Ухвала суду № 97642388, 08.06.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

308/7189/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.06.2021 місто Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Фазикош О.В., розглянувши матеріали позовної заяви Закарпатського обласного відокремленого підрозділу Українського товариства мисливців і рибалок, в особі голови ради президії ради Закарпатської обласної організації УТМР – Вайс О.А. до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з орендної плати,-

ВСТАНОВИВ:

Закарпатський обласний відокремлений підрозділ Українського товариства мисливців і рибалок, в особі голови ради президії ради Закарпатської обласної організації УТМР – Вайс О.А.,звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з орендної плати.

Дослідивши матеріали позовної заяви суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до змісту позовної заяви позивач просить суд стягнути із відповідача заборгованість з орендної плати. При цьому мотивуючи свої вимоги, позивач вказує на те, що 18.09.2020 року, між Закарпатським обласним відокремленим підрозділом Українського товариства мисливців і рибалок в особі голови ради - президії ради Закарпатської обласної організації УТМР – Вайс Олександра Антоновича та ОСОБА_1 було укладено договір оренди зареєстрованим в реєстрі №1449.

Так, зі змісту вказаного договору вбачається, що ОСОБА_1 було передано в оренду вбудовані нежитлові приміщення 2-го поверху будівлі літ. А. площею 87, 8 кв. м., а саме поз. 15,16,17,18, 19, далі нерухоме майно, яке є власністю Орендодавця на підставі дублікату свідоцтва про право власності, виданого на підставі розпорядження голови міської управи № 56 від 01.09.1992 року, зареєстрованого в Ужгородському міжміському бюро технічної інвентаризації 19.04.2006 року за 14535604, номер запису : 983, в книзі:6

Разом із тим, у п.1.2. вказаного договору оренди зазначено, що «Цільове призначення використання вказаного користування – для роздрібної торгівлі у спеціалізованому магазині».

Роздрібна торгівля – сфера підприємницької діяльності, пов`язана з продажем товарів та послуг кінцевим споживачам для особистого використання. Це остання ланка каналів збуту.

Відповідно до ст. 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Діяльність негосподарюючих суб`єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб`єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб`єктів.

Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини.

Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб`єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності.

Під організаційно-господарськими відносинами у цьому Кодексі розуміються відносини, що складаються між суб`єктами господарювання та суб`єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю

Внутрішньогосподарськими є відносини, що складаються між структурними підрозділами суб`єкта господарювання, та відносини суб`єкта господарювання з його структурними підрозділами.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ГК України, не є предметом регулювання цього Кодексу: майнові та особисті немайнові відносини, що регулюються Цивільним кодексом України; земельні, гірничі, лісові та водні відносини, відносини щодо використання й охорони рослинного і тваринного світу, територій та об`єктів природно-заповідного фонду, атмосферного повітря; трудові відносини; фінансові відносини за участі суб`єктів господарювання, що виникають у процесі формування та контролю виконання бюджетів усіх рівнів; адміністративні та інші відносини управління за участі суб`єктів господарювання, в яких орган державної влади або місцевого самоврядування не є суб`єктом, наділеним господарською компетенцією, і безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб`єкта господарювання; відносини за участю суб`єктів господарювання, що виникають у процесі виконання вимог законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

Наведене свідчить про те, що торгівля є видом господарської діяльності.

Слід зазначити, що відповідно до п.п. 1,15 ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; інші справи у спорах між суб`єктами господарювання.

Відповідно до ч.ч.1,2,3 ст. 13 ЦПК України : Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно з частиною першою статті 128 ГК України громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (пункт 1 частини першої статті 20 ГПК України).

Оскільки предметом договору є передача в оренду вбудованих нежитлових приміщень 2-го поверху будівлі літ. А. площею 87, 8 кв. м., а саме поз. 15,16,17,18, 19, далі нерухоме майно, яке є власністю Орендодавця на підставі дублікату свідоцтва про право власності, виданого на підставі розпорядження голови міської управи № 56 від 01.09.1992 року, зареєстрованого в Ужгородському міжміському бюро технічної інвентаризації 19.04.2006 року за 14535604, номер запису : 983, в книзі:6 та цільове призначення, якого є – для роздрібної торгівлі у спеціалізованому магазині, вказане свідчить що договір стосується господарської діяльності.

Крім цього, згідно доданого до матеріалів позовної заяви рахунку №18 від 27.05.2021 року та №15 від 31.03.2021 року позивачем розраховано заборгованість саме ФОП ОСОБА_1 на підставі договору від 18.09.2020 року.

Таким чином наведе свідчить про те, що спірні відносин між сторонами виникли в результаті неналежного виконання укладеного між ними договору оренди нерухомого майна, а вказаний договір стосується саме здійснення господарської діяльності.

При цьому слід зазначити, що хоча договір був укладений із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак предмет договору чітко вказує на цільове призначення використання – для роздрібної торгівлі у спеціалізованому магазині, а тому пов`язаний саме із здійсненням господарської діяльності.

Згідно з частиною першою статті 128 ГК України громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

Як вбачається з роз`яснень, наданих у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" від 12 червня 2009 року, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що згідно зі ст.124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а за частинами першою і другою статті 15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України(стаття 17) або Господарським процесуальним кодексом України(стаття 1,12) віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів.

З аналізу норм ст.ст.1,12 Господарського процесуального кодексу України слдіує, що господарськими судами розглядаються справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписамст.1 ГПК України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

Статтею 1 ГПК України встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб`єктами підприємницької діяльності.

Згідност.12 ГПК України господарським судам підвідомчі: 1)справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів; 2)справи про банкрутство; 3)справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції; 4)справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов`язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів; 5)справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери; 6)справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб`єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів; 7)справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов`язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно доПодаткового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України; 8)справи за заявами про затвердження планів санації боржника до порушення справи про банкрутство. Підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду, крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов`язаних із задоволенням державних потреб, спорів, передбачених пунктом 4 частини першої цієї статті, та інших спорів, передбачених законом. Рішення третейського суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Враховуючи те, що предметом позову є стягнення заборгованості з орендної плати, за оренду нежитлових приміщень,цільове призначення яких згідно вказанго договору оренди від 18.09.2020 року, призначені для ведення господарської діяльності, а саме роздрібної торгівлі у спеціалізованому магазині, а тому не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20.07.2006 у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях. Відтак в кожному випадку заявник при зверненні до суду повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

Також, прецедентна практика Європейського Суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді (Рішення Суду у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).

За приписами ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності).

З наведеного вбачається, що розгляд справи Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області, як судом загальної юрисдикції з порушенням правил предметної юрисдикції є порушенням права особи на справедливий суд (ч. 1 ст. 6 Конвенції) та безумовною підставою для скасування ухваленого у справі рішення.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо: 1) заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства;

Відповідно до ч.ч.,2,3,4 вказаної норми, Про відмову у відкритті провадження у справі постановляється ухвала не пізніше п`яти днів з дня надходження заяви. Така ухвала надсилається заявникові не пізніше наступного дня після її постановлення в порядку, встановленому статтею 272 цього Кодексу.

До ухвали про відмову у відкритті провадження у справі, що надсилається заявникові, додаються позовні матеріали. Копія позовної заяви залишається в суді.

Ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі може бути оскаржено. У разі скасування цієї ухвали позовна заява вважається поданою в день первісного звернення до суду.

З огляду на вказане, вважаю, що у відкриття провадження за позовною заявою Закарпатського обласного відокремленого підрозділу Українського товариства мисливців і рибалок, в особі голови ради президії ради Закарпатської обласної організації УТМР – Вайс О.А., до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з орендної плати,- слід відмовити.

Разом з тим суд роз`яснює, що відповідно Господарського процесуального кодексу України позивач може звернутись з даним позовом до відповідного господарського суду за правилами господарського судочинства.

Враховуючи вище наведене, керуючись ст. ст. 186, 255, 353, 354 ЦПК України,-

ПОСТАНОВИВ:

У відкриття провадження за позовною заявою Закарпатського обласного відокремленого підрозділу Українського товариства мисливців і рибалок, в особі голови ради президії ради Закарпатської обласної організації УТМР – Вайс О.А., до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з орендної плати відмовити.

Роз`яснити позивачу його право на звернення із позовом в порядку господарського судочинства судочинства до Господарського суду Закарпатської області.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Учасник справи,якому повнаухвала судуне булавручена удень їїпроголошення абоскладення,має правона поновленняпропущеного строкуна апеляційнеоскарження на ухвали суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення (складення) безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 року № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду О.В. Фазикош