Постанова № 9764383, 19.04.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 квітня 2010 року 10:22 № 2а-3881/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Вєкуа Н.Г. при секретарі судового засідання Гладії А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

позовну заяву Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

до Субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1

про стягнення податкового боргу

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державна податкова інспекція у Печерському районі міста Києва (надалі ДПІ у Печерському районі міста Києва, позивач) звернулась до суду з позовом про стягнення з Субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 або відповідач) 64665 грн. податкової заборгованості з податку на додану вартість.

Ухвалою суду від 15 березня 2010р. відкрито провадження у адміністративній справі, закінчене підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача під час судового розгляду підтримав позовні вимоги в повному обсязі. Позовні вимоги мотивовані тим, що в результаті адміністративного та судового узгодження зобовязання з податку на прибуток, визначеного податковим повідомленням-рішенням, у відповідача обліковується борг, який в супереч приписам Закону України від 21.12.2000р. №2181-ІІІ “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” зі змінами та доповненнями (далі Закон України №2181) відповідачем не сплачено до державного бюджету України. Позивач стверджує, що ним було вжито передбачених Законом України №2181 заходів з погашення податкового боргу відповідача, які, в свою чергу, не дали позитивного результату, а тому позивач, посилаючись на пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 вказаного Закону, просить стягнути з відповідача податковий борг.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення. До Окружного адміністративного суду м. Києва надійшло клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду адміністративної справи, однак вказане клопотання було передано судді вже після прийняття рішення у справі №2а-3881/10/2670, а сааме 19 травня 2010р. об 15:35 год.

У звязку з незявленням представника відповідача, відповідно до ст. 128 КАС України справа вирішується на підставі наявних в ній доказів.

В судовому засіданні 19 квітня 2010р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, адміністративний суд, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 зареєстрований Печерською районною державною адміністрацією м. Києва 25.08.2004р. свідоцтво № 286184 адреса: 01133, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1.

ДПІ у Печерському районі м. Києва було проведено планову перевірку своєчасності, достовірності та повноти нарахування і сплати податків та зборів Субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 за період з 31.08.2004р. по 30.06.2005р., якою встановлено порушення ст. 13 Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян»№13-92 від 26.12.92р. із змінами і доповненнями; п.п.6.2.4. п. 6.2 ст.6, п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.97р., зі змінами та доповненнями.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 10.10.2005р. №154/17-5, на підставі висновків якого, ДПІ у Печерському районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.10.2005р. №245/1750/0, яким відповідачу визначене податкове зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 68618 грн. 40 коп., з них: за основним платежем 46969 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 21649, 40 грн.

ОСОБА_1, не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням від 14.10.2005р. №245/1750/0, оскаржив його в апеляційному порідку. За результатами розгляду скарги було прийнято рішення від 16.12.2005р. №2893/0/012, яким податкове повідомлення-рішення від 14.10.2005р. №245/1750/0 було частково скасовано (нарахування основного платежу зменшено на суму 1724 грн., а суму штрафних (фінансових) санкцій збільшено на 466,30 грн.). На підставі рішення про результати розгляду первинної скарги, ДПІ у Печерському районі м. Києва були прийняті податкові повідомлення-рішення від 16.12.2005р. №245/1750/1 на суму 66894, 40 грн. та №295/1750/0 на суму 466,30 грн.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішення 16.12.2005р. №295/1750/0. ОСОБА_1, оскаржив його в апеляційному порядку, направивши до ДПІ у Печерському районі м. Києва скаргу, однак за результатами вказаної скарги, вона була залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 12.2005р. №295/1750/0 без змін.

За таких обставин, відповідачем на адресу Державної податкової адміністрації у м. Києві було направлено скаргу на податкові повідомлення-рішення від 16.12.2005р. №245/1750/1 та №295/1750/0. За результатами розгляду вказаної скарги, ДПА у м. Києві прийняла рішення, яким скарга залишена без задоволення, а вказані податкові повідомлення-рішення без змін. На підставі висновків рішення ДПА у м. Києві про результати розгляду скарги, ДПІ у Печерському районі м. Києва були прийняті податкові повідомлення-рішення від 24.02.2006р. №245/1750/2 та №295/1750/2.

Відповідач не погодився податковими повідомленнями-рішеннями від 24.02.2006р. №245/1750/2 та №295/1750/2 та оскаржив їх а апеляційному порядку до Державної податкової адміністрації України, яка, розглянувши вказану скаргу, залишила її без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 24.02.2006р. №245/1750/2 та №295/1750/2 без змін. На підставі рішення ДПА України про результати повторної скарги, ДПІ у Печерському районі м. Києва 05.05.2006р. були прийняті податкові повідомлення-рішення №245/1750/3 та №295/1750/3.

В подальшому, податкові повідомлення-рішення від 05.05.2006р. №245/1750/3 та №295/1750/3 були оскаржені ОСОБА_1 в судовому порядку. Постановою Господарського суду м. Києва від 26.09.2006р. №25/174-А вказані податкові повідомлення-рішення були скасовані в повному обсязі.

Не погоджуючись з постановою Господарського суду м. Києва від 26.09.2006р. №25/174-А, ДПІ у Печерському районі м. Києва оскаржидо її до Київського апеляційного господарського суду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2007р. №№25/174-А апеляційну скаргу ДПІ у Печерському районі м. Києва було задоволено частково: постанову Господарського суду м. Києва від 26.09.2006р. №25/174-А скасовано та прийнято нову, якою позовні вимоги задоволено частково.

Так, Київським апеляційним господарським судом було визнано недісним податкове повідомлення-рішення від 05.05.2006р. №245/1750/3 в частині визначення ОСОБА_1 податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 2190 грн. (з них: за основним платежем 2190 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 81 грн. 40 коп.), а податкове повідомлення-рішення 05.05.2006р. №295/1750/3 було визнано недійсним в повному обсязі.

Таким чином, Київським апеляційним господарським судом було визнано правомірним та визнано чиним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 05.05.2006р. №245/1750/3 в частині визначення відповідачу податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 64704 грн.

У відповідності до ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), постанова або ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення. Згідно з ч. 1 ст. 255 КАС України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Таким чином, постанова Київського апеляційного господарського суду .01.2007р. №№25/174-А є обовязковою до виконання на всій території України, у звязку з чим, податкове повідомлення-рішення від 05.05.2006р. №245/1750/3 в частині визначення відповідачу податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 64704 грн. скасовано не було, а сума визначена вказаним рішенням є узгодженою в судовому порядку та остаточно набула статусу податкового боргу.

Підпунктом 5.4.1 пункту 5.4 статті. 5 Закону України №2181 встановлено, що узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків

Пунктом 1.3 статті 1 Закону України №2181 передбачено, що податковий борг (недоїмка) - це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Відповідно до п.п.5.3.2. п.5.3. ст. 5 Закону України №2181, у випадках апеляційного узгодження суми податкового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити її узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом десяти календарних днів, наступних за днем такого узгодження. Але, відповідачем не були вчинені відповідні дії по зарахуванню до державного бюджету суми узгодженого податкового зобовязання з податку на додану вартість в 64704 грн., визначеного податковим повідомленням-рішенням від 05.05.2006р. №245/1750/3.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність у відповідача податкового боргу з податку на прибуток, який станом на дату розгляду справи не було сплачено.

У відповідності до п.п. 6.2.1. п. 6.2. ст. 6 Закону України №2181, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги

Відповідно до пп. "а" пп. 6.2.3 п. 6.2 ст. 6 Закону України №2181 - перша податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк.

Відповідно до п. "б" пп. 6.2.3 п. 6.2 ст. 6 Закону України №2181, друга податкова вимога направляється не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

За таких обставин, ДПІ у Печерському районі м. Києва було надіслано ОСОБА_1 першу та другу податкові вимоги від №1/687 від 19.02.07р. та від №2/2012 від 28.03.07р. Вказані вимоги були отримані відповідачем, (про що свідчать підписи на повідомленнях про вручення поштового відправлення (копії в матеріалах справи)) та не були оскаржені, а сума податкового боргу з податку на додану вартість до державного бюджету сплачена не була.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 цього Закону джерелами погашення податкового боргу платника податків за рішенням органу стягнення, які є виконавчими документами, є будь-які активи платника податків (його філій, відділень, інших відокремлених підрозділів) з урахуванням обмежень, визначених цим Законом, а також іншими законами.

Підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" встановлено, що підставою для примусового стягнення активів платників податків в рахунок погашення його податкового боргу є виключно рішення суду.

Станом на дату подання адміністративного позову, сума податкового боргу з податку на додану вартість відповідача становила 64665 грн.

Беручи до уваги те, що позивачем було вжито всіх передбачених Законом України №2181 заходів з погашення податкового боргу відповідача, які, в свою чергу, не дали позитивного результату, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 64665 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158-163 КАС України, адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний код - НОМЕР_1) до Державного бюджету України (р/р 31112029700007, код платежу 14010100, одержувач: ГУ ДКУ у Печерському районі м. Києва, ідентифікаційний код 26077922, банк одержувач: УДК у м. Києві, МФО 820019) заборгованість з податку на додану вартість в розмірі 64 665 (шістдесят чотири тисячі шістсот шістдесят пять) гривень.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Н.Г. Вєкуа

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі 14.05.2010р.