Вирок № 97639788, 07.06.2021, Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

Справа № 683/1885/20

1-кп/683/89/2021

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2021 року м.Старокостянтинів

Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючої – судді Кутасевич О.Г.,

за участі:

секретарів судового засідання: Поважнюк О.Б., Градомської Д.Р.,

Свідерської К.В., Борикіної Л.В.

прокурорів: прокурорів: Арсенюка В.М., Сюська І.В., Баклана Г.В.,

обвинувачених: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

захисників: Козака І.О., Кравчука В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань м. Старокостянтинова обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09 червня 2020 року за №12020240220000233 про обвинувачення:

ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Корсунь - Шевченківський Черкаської області, громадянина України, із середньою освітою, не одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, що не працює, проживає та зареєстрований по АДРЕСА_1 , раніше судимого:

-16 січня 2000 року Васильківським міським судом Київської області за ч.4 ст.140, ч.2 ст.229-6, ст.42 КК України на 5 років позбавлення волі, 17 березня 2000 року звільнений у зв`язку з відбуттям покарання;

-05 жовтня 2005 року Тальнівським районним судом Черкаської області за ч. 3 ст.185 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі, 01 лютого 2008 року звільнений умовно-достроково з невідбутим строком 10 місяців 21 день;

-19 грудня 2013 року Корсунь - Шевченківським районним судом за ч.3 ст.185 КК України на 4 роки позбавлення волі;

-26 жовтня 2016 року Городищенським районним судом Черкаської області за ч. 1 ст. 162, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185, ст. 70, 71 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі;

-16 березня 2017 року Лиснянським районним судом Черкаської області за ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України на 5 років 6 місяців позбавлення волі, 13 листопада 2018 року покарання змінено на обмеження волі строком 2 роки 2 місяці 8 днів; звільнений 05 грудня 2019 року по відбуттю покарання

-за ст. 198 КК України;

ОСОБА_2 ,

ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Корсунь - Шевченківський Черкаської області, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, не одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, не працює, проживає та зареєстрований по АДРЕСА_1 , раніше судимого:

-22 червня 2016 року Канівським районним судом Черкаської області за ч. 3 ст.185 КК України на 3 роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від покарання із встановленням іспитового строку 1 рік, який скасований ухвалою Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області, та 09 жовтня 2017 року оголошений в розшук,

- за ч. 3 ст. 185 КК України,

в с т а н о в и в :

09 червня 2020 року близько 19 години ОСОБА_2 , не маючи джерела доходів, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, через незачинену металеву хвіртку проник на територію домогосподарства

АДРЕСА_2 та шляхом вільного доступу через незачинені двері проник до житлового будинку, де з поверхні морозильної камери, яка знаходилася в коридорі, умисно, повторно викрав чоловічий наручний годинник марки «Romanson», належний потерпілому ОСОБА_3 вартістю 672 грн. 98 коп. та з вітальної кімнати: грошові кошти в сумі 800 грн., золоті прикраси 583 проби хрестик вагою 1.0339 г, вартістю 862,93 грн., ланцюжок вагою 2,5054 г вартістю 2083, 59 грн., ланцюжок вагою 1,9120 г вартістю 1590.09 грн., перстень вагою 3,76 г, вартістю 3126,96 грн., обручку вагою 5,2940 г, вартістю 4402,70 грн., підвіску вагою 1,3083 г вартістю 1088.03 грн., каблучку вагою 1,7991 г, вартістю 1496,20 грн., а також срібні сережки 925 проби з фіанітами вагою 4,686 г, вартістю 650 грн., жіночий наручний годинник марки «Qмах», вартістю 83 грн., спричинивши потерпілій ОСОБА_4 майнової шкоди на суму 15 383,5 грн.

У подальшому ОСОБА_2 , разом з ОСОБА_1 , який не був обізнаний про те, що вказане майно є краденим, реалізували його за 12500 грн. ОСОБА_5 , якого запевнили, що майно не є краденим.

Таким чином, ОСОБА_2 шляхом проникнення в житло умисно, таємно, повторно викрав майна на загальну суму 16 056 грн. 48 коп., чим спричинив потерпілим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 матеріальної шкоди на вказану суму.

Установлені судом обставини підтверджуються безпосередньо дослідженими у судовому засіданні доказами.

