Рішення № 97646344, 14.06.2021, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

264/967/21

2/264/671/2021

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

"14" червня 2021 р. Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді Кузнецова Д. В., за участю секретаря судового засідання Скудар С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тройка Юг» про визнання права власності на транспортний засіб за набувальною давністю,

В С Т А Н О В И В:

В лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом, в якому просила визнати за нею право власності за набувальною давністю на транспортний засіб ГАЗ – 330210, вантажний бортовий, технічний паспорт НОМЕР_1 .

В обґрунтування позовних вимог вказала, що її чоловік, ОСОБА_2 , був засновником та директором підприємства ТОВ «Тройка Юг». ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловік помер. Після смерті чоловіка позивачка володіла та зберігала у своєму гаражі транспортний засіб, постійно несла витрати на його утримання, сплачувала за використання електроенергії та річні членські внески до правління гаражного кооперативу, де зберігався транспортний засіб. За весь період володіння транспортний засобом з 2010 року по теперішній час ніхто із представників відповідача за інформацію щодо транспортного засобу не звертався. Розпоряджатись транспортним засобом ГАЗ позивачка не має можливості, оскільки він зареєстрований за відповідачем.

Відповідач знаходиться у стані припинення з 11.01.2016 року.

При зазначених обставинах позивачка вказує, що вже більше 10 років володіє цим майном, а отже відповідно до ст.344 ЦК України набула право власності на нього за набувальною давністю.

Ухвалою судді Іллічівського райсуду м. Маріуполя Донецької області від 24.02.2021 року позовну заяву було прийнято до розгляду, ухвалено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Позивачка в судове засідання не прибула, надіслала до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримала, просила розглядати справу без її присутності.

Представник відповідача в судове засідання не прибув. Про дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом направлення рекомендованого з повідомленням листа з повісткою. Відзив на позовну заяву із зазначенням заперечень та доказів, що підтверджують його відзив, відповідач не надав.

У відповідності до п.3, п.4 ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо відповідач не подав відзив та позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У зв`язку із тим, що відповідач своєчасно і належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду справи, не використав наданого законом права на подачу відзиву на позовну заяву, тому суд, враховуючи згоду позивача, відповідно до положень частини першої статті 280 ЦПК України, вважає можливим провести заочний розгляд справи, вирішити справу за наявними в матеріалах доказами та ухвалити заочне рішення.

Фіксування судового процесу технічними засобами не проводилось у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з розглядом справи за відсутності осіб, які беруть участь у справі.

Суд, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані докази, вважає, що наявні підстави для задоволення позовної заяви.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Встановлено, що 22 грудня 2005 року було зареєстровано Товариство з обмеженою відповідальністю «Тройка Юг», номер запису про державну реєстрацію 1 274 102 0000 003734, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серія А00 №286384.

Згідно з довідкою №02-19-475 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), виданою Головним управлінням статистики у Донецькій області Управлінням статистики у м.Маріуполі, керівником підприємства ТОВ «Тройка Юг» є ОСОБА_2 .

Згідно з відомостями отриманими з загальнодоступного електронного реєстру, безкоштовного запиту Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Міністерства Юстиції України станом на теперішній час керівником підприємства ТОВ «Тройка Юг» значиться ОСОБА_2 .

Згідно з Статутом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тройка Юг», зареєстрованого 22.12.2005 року державним реєстратором виконавчого комітету Маріупольської міської ради, ОСОБА_2 також є одним із засновників даного підприємства.

Також наявні відомості про перебування підприємства в стані припинення з 11.01.2016, запис №12741130004003734 - Внесення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов`язано з її банкрутством, Підстава: судове рішення, Атрибути судового рішення: Судове рішення про неподання протягом року органам доходів і зборів податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону від 13.11.2014 № 808/7091/14 Запорізький окружний адміністративний суд , Дата набрання чинності: 23.01.2015.

Згідно з свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_1 від 01.09.2007 року транспортний засіб марки ГАЗ, моделі 330210, реєстраційний номер НОМЕР_2 , тип вантажний бортовий номер шасі (кузова, рами) – НОМЕР_3 , сірого кольору, 1995 року випуску, на праві власності зареєстрований за ТОВ «Тройка Юг».

