Постанова № 9764439, 01.03.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 березня 2010 року 15 год. 06 хв. № 2а-15709/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., суддів Баранова Д.О., Донця В.А., при секретарі судового засідання Хливнюк А.М. вирішив адміністративну справу

за позовомОСОБА_1

доДержавної судової адміністрації України, Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України

провизнання бездіяльності протиправною, зобовязання вчинити певні дії та стягнення недоплаченої заробітної плати у розмірі 176754,42 грн.,

представники: від позивача:не зявились; від відповідача 1:Солодка К.В., довіреність №11-9435/09 від 25.12.2009 р.;

від відповідача 2:Солодинська І.П., довіреність №29-22/573 від 28.12.2009 р.;

від відповідача 3:Пімонова І.М., довіреність №31-28030-09/5 від 09.02.2010 р.;

від відповідача 4:не зявилися. На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 01.03.2010 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст складено і підписано 05.03.2010 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (далі Позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Державної судової адміністрації України (далі Відповідач-1), Кабінету Міністрів України (далі Відповідач-2), Міністерства фінансів України (далі Відповідач-3), Державного казначейства України (далі Відповідач-4) про визнання протиправною бездіяльність та стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 176754,42 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва 11.12.2009р. відкрито провадження у справі № 2а-15709/09/2670.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.01.2010р. закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду колегією суддів.

У судове засідання Позивач та представник Відповідача-4 не прибули, представники Відповідача-1, Відповідача-2, Відповідача-3 прибули.

Заявою від 01.03.2010р. представник Позивача ОСОБА_6 просить розглядати справу у їх відсутність, підтверджує, що позов Позивач підтримує в повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог посилається на Конституцію України, Закон України «Про судоустрій України», Закон України «Про статус суддів»; Постанову Кабінету Міністрів України від 03.09.2005р. № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів»та чинні судові рішення, у звязку з визнанням протиправним та скасування пункту 41 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005р. №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів»відповідно до Постанови Печерського районного суду міста Києва від 19.03.2007 р.

Просить визнати бездіяльність відповідачів протиправною та стягнути з Державної судової адміністрації України заборгованість по заробітній платі за період з 01 січня 2006 року по 01 листопада 2009 року в розмірі 176754,42 грн.

Відповідач-1, Відповідач-2, Відповідач-3, Відповідач-4 проти позову заперечують з підстав, викладених в письмових запереченнях, зазначають, що нічиїх прав не порушували, а отже, підстави для їх відповідальності за даним позовом відсутні.

Відповідач-4, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, про причини неявки суд не повідомив. З урахуванням ч. 4 ст. 128 КАС України, суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності Відповідача-4.

Дослідивши наявні матеріали справи, суд

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 працює на посаді судді апеляційного суду Полтавської області з 2004 р. відповідно до Постанови Верховної Ради України від 19.02.2004р. №1524-ІV.

Наказом Голови апеляційного суду Полтавської області від 20.08.2001р. №68 Позивачу встановлено доплату за перший кваліфікаційний клас судді з 01.09.2001р. відповідно до рішення кваліфікаційної комісії суддів загальних та апеляційного судів Полтавської області від 14.08.2001р.

Радою суддів України прийнято рішення №105 від 27.06.2008р., яким інформацію рад суддів областей щодо перерахунку заробітної плати та щомісячного грошового (довічного) утримання та вихідної допомоги суддям за період з 1 червня 2005 року по 31 грудня 2005 року та за період 2005-2008 роки у звязку з визнанням протиправним та скасування пунктів 41 та 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005р. №865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" відповідно до Постанов Печерського районного суду міста Києва від 21 грудня 2005 року та 19 березня 2007 року, узято до відома.

Пунктом другим цього рішення визначено Державній судовій адміністрації України, Конституційному Суду України, Верховному Суду України та вищим спеціалізованим судам України обрахувати і включити до бюджетного запиту на 2009 рік кошти, необхідні для здійснення перерахунку заробітної плати, щомісячного грошового (довічного) утримання та вихідної допомоги суддям за період з 1 червня 2005 року по 31 грудня 2005 року та за період 2005-2008 роки у звязку з визнанням протиправним та скасування пунктів 41 та 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005р. №865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" відповідно до Постанов Печерського районного суду міста Києва від 21 грудня 2005 року та 19 березня 2007 року.

Пунктом третім цього ж рішення Державній судовій адміністрації України за погодженням з Конституційним Судом України, Верховним Судом України та вищими спеціалізованими судами України підготувати та внести на розгляд Кабінету Міністрів України пропозиції про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005р. №865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" у звязку із скасуванням пункту 41 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005р. №865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" відповідно до постанови Печерського районного суду міста Києва від 19 березня 2007 року.

