Рішення № 97643969, 08.06.2021, Здолбунівський районний суд Рівненської області

Справа № 562/772/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

"08" червня 2021 р.

Здолбунівський районний суд Рівненської області

у складі: головуючого судді Кушніра О.Г.,

секретар судового засідання Парфенюк Т.А.,

учасники справи: позивач ОСОБА_1 ,

представник позивача-адвокат Януль В.С.,

представник відповідача Атаманчук А.О. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Здолбунів Рівненської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про відшкодування шкоди, завданої втратою годувальника, -

в с т а н о в и в:

У поданій заяві позивач ОСОБА_1 , яка діє в своїх та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3 , просить стягнути з ПрАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» страхове відшкодування матеріальної шкоди, завданої втратою годувальника, в розмірі 85489 грн. в повному обсязі одноразово та 6804 грн. відшкодування вартості пам`ятника, судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування своїх вимог позивач покликається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 відбулася дорожньо-транспортна пригода, в якій загинув її чоловік та батько їх спільного сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 в НАСК «Оранта» подала заяву про виплату страхового відшкодування, в якій була застрахована відповідальність водія транспортного засобу ОСОБА_5 , який вироком Буського районного суду Львівської області від 06 грудня 2018 року визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України. Після ухвалення вироку їй страховою компанією частково виплачено страхове відшкодування в розмірі 48539 грн. та частково сплачено 21296 грн. витрат на встановлення пам`ятника. У виплаті залишку страхового відшкодування в сумі 85489 грн. одноразово та 6804 грн. вартості пам`ятника їй відмовлено.

У відзиві на позов представник відповідача просить у задоволені позову відмовити повністю, мотивуючи тим, що ліміт відповідальності страхової компанії перед третьою особою, завданої смертю потерпілому в даній дорожньо-транспортній події становить 200000 грн. Згідно страхового акту №ОЦВЗ-Ч-18-32-7955/2 від 19 лютого 2019 року ОСОБА_3 та її сину ОСОБА_4 нараховано виплату моральної шкоди в сумі 44676 грн., а також нараховано виплату страхового відшкодування у розмірі 134028 грн. та визначено графік такої виплати до травня 2025 року, що відповідає вимогам чинного законодавства. Крім того, страховою компанією відшкодовано позивачу витрати на поховання в сумі 21296 грн. в межах страхового ліміту, а решту витрат в сумі 6804 грн. має нести винна в ДТП особа.

Відповідь на відзив позивач не подавала.

У судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали повністю, уточнивши суму одноразової виплати, яка підлягає стягненню одноразово, та просить стягнути з відповідача страхове відшкодування матеріальної шкоди, завданої втратою годувальника, в розмірі 77298 грн. 39 коп. одноразово.

Представник відповідача просить у задоволені позову відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, з`ясувавши обставини та вивчивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 близько 07:30 годині на автодорозі Київ-Чоп неподалік с.Вербляни Буського району Львівської області відбулася дорожньо-транспортна пригода за участі мікроавтобуса марки «Мерседес Бенц Спрінтер» реєстраційний номер « НОМЕР_1 » під керуванням ОСОБА_5 , в якій загинув пасажир ОСОБА_4 .

Вироком Буського районного суду Львівської області від 06 грудня 2018 року, скасованим ухвалою Львівського апеляційного суду від 08 липня 2019 року в частині цивільного позову ОСОБА_1 , яка у зв`язку з укладенням шлюбу змінила своє прізвище на « ОСОБА_1 », ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України.

19 лютого 2019 року ПАТ «НАСК «Оранта» затверджено страховий акт №ОЦВЗ-Ч-18-32-7955/1 про виплату страхового відшкодування (моральної шкоди) ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у розмірі 44 676,00 грн., страховий акт №ОЦВЗ-Ч-18-32-7955/2 про виплату страхового відшкодування ОСОБА_3 у розмірі 134 028 грн. рівними частинами щомісячно до травня 2025 року (в сумі 1638 грн. з грудня 2019 року) та страховий акт №ОЦВЗ-Ч-18-32-7955/3 про виплату страхового відшкодування (витрати на поховання) ОСОБА_1 у розмірі 21296 грн.

Розмір нарахованих до виплати страхових сум позивачем не оспорюється.

Рішенням Буського районного суду Львівської області від 27 серпня 2020 року у задоволені позову ОСОБА_1 до ПрАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про відшкодування матеріальної шкоди відмовлено, зокрема, з тих підстав, що позивач з вимогою про стягнення страхового відшкодування одноразовою сумою не зверталася.