Згідно з свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 , виданого 27 листопада 2010 року, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно з свідоцтвом про укладення шлюбу 11 серпня 1992 року позивачка та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб.

Згідно з договором від 15 грудня 2010 року, укладеним між позивачкою ОСОБА_1 та Кооперативом «Кристал», останній надає послуги з охорони, електропостачання та утримання гаража для забезпечення зберігання транспортних засобів.

Згідно з довідкою, виданою кооперативом «Кристал», підтверджено факт належності ОСОБА_1 двох гаражів № НОМЕР_5 та НОМЕР_6 в кооперативі «Кристал», розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Також, зазначено, що у вказаних гаражах тривалий час з 2010 року знаходиться транспортний засіб ГАЗ 330210, вантажний бортовий.

З вказаних доказів вбачається, що відповідачу на праві приватної власності з 2007 року належить спірний транспортний засіб марки ГАЗ, моделі 330210, реєстраційний номер НОМЕР_2 . Керівником та співзасновником даного підприємства був ОСОБА_2 по день своєї смерті в 2010 році. На теперішній час він також залишається керівником за даними єдиного реєстру юридичних осіб. З 2010 року спірний транспортний засіб ГАЗ залишається у відкритому володінні та зберіганні позивачці, яка була дружиною покійного керівника - ОСОБА_2 . Саме позивачка з 2010 року по теперішній час продовжила відкрито володіти, зберігати та нести всі витрати по утриманню рухомого майна - транспортного засобу марки ГАЗ, моделі 330210, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

На теперішній час автомобіль зберігається в її гаражі, який знаходиться в гаражному кооперативі «Кристал».

Крім того, як вбачається з відкритих відомостей з Державного реєстру юридичних осіб підприємство з 2015 року перебуває в стані припинення у зв`язку із неподання протягом року органам доходів і зборів податкових декларацій, документів фінансової звітності.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчудження об`єктів нерухомого майно щодо суб`єкта відсутні будь-які відомості про обтяження, арешти або заборони відчудження майна, яке належить підприємству ТОВ «ТРОЙКА ЮГ».

Також згідно з відомостями, які містяться в загальнодоступному Інтернет-порталі Державної податкової служби України, підприємство ТОВ «ТРОЙКА ЮГ» станом на 13.06.2021 року не має податкового боргу.

Отже будь-яких діючих обтяжень на спірний транспортний засіб судом не встановлено та матеріалами справи не підтверджується.

Отже вказані письмові докази свідчать про те, що позивачка після смерті свого чоловіка в листопаді 2010 року, відкрито та безперервно володіла та користувалася рухомим майном – транспортного засобу марки ГАЗ, моделі 330210, реєстраційний номер НОМЕР_2 , місце зберігання якого було гаражний кооператив « ІНФОРМАЦІЯ_2 », розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а також несла відповідні витрати по його утриманню та догляду, сплачували всі платежі в гаражному кооперативі, де зберігалося майно.

Надаючи правову оцінку вказаним доказам та спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Основоположні принципи здійснення правомочності власника сформульовані в ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, прийнятої в м. Рим 04 листопада 1950 року, що набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року та є складовою її правової системи відповідно до ст. 9 Конституції України. Ця норма міжнародної конвенції передбачає право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном; не допускає позбавлення тією чи іншою особою свого майна, крім як в інтересах суспільної необхідності і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права; визнає право держави на здійснення контролю за використанням власності у відповідності з загальними інтересами або для забезпечення податків, інших зборів чи штрафів.

У Конституції України закріплені основні правові принципи регулювання відносин власності, головним з яких є принцип рівного визнання й захисту рівним чином усіх форм власності (ст. ст. 13, 14, 41).

Зокрема, ч. 4 ст. 41 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним.

Конституційні положення про право власності відображені в нормах чинного законодавства, зокрема вст. 344 Цивільного кодексу України, якою встановлені правила застосування набувальної давності як одного зі способів набуття права власності.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 344 Цивільного кодексу України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Виходячи зі змісту ст. 344 Цивільного кодексу України, обставинами, які мають значення для справи і які повинен довести сам позивач згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, є законний об`єкт володіння, добросовісність володіння, відкритість володіння, давність володіння та його безперервність (тобто строк володіння).

Згідно роз`яснень, які містяться в Постанові Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах захисту права власності та інших речових прав» при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК). (п. 9 Постанови).