15.08.2008р. Державною судовою адміністрацією України листом №17-5317/08 надіслано Міністерству фінансів України повний пакет бюджетних запитів на 2009 рік. До цього листа долучено в судовому засіданні обґрунтування показників проекту Державного бюджету України на 2009 рік за бюджетними програмами ДСА України (на 6-ти арк.)

Листами відповідно Конституційний Суд України від 20.08.2008р. №1-101-13/13/892, Верховний Суд України від 05.09.2008р. №20-3085/0/8-08, Вищий господарський суд України від 18.08.2008р. №01-7/861/496, Вищий адміністративний суд України від 22.08.2008р. №1441/02/13-02 погодили проект постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України»та надали розрахунок сум асигнувань з урахуванням мінімальної заробітної плати з 01.10.2008р. та 01.12.2008р., що необхідні для виконання рішення Ради суддів України від 27.06.2008р. №105.

Державною судовою адміністрацією України поінформовано Голів Комітетів Верховної Ради України з питань бюджету та з питань правосуддя відповідно листами від 22.09.2008р. №17-6207/08 та 24.09.2008 №1706238/08 щодо видатків ДСА України на 2009 рік.

Міністерством праці та соціальної політики України листом від 15.10.2008р. №11157/0/1408/13, Міністерством фінансів України листом від 27.10.2008р. №31-18040-01-18/39180, Міністерством економіки України листом від 27.10.2008р. №3401-30/754 не підтримано вищезазначений проект постанови.

Відповідно до довідки від 16.11.2009р. №9-16/83, виданої Головою апеляційного суду Полтавської області, про складові частини заробітної плати Позивача з січня 2006 р. по червень 2009 р., посадовий оклад становить 2988 грн., розмір надбавки за вислугу років - 40%., встановлено розміри доплат за кваліфікаційний клас судді та встановлено розміри за відповідні періоди за інтенсивність та щомісячної премії.

02.12.2009р. Позивач звернувся до ТОВ «Полтавське бюро судово-економічної експертизи та аудиту»щодо проведення економічного дослідження з метою встановлення розміру заробітної плати Позивача з врахуванням розміру мінімальної заробітної плати за період з 01.01.2006р. по 01.11.2009р. у відповідності до вимог законодавства та недоплаченої заробітної плати Позивача за цей же період.

Висновком №40 експертного економічного дослідження від 04.12.2009р. встановлено по першому питанню, що розмір заробітної плати Позивача повинен складати 541316,76 грн. По другому питанню встановлено, що розмір недоплаченої заробітної плати становить 176754,42 грн.

Аналізуючи вище викладені обставини в їх сукупності, вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 44 Закону України «Про статус суддів», який визначає статус суддів з метою забезпечення належних умов для здійснення правосуддя, дотримання Конституції і законів України, охорони прав і свобод громадян у редакції, яка діяла до внесення змін підпунктом "а" підпункту 2 пункту 61 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок. Розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків його окладу. Посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя. Суддям виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: при стажі роботи понад 3 роки - 10 відсотків, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.06.2005р. №514 "Про оплату праці Голови, першого заступника Голови та заступників Голови Верховного Суду України" встановлено посадові оклади та порядок оплати праці зазначеним керівникам Верховного Суду України та введено в дію з 01.06.2005р.

Пунктом 1 даної постанови встановлено, що посадовий оклад Голови Верховного Суду України становить 15 розмірів мінімальної заробітної плати, першого заступника Голови - 13,8, заступника Голови - 13,4 розміру мінімальної заробітної плати.

3 вересня 2005 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 865 «Про оплату праці суддів», якою затверджено схеми посадових окладів керівників суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, Апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів згідно з додатками 1-6, визначено умови преміювання у співвідношенні до мінімальної заробітної плати. Пунктом 5 даної постанови встановлено, що вона набирає чинності з 01.01.2006 року.

Постановами Кабінету Міністрів України від 30.06.2005р N514 "Про оплату праці Голови, першого заступника Голови та заступників Голови Верховного Суду України" та від 03.09.2005р. №865 "Про оплату праці суддів" в основу посадового окладу судді покладено розмір мінімальної заробітної плати.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31.12.2005 р. N1310 «Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005р. № 865 "Про оплату праці суддів" доповнено пунктом 41, яким установлено, що розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2006 р. N248 «Про внесення змін до деяких Постанов Кабінету Міністрів України з питань оплати праці суддів" Постанову Кабінету Міністрів України від 03.09.2005р. №865 "Про оплату праці суддів" доповнено і встановлено, що посадовим особам, зазначеним у пункті 1 цієї постанови, до яких відносяться і судді апеляційних суддів, установлюються:

- надбавка за виконання особливо важливої роботи у розмірі до 50 відсотків посадового окладу з урахуванням надбавки за кваліфікаційний клас;

- доплата за науковий ступінь кандидата або доктора наук з відповідної спеціальності у розмірі відповідно 15 і 20 відсотків посадового окладу;

- надбавка за почесне звання "Заслужений юрист України" у розмірі 15 відсотків посадового окладу;

- у разі надання відпустки виплачується додатковий посадовий оклад відповідно до частини п'ятої статті 44 Закону України "Про статус суддів", а також надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх середньомісячної заробітної плати.