Так, обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у таємному повторному викраденні майна, шляхом проникнення в житло визнав та показав суду, що разом з ОСОБА_1 та ОСОБА_7 09 червня 2020 року приїхали в м. Старокостянтинів з метою пошуку роботи та поселились в готелі. Оскільки проживання в готелі дороге, вирішили винайняти житло та вдвох з ОСОБА_1 пішли в приватний сектор по вул. Вишневецького. По дорозі вони посварились та ОСОБА_1 пішов вперед, а він побачив будинковолодіння з відчиненою хвірткою, власники якого перебували на городі та вирішив вчинити крадіжку. Він проник на подвір`я через хвіртку та незачинені двері – до будинку, звідки викрав наручний чоловічий годинник марки «Romanson», грошові кошти в сумі 800 грн., жіночий наручний годинник марки «Qмах», золоті та срібні прикраси, після чого повернувся в готель. Викрадене він заховав серед своїх речей, а наступного дня, коли вони шукали роботу та побачили оголошення про купівлю антиквариату, запропонував ОСОБА_1 , піти з ним та здати золото, яке, як він пояснив, належить його матері. Разом з ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , який погодився придбати у них прикраси, і якому вони сказали, що прикраси не крадені, ходили до ювеліра, після ОСОБА_5 заплатив йому 12500 грн. 11 червня 2020 року їх затримали працівники поліції.

Обвинувачений ОСОБА_1 суду показав, що дійсно разом з ОСОБА_2 09 червня 2020 року приїхали в м. Старокостянтинів, бо ОСОБА_7 запевнив їх, що тут можна знайти роботу. Поселились в готелі «Лідер» та близько 19 години пішли в приватний сектор шукати житло, однак по дорозі посварились і він повернувся в готель. Наступного дня, побачивши оголошення про придбання золотих виробів, ОСОБА_2 запропонував йому піти та продати вироби, які належали його матері, на що він погодився.

Потерпіла ОСОБА_4 показала суду, що 09 червня 2020 року перебувала на городі, залишивши незачиненими двері до будинку, почула гавкіт собаки та побачила невідомого чоловіка, який виходив з їх подвір`я через хвіртку. Вона сказала про це чоловікові, щоб він подивився хто це, однак він нікого не знайшов. Повернувшись до будинку, вони виявили зникнення двох годинників, грошових коштів в сумі 800 грн, золотих хрестика, двох ланцюжків, персня, обручки, підвіски, кільця, срібних сережок з фіанітами та викликали працівників поліції. В подальшому їм повернуто ювелірні вироби у вигляді лому.

Потерпілий ОСОБА_3 дав суду аналогічні показання.

Допитаний судом свідок ОСОБА_5 показав, що тривалий час займається купівлею антикваріату та фарфору. 10 червня 2020 року близько 12 години до нього прийшло двоє невідомих чоловіків та запропонували придбати чоловічого годинника, однак він відмовився. Один з чоловіків (не зміг точно вказати, хто з обвинувачених) дістав з кишені поліетиленовий пакет з золотими виробами та запропонував їх придбати, запевняли, що прикраси не крадені. Вони разом пішли до ювеліра ОСОБА_8 , який зважив вироби, а повернувшись додому він заплатив їм 12500 грн.

Свідок ОСОБА_7 суду показав що в червні 2020 року він, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з міста Шепетівки поїхали до міста Старокостянтинова в пошуках роботи, де ОСОБА_1 та ОСОБА_2 раніше поселились в готелі «Лідер». Ввечері вони разом вживали алкогольні напої та він бачив на руці ОСОБА_2 годинник, і той хвалився, що викрав гроші і прикраси, однак просив про це ОСОБА_1 не говорити. 11 червня 2020 року зранку їх затримали працівники поліції. Коли ОСОБА_2 та ОСОБА_1 приїхали за ним в Шепетівку, то останній зняв в банкоматі гроші, що переслала йому тітка та придбав йому кросівки.

Свідок ОСОБА_9 , яка працює адміністратором в готелі «Лідер» в м.Старокостянтинові, підтвердила в суді, що була присутня при проведенні огляду кімнати, яку винаймали двоє чоловіків в червні 2020 року. Під час огляду, який відбувся близько 16 години, з однієї із сумок дістали годинник та сфотографували з ним чоловіка, якого привели працівники поліції. Вона не бачила момент, коли діставали годинник з сумки, оскільки не весь час була присутня при огляді.

Допитана судом свідок ОСОБА_10 , вказувала, що також була присутня при проведенні огляду кімнати готелю, під час якого чоловік з однієї із сумок дістав годинник, з яким його сфотографували. Він не пояснював, що це його сумка чи звідки він взяв цей годинник.

