 00 Законом України „Про Митний тариф України” від 05.04.01 № 2371-ІІІ встановлена ставка ввізного мита 0 %.

Проте, постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2003 року № 1949 „Про перелік лікарських засобів та виробів медичного призначення, операції з продажу яких звільняються від обкладення податком на додану вартість” не передбачено звільнення від оподаткування товару, який класифікується у підкатегорії 3002 10 99 00, а тому у даному випадку податок на додану вартість необхідно сплачувати на загальних підставах.

Відповідно до статті 42 Митного кодексу України під час проведення митного контролю митні органи самостійно визначають форму та обсяг контролю, достатні для забезпечення додержання законодавства України з митна митної справи та міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку, контроль за дотриманням яких покладено на митні органи.

Відповідно до статті 70 Митного кодексу України метою митного оформлення є засвідчення відомостей, одержаних під час митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та оформлення результатів такого контролю.

Згідно зі статтею 72 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню.

Згідно із статтею 81 Митного кодексу України від 11.07.02 № 92-IV „Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.”

У статті 86 Митного кодексу України від 11.07.02 № 92-IV визначений порядок прийняття митної декларації, де серед іншого зазначено: „Митна декларація приймається митним органом, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додано всі необхідні документи. Дата і час прийняття митної декларації фіксується посадовою особою митного органу, що її прийняла, проставленням відміток на бланку митної декларації та відповідним записом у документах митного органу. З моменту прийняття митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення. Митний орган не має права відмовити в прийнятті митної декларації, якщо декларантом виконано всі умови, встановлені цим Кодексом. Відмова митного органу в прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанту.”

Згідно із статтею 88 Митного кодексу України, декларант виконує всі обов'язки і несе у повному обсязі відповідальність, передбачену цим Кодексом, незалежно від того, чи він є власником товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, митним брокером чи іншою уповноваженою особою.

Декларант зобов'язаний: здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу митного органу пред'явити товари і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур; сплатити податки і збори.

Відповідно до пункту 5 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України „Про затвердження Положення про вантажну митну декларацію” від 09.06.97 № 574, достовірність зазначених декларантом відомостей у ВМД, яка заповнена згідно з діючими правилами та засвідчена ним у встановленому порядку, закріплюється одним з видів митного забезпечення (штамп "Під митним контролем") на всіх аркушах ВМД та реєстраційним номером, а також реєстрацією ВМД у журналі обліку вантажних митних декларацій. Після завершення цієї процедури декларант несе юридичну відповідальність за відомості, зазначені у ВМД. Ця декларація не може бути відкликана декларантом.

У разі необхідності для підтвердження відомостей, унесених до ВМД, прийнятої для оформлення, декларантом подаються додаткові документи.

Відповідальність за неточні відомості у ВМД установлюється законодавством.

Згідно із частинами 2-3 пункту 1.6 Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.04.05 № 314, з моменту прийняття ВМД до оформлення декларант несе юридичну відповідальність за недостовірність відомостей, зазначених у ВМД. Ця ВМД не може бути відкликана декларантом.

Оформлена ВМД свідчить про надання суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності права на розміщення товарів у заявлений митний режим і підтверджує права й обов'язки зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарських та інших дій.

Базою (основою) оподаткування митними платежами є митна вартість товару. Митна вартість товару це величина розрахункова. Порядок її розрахунку регламентований ст. 259-273 Митного кодексу України.

Відповідно до статті 259 Митного кодексу України від 11.07.02 № 92-IV митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно із статтею 267 Митного кодексу України від 11.07.02 № 92-IV встановлено, що для визначення митної вартості товарів до ціни угоди додаються, якщо вони не були раніше до неї включені, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Статтею 267 Митного кодексу також встановлено, що витрати на транспортування товару після його ввезення на митну територію України не включаються за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена за оцінювані товари, які документально підтверджено та які піддаються обчисленню.

Відповідно до цих норм до митної вартості включається: ціна товару зазначена у рахунку-фактурі (інвойсі) та інші витрати, якщо вони не включені до рахунку-фактури (фактурної вартості).

Стаття 312 Митного кодексу України встановлює та регламентує порядок ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, а саме ведення УКТЗЕД передбачає прийняття рішень щодо класифікації та кодуванню товарів в УКТЗЕД (п. 1 ст. 312 МК України). А у відповідності до ст. 313 МК України: „Митні органи класифікують товари, тобто відносять товари до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД. Рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обовязковим для підприємств”.

Відповідно до пунктів 5.1-5.3. Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.97 № 307 „Про затвердження Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації”, ВМД заповнюється декларантом за допомогою комп'ютера та не повинна містити підчисток і помарок.

Відомості, заявлені декларантом у ВМД, є відомостями, необхідними для митних цілей.

Графи A, C, D/J, E/J, G, H, I, F ВМД заповнюються посадовими особами митних органів. Інші графи ВМД заповнюються декларантом. В окремих випадках, визначених цією Інструкцією, до зазначених граф ВМД частина відомостей може вноситися декларантом, а посадові особи митних органів можуть вносити відомості, що належать до компетенції митних органів, до інших граф ВМД. Графи 55, 56 ВМД, у випадках, визначених цією Інструкцією, заповнюються особою, що прийняла задекларовані товари до перевезення (перевізником). Так, декларантом самостійно заповнювалися графи 31 “вантажні місця та опис товару”, а також 33 “код товару”.