Підпунктом "б" підпункту 2 пункту 61 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI, "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" у абзаці другому частини четвертої ст. 44 закону України «Про статус суддів»слова "загальної суми щомісячного заробітку" змінено словами "посадового окладу".

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2008 р. N19 «Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005р. №865 "Про оплату праці суддів" внесено, крім інших, зміни до назви, а саме «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів», визначено розміри надбавок до посадових окладів суддів за кваліфікаційні класи згідно з додатком 7, доповнено пунктом 22, згідно з яким суддям щомісяця виплачується надбавка за вислугу років у відсотках від посадового окладу з урахуванням надбавки за кваліфікаційний клас в таких розмірах: при стажі роботи понад три роки - 10 відсотків, понад п'ять років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків. Також доповнено пунктом 31, яким зазначено, що судді, які мають право на відставку та продовжують працювати на посаді судді, одержують заробітну плату та щомісячне грошове утримання у розмірі 100 відсотків.

Рішенням Конституційного Суду, від 22.05.2008, № 10-рп/2008 "У справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу I, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу I, пунктів 1 - 4, 6 - 22, 24 - 100 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) зміни, внесені підпунктом "б" підпункту 2 пункту 61 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України.

У мотивувальній частині даного рішення вказано, що Конституційний Суд України виходячи з того, що запроваджений в оспорюваній частині Закону порядок обчислення щомісячної надбавки за вислугу років суддів призвів до зменшення її суми, оскільки посадовий оклад є лише частиною щомісячного заробітку судді. Відповідно наслідком такого зменшення є зменшення його заробітної плати і зниження існуючих гарантій незалежності суддів, що не відповідає частинам другій, третій статті 22, частині першій статті 126 Конституції України.

Крім того, у мотивувальній частині Рішення, Конституційного Суду, від 11.10.2005, № 8-рп/2005 "У справі за конституційними поданнями Верховного Суду України та 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців третього, четвертого пункту 13 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та офіційного тлумачення положення частини третьої статті 11 Закону України "Про статус суддів" (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання)", зазначено, що особливий порядок фінансування судів і діяльності суддів є однією з конституційних гарантій їх незалежності і спрямований на забезпечення належних умов для здійснення незалежного правосуддя. Цей конституційний припис кореспондується з положеннями Європейської хартії про закон "Про статус суддів", які передбачають, що рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов'язків повинен бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1). Статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для припинення повноважень після здійснення професійної діяльності протягом визначеного строку, право на отримання виплат (пенсії, щомісячного довічного грошового утримання), рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (пункт 6.4).

Враховуючи, що п. 22 постанови КМУ № 865 від 03.09.2005 року, який фактично дублює порядок обчислення надбавки суддям за вислугу років у відсотках від посадового окладу, встановлений підпунктом "б" підпункту 2 пункту 61 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI, "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", який 22.05.2008 року визнано неконституційним, суд прийшов до висновку, що обрахунок щомісячної надбавки суддям за вислугу років належить здійснювати відповідно до ч. 4 ст. 44 закону України «Про статус суддів» тобто, здійснювати її розрахунок від загальної суми щомісячного заробітку судді з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 19.03.2007р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2007, визнано протиправним та скасовано п. 41 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005р. № 865 "Про оплату праці суддів".

Постановою Вищого адміністративного суду України від 16.05.2007р. пункт 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005р. № 865 «Про оплату праці суддів»визнано незаконним та допущено поворот виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005р. № 865 «Про оплату праці суддів», визнавши, що вона підлягає застосуванню одночасно з постановами Кабінету Міністрів України від 30.06.2005р. №513 та №514 з питань оплати праці керівників судів, тобто з 01.06.2005р.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.05.2008р. визнано незаконними Постанову Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. N1243 "Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів" в частині встановлення розміру посадового окладу суддів; пункт 41 постанови Кабінету Міністрів України від 31.12.2005 р. N1310 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005р. N865" та пункт 41 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 р. N865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів".

