Рішення № 97641539, 10.06.2021, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/5443/21

Провадження № 2/522/6104/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2021 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі :

головуючого судді Павлик І.А.,

за участю:

секретаря судового засідання – Середи А.В.,

представника позивача – ОСОБА_1 ,

інші представники сторін у судове засідання не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – ОСОБА_5 , про визнання договору купівлі-продажу дійсним,

ВСТАНОВИВ:

29.03.2021 позивач звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Одеська Нова Біржа, про визнання договору купівлі-продажу дійсним.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в рівних частках на праві приватної власності належала двокімнатна квартира АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло № НОМЕР_1 , видане 05.04.1993 Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської Ради народних депутатів та зареєстрованим 19.04.1993 Одеським міжміським бюро технічної інвентаризації у реєстровій книзі за № 224, стор. 46, кн. 15 пр. Окрім цього, їй та ОСОБА_3 на праві власності також належать квартири АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , які знаходяться у цьому же будинку.

У зв`язку із тим, що мати позивача – ОСОБА_6 мала бажання мешкати поряд з нею та її сім`єю, влітку 1997 року вони вирішили продати їй квартиру АДРЕСА_1 . У подальшому вона вселилася у зазначену вище квартиру, а 10.09.1997 у ній зареєструвала своє місце проживання, що підтверджується довідкою з місця проживання про склад сім`ї та прописку, видану 13.12.2007 КП «Житлово- комунальний сервіс «Фонтанський».

06.07.1998 між позивачем, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (на той час їх неповнолітнім сином) та ОСОБА_6 на Одеській Новій Біржі було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна № 1173/98, відповідно до якого позивач із відповідачами продали, а ОСОБА_6 купила квартиру АДРЕСА_1 , яка складається з двох кімнат, загальною площею 44,9 кв.м., житловою площею 26,6 кв.м.

Укладаючи цей договір ОСОБА_2 діяла від свого імені, від імені свого неповнолітнього сина ОСОБА_4 , як його законний представник, а також від імені свого чоловіка ОСОБА_3 на підставі доручення серії ААО № 562183, посвідченого 17.06.1998 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Бучук`ян М.О., зареєстрованого в реєстрі за № 1847.

06.07.1998 зазначений договір купівлі-продажу було зареєстровано на Одеській Новій біржі в «Журналі реєстрації договорів купівлі-продажу нерухомості» за реєстраційним номером № 1173/98.

09.07.1998 ОСОБА_6 зареєструвала за собою право власності на квартиру АДРЕСА_1 в Одеському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості (кн. 231 пр. стр. 143 р. 225).

Умови вище вказаного договору купівлі-продажу сторонами були виконані в повному обсязі: ОСОБА_6 сплатила продавцям обумовлену нами вартість квартири у розмірі 7 000 грн, що підтверджується пунктом 6 цього договору, а ті у свою чергу передали ОСОБА_6 квартиру, ключі від неї та відповідну документацію.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим 13.07.2020 Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис № 6893.

Як вбачається із довідки № П1-275449-ю/л про реєстрацію місця проживання/перебування фізичної особи на території м. Одеси, виданої 15.12.2020 Департаментом надання адміністративних послуг Одеської міської ради, у спірній квартирі ОСОБА_6 була зареєстрована з 10.09.1997 по день її смерті.

Відповідно до листа Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради за від 24.12.2018 № 5454-07/1220-161, станом на 31.12.2012 право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_6 на підставі договору № 1173/98 купівлі- продажу нерухомого майна, зареєстрованого Одеською Новою Біржою 06.07.1998. Дата реєстрації - 09.07.1998 (запис в реєстровій книзі 231 пр - стор. 143 - р.№225).

Внаслідок смерті ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) відкрилася спадщина у вигляді квартири, яка є предметом спірного договору. Позивач є її дочкою та спадкоємцем першої черги за законом, що вбачається з свідоцтва про народження від 11.12.1964 серії НОМЕР_3 , а також свідоцтва про укладення шлюбу від 28.07.1989 серії НОМЕР_4 , на підставі якого позивачем було змінено дошлюбне прізвище « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_8 ».