Зазначені обставини об`єктивно підтверджуються:

-протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 09 червня 2020 року, відповідно до якого ОСОБА_4 повідомила, що 09 червня 2020 року близько 19 години невстановлена особа чоловічої статі проникла до її житлового будинку та викрала 800 грн., два годинники та ювелірні вироби;

-протоколом огляду місця події з фототаблицями від 09 червня 2020 року, яким зафіксоване місце вчинення злочину: будиноковолодіння по АДРЕСА_2 , вхід до якого здійснюється через металеву хвіртку, а сам вхід до будинку – через саморобні двостворчаті двері та металеві одностворчаті двері; (а.м.к.п.15)

-заявою ОСОБА_1 , згідно якої 11 червня 220 року він добровільно видав працівникам поліції наручний годинник «Qмах», який йому надав ОСОБА_11 та був викрадений останнім;

-протоколом огляду з фототабицями від 11 червня 2020 року, відповідно до якого о 15 годині 50 хвилин зі згоди власника готелю « ІНФОРМАЦІЯ_3 » у присутності понятих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 проведено огляд кімнати №2 готелю «Лідер», по вул. Пушкіна, 45 в м.Старокостянтинові зі згоди ОСОБА_1 , останній добровільно видав жіночий наручний годник «Qмах», який йому надав ОСОБА_2

-протоколом огляду від 11 червня 2020 року о 13 годині 30 хвилин в приміщенні службового кабінету №405 в Старокостянтинівського ВП ГУП в Хмельницькій області ОСОБА_11 добровільно видав, зокрема, чоловічий наручний годинник марки «Romanson», (а.м.к.п.75).

-заявою ОСОБА_5 від 11 червня 2020 року, згідно якої він добровільно видав працівникам поліції придбані ним ювелірні вироби;

-протоколом огляду місця події з фототаблицями від 11 червня 2020 року, яким зафіксовано частина дороги поблизу домогосподарства АДРЕСА_3 , де ОСОБА_5 добровільно видав ювелірні вироби (а.м.к.п102).

-протокол пред`явлення до впізнання від 11 червня 2020 року, згідно якого ОСОБА_5 вказав на ОСОБА_11 , як на особу, що приходив до нього з метою продажу ювелірних виробів, а також пропонував придбати годинник (а.м.к.п130).

- протоколом про результати негласних слідчих дій від 22 липня 2020 року, проведених згідно ухвали слідчого судді Хмельницького апеляційного суду від 30 червня 2020 року та протоколом огляду диска, ОСОБА_11 розповів сокамернику, що викрав гроші та ювелірні вироби в будинку міта Старокостянтинова.

-протокол тимчасового доступу до речей і документів від 05 серпня 2020 року, відповідно до якого ОСОБА_11 об19 годині 33 хвилини перебував в межах дії базової станції по вул. Грушевського, 22 в м. Старокостянтинові та о 19 годині 39 хвилин по АДРЕСА_4 ;

Згідно висновків товарознавчої експертизи від 22 червня 2020 року та від 24 червня 2020 року №12.1-0522:20, ринкова вартість станом 09 червня 2020 року жіночого наручного годинника «Омах», могла становити 83 грн., чоловічого наручного годинника «Romanson», – 672 грн. 98 коп.(а.м.к.п.97)

Відповідно до висновку експерта від 16 липня 2020 року №8.9-0364:20 надані на дослідження ювелірні вироби виготовлені зі сплаву золото-срібло-мідь і мають вагу: хрестик - 1.0339 г, обручка - 5,2940 г, каблучка 1.7991 г, перстень - 3,76 г, ланцюжок довжиною 47 см -1,9120 г, ланцюжок довжиною 64 см - 2,5054 г, підвіска - 1,3083 г . сережки зі сплаву срібло-мідь-цинк 4,686 г та згідно розпорядженням НБУ установлена вартість дорогоцінних металів станом на 09 червня 2020 року (а.м.к.п.116, 117).

Доводи сторони захисту про те, що протокол пред`явлення для впізнання ОСОБА_2 свідку ОСОБА_5 та протокол огляду кімнати №2 готелю «Лідер», по вул.Пушкіна, 45 в м.Старокостянтинова від 11 червня 2020 року є недопустимими доказами з огляду на порушення права на захист, оскільки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 були фактично затримані вже під час проведення їх впізнання, а ОСОБА_1 ще й під час проведення огляду кімнати готелю, мали право на захисника, однак слідчі дії проведені у його відсутності, суд відкидає з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатись суд при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав і свобод людини.

