Ухвала суду № 97643845, 15.06.2021, Новосанжарський районний суд Полтавської області

Новосанжарський районний суд Полтавської області

Справа № 542/890/21

Провадження № 1-кп/542/119/21

У Х В А Л А

Іменем України

15 червня 2021 року смт Нові Санжари

Новосанжарський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді – Шарової-Айдаєвої О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання – Рибки Ю.О.,

прокурора – Хутченко Я.О.,

особи, щодо якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру, - ОСОБА_1 ,

захисника – Стороженко С.В.,

законного представника – ОСОБА_2 ,

потерпілого – ОСОБА_3 ,

представника потерпілого – Олійник Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Нові Санжари в залі Новосанжарського районного суду Полтавської області клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_1 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021175480000062 від 02 квітня 2021 року, щодо кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 125 КК України,

ВСТАНОВИВ:

01 квітня 2021 року близько 22:00 год. ОСОБА_1 під`їхав на автомобілі ВАЗ 2121, державний номерний знак НОМЕР_1 , до господарства ОСОБА_4 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , біля якого знаходились гр. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Після того, як ОСОБА_1 виїшов із автомобіля, між ним та ОСОБА_3 й ОСОБА_4 виникла словесна суперечка, під час якої ОСОБА_1 наніс палицею, по формі бита, удар в ліву частину голови ОСОБА_3 , спричинивши останньому тілесні ушкодження.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 168 від 05 квітня 2021 року ОСОБА_3 спричинено тілесні ушкодження у вигляді рани в лобній області зліва, набряку м`яких тканин навколо рани, які за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Зазначеними діями ОСОБА_1 вчинив у стані неосудності суспільно- небезпечне діяння, передбачене частиною 2 статті 125 КК України.

ОСОБА_1 у судовому засіданні не заперечував факту нанесення тілесного ушкодження потерпілому ОСОБА_3 , про який зазначено у клопотанні прокурора.

Суд, заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження, встановив наступне.

Факт вчинення суспільно-небезпечного діяння, передбаченогго частиною 2 статті 125 КК України, ОСОБА_1 підтвердив під час допиту в суді.

Нанесення тілесного ушдкодження потерпілому ОСОБА_1 пояснив некоректною та образливою поведінкою останнього напередодні (вечером 01 квітня 2021 року), коли він їхав по селу Малий Кобелячок, а ОСОБА_3 та гр. ОСОБА_4 демонстрували йому нецензурні жести, з огляду на викладене, він вирішив до них повернутись та з`ясувати відносини. В ході судового розгляду справи ОСОБА_1 зазначив, що у зв`язку з вищевикладеним він, дійно, 01 квітня 2021 року близько 22:00 год. під`їхав на своєму автомобілі ВАЗ 2121, до господарства ОСОБА_4 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , біля якого знаходились гр. ОСОБА_3 та гр. ОСОБА_4 . Між ним та ОСОБА_3 й ОСОБА_4 виникла словесна суперечка, під час якої ОСОБА_1 наніс палицею, по формі бита, удар в ліву частину голови ОСОБА_3 , після чого швидко сів до свого автомобіля і покинув місце події. В той час як він намагався поїхати з місця події, після нанесення потерпілому одного удару битою по голові, потерпілий чиплявся за його одежу, намагався його зупинити.

Факту нанесення одного удару битою по голові ОСОБА_3 не заперечував, зазначивши, що після того, як наніс такий удав побачив кров у місці ураду.

Факт заподіяння легкого тілесного ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я потерпілого підтверджується також наступними доказами.

Так, допитаний під час розгляду матеріалів кримінального провадження в суді потерпілий ОСОБА_3 показав, що з обвинуваченим раніше був знайомий, вони проживають в одному селі. 01 квітня 2021 року близько 22:00 год. він разом з гр. ОСОБА_4 знаходились біля господарства останнього за адресою: АДРЕСА_1 . Потерпілим вказано, що ОСОБА_1 , під`їхавши до домогосподарства ОСОБА_4 за вказаною адресою, вийшов зі свого автомобіля з битою і без жодних зауважень наніс йому удар по голові зліва, після чого потерпілий присів, а ОСОБА_1 , сівши в машину, поїхав. Зазначив, що за одежу ОСОБА_1 він не чіплявся, зупинити не намагався.