Відповідно до розділу 2 Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Держмитслужби України від 09.07.97 № 307 (із змінами та доповненнями) при декларуванні товарів, що ввозяться на митну територію України, у графі 33 ВМД декларантом зазначається код товару за УКТЗЕД, а у графі 47 ВМД проводиться розрахунок податків та зборів, що підлягають сплаті.

Як вбачається з матеріалів справи у вантажних митних деклараціях № № 100000007/2007/075363,1000000072007/075644,100000007/2007/081689,100000007/2007/085977,100000007/2007/089184,100000007/2007/091776,100000007/2007/094505,100000007/2007/099763, 100000007/2007/100753, 100000007/2007/107361, 100000007/2007/108166, 100000007/2007/110503,100000007/2007/116858,100000007/2007/118515,100000007/2008/284796,100000007/2008/287348,100000007/2008/293815,100000007/2008/299057,100000007/2008/304264,100000007/2008/317350,100000007/2008/323400,100000007/2008/328499,100000007/2009/114748), копії яких долучено до матеріалів справи, позивачем у графі «33»зазначено код товару «3822», а в графі «47», позивачем розмір податку на додану вартість розраховано за нульовою ставкою.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що невірне заповнення графи 33 ВМД призвело до заниження позивачем податкових зобовязань за податком на додану вартість на суму 1201273,07 грн.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 11 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» торгово-промислові палати мають право: проводити за дорученням державних органів незалежну експертизу проектів нормативно-правових актів з питань економіки, зовнішньоекономічних зв'язків, а також з інших питань, що стосуються прав та інтересів підприємців; представляти і захищати законні інтереси торгово-промислової палати або за дорученням її членів їх інтереси; надавати за дорученням українських та іноземних юридичних і фізичних осіб послуги, пов'язані із захистом їх прав та інтересів, відповідно до законодавства України та міжнародних договорів України; звертатися за дорученням осіб, права яких порушені, до Антимонопольного комітету України із заявами про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції; проводити на замовлення українських та іноземних підприємців експертизу, контроль якості, кількості, комплектності товарів (у тому числі експортних та імпортних) і визначати їх вартість; засвідчувати і видавати сертифікати про походження товарів, сертифікати визначення продукції власного виробництва підприємств з іноземними інвестиціями та інші документи, пов'язані із здійсненням зовнішньоекономічної діяльності; здійснювати декларування зовнішньоторговельних вантажів у випадках, передбачених законом; організовувати міжнародні виставки, національні виставки іноземних держав і окремих іноземних фірм, забезпечувати підготовку і проведення виставок українських товарів в Україні та за її межами; організовувати семінари, конференції, ділові переговори з економічних питань за участю українських підприємців та іноземних фірм як в Україні, так і за її межами; укладати необхідні для виконання функцій палат зовнішньоекономічні та інші угоди з українськими та іноземними суб'єктами підприємницької діяльності, а також з окремими громадянами; видавати інформаційні, довідкові, рекламні та методичні матеріали з питань своєї діяльності, а також газети, журнали та інші друковані матеріали для забезпечення підприємницької діяльності; створювати, реорганізовувати і ліквідовувати підприємства та інші організації з метою виконання статутних завдань у порядку, встановленому законом; самостійно визначати методи здійснення своєї діяльності, встановлювати структуру, штатний розпис, чисельність працівників, форми і розміри оплати та матеріального стимулювання їхньої праці згідно з законодавством України; створювати за ініціативою учасників спору третейські суди відповідно до законодавства України, галузеві або територіальні комітети (ради) підприємців, цільові секції фахівців-консультантів; виконувати інші повноваження, що не суперечать законодавству України. Методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов'язковими для застосування на всій території України.

Отже, даною нормою встановлено, що одними з завдань торгово-промислових палат є: надання практичної допомоги підприємцям у проведенні торговельно-економічних операцій на внутрішньому та зовнішньому ринках та надання довідково-інформаційних послуг, також торгово-промислові палати мають право проводити на замовлення українських та іноземних підприємців експертизу стосовно контролю якості, кількості, комплектності товарів (у тому числі експортних та імпортних) і визначати їх вартість, а не визначати код товару згідно УКТЗЕД, а тому суд не приймає посилання позивача на наявність висновків відповідних експертів, які визначають належність зазначеного позивачем у ВМД товару, до коду УКТЗЕД 3822 00 00 00.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку, що відповідачем доказано правомірність винесення ним податкового повідомлення форми «Р»№ 13, яким позивачу за порушення Закону України "Про Митний тариф України" та вимог Закону України "Про податок на додану вартість", визначено податкове зобовязання у сумі 1 232079,23 грн., з яких 1173408,79 грн. за основним платежем та 58670,44 грн. за штрафними санкціями.

Керуючись ст.ст. 2, 158-163 КАСУ, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя П.В. Вовк