Як убачається з матеріалів провадження, огляд кімнати готелю 11 червня 2020 року, проведено зі згоди власника готелю ОСОБА_12 та особи, що в ньому проживала – ОСОБА_1 , за участі понятих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , під час якого останній добровільно видав жіночий наручний годинник, що підтверджується протоколом огляду та заявою ОСОБА_1 від 11 червня 2020 року. Будь-яких застережень про порушення його прав, як і пояснень, що якого викривають, ОСОБА_13 не давав.

Ухвалою слідчого судді Старокостянтинівського районного суду від 15 червня 2020 року надано дозвіл на проведення огляду, який фактично проведено 11 червня 2020 року в кімнаті №2 готелю «Лідер», по АДРЕСА_5 .

Тобто, слідчим суддею не встановлено порушень вимог КПК при проведенні зазначеного огляду.

Згідно протоколу про пред`явлення до впізнання від 11 червня 2020 року, проведеного о 18 годині 10 хвилин, ОСОБА_5 у присутності понятих вказав на ОСОБА_11 , як на особу, що приходив до нього з метою продажу ювелірних виробів, а також пропонував придбати годинник.

Відсутність захисника затриманого під час його впізнання не є істотним порушенням вимог кримінально процесуального закону, оскільки ОСОБА_2 жодних пояснень в ході проведення впізнання не давав, тобто не був джерелом особистісної інформації у розумінні кримінального процесуального доказування з огляду на мету її проведення, зазначена слідча дія проведена відповідно до вимог ст. 228 КПК України, до оголошення про підозру і КПК не передбачено участі захисника за таких обставин, будь-яких істотних порушень вимог кримінально процесуального закону судом не встановлено.

Крім того, протокол затримання ОСОБА_2 від 11 червня 2020 року підписаний ОСОБА_2 та його захисником ОСОБА_14 , будь-яких зауважень з приводу невідповідності фактичного часу затримання часу, зазначеному в протоколі, останні не робили.

Встановлення причетності особи до вчинення злочину (відібрання зразків для проведення експертизи, пред`явлення її для упізнання іншим особам тощо) з подальшим пред`явленням їй підозри нормами КПК не заборонено, підстав для визнання доказів недопустимими згідно з положеннями ст. 87 КПК судом не встановлено.

Аналогічна позиція наведена у постанові Верховного Суду від 24 грудня 2019 року у справі № 161/17117/17 (провадження № 51-608км19).

Ураховуючи викладене, наведені вище докази отримані у порядку, встановленому КПК України, підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, зокрема подію кримінального правопорушення (час, місце, спосіб, наслідки вчинення кримінального правопорушення) та інші обставини, які мають значення для кримінального провадження, а відтак в силу положень ст.ст. 84, 85, 86 КПК України є належними, допустимими, достовірними та у своїй сукупності поза розумним сумнівом доводять винуватість ОСОБА_2 таємному викраденні чужого майна, вчиненого повторно та поєднаному з проникненнями у житло. Його дії вірно кваліфіковані за ч.3 ст. 185 КК України.

Органом досудового розслідування ОСОБА_1 , обвинувачувався в тому, що 09 червня 2020 близько 20 год в приміщенні готелю «Случ», що по АДРЕСА_6 під час розмови із ОСОБА_2 дізнався про те, що той цього ж дня о 19 годині з житлового будинку викрав чоловічий наручний годинник марки «Romanson», грошові кошти в сумі 800 грн. та прикраси у вигляді золотого хрестика вагою 1,0339 г, золотого ланцюжка вагою 2.5054 г, золотого ланцюжка вагою 1,9120 г, золотого перстня з каменем вагою 3,76 г, золотої обручки вагою 5,2940 г., золотої підвіски з каменем вагою 1,3083 г, золотого кільця з каменем вагою 1, 7991 г, а також срібні сережки з фіанітами вагою 4,686 г та жіночий наручний годинник марки «Qmax», які той йому показав та запропонував допомогти їх збути, а виручені кошти використати для власних потреб, на що ОСОБА_1 , діючи умисно, переслідуючи корисливий мотив, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та те, що вказане майно здобуто злочинним шляхом, погодився.

Реалізовуючи свою попередню домовленість, 10 червня 2020 біля 12 год. ОСОБА_1 разом із ОСОБА_2 зайшли на домогосподарсгво АДРЕСА_3 , на території якого ОСОБА_5 здійснює діяльність з купівлі антикваріату та ювелірних виробів, де діючи умисно, переслідуючи корисливий мотив, не ставлячи останнього до відома про злочинне походження ювелірних виробів та запевняючи, що речі належать їм, збули за 12 500 грн золоті прикраси у вигляді золотого хрестика вагою 1,0339 г, золотого ланцюжка вагою 2,5054 г, золотого ланцюжка вагою 1,9120 г, золотого перстня з каменем вагою 3,76 г, золотої обручки вагою 5,2940 г, золотої підвіски з каменем вагою 1,3083 г золотого кільця з каменем вагою 1, 7991 г, а також срібні сережки з фіанітами вагою 4,686 г, а виручені кошти в подальшому розділили між собою та використали для власних потреб.