17.12.2020 ОСОБА_2 звернулася до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округа Пашичевої Г.Л. із заявою про прийняття спадщини, в результаті чого нотаріусом була заведена спадкова справа № 29/2020, що вбачається із витягу про реєстрацію у Спадковому реєстрі від 17.12.2020 № 62948448.

Відповідно до запиту про надання відомостей, виданого 19.03.2021 № 156/02-14 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округа Пашичевою Г.Л., окрім позивача, інших спадкоємців померлої ОСОБА_6 немає.

У березні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Пашичевої Г.Л. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на спірну квартиру, однак постановою від 19.03.2021 нотаріус відмовив їй у вчинені нотаріальної дії, мотивуючи тим, що відсутність нотаріального посвідчення спірного договору є перешкодую для вдачі вказаного свідоцтва. У зв`язку з чим позивач вимушена була звернутись до суду із відповідним позовом.

31.03.2021 ухвалою суду відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

14.04.2021 до суду від відповідачів надійшли відзиви на позовну заяву. Відповідно до яких вони проти задоволення позову не заперечують та просять суд розглянути справу у їх відсутність.

21.04.2021 протокольною ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

10.06.2021 в судове засідання з`явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити. Інші представники сторін у судове засідання не з`явилися.

З`ясувавши обставини справи, дослідивши та перевіривши їх доказами, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних, встановлених судом обставин.

06.07.1998 між позивачем, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (на той час їх неповнолітнім сином) та ОСОБА_6 на Одеській Новій Біржі було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна № 1173/98, відповідно до якого позивач із відповідачами продали, а ОСОБА_6 купила квартиру АДРЕСА_1 , яка складається з двох кімнат, загальною площею 44,9 кв.м., житловою площею 26,6 кв.м.

Укладаючи цей договір ОСОБА_2 діяла від свого імені, від імені свого неповнолітнього сина ОСОБА_4 , як його законний представник, а також від імені свого чоловіка ОСОБА_3 на підставі доручення серії ААО № 562183, посвідченого 17.06.1998 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Бучук`ян М.О., зареєстрованого в реєстрі за № 1847.

Відповідно до ст. 49 Закону України «Про власність», чинного на час виникнення спірних правовідносин, володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом.

За змістом ст.ст. 128, 153 ЦК УРСР 1963 року право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Договір вважається укладеним, коли між сторонами в повній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 224 ЦК УРСР 1963 року за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 сплатила позивачу та відповідачам обумовлену вартість квартири у розмірі 7 000 грн, що підтверджується пунктом 6 цього договору, а вони передали їй квартиру, ключі та відповідну документацію.

06.07.1998 зазначений договір купівлі-продажу було зареєстровано на Одеській Новій біржі в «Журналі реєстрації договорів купівлі-продажу нерухомості» за реєстраційним номером № 1173/98.

Статтею 227 ЦК УРСР 1963 року передбачалася, що договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).

Згідно зі ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» не підлягали нотаріальному посвідченню угоди, які зареєстровані на біржі, якщо вони являють собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі.

На час укладання спірного договору купівлі-продажу існувала колізія у чинному на той час законодавстві, оскільки згідно зі ст.ст. 224, 227 ЦК УРСР 1963 року договір купівлі-продажу нерухомого майна підлягав нотаріальному посвідченню, якщо хоча б одна зі сторін є громадянином, а недотримання даної вимоги тягнуло недійсність договору.

Проте, згідно зі ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» біржі мали право вчиняти угоди з будь-якими видами нерухомості і такі угоди не підлягали наступному нотаріальному посвідченню.

За загальним правилом, право власності у набувача за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом чи договором (ч. 1 ст. 128 ЦК УРСР 1963 року), а відповідно до ст. 153 ЦК УРСР 1963 року договір вважається укладеним, якщо сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору.

Отже, положення ст. 227 ЦК УРСР 1963 спрямовані безпосередньо на встановлення форми договору купівлі-продажу житлового будинку. Тобто, правові норми, закріплені цією статтею, мають спеціальний характер по відношенню до відповідних договорів, тоді як ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» закріплює умови, за наявності яких угоду можна вважати біржовою. З цього випливає, що положення ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» по відношенню до угод про відчуження нерухомого майна житлового призначення мають загальний характер. Тобто, закон спеціальний переважає закон загальний.

Згідно зі ст. 47 ЦК УРСР 1963 року нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу.

