Рішення № 97642172, 14.06.2021, Галицький районний суд Івано-Франківської області

Єдиний унікальний номер 341/473/21

Номер провадження 2/341/541/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2021 року місто Галич

Галицький районний суд у складі головуючого судді Мергеля М. Р. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін цивільну справу за позовом АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

ВСТАНОВИВ:

АТ КБ «Приватбанк» (далі - Банк) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просить стягнути з відповідачки на користь Банку заборгованість в розмірі 72438,52 грн за кредитним договором від 18.09.2008 № б/н та сплачений судовий збір.

Позовна заява обґрунтована тим, що відповідачка не виконує взяті на себе зобов`язання за договором про надання банківських послуг від 18.09.2008 № б/н, у зв`язку з чим у неї виникла загальна заборгованість на суму 72438,52 грн.

Ухвалою від 22.03.2021 відкрито провадження у справі і справу призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Запропоновано відповідачці, у випадку заперечення проти позову, протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали суду подати до суду відзив на позов, копію якого разом із доданими до нього документами надіслати позивачу. Справу призначено до розгляду на 29.04.2021.

Через неявку сторін у судове засідання 29.04.2021, а також відсутність даних щодо отримання відповідачкою копії позовної заяви з додатками, розгляд справи відкладено на 09.06.2021.

08.06.2021 до суду надійшов відзив відповідачки, у якому остання позов не визнає, просить у його задоволенні відмовити. Заперечення щодо позовних вимог обґрунтовані серед іншого тим, що фактично відповідачка отримала від Банку кошти на суму 22171,38 грн. Після чого уже сплатила різними частинами 19730,0 грн. Крім того, зазначає, що не згідна із нарахованими відсотками, оскільки підписувала договір з відсотковою ставкою 1,9 % на місяць, а Банк самостійно підвищив відсоткову ставку.

Копію відзиву було надіслано на адресу Банку, зазначену у позовній заяві, що підтверджується квитанцією про здійснення поштового відправлення від 31.05.2021. Проте, Банк своїм правом подати відповідь на відзив протягом п`яти днів, як зазначено в ухвалі про відкриття провадження, не скористався.

09.06.2021 сторони у судове засідання не прибули, проте не заперечували у заявах по суті спору проти розгляду справи без їхньої участі.

Відповідно до частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з приписами статті 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до приписів статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

З огляду на викладені обставини та строки розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи та ухвалення рішення без участі сторін на підставі наявних матеріалів.

Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Згідно з приписами статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до положень частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов таких висновків.

Між сторонами укладено договір про надання банківських послуг від 18.09.2008 № б/н, шляхом підписання заяви (а. с. 17). Вказана заява містить умови нарахування відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 1,9 % на місяць із розрахунку 360 днів у році.

Водночас, до матеріалів позовної заяви Банк додав копію довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» (а. с. 18), яку власноруч підписала ОСОБА_1 . Згідно з даними вказаної довідки також установлено 1,9 % базової ставки за місяць, які нараховуються на залишок заборгованості.

Відповідно до наданої довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 (а. с. 16), з 03.02.2018 відповідачці установлено кредитний ліміт у розмірі 23000,0 грн, після чого кредитний ліміт не підвищувався.

Позивач зазначає, що у зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідачка станом на 25.02.2021 має загальну заборгованість 72438,52 грн, яка складається з: 56723,90 грн - заборгованість за кредитом.

Водночас, згідно з даними наданого до позову розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що Банк визначив загальну суму заборгованості у розмірі 72438,52 грн, яка, на переконання позивача, включає: 56723,90 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 15714,62 грн - заборгованість за простроченими відсотками.

Отже, Банк просить стягнути з відповідачки заборгованість за кредитом у розмірі 72438,52 грн, з яких: 56723,90 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 15714,62 грн - заборгованість за простроченими відсотками, та судовий збір у розмірі 2270,00 грн.

Щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 56723,90 грн суд виходить з такого.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з приписами статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За загальним правилом тіло кредиту - це та сума коштів, яку позичальник отримав від банку. У цю суму не входять відсотки за кредитом, комісійні, пеня і штрафи через прострочення, витрати на оформлення паперів за кредитом, страховка тощо.

Так само, відповідно до положень Закону України «Про споживче кредитування» затверджено стандартизовану форму паспорта споживчого кредиту, у якому відображено, що загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом складається з тіла кредиту, відсотків, комісії та інших платежів.

Згідно з даними наданої Банком виписки по рахунку ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 (а. с. 37-49), відповідачці установлено кредитний ліміт з 03.02.2018 у розмірі 23000,0 грн. Даними цієї ж виписки підтверджено, що 30.06.2018 відповідачка востаннє скористалася коштами Банку - зняття готівки у розмірі 200,0 грн, після чого баланс рахунку становив «-22171,38» грн. З того часу ОСОБА_1 , фактично, кошти Банку більше не використовувала, а заборгованість постійно зростала за рахунок нарахування відсотків, щомісячних платежів та пені.

Таким чином, максимальна сума, яку позичальник могла фактично отримати (використати) за рахунок коштів Банку не могла перевищувати 23000,0 грн. Вказане, своєю чергою, доводить необґрунтованість доводів Банку про те, що заборгованість відповідачки саме за тілом кредиту становить 56723,90 грн, оскільки остання навіть теоретично не могла використати (отримати) коштів на суму більше, ніж кредитний ліміт, тобто 23000,0 грн.