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.10.2009р. постанову Печерського районного суду міста Києва від 19.03.2007р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2007р. в частині визнання протиправним та скасування пункту 41 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005р. № 865 "Про оплату праці суддів" залишено без змін.

Статтею 83 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»встановлено, що з 1 січня 2005 року розмір мінімальної заробітної плати становить 262 гривні на місяць, з 1 квітня 2005 року - 290 гривень на місяць, з 1 липня 2005 року - 310 гривень на місяць, з 1 вересня 2005 року - 332 гривні, з 01 січня 2006 року 350,00 гривень, з 01 липня 2006 року 375,00 гривень.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що з 01.06.2005 року для розрахунку заробітної плати суддів, гарантований мінімальний посадовий оклад судді, мав відповідати кількості мінімальних заробітних плат, визначених схемою посадових окладів суддів, затверджених постановою КМУ № 865 від 03.09.2005 року з подальшим перерахунком відносно до зростання мінімальної заробітної плати, розмір якої встановлено Верховною Радою України у Законі України про державний бюджет на відповідний рік, а тому застосування для нарахування заробітної плати суддям, положень постанови КМУ № 1243 від 21.12.2005 року та постанови КМУ № 1310 від 31.12.2005 року, якими встановлено, що розміри посадових окладів, передбачених постановою КМУ № 865 залежать від розміру мінімальної заробітної плати на день ухвалення даних нормативно-правових актів (332,00 грн.) з одночасною забороною перераховувати оклади при підвищенні мінімальної заробітної плати, є неправомірним оскільки, обмежує обсяг досягнутих, гарантованих Конституцію та законами, прав щодо оплати праці суддів.

Відповідно до ст. 119 Закону України «Про судоустрій України»в Україні діє єдина система забезпечення функціонування судової влади судів загальної юрисдикції та Конституційного Суду України. Організаційне забезпечення діяльності судів покладається на державну судову адміністрацію, та становлять заходи фінансового, матеріально-технічного, кадрового, інформаційного та організаційно-технічного характеру, спрямовані на створення умов для повного і незалежного здійснення правосуддя.

Згідно з частиною другою ст. 120 цього Закону фінансування всіх судів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Частиною другою цієї статті передбачено, що функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють:

1)Верховний Суд України, Конституційний Суд України, вищі спеціалізовані суди - щодо фінансового забезпечення діяльності цих судових установ;

2)Державна судова адміністрація України - щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів загальної юрисдикції, а також діяльності кваліфікаційних комісій суддів усіх рівнів, органів суддівського самоврядування та державної судової адміністрації.

Згідно зі ст. 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобовязання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Згідно зі статтями 32, 34, 35 цього ж Кодексу за складання проекту Закону про Державний бюджет України відповідає Міністр фінансів України, а головні розпорядники бюджетних коштів організовують розроблення бюджетних запитів для подання Міністерству фінансів України. При цьому головні розпорядники бюджетних коштів несуть відповідальність за своєчасність, достовірність та зміст поданих Міністерству фінансів України бюджетних запитів, які мають містити всю інформацію, необхідну для аналізу показників проекту Державного бюджету України.

Судом встановлено, що Позивач працює суддею апеляційного суду Полтавської області і згідно з частиною першою ст. 123 Закону України «Про судоустрій України»розмір його заробітної плати (грошового забезпечення) повинен забезпечувати його фінансову незалежність, що визначається відповідно до Закону України «Про статус суддів»та інших нормативно-правових актів щодо умов оплати праці суддів і не може бути зменшений.

В своїх поясненнях Позивач зазначає, що починаючи з 01.01.2006р., незважаючи на те, що є чинними судові рішення щодо скасування обмежень посадового окладу судді до розміру мінімальної заробітної плати, мінімальний розмір заробітної плати на законодавчому рівні неодноразово збільшувався, суддівський оклад, всупереч вимогам Закону України «Про статус суддів»та схемам посадових окладів, встановлених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2005р. № 865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів", якою розміри посадових окладів визначено в залежності від мінімальної заробітної плати, не перераховувався до теперішнього часу.

Відповідно до довідки від 16.11.2009р. №9-16/83, виданої Головою апеляційного суду Полтавської області, про складові частини заробітної плати Позивача з січня 2006 р. по червень 2009 р., посадовий оклад Позивача становить 2988 грн., що відповідає схемі посадових окладів керівників та суддів апеляційних судів (додаток 4 до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 р. N 865), якою встановлено, що розмір окладу судді апеляційного суду складає 9 мінімальних заробітних плат.