Потерпілим заперечено, що він напередодні (увечері 01 квітня 2021 року), перед нанесенням йому тілесного ушкодження, допускав некоректну та образливу поведінку відносно ОСОБА_1 . Ним підтверджено наявність конфлікту з ОСОБА_1 в минулому.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_4 , який був присутнім під час вказаних подій, в судовому засіданні також підтвердив факт нанесення ОСОБА_1 одного удару палкою, по типу бита, в ліву ділянку голови потерпілого за вказаних обставин. Заперечено про те, що він разом з ОСОБА_3 напередодні ображали ОСОБА_1 , вказано, що не допускали відносно нього некоректну поведінку.

В судове засідання викликалась для допиту в якості свідка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Судом встановлено, що прізвище такого свідка як « ОСОБА_6 » було записано з її слів під час її допиту та проведення слідчого експеременту, оскільки вона є дружиною ОСОБА_4 , однак відповідно до наданого до суду паспорту громадянина України встановлено, що прізвище такого свідка – « ОСОБА_7 ». Учасники провадження не заперечували проти того, що свідок ОСОБА_5 та ОСОБА_8 – це одна і та сама особа, у зв`язку з чим в судовому засідані ОСОБА_8 була допитана в якості свідка.

Допитана під час судового розгляду в якості свідка ОСОБА_8 , повідомила, що є дружиною ОСОБА_4 , та з вікна свого будинку за адресою: АДРЕСА_1 , побачила, як ОСОБА_1 01 квітня 2021 року біля 22 год. під`їхав на своєму автомобілі марки «Нива» червоного кольору до їх домогосподарства, вибіг з машини з предметом, схожим на палицю, та наніс ОСОБА_3 одни удар по голові в область лоба зліва, після чого швидко сів в автомобіль та поїхав.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_9 повідомив, що 01 квітня 2021 року перебував на робочому місці на автозаправці в с. Малий Кобелячок, куди бллизько 21 год. 01 квітня 2021 року приїжджав заправляти автомобіль ОСОБА_1 . Зазначив, що очевидцем подій не був, про нанесення ОСОБА_3 , який є його напарником, ОСОБА_1 тілесного ушкодження йому було повідомлено потерпілим під час телефонної розмови з ним вночі.

Судом встановлено, що факт вчинення ОСОБА_1 суспільно-небезпечного діяння підтверджується також і іншими доказами, дослідженими судом в ході розгляду справи.

Зокрема, протоколом проведення слідчого експерименту від 02 квітня 2021 року, під час якого ОСОБА_3 показав механізм та локалізацію нанесення йому тілесних ушкоджень. Такий протокол узгоджується з іншими доказами, а саме: висновком експерта за даними слідчого експерименту № 171 від 08.04.2021, у якому вказано, що покази потерпілого ОСОБА_3 , надані ним під час слідчого експерименту від 02.04.2021 відповідають об`єктивним даним судово-медичної експертизи.

Також, факт вчинення ОСОБА_1 суспільно-небезпечного діяння підтверджується протоколом проведення слідчого експерименту від 07 квітня 2021 року, під час якого ОСОБА_4 показав механізм та локалізацію нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_3 . Такий протокол узгоджується з іншими доказами, а саме: висновком експерта за даними слідчого експерименту № 170 від 08.04.2021, у якому вказано, що покази свідка ОСОБА_4 , надані ним під час слідчого експерименту від 07.04.2021, відповідають об`єктивним даним судово-медичної експертизи потерпілого ОСОБА_3 .

Факт вчинення ОСОБА_1 суспільно-небезпечного діяння підтверджується протоколом проведення слідчого експерименту від 15 квітня 2021 року, під час якого ОСОБА_10 показала механізм та локалізацію нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_3 . Такий протокол узгоджується з іншими доказами, а саме: висновком експерта за даними слідчого експерименту № 175 від 15.04.2021, у якому вказано, що покази свідка ОСОБА_10 , надані нею під час слідчого експерименту від 15.04.2021, відповідають об`єктивним даним судово-медичної експертизи потерпілого ОСОБА_3 .

Факт вчинення ОСОБА_1 суспільно-небезпечного діяння підтверджується також і іншими доказами, зокрема, протоколом огляду предмету від 21.04.2021, під час якого ОСОБА_1 зі свого автомобіля ВАЗ 2121, державний номерний знак НОМЕР_2 , добровільно видав дерев`яну палицю по типу бита, яка постановою дізнавача від 21 квітня 2021 року визнана речовим доказом у справі.

Відповідно до висновку експерта № 168 від 05.04.2021 при судово-медичній експертизі гр. ОСОБА_3 виявлено таке тілесне ушкодження: рана в лобній області зліва, ушита хірургічними швами, набряк м`яких тканин навколо рани. Виявлені тілесні ушкодження виникли від дії тупого предмету, та відноситься до легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розраз здоров`я. Також встановлено, що тілесне ушкодження було спричинено тупим предметом в наслідок одного удару.

Аналіз наведених доказів, на переконання суду, свідчить про їх повну узгодженість між собою та відповідність іншим доказам, що дає підстави суду прийняти до уваги як правдиві та такі, що відповідають дійсності.

В зв`язку з цим суд приймає до уваги наведені докази як належні та допустимі й такі, що підтверджують факт заподіяння ОСОБА_1 потерпілому легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`ю.

Згідно з довідкою КНП «Новосанжарська ЦЛ» № 70 від 08.04.2021, ОСОБА_1 з 2018 року перебуває на обліку у лікаря психіарта.

Відповідно до довідки КНП «Новосанжарська ЦЛ» № 71 від 08.04.2021, ОСОБА_1 перебуває на диспансерному обліку у лікаря-нарколога з 15.06.2018.

Оцінюючи зібрані у кримінальному провадженні докази у їх сукупності, суд вважає доказаним, що ОСОБА_1 , заподіявши легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я потерпілого, скоїв суспільно-небезпечне діяння, що містить ознаки кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 125 КК України.

Крім цього, суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 19 КК України, не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого цим Кодексом, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.

Згідно з частиною 1 статті 513 КПК України, під час постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру суд з`ясовує такі питання: 1) чи мало місце суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення; 2) чи вчинено це суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення особою; 3) чи вчинила ця особа суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення у стані неосудності; 4) чи не захворіла ця особа після вчинення кримінального правопорушення на психічну хворобу, яка виключає застосування покарання; 5) чи слід застосовувати до цієї особи примусові заходи медичного характеру і якщо слід, то які.

Визнавши доведеним, що особа вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності або після вчинення кримінального правопорушення захворіла на психічну хворобу, яка виключає можливість застосування покарання, суд постановляє ухвалу про застосування примусових заходів медичного характеру (частина 2 статті 513 КПК України).

Частиною 1 статті 94 КК України передбачено, що залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд може застосувати такі примусові заходи медичного характеру: 1) надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку; 2) госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом; 3) госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги з посиленим наглядом; 4) госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом.

Відповідно до частини 3 статті 94 КК України, госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння потребує тримання у закладі з надання психіатричної допомоги і лікування у примусовому порядку.

Відповідно до підпункту «е» пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Згідно з принципами № 15, 16 «Принципів захисту осіб з психічними захворюваннями та поліпшення психіатричної допомоги», схвалених Резолюцією Генеральної Асамблеї № 46/119 від 17 грудня 1991 року, коли особа погребує лікування в психіатричному закладі, необхідно докладати всіх зусиль, щоб уникнути примусової госпіталізації. Будь-яка особа може бути госпіталізована до психіатричного закладу в якості пацієнта у примусовому порядку, або особа, вже госпіталізована як пацієнт у добровільному порядку, може триматися як пацієнт у психіатричному закладі у примусовому порядку тоді й тільки тоді, коли уповноважений для цієї мети відповідно до закону кваліфікований фахівець, який працює в області психіатрії, встановить, що ця особа страждає на психічне захворювання, і визначить, що: (а) внаслідок цього психічного захворювання існує серйозна загроза заподіяння безпосередньої або неминучої шкоди цій особі або іншим особам, або (b) у випадку особи, чиє психічне захворювання є тяжким, а розумові здібності - ослабленими, відмова від госпіталізації або тримання даної особи в психіатричному закладі може призвести до серйозного погіршення її здоров`я або унеможливить застосування належного лікування, яке може бути здійснене лише за умови госпіталізації до психіатричного закладу відповідно до принципу найменш обмежувальної альтернативи.