Якщо одна із сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Судом встановлено, що 09.07.1998 ОСОБА_6 зареєструвала за собою право власності на квартиру АДРЕСА_1 в Одеському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості (кн. 231 пр. стр. 143 р. 225), що свідчить про те, що держава, здійснивши реєстрацію, тим самим визнала право на придбану квартиру за покупцем.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим 13.07.2020 Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис № 6893.

Внаслідок смерті ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) відкрилася спадщина у вигляді квартири, яка є предметом спірного договору. Позивач є її дочкою та спадкоємцем першої черги за законом, що вбачається із свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 11.12.1964, а також свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 від 28.07.1989, на підставі якого нею було змінено дошлюбне прізвище « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_8 ».

17.12.2020 ОСОБА_2 звернулася до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округа Пашичевої Г.Л. із заявою про прийняття спадщини, в результаті чого нотаріусом була заведена спадкова справа № 29/2020, що вбачається із витягу про реєстрацію у Спадковому реєстрі № 62948448 від 17.12.2020.

Відповідно до запиту про надання відомостей № 156/02-14, виданого 19.03.2021 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округа Пашичевою Г.Л., окрім позивача, інших спадкоємців померлої ОСОБА_6 немає.

У березні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Пашичевої Г.Л. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на спірну квартиру, однак постановою від 19.03.2021 нотаріус відмовив їй у вчинені нотаріальної дії, мотивуючи тим, що відсутність нотаріального посвідчення спірного договору є перешкодою для видачі вказаного свідоцтва.

Положеннями ст. 15 ЦК України унормовано, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Оскільки вказана угода повністю виконана сторонами, але порушена її форма, суд вважає за можливе поновити порушене право позивача на підставі ч. 2 ст. 47 ЦК УРСР 1963 року.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» визначено, що суд, на підставі ч. 2 ст. 47 ЦК УРСР 1963 року, за вимогою сторони, яка виконала угоду, її правонаступників або прокурора, вправі визнати угоду дійсною. Це правило не може бути застосовано, якщо сторонами не було досягнуто згоди з істотних умов угоди або для укладення її були в наявності, передбачені законом обмеження. Крім того, суд повинен перевірити, чи підлягала виконана угода нотаріальному посвідченню, чому вона не була нотаріально посвідчена і чи не містить вона протизаконних умов. У відповідності до діючого на даний час законодавства - а саме ст. 204 ЦК України «правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним».

З огляду на викладене, суд вважає, що під час вчинення спірного правочину всі дії сторін були спрямовані на встановлення цивільних прав та обов`язків, усі сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, мали вільне волевиявлення, що відповідало внутрішній волі на досягнення наслідків, а саме купівлі - продажу квартири, правочин був реальним і вчинений у формі, дозволенній чинним законодавством України в 1998 році, в зв`язку з чим, суд дійшов до висновку про задоволення позову про визнання договору купівлі-продажу дійсним.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі по 454,00 грн з кожного.

Керуючись ст.ст. 81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Одеська Нова Біржа, про визнання договору купівлі-продажу дійсним задовольнити.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна № 1173/98 квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 44,9 кв.м., житловою площею 26,6 кв.м., укладений 06 липня 1998 року на Одеській Новій Біржі між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 (РНКОПП НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 ), яка діяла від свого імені та від імені ОСОБА_3 (РНКОПП НОМЕР_6 , місце реєстрації: АДРЕСА_5 ) на підставі доручення серії ААО № 562183, посвідченого 17 червня 1998 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Бучук`ян М.О., зареєстрованого в реєстрі за № 1847, а також від імені та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 (РНКОПП НОМЕР_7 , АДРЕСА_4 ).

Стягнути з ОСОБА_3 (РНКОПП НОМЕР_6 , місце реєстрації: АДРЕСА_5 ) на користь ОСОБА_2 (РНКОПП НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 ) 454,00 грн судового збору.

Стягнути з ОСОБА_4 (РНКОПП НОМЕР_7 , АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_2 (РНКОПП НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 ) 454,00 грн судового збору.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Одеського апеляційного суду.

Повний текст рішення суду буде складений протягом десяти днів.

Суддя І.А. Павлик

Повний текст рішення складено 14.06.2021