Відповідно до діючого законодавства, розмір мінімальної заробітної плати в період з 01.01.2006р. збільшувався, а саме, станом на 01.01.2006р. розмір мінімальної заробітної плати становив 350,00 грн., з 01.07.2006р. 375,00 грн., 01.12.2006р. 400,00 грн., 01.04.2007р. 420,00 грн.

Отже, невиконання судових рішень в частині скасування пунктів 41, 5 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів»з урахуванням щорічного поетапного збільшення розміру мінімальної заробітної плати в Україні, що передбачено відповідними законами, фактично не призводить до збільшення розміру заробітної плати судді.

З урахуванням викладеного, має місце недоплата заробітної плати.

В обґрунтування своїх вимог Позивачем надано Висновок №40 експертного економічного дослідження ТОВ «Полтавське бюро судово-економічної експертизи та аудиту»за листом від 02.12.2009р. за період з 01.01.2006р. по 01.11.2009р., яким встановлено розмір заробітної плати та розмір недоплаченої заробітної плати за вказаний період. Заборгованість по заробітній платі за період з 01 січня 2006 року по 01 листопада 2009 року склала 176754,42 грн. Вказані розрахунки виконані на підставі наданих аудитору даних про складові заробітної плати Позивача.

Також Позивачем долучено копії Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи ТОВ «Полтавське бюро судово-економічної експертизи та аудиту», його Статуту, посвідчення судового експерта ОСОБА_9, якому надано право проведення економічних експертиз на підставі свідоцтва Міністерства юстиції України від 26.09.2007р. №1166.

Крім того, Рада суддів України своїм рішенням від 27 червня 2008 року № 105 зобовязала Державну судову адміністрацію України обрахувати і включити до бюджетного запиту на 2009 рік кошти, необхідні для здійснення перерахунку заробітної плати, щомісячного грошового (довічного) утримання та вихідної допомоги суддям за період з 1 червня 2005 року по 31 грудня 2005 року та за період 2005-2008 роки у звязку з визнанням протиправним та скасування пунктів 41, 5 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» відповідно до постанов Печерського районного суду міста Києва від 21 грудня 2005 року і 19 березня 2007 року.

Разом з тим, постановою Вищого адміністративного суду України від 16 травня 2007 року колегія суддів, визнаючи пункт 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці суддів» незаконним, зобовязала відповідача - Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину цього рішення в частині визнання незаконним пункту 5, однак Відповідач вказівку суду не виконав.

Однак, на думку Позивача, проявляючи бездіяльність, ігноруючи наявність судового рішення, що набрало законної сили, відповідачі - Кабінет Міністрів України та підлеглий йому орган Державна судова адміністрація України до цього часу нараховують і виплачують заробітну плату і щомісячне грошове утримання Позивачу виходячи із мінімальної заробітної плати 332 гривні, а не з мінімальної заробітної плати, яка змінюється на законодавчому рівні.

Позивач Просить визнати бездіяльність Кабінету Міністрів України, Державної судової адміністрації України та Міністерства фінансів України протиправною та стягнути з Державної судової адміністрації України заборгованість по заробітній платі та грошовому утриманні за період з 01 січня 2006 року по 01 листопада 2009 року в розмірі 176754,42 грн.

Відповідач 1 представник Державної судової адміністрації України - позов не визнав і суду пояснив наступне.

Статтею 130 Конституції України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів.

Проте, органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 "Про оплату праці суддів" затверджено схеми посадових окладів керівників та суддів судів всіх рівнів.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про оплату праці" встановлено, що умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України. Статтею 5 Закону України "Про оплату праці" визначено, що організація оплати праці здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних документів.

Так, відповідно до частини 2 статті 4 Закону України "Про оплату праці" джерелом коштів на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, є кошти, які виділяються з відповідних бюджетів, а також частина доходу, одержаного внаслідок господарської діяльності та інших джерел.

Статтею 13 Закону України «Про оплату праці»визначено, що оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України в межах бюджетних асигнувань. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.

Відповідно до частини першої статті 121 Закону України «Про судоустрій України»суди загальної юрисдикції фінансуються на підставі кошторисів і помісячних розписів видатків у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

Згідно з частиною другою статті 120 Закону України «Про судоустрій України», Положенням про Державну судову адміністрацію України, Державна судова адміністрація України відповідно до покладених на неї завдань виконує функції головного розпорядника бюджетних коштів, передбачених на фінансове забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції.

Згідно з частиною другою статті 51 Бюджетного кодексу України розпорядники коштів Державного бюджету України одержують бюджетні асигнування, що є підставою для затвердження кошторисів відповідно до затвердженого бюджетного розпису. Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Будь-які зобов'язання, взяті фізичними та юридичними особами за коштами Державного бюджету України без відповідних бюджетних асигнувань або ж з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України, не вважаються бюджетними зобов'язаннями.

Таким чином, вказані асигнування, на підставі яких Позивач ґрунтує свої позовні вимоги, не були передбачені і у кошторисах видатків відповідних бюджетних установ.

Також, в письмових запереченнях Відповідач-1 зазначав про зміну територіальної підсудності справи відповідно до пункту другого ст.19 КАС України. В судовому засіданні Відповідач-1 на вирішенні клопотання не наполягав і його Відповідачем-1 відкликано.

В судовому засіданні Відповідачем-1 в обґрунтування своєї позиції зазначено, що на виконання рішення Ради суддів України від 27.06.2008р. №105, в звязку з визнанням протиправним та скасування пунктів 41, 5 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» відповідно до постанов Печерського районного суду міста Києва від 21.12.2005 року і 19.03.2007 року розроблено проект Постанови Кабінету Міністрів України, погоджено з відповідними судами, міністерствами, обраховано кошти, необхідні для здійснення перерахунку заробітної плати, щомісячного грошового (довічного) утримання та вихідної допомоги суддям за період з 1 червня 2005 року по 31 грудня 2005 року та за період 2005-2008 роки. Проте, чи включено до бюджетного запиту на 2009 рік такі кошти, представнику Відповідача-1 не відомо.

Враховуючи викладене, Відповідач-1 вважає, що підстави для його відповідальності за даним позовом відсутні.

Відповідач-2 представник Кабінету Міністрів України - позов не визнав і суду пояснив, що функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснює Державна судова адміністрація України. Пунктом шостим ст. 116 Конституції України встановлено, що Кабінет Міністрів України розробляє проект закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України державного бюджету України, подає Верховній Раді України звіт про його виконання. Згідно зі статтями 32, 34, 35 цього ж Кодексу за складання проекту Закону про Державний бюджет України відповідає Міністр фінансів України, а головні розпорядники бюджетних коштів організовують розроблення бюджетних запитів для подання Міністерству фінансів України. При цьому головні розпорядники бюджетних коштів несуть відповідальність за своєчасність, достовірність та зміст поданих Міністерству фінансів України бюджетних запитів, які мають містити всю інформацію, необхідну для аналізу показників проекту Державного бюджету України.

В даних правовідносинах Кабінет Міністрів України не набуває обовязків щодо нарахування чи виплати заробітної плати суддям загальної юрисдикції, а відтак не може нести й відповідальності.

Відповідач-3 проти позову заперечує, зазначає, що Міністерство фінансів України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України і основним його завданням є розроблення і проведення єдиної державної фінансової, бюджетної, податкової політики та розроблення проекту Державного бюджету України.

Бюджетний кодекс України та Положення про Міністерство фінансів України не передбачають підстав для стягнення з Міністерства фінансів України на користь позивача заборгованості по заробітній платі, матеріальної допомоги та інших надбавок. Тому позовні вимоги до Міністерства фінансів України задоволенню не підлягають.

Відповідачем-3 зазначено в письмових запереченнях щодо застосування ст. 99 КАС України, однак в судовому засіданні Відповідач-3 на цьому не наполягав.

Відповідач-4 проти позову заперечує, зазначає, що Державне казначейство, відповідно до статті 48 Бюджетного кодексу України, в процесі виконання державного бюджету здійснює розрахунково-касове обслуговування розпорядників бюджетних коштів. Державне казначейство України, як юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, прав та охоронюваних законом інтересів позивача не порушувало, тому правових підстав вирішувати питання щодо взаємовідносин між позивачем та Державним казначейством України немає.

Відповідачем-4 зазначено в письмових запереченнях щодо застосування ст. 99 КАС України, однак в судовому засіданні 25.01.2010р. Відповідач-4 на цьому не наполягав.

Таким чином, як встановлено в судовому засіданні, Відповідач-2, Відповідач-3, Відповідач-4, відповідно до наданих діючим законодавством повноважень в межах заявлених вимог не вступають у правовідносини з Позивачем, не беруть зобовязань перед Позивачем по виконанню Постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів»і не уповноважені здійснювати нарахування посадового окладу суддям у відповідності до мінімальної заробітної плати.

Щодо зазначеного в письмових запереченнях Відповідача-3 та Відповідача-4 про застосування ст. 99 КАС України, колегія суддів зазначає, що згідно з частиною пятою ст. 4 Закону України «Про статус суддів»трудові відносини суддів (крім суддів військових судів), не врегульовані цим законом, визначаються законодавством України про працю. Відповідно до вимог частини другої ст. 233 Кодексу законів про працю України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Тому колегія суддів приходить до висновку, що Позивачем не пропущено термін звернення до суду.