Зважаючи на те, що надані Банком розрахунки заборгованості (а. с. 4-14) не відображають реального руху коштів по картковому рахунку ОСОБА_1 , не відображають реально отриману суму кредитних коштів від банку з моменту підписання кредитного договору та повністю розраховані на суб`єктивний розсуд Банку, суд не бере до уваги вказані розрахунки як доказ наявності у відповідачки заборгованості за простроченим тілом кредиту у розмірі 56723,90 грн.

Водночас, на підтвердження обґрунтованості заявлених до стягнення сум коштів з відповідачки Банк надав суду копію виписки (а. с. 37-49) за рахунком відповідачки (ІПН НОМЕР_1 ) до кредитного договору.

Вказаний письмовий доказ суд бере до уваги як належний і допустимий, що відображає реальний рух коштів, зокрема суми коштів, які об`єктивно і дійсно було отримано (використано) відповідачкою, і суми коштів, які постійно нараховувались як відсотки за прострочений кредит.

Згідно з даними виписки підтверджуються доводи відповідачки, викладені у відзиві на позов, про сплату нею на користь Банку коштів на загальну суму 19730,0 грн після 30.06.2018, тобто після останнього фактичного використання кредитних коштів у межах кредитного ліміту. Зокрема, наприклад: 25.07.2019 та 30.09.2019 по 1000,0 грн, 24.09.2018 - 1500,0 грн тощо.

Таким чином, суд установив, що, фактично не погашене тіло кредиту становить 2441,38 грн. (22171,38 - 19730,0), що у своєму відзиві визнає і відповідачка.

Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення позову у цій справі, зокрема в частині стягнення відсотків за користування кредитом, суд враховує наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.

За змістом статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами у самому договорі).

У заяві зазначена базова процентна ставка за користування кредитом у розмірі 1,9 % на місяць на залишок заборгованості.

Банк, пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості, просив у тому числі, крім тіла кредиту (суми, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути заборгованість за відсотками.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, у тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на витяг з Тарифів банку та витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: https://privatbank.ua, як невід`ємні частини спірного договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку розумів відповідач і погодився з ними, підписуючи заяву з Банком, а також те, що вказаний документ на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірі і порядку нарахування.

При цьому, у позовній заяві Банк жодним чином не обґрунтовує заявлену до стягнення суму відсотків у розмірі 15714,62 грн. Посилається лише на Умови та Правила надання батьківських послуг в ПриватБанку. Тоді як з наданого розрахунку заборгованості вбачається періодична зміна відсоткової ставки Банком, а згідно з даними виписки по рахунку застосовувалась відсоткова ставка 3,6 % за місяць.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що у цьому випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua), неодноразово змінювалися самим ПАТ КБ «ПриватБанк» у період - з часу виникнення спірних правовідносин (2008 рік) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (березень 2021 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. При цьому, суд установив зміну відсоткової ставки Банком в односторонньому порядку.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила надання банківських послуг у ПриватБанку, наданий Банком витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Водночас, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Надані Банком Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в довідці про умови кредитування, яка безпосередньо підписана позичальником і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Такі висновки, відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 провадження № 14-131цс19).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Водночас, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» повернуті не в повній мірі, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, кредитор вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Таким чином, наявні правові підстави для стягнення з відповідачки суми непогашеного тіла кредиту в розмірі 2441,38 грн.

Своєю чергою, вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідачки на користь Банку заборгованості за відсотками, суд відмовляє у задоволенні позовної вимоги у цій частині у зв`язку з недоведеністю та необґрунтованістю наявності такої заборгованості у розмірі 15714,62 грн, виходячи з погодженої сторонами ставки 1,9 % на місяць, оскільки Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку не може вважатися складовою частиною спірного кредитного договору, а Банк в односторонньому порядку з 2008 року неодноразово змінював процентну ставку.

Зважаючи на приписи статей 12, 13, 81 ЦПК України, суд не зобов`язаний самостійно вираховувати обґрунтовану (реальну) заборгованість відповідача зі сплати відсотків з розрахунку 1,9 % на місяць, зокрема, враховуючи постійні зміни розміру кредитної заборгованості відповідачки з урахуванням періодичного погашення такої.

Підсумовуючи викладене вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, зокрема в частині стягнення тіла кредиту у розмірі 2441,38 грн. В іншій частині позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідачки на користь Банку підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір у розмірі 76,50 грн (2441,38/72438,90*100=3,37 %, 2270,0*3,37 %=76,50).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 19, 43, 76-81, 89, 95, 128, 141, 178, 229, 247, 258, 259, 263 - 265, 274, 279, 354 ЦПК України, суд

УХ В А Л И В:

Позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 18.09.2008 № б/н, а саме за тілом кредиту в розмірі 2441 гривень 38 копійок та понесені судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 76 гривень 50 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається учасниками справи до Івано-Франківського апеляційного суду через Галицький районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого рішення суду.

Позивач: АТ КБ «Приватбанк», (адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1 Д, код ЄДРПОУ 14360570);

Відповідач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 ).

СуддяМ. Р. Мергель