Крім цього, враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК України, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду (стаття 264 ЦПК).

Враховуючи положення пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК про те, що правила статті 344 ЦК про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, та беручи до уваги, що ЦК набрав чинності з 1 січня 2004 року, положення статті 344 ЦК поширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001 року. Отже, визнання судом права власності на нерухоме майно за набувальною давністю може мати місце не раніше 1 січня 2011 року.

При цьому суди мають виходити з того, що коли строк давнісного володіння почався раніше 1 січня 2001 року, то до строку, який дає право на набуття права власності за набувальною давністю, зараховується лише строк з 1 січня 2001 року. Разом із тим, якщо перебіг строку володіння за давністю почався після цієї дати, то до строку набувальної давності цей період зараховується повністю. (п. 11 Постанови).

Можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15,16 ЦК України, а також частини четвертої статті 344 ЦК України, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв`язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади. (п. 13 Постанови).

В ході судового розгляду встановлено, що відповідач є зареєстрованим власником транспортного засобу марки ГАЗ, моделі 330210, реєстраційний номер НОМЕР_2 . Керівник даного підприємства та співзасновник помер в листопаді 2010 року та з того часу його дружина, позивачка по справі, відкрито, безперервно володіє вказаним транспортним засобом та несе всі витрати по його утриманню та збереженню у своєму гаражі, де він зберігається по теперішній час.

Відповідно до ч. 4 ст. 344 ЦК України право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

З урахуванням конкретних обставин справи суд вважає, що позивачка добросовісно заволоділа спірним майном в 2010 році та продовжила ним користуватися по сьогоднішній день, несла всі витрати по збереженню та утриманню. Володіння позивачкою транспортним засобом визнається судом відкритим, тому що ОСОБА_1 не приховувала факт знаходження спірного майна в її володінні, також надала довідку з гаражного кооперативу. Таке володіння визнається судом безперервним, тому що воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Таким чином, позивачка добросовісно, відкрито та безперервно володіє спірним транспортним засобом понад 10 років, постійно зберігає його у своєму гаражі.

Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006р. N3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. та практику Європейського Суду з прав людини як джерело прав.

За ст. 6 Європейської конвенції з прав людини визнається право людини на доступ до правосуддя, а за ст. 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Ст.1 Протоколу №1 до Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини гарантує право на вільне володіння своїм майном: «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права».

У рішенні від 30 листопада 2004 року у справі "Case of Oneryildis v. Turkey" (справа відкрита за заявою № 48939/99 та розглянута Великою палатою) Європейський суд визнав, що поняття "майно" охоплює не лише річ, яка реально існує (матеріальна складова), але також стосується засобів праводомагання (юридична складова), включаючи право вимоги, відповідно до якого особа може стверджувати, що вона має принаймні "законне сподівання" стосовно ефективного здійснення права власності.

Пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федоренко проти України» від 30 червня 2006 року визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

Згідно з частиною другою статті 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Аналізуючи вимоги законодавства суд зазначає, що, чинним цивільним законодавством набувальна давність визначається як засіб закріплення майна за суб`єктами, що ним володіють, у випадках, коли вони не мають можливості через певні обставини підтвердити підстави виникнення прав, а також в інших ситуаціях. Право власності за набувальною давністю може бути набутим як на безхазяйні речі, так і на майно, яке належить за правом власності іншій особі.

Відповідач в судове засідання не прибув, не спростував обставин, зазначених у позові.

Враховуючи викладене за позивачем може бути визнано право власності на спірне рухоме майно - транспортний засіб марки ГАЗ, моделі 330210, реєстраційний номер НОМЕР_2 за набувальною давністю згідно з ч.1 ст. 344 ЦК України.

Керуючись вимогами ст.ст. 15, 16, 328, 335, 344 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 12, 13, 82, 258 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тройка Юг» про визнання права власності на транспортний засіб за набувальною давністю задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_7 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , в порядку набувальної давності право приватної власності на транспортний засіб марки ГАЗ, моделі 330210, тип - вантажний бортовий, тип номер шасі (кузова, рами) – НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , сірого кольору, 1995 року випуску.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивачем рішення суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Повний текст судового рішення складено 14 червня 2021 року.

Суддя: Д. В. Кузнецов