За даними бухгалтерського обліку з картки ПАТ «НАСК «Оранта» вбачається, що станом на 19 травня 2021 року позивачу страховою компанією перераховано 101405, 61 грн. страхового відшкодування, а залишок становить 77298,39 грн., що не заперечується позивачем.

Відповідно до ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату).

Відносини у сфері страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюється Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон №1961-IV).

За вимогами ст.3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (ст.6 Закону №1961-IV).

Згідно з пунктом 22.1 ст.22 Закону №1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Пунктом 27.2 ст.27 Закону №1961-IV передбачено, що страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених ст.1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Зазначена норма права за способом викладення змісту є відсилочною, тобто містить посилання на іншу норму права, а саме статтю 1200 ЦК України, та може застосовуватися лише в поєднанні із цією нормою.

Згідно з ч.1 ст.1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується, зокрема, дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років).

Статтею 1202 ЦК України передбачено, що відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами.

Положення статей 1200 та 1202 ЦК України закріплені у книзі п`ятій - зобов`язальне право, главі 82 - відшкодування шкоди, розділі 2 - відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.

Системний аналіз статей 1200 та 1202 ЦК України дає підстави для висновку, що одна із них визначає перелік осіб, які мають право на відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, інша - порядок відшкодування такої шкоди. Таким чином, вказані норми необхідно розглядати у взаємозв`язку, оскільки вони підлягають застосуванню як елементи єдиного механізму правового регулювання відносин із відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого.

Положеннями пункту 36.2 ст.36 Закону №1961-IV передбачено, що страховик (МТСБУ) у разі визнання вимог заявника обґрунтованими зобов`язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його не пізніше ніж через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування.

У системному зв`язку із статтями 1200, 1202 ЦК України положення пункту 27.2 статті 27 та пункту 36.2 статті 36 Закону №1961-IV щодо строків відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, необхідно розуміти таким чином: страховик (у випадках передбачених Законом - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами шляхом виплати страхових сум щомісячними платежами; перший платіж здійснюється не пізніше ніж через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування.

Крім цього, пунктом 27.5 ст.27 Закону №1961-IV передбачено, що відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати.

Вказаною нормою передбачено право страховика, а не обов`язок (у випадках передбачених Законом- МТСБ У) відшкодувати шкоду, пов`язану зі смертю потерпілого, шляхом здійснення одноразової виплати.

Відповідно до абзацу 2 ч.1 ст.1200 ЦК України за наявності обставин, які мають істотне значення, та із урахуванням матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоду, сума відшкодування може бути виплачена одноразово, але не більше як за три роки.

Отже, для відступу від загального порядку (щомісячними платежами) відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, використовуючи принципи, закладені у частині першій ст.1200 ЦК України, заявник повинен вказати на наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість виплати відшкодування одноразовим платежем, а страховик, в сою чергу, надати оцінку цим обставинам та прийняти відповідне рішення.

Такий правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 05 лютого 2020 року в цивільній справі №326/440/19.

Відповідач здійснює позивачу виплату страхового відшкодування, пов`язаного зі смертю потерпілого, відповідно до складеного графіку страхових виплат, яким визначено розмір щомісячних платежів із розрахунку всієї суми відшкодування, проте жодних обґрунтованих обставин для відступу від загального порядку та стягнення цієї суми одноразовим платежем позивачем не наведено.

А відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності і кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень.

За страховим полісом №АМ 0802073 від 26 серпня 2017 року, за яким забезпечений транспортний засіб «Мерседес Бенц Спрінтер» реєстраційний номер « НОМЕР_1 », ліміт відповідальності ПрАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» за шкоду, заподіяну життю і здоровою становить 200 000 грн.

Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань за шкоду, заподіяну життю та здоровою однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду (пункт 27.5 ст.27 Закону №1961-IV).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що в задоволені позовних вимог слід відмовити.

Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору судові витрати в цій частині слід компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.258-273, 351 - 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

У задоволені позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про відшкодування шкоди, завданої втратою годувальника, відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанціїпротягом 30 /тридцяти/ днів з дня його проголошення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності новою редакцією Цивільного процесуального кодексу України (п.15.5 «Перехідних положень»).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Текст повного рішення виготовлено 10 червня 2021 року.

Суддя: