Ухвала суду № 97642392, 08.06.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/6212/14-ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2021 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі: головуючого судді Фазикош О.В., за участю секретаря Химинець О.Я., представника відповідача Андрейчук О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника відповідача ОСОБА_1 , адвоката - Андрейчук Олександра Михайловича, про перегляд заочного рішення від 20.01.2015 по справі №308/6212/14 за позовною заявою представника позивача ТОВ «Кредитні ініціативи» Остапенко Ю.Ю. до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

встановив:

Відповідно до ч. 6 ст. 268 ЦПК України 08.06.2021 року було проголошено вступну та резолютивну частини ухвали. Повний текст ухвали виготовлено та підписано 11.06.2021 року.

Представник ОСОБА_1 , адвокат - Андрейчук Олександр Михайлович, звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення суду від 20.01.2015р. по справі 308/6212/14-ц.

Вказана заява мотивована тим, що 20.01.2015 року Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області розглянуто та частково задоволено позов ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Рішенням суду ухвалено стягнути солідарно з ОСОБА_5 (Відповідач №3) та Відповідача ( ОСОБА_1 ) на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» заборгованість за кредитним договором № 35/22-07 від 03.08.2007 року у розмірі - 993985,04 грн., а саме: за кредитом - 689 928,76 грн.; за відсотками - 244 056,28 грн.; пеня - 60000 грн.; та витрати на сплату судового збору в розмірі 3654 грн.

Представник відповідача вказує, що про існування судового рішення відповідачу ОСОБА_1 , стало відомо, внаслідок отримання вимоги про стягнення боргу надіслану на його адресу поштовим відправлення №8800026164988 від ОСОБА_4 .

Адвокат зазначає, що 20.01.2021 року йому надано можливість ознайомитися з матеріалами справи, з повним текстом заочного рішення суду, яке оскаржується, сторона Відповідача ознайомилась 20.01.2021 року безпосередньо через адвоката, рішення суду ОСОБА_1 не вручено.

Згідно заяви про перегляд заочного рішення, відповідач не з`явився на судове засідання, на якому було ухвалено спірне судове рішення та не повідомив про причини своєї неявки виходячи з того, що він взагалі не знав про існування судового процесу та не був належним чином повідомлений про календарну дату проведення вказаного судового засідання. При цьому адвокат зазначає, що за вказаним в рішенні суду адресом ( АДРЕСА_1 ) Відповідач фактично не проживав, що жодних поштових відправлень які містили б позовну заяву, ухвалу про відкриття провадження чи то повістку про виклик до суду не отримували ні Відповідач , ні члени сім`ї Відповідача, що проживають разом з ним, які моли б сповістити про судовий розгляд даної справи.

Адвокат зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази інформування відповідача про час та місце розгляду справи, рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення (№8801000367844 від 06.01.2015р.; № 8801706190297 від 04.12.2014 р.; № 8801000391303 від 05.02.2015р.) не містять ні підпису Відповідача, ні будь-яких інших даних щодо вручення останньому поштового відправлення, а також не містять відомостей з яких причин поштові відправлення не були вручені. Враховуючи обставини зазначені вище, обґрунтованим є висновок, що Відповідач не може вважатися повідомленим належним чином.

У заяві вказано на те, що приписи ЦПК України на момент ухвалення заочного рішення не дозволяють дійти висновку, що повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» або взагалі без зазначення таких причин є доказом належного інформування відповідача про час і місце розгляду справи.( до аналогічного висновку прийшла і Велика палата Верховного суду у постанові від 12.12.2018р. http://reyestr.court.gov.na/Review/78977546).

Адвокат просить суд визнати поважними причини не подання, в строк передбачений законом, заяви про його перегляд заочного рішення по справі №308/6212/14-ц та клопоче перед судом про поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення.

Разом із тим у заяві вказано, що враховуючи відсутність в суду відомостей про вручення Відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі, судової повістки судом не було забезпечено можливість належного захисту Відповідача, а також належним чином не було повідомлено Відповідача про розгляд даної справи, що зумовило не подання в строки передбачені процесуальним законодавством заяви про застосування строків позовної давності. Подання заяви про застосування строків позовної давності змінило б рішення суду в частині, що стосується Відповідача. Внаслідок цього у зв`язку з незалежних від Відповідача обставин суд порушив принципи змагальності та рівності сторін, які є елементами права на справедливий судовий розгляд.

Адвокат зазначає, що позивачем було пропущено строк позовної давності. Так, в заяві вказано, що початок позовної давності для стягнення цих платежів слід обчислювати з моменту невиконання Позичальником кожного із цих зобов`язань, тобто з моменту порушення сплати кожного чергового платежу як по погашенню кредиту, так і по сплаті процентів. Оскільки, ОСОБА_5 не сплачуються щомісячні платежі за Договором про іпотечний кредит починаючи з грудня 2012 року відповідно до розрахунку заборгованості за кредитом який наданий Позивачем до позовної заяви, однак Позивач звернувся з позовом лише 19.05.2014 року.

Разом із тим в заяві вказано, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України в редакції, чинній на момент ухвалення заочного рішення). Припинення поруки пов`язане, зокрема, із закінченням строку її чинності. Порука - це строкове зобов`язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб`єктивне право кредитора.

Заявник зазначає, що умови договору поруки про його дію до повного припинення зобов`язань боржника не свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251, частини четвертої статті 559 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя (вищевказані статті в редакції, чинній на момент ухвалення заочного рішення). Звертає увагу на те, що 09.11.2007 року Позивачем та ОСОБА_5 укладено Договір про внесення змін №1 до Договору про іпотечний кредит №35/22-07 від 03.08.2007 року, яким встановлено новий графік погашення кредитної заборгованості. Внаслідок укладення якого було змінено умови основного зобов`язанню що призвело до: зміни порядку та строків погашення кредиту; збільшення розміру кінцевого платежу з 588,78 (П`ятсот вісімдесят вісім доларів США сімдесят вісім центів) доларів США до 661,08 (Шістсот шістдесят одного долара США вісім центів).

Представник ОСОБА_1 , вважає, що відповідач має право на звільнення від стягнення заборгованості за кредитом у зв`язку з припиненням дії поруки. Останнє (законні підстави припинення дії поруки) в свою чергу є доказом обставини, що має істотне значення для правильного вирішення справи.

Представник відповідача просить суд: поновити відповідачу ОСОБА_1 пропущений процесуальний строк на подання заяви про перегляд заочного рішення суду від 20.01.2015 р. по справі №308/6212/14-ц за позовом ТОВ «Кредитні ініціативи» про стягнення заборгованості; скасувати заочне рішення суду від 20.01.2015 р. про справі №308/6212/14-ц за позовом ТОВ «Кредитні ініціативи» ; призначити справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Відповідач ОСОБА_1 , в судове засідання не з`явився, про дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином, заяв не подавав.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 , адвокат Андрейчук О.М. підтримав подану ним заяву про перегляд заочного рішення, просив задоволити.

Інші учасники справи будучи повідомленими належним чином про дату та час судового засідання на розгляд справи не з`явилися, заяв та клопотань не подавали.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 та ч. 1 ст. 287 ЦПК України заява про перегляд заочного рішення розглядається в судовому засіданні. Неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

20.01.2015 року Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області розглянуто та частково задоволено позов ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Рішенням суду ухвалено стягнути солідарно з ОСОБА_5 (Відповідач №3) та Відповідача ( ОСОБА_1 ) на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» заборгованість за кредитним договором № 35/22-07 від 03.08.2007 року у розмірі - 993985,04 грн., а саме: за кредитом - 689 928,76 грн.; за відсотками - 244 056,28 грн.; пеня - 60000 грн.; та витрати на сплату судового збору в розмірі 3654 грн. Було ухвалено заочне рішення.

Відповідно до наявного в матеріалах справи повернутого на адресу суду рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, « ОСОБА_6 », 7 лютого 2015 року отримано лист із заочним рішенням суду від 20.01.2015 року.

Було видано виконавчі листи, які згідно матеріалів справи отримано представником позивача 14.01.2016 року.

Слід вказати на те, що відсутні ініціали особи яка отримала поштове відправлення, та особистий підпис якої міститься у рекомендованому повідомленні. За твердженням представника відповідача, лист отримала матір відповідача, оскільки сам ОСОБА_1 , знятий з 1995 року з адреси: АДРЕСА_1 ,та не проживав на час розгляду справи. При цьому ОСОБА_7 не повідомила сина про отримання листа, та не передала його.

Згідно заяви про перегляд заочного рішення, про рішення суду в даній справі відповідачу стало відомо лише після отримання ним вимоги від ОСОБА_4 , в подальшому із матеріалами справи та рішенням суду ознайомився представник ОСОБА_1 лише 20.01.2021 року.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4 ст.127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк.

Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк.

Відповідно до ч.ч.1, 3, 4 ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Відповідно до чинного законодавства, для скасування заочного рішення необхідно не лише встановити поважність причин неявки відповідача в судове засідання, в якому було ухвалене заочне рішення, а й те, щоб його аргументи щодо обставин справи впливали на правильне її вирішення. Лише за сукупності цих двох умов можливе скасування заочного рішення.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що зазначену цивільну справу було розглянуто 20.01.2015 року у відсутності сторін, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги були підтримані в повному обсязі, відповідач ОСОБА_1 був повідомлений про день і час слухання справи.

Таким чином, відповідач був обізнаний про день і час слухання справи, а тому суд розглянув справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи відповідно до ст.13 ч.1 , 281 ЦПК України.

Таким чином, твердження Відповідача про те, що він не був повідомлений про розгляд справи належним чином, не відповідає встановленим обставинам. Будь-яких інших обставин, які б підтверджували поважність неявки у судове засідання Заявником не зазначено.

На підставі викладеного, суд прийшов до висновку про безпідставність заявлених вимог щодо перегляду та скасування заочного рішення, а тому таку заяву ОСОБА_1 залишає без задоволення.

Доводи відповідача в поданій заяві про перегляд заочного рішення про те, що він повісток про виклик до суду не отримував та не був обізнаний про наявність щодо нього судового спору, є необгрунтованими, оскільки спростовуються наявними матеріалами справи, в яких наявні повідомлення про вручення ОСОБА_1 поштових відправлень на судові засідання за зареєстрованим місцем проживання відповідача.

Доводи відповідача з приводу того, що тривалий час не проживає за адресою реєстрації, не підтверджені належними і допустимими доказами.

При цьому суд вважає за необхідне констатувати, що як в заяві про перегляд заочного рішення так і у вимозі про стягнення боргу саме після отримання якої за твердженням відповідача йому стало відомо про існування оскаржуваного рішення, зазначено поштову адресу відповідача саме: АДРЕСА_1 , іншої матеріали справи не містять.

Належного та допустимого доказу того, що саме на час розгляду справи відповідач не проживав за вказаною адресою суду не надано. Надана довідка ФОП ОСОБА_8 не є таким доказом, з урахуванням наявності в матеріалах справи офіційних відомостей про місце реєстрації відповідача.

Відповідно до ч.3 ст.130 ЦПК України, якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, які проживають разом з нею. У такому випадку особа, якій адресовано повістку, вважається належним чином повідомленою про час, дату і місце судового засідання, вчинення іншої процесуальної дії.

У рішенні Європейського Суду від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони вживають заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Внаслідок неналежного здійснення своїх процесуальних прав і виконання обов`язків заявником не отримано судову повістку.

Особи, які беруть участь у справі, зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. З огляду на те, що маючи можливість надати суду свої заперечення та докази, якими вони обґрунтовуються, своїх процесуальних обов`язків, визначених цивільним процесуальним законом відповідач не вчинив. Відповідно до вимог ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Таким чином наведене дає всі підстави для висновку, що судом направлялися процесуальні документи, повістки та заочне рішення суду за місцем реєстрації відповідача, належних та допустимих доказів фактичного не проживання за вказаною адресою суду не надано. Окрім того, поштова кореспонденція була отримана, про що свідчить підпис у рекомендованих повідомленнях.

Щодо клопотань про допит свідків, суд зазначає, що порядком розгляду заяви про перегляд заочного рішення, визначеним статтею 287 ЦПК України, не передбачено обов`язку суду щодо вирішення питань про призначення виклик та допит свідків. Крім того, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 285 ЦПК України, заявник повинен був зазначити докази, якими він обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача, у заяві про перегляд заочного рішення, а не ставити перед судом питання щодо отримання цих доказів шляхом допиту свідків.

Щодо заявленого представником клопотання про пропущення позивачем строку позовної давності слід зазначити, що реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Європейський суд з прав людини зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).

Доводи представника відповідача ОСОБА_1 щодо оцінки належності та допустимості доказів по справи та застосування позовної давності до майнових вимог позивача судом не розглядаються, так як зазначені обставини при розгляді заяви про перегляд заочного рішення судом вже не досліджуються, а можуть бути предметом тільки апеляційного оскарження.

Загалом посилання заявника (відповідача) на незаконність ухваленого рішення, порушення норм процесуального та матеріального права вказують на незгоду відповідача із прийнятим рішенням та здійсненою судом оцінкою доказів у справі, тобто відповідач фактично вдається до переоцінки доказів та обставин, які судом оцінені і встановлені при прийнятті рішення, що є підставою для апеляційного оскарження рішення суду, а не для перегляду заочного рішення судом першої інстанції.

Згідно до частини 4 статті 287 ЦПК України у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст.288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи. Тобто, для скасування заочного рішення необхідна наявність одночасно двох наведених умов.

Разом з тим, відповідачем не надані докази та не зазначені обставини, які на його думку при їх належній оцінці в сукупності з іншими доказами, які є у справі, вказують на те, що при повторному розгляді справи рішення суду буде іншим.

З урахуванням вище викладеного, суд приходить до переконання, що відповідач не з`явився в судове засідання, доказів в підтвердження того, що відповідач не з`явився у судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин, суду надано не було, а також за умови не надання ним інших доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, що підлягали б дослідженню в судовому засіданні, а тому підстав для скасування заочного рішення суду та призначення справи до розгляду в загальному порядку не вбачається.

З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до переконання, що посилання представника відповідача ОСОБА_1 , як на підставу для скасування заочного рішення суду не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та дійшов висновку, що пропущений зазначений строк поновленню не підлягає, а заяву про перегляд заочного рішення слід залишити без задоволення.

У відповідності до ч. 3 ст. 287 ЦПК України суд може своєю ухвалою за результатами розгляду заяви про перегляд заочного рішення залишити заяву без задоволення або скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 287 ЦПК України у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Таким чином, оскільки підставами скасування заочного рішення є поважність неявки в судове засідання відповідача та наявність істотних доказів у справі в обґрунтування заперечень проти вимог позивача, за відсутності зазначених обставин у сукупності, суд не вбачає підстав для скасування заочного рішення, отже, у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_9 слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 260,287,288 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволені заяви представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_9 , про перегляд заочного рішення від 20.01.2015 по справі №308/6212/14 за позовною заявою представника позивача ТОВ «Кредитні ініціативи» Остапенко Ю.Ю. до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості -відмовити.

Роз`яснити відповідачу його право оскаржити заочне рішення суду в апеляційному порядку до Закарпатського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали.

Ухвала окремому апеляційному оскарженню не підлягає.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду О.В. Фазикош