Відповідно до акта № 169 від 13 травня 2021року судово-психіатричного експерта ОСОБА_1 на даний час страждає на хронічне психічне захворювання у вигляді шизоафектного розладу, маніакальний тип, афективно-параноїдний синдром, ускладнений синдромом залежності внаслідок вживання канабіоїдів, що позбавляє його здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_1 в період часу, що відноситься до інкримінованого йому протиправного діяння, також страждав хронічним психічним захворюванням у вигляді шизоафектного розаду, маніакальний тип, афективно-параноїдний синдром, укладнений синдромом залежності внаслідок вживання канабіоїдів, що позбавляло його здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_1 підпадає під дію частини 2 статті 19 КК України. На даний час постати перед судом не може. Потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з наданням психіатричної допомоги із звичайним наглядом.

У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання про необхідність застосування відносно ОСОБА_1 примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги зі звичайним наглядом, просив його задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у клопотанні.

Захисник особи, щодо якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру, погодилась із вчиненням ОСОБА_1 суспільно-небезпечного діяння за вказаних обставин, однак заперечувала проти застосування заходів медичного характеру саме у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом. Вказала на можливість надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку з огляду на те, що подія нанесення тілесного ушкодження потерпілому сталась внаслідок давнього конфлікту між цими особами та внаслідок провокативних дій самого потерпілого. Захисником вказано на те, що ОСОБА_1 є батьком двох малолітніх дітей, що обумовлює його необхідність знаходження вдома поряд із сім`єю.

Законний представник особи, щодо якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру, заперечував проти задоволення клопотання прокурора та застосування до ОСОБА_1 примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги зі звичайним наглядом.

ОСОБА_1 також заперечував проти задоволення клопотання прокурора та застосування до нього примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги зі звичайним наглядом.

Потерпілий та його представник підтримали клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру, просили його задовольнити.

Зі змісту висновку № 169 від 13 травня 2021 року судово-психіатричного експерта вбачається, що у період з 04.05.2020 по 12.06.2020 ОСОБА_1 вже перебував на лікуванні в КП «Обласний заклад з надання психіатричної допомоги ПОР». Однак після виписки з вказаного закладу з надання психіатричної допомоги він до лікаря-психіатра не звертався, будь-якого лікування не отримував. Судово-психіатричними експертами, тобто кваліфікованими фахівцями, які працюють в області психіатрії, зазначено, що ОСОБА_1 потребує саме застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги зі звичайним наглядом.

Висновки акта № 169 від 13 травня 2021 року судово-психіатричного експерта жодним учасником провадження не поставлені під сумнів, у суду також відсутні підстави вважати їх помилковими.

Враховуючи викладене, тяжкість вчинених у стані неосудності діянь, характер і стан захворювання ОСОБА_1 , зважаючи на висновок № 169 від 13 травня 2021 року судово-психіатричного експерта про те, що ОСОБА_1 підпадає під дію частини 2 статті 19 КК України та потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з наданням психіатричної допомоги із звичайним наглядом, суд приходить до висновку про те, що до нього необхідно застосувати примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом.

Цивільний позов у справі не заявлений.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до статті 100 КПК України.

Заходи забезпечення кримінального провадження не обирались.

На підставі викладеного, керуючись статтями 19, 93 і 94 КК України, статтями 512-513 КПК України,

УХВАЛИВ:

Застосувати відносно неосудного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_1 до набрання ухвали суду законної сили не обирати.

Речовий доказ, а саме: одну дерев`яну палицю по типу бита, довжиною 48 см, яка згідно з постановою про визнання предметів речовими доказами та передачу їх на зберігання від 21.04.2021 визнана речовим доказом, та відповідно до квитанції № 2036 знаходиться на зберіганні у камері зберігання речових доказів ВП № 3 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області, - знищити.

Ухвала суду у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів медичного характеру протягом тридцяти днів з дня її оголошення може бути оскаржена в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду.

Копію ухвали надати учасникам кримінального провадження.

Суддя О.О. Шарова-Айдаєва