Колегією суддів звернуто увагу на некоректне посилання Відповідача-3 в своїх запереченнях на Укази Президента України, а саме від 19.09.1996р. №856/96, від 05.03.2002 №220/2002, які втратили чинність з 01.01.2006р. згідно з Указом Президента України від 21.01.2006р. №46.

Відносно заявлених позовних вимог про визнання бездіяльності Відповідача-2 в звязку з неопублікуванням резолютивної частини судового рішення в частині визнання незаконним пункту 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року №865 «Про оплату праці суддів», який визнано незаконним постановою Вищого адміністративного суду України від 16 травня 2007 року, колегія суддів вважає їх такими що не підлягають задоволенню в звязку з тим, що це питання лежить в площині виконання судового рішення і регулюється розділом V КАС України, а саме, ст. 257 КАС України визначено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах, частиною четвертою передбачено примусове виконання судових рішень в адміністративних справах в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження». Частиною першою ст. 258 цього Кодексу встановлено, що за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, видається один виконавчий лист. Крім того, ст. 267 цього Кодексу визначає, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобовязати субєкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, за наслідками розгляду якого суд може постановити окрему ухвалу.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволені вимог до Відповідача-2, Відповідача-3, Відповідача-4.

З запереченнями Відповідача-1 колегія суддів не погоджується і вважає, що вимога Позивача щодо визнання бездіяльності Відповідача-1 та стягнення недоплаченої заробітної плати підлягає задоволенню з огляду на таке.

Частиною першою ст.126 Основного Закону закріплено положення, згідно з яким незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією України і законами України. Складовою цих гарантій відповідно до частини першої ст.130 Конституції України є обовязок держави забезпечувати фінансування та належні умови функціонування судів і діяльності суддів, тобто норми Конституції України засвідчують те, що надання судді за рахунок держави матеріального і соціального захисту (заробітна плата, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо), що відповідає його високому статусу, є гарантією забезпечення його незалежності.

Засади незалежності судових органів, розроблено міжнародним співтовариством і викладено, зокрема, в Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 13.10.1994р. №(94) 12 «Незалежність, дієвість та роль суддів», у Європейській Хартії про Закон «Про статус суддів»від 10.07.1998р., в Основних принципах незалежності судових органів, схвалених резолюціями від 29.11.1985р. №40/32 та від 13.12.1985р. №40/146 Генеральної Асамблеї ООН.

Кожна держава, як зазначається в Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 13.10.1994р. №(94) 12 «Незалежність, дієвість та роль суддів», має «забезпечити, щоб статус і винагорода суддів відповідали гідності їхньої професії та відповідальності, яку вони беруть на себе».

Відповідно до пунктів 6.1, 6.2 Європейської хартії про закон "Про статус суддів" від 10.07.98 р. судді, які здійснюють функції на професійному рівні, мають право на винагороду, рівень якої має бути таким, щоб судді були захищені від тиску при прийнятті ними рішень та в роботі взагалі, тобто щоб їх незалежність та безпристрасність не були об'єктивно зменшені.

Більше того, у відповідності до п. 8 Європейського статуту судді, прийнятого Європейською Асоціацією Суддів у 1993 р., заробітна плата судді має бути адекватною та забезпечувати дійсну економічну незалежність судді і не має зменшуватися на будь-якому етапі суддівської служби.

Відповідно до частини четвертої ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював правові позиції щодо гарантій незалежності суддів у своїх рішеннях, зокрема, від 24 червня 1999 року N 6-рп/99, від 20 березня 2002 року N 5-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій), від 1 грудня 2004 року N 19-рп/2004 (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу), від 1 грудня 2004 року N 20-рп/2004 (справа про зупинення дії або обмеження пільг, компенсацій і гарантій), від 11 жовтня 2005 року N 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання), від 18 червня 2007 року N 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів). В цих рішеннях зазначено, що за змістом статті 126 Конституції України положення частини третьої статті 11 Закону України "Про статус суддів" у взаємозв'язку з частиною восьмою статті 14 Закону України "Про судоустрій України" треба розуміти як таке, що гарантує досягнутий рівень незалежності суддів і забороняє при прийнятті нових законів та інших нормативних актів, внесенні змін до них скасовувати чи звужувати існуючі гарантії незалежності суддів, у тому числі заходи їх правового захисту та матеріального і соціального забезпечення.

Законом України «Про статус суддів»запроваджено спеціальний порядок оплати праці суддів на реалізацію і утвердження гарантії незалежності суддів у зазначеному аспекті і спрямований на забезпечення належних умов для здійснення незалежного правосуддя.

Відповідно до ст. 119 Закону України «Про судоустрій України»в Україні діє єдина система забезпечення функціонування судової влади судів загальної юрисдикції та Конституційного Суду України. Організаційне забезпечення діяльності судів покладається на державну судову адміністрацію.

Згідно з частиною другою ст. 120 цього Закону фінансування всіх судів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Частиною другою цієї статті передбачено, що функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції здійснює Державна судова адміністрація України.

З огляду на правову позицію Європейського Суду з прав людини, висловлену у рішенні «Кечко проти України» від 8 листопада 2005 року (набрало законної сили 8 лютого 2006 року) та положення ч. 1 ст. 58 Конституції України про незворотність дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, крім випадків, коли вони помякшують або скасовують відповідальність особи, реалізація особою права, що повязане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Доводи представника Відповідача-1 про порушення бюджетного законодавства у випадку задоволення позову колегія суддів до уваги не приймає, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх функцій та зобовязань щодо забезпечення конституційних гарантій незалежності та неупередженості суддів.

В судовому засіданні Відповідач-1 посилався на вчинені ним дії з метою виконання рішення Ради суддів України від 27.06.2008р. № 105, а саме погодження проекту постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України»з відповідними міністерствами та вищими судами, надання інформації Головам відповідних Комітетів Верховної Ради України, здійснення обрахунку з метою підготовки бюджетного запиту на 2009р.

Однак Відповідачем-1 не доведено, що цими діями досягнуто мети щодо включення до бюджетного запиту на 2009 рік коштів, необхідних для здійснення перерахунку заробітної плати, щомісячного грошового (довічного) утримання та вихідної допомоги суддям у звязку з визнанням протиправним та скасування пунктів 41 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів»відповідно до постанови Печерського районного суду міста Києва від 19.03.2007 року. Зі змісту листів відповідних судів, долучених Відповідачем-1, вбачається, що обрахунки здійснювалися з 01.10.2008р. для внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України №865 з урахуванням підвищення мінімальної заробітної плати з 01.10.2008 та 01.12.2008р., а не заборгованість за період з 2005-2008 роки. Крім того, долучено листи Верховного Суду України, Конституційного Суду України, вищих судів, які відповідно до ст. 120 Закону України «Про судоустрій України»виконують самостійно функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності цих судів. Що стосується безпосередньо дій Відповідача-1 щодо здійснення відповідних обрахунків і включення до бюджетного запиту на 2009 рік коштів, необхідних для здійснення перерахунку заробітної плати, щомісячного грошового (довічного) утримання та вихідної допомоги суддям, представнику Відповідача-1 не відомо.

З огляду на таке, колегія суддів вважає, що Відповідач-1 допустив бездіяльність щодо прийнятих судових рішень в частині виконання Постанови № 865.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача ґрунтуються на законі і підлягають частковому задоволенню.

Щодо проведення перерахунку заробітної плати ТОВ «Полтавського бюро судово-економічної експертизи та аудиту», колегія суду виходила з того, що відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи ТОВ «Полтавське бюро судово-економічної експертизи та аудиту»зареєстровано Виконавчим комітетом Полтавської міської Ради 27.10.1995 року, йому присвоєно ідентифікаційний код юридичної особі 23561178, діє на підставі Статуту, до складу ТОВ входять судові експерти з правом проведення економічних експертиз, що підтверджується свідоцтвом Міністерства юстиції України від 26.09.2007р. №1166.

Згідно з Висновками експертного економічного дослідження розмір недоплаченої заробітної плати Позивача за період з 01 січня 2006 року по 01 листопада 2009 року становить 176754,42 грн.

Відповідачі не спростували належними і допустимими доказами висновки експертного дослідження щодо періоду перерахунку, розміру недоплаченої заробітної плати.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи Позивача є обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають частковому задоволенню.

Крім того, відповідно до частини першої ст. 87 та ст. 94 КАС України на користь Позивача підлягає стягненню 1 грн. 70 коп. по сплаті судового збору., що підтверджуються долученою до позовної заяви квитанцією про сплату судового збору.

Керуючись ст. ст. 2, 158- 163 КАС України, - Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України в частині невиконання постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" щодо нарахування посадового окладу суддям не у відповідності до розмірів мінімальної заробітної плати.

Стягнути з Державної судової адміністрації України на користь ОСОБА_1 176754,42 грн. - недоплаченої заробітної плати (сто сімдесят шість тисяч сімсот пятдесят чотири гривні 42 коп.) та 1,70 грн. (одна гривню 70 коп.) - судового збору з єдиного рахунку Державного бюджету України №35213015004024, відкритий у Державному казначействі України, МФО 820172.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий суддяЛ.О. Маруліна

СуддіД.О. Баранов

В.А. Донець