Окрім цього, ОСОБА_1 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, достовірно знаючи, що жіночий наручний годинник марки «Qmax», викрадений ОСОБА_2 , заздалегідь не обіцяючи, безкоштовно отримав його від ОСОБА_2 , та став зберігати у власній сумці в приміщенні кімнати № НОМЕР_1 готелю « ІНФОРМАЦІЯ_3 », що по АДРЕСА_5 , де і був виявлений та вилучений працівниками поліції.

Такі дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ст. 198 КК України як заздалегідь не обіцяне отримання та збут майна, завідомо одержаного злочинним шляхом за відсутності ознак легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Проте, зазначене обвинувачення не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду.

Статтею 2 КК України встановлено, що підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.

Елементами складу злочину є: об`єкт злочину; об`єктивна сторона злочину; суб`єкт злочину; суб`єктивна сторона злочину.

Зокрема, суб`єктивна сторона складу злочину - це характеристика внутрішньої сторони злочину, ставлення особи до діяння (дії або бездіяльності), яку вона вчинила, та шкідливих наслідків своєї поведінки.

Статтею 198 КК України передбачено кримінальну відповідальність за заздалегідь не обіцяне придбання або отримання, зберігання чи збут майна, завідомо одержаного кримінально протиправним шляхом за відсутності ознак легалізації (відмивання) майна, одержаного кримінально протиправним шляхом.

Тобто обов`язковою умовою настання такої відповідальності є його суб`єктивна сторона: обізнаність особи про те, що таке майно одержане кримінально протиправним шляхом.

Так, обвинувачений ОСОБА_1 в суді заперечував, що ОСОБА_2 повідомляв йому про вчинення ним крадіжки 09 червня 2020 року під час того, як вони шукали житло для найму та думав, що вони продають ювелірні вироби, належні його матері та які він привіз із собою з ОСОБА_15 , заяву про добровільну видачу жіночого годинника написав під диктовку працівників поліції, які вказали йому в якій сумці він знаходиться.

Обвинувачений ОСОБА_2 також стверджував, що не повідомляв ОСОБА_1 про вчинення ним крадіжки, пояснив останньому, що хоче продати прикраси, які належать його матері, а ОСОБА_5 запевняв, що вироби не крадені.

Свідок ОСОБА_7 підтвердив, що бачив у ОСОБА_2 ювелірні прикраси ще до того, як вони приїхали в готель. ОСОБА_1 не був присутній при їх розмові, коли ОСОБА_2 розповідав йому про крадіжку та просив його не розповідати про це ОСОБА_1 .

Будь-яких інших доказів, які б підтвердили обізнаність ОСОБА_1 про те, що наданий йому ОСОБА_2 годинник був викрадений, органом досудового розслідування не надано, не здобуто таких і в ході судового розгляду.

Показання свідка ОСОБА_5 про те, що двоє осіб приходили та пропонували чоловічий годинний та ювелірні прикраси для продажу, показання свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 про видачу ОСОБА_1 жіночого годинника під час проведення огляду кімнати готелю, достовірно не вказують на обізнаність обвинуваченого про походження годинника, а свідчать лише про його зберігання.

Крім того, твердження ОСОБА_1 про те, що він не знав, що жіночий годинник «Qmax» крадений, дізнався про це від працівників поліції, а тому і зазначив про це у своїй заяві від 11 червня 2020 року, стороною обвинувачення не спростовано.

Відтак, суд допитавши обвинувачених, свідків, дослідивши та оцінивши всі надані сторонами докази, відповідно до ст.94 КПК України, та вирішуючи при ухваленні судового рішення питання, передбачені ч.1 ст.368 КПК України, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, дійшов висновку, що обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, стороною обвинувачення у ході судового розгляду - не доведені, а встановлені судом - зобов`язують ухвалити виправдувальний вирок за відсутності достатніх доказів у вчиненні обвинуваченим інкримінованого йому правопорушення за ст.198 КК України з наступних підстав.

Сумнівний характер вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому суспільно небезпечного діяння, передбаченого ст. 198 КК України не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який також знайшов свій вияв і в практиці Європейського суду з прав людини, зокрема в рішенні від 21 липня 2011 року у справі «Коробов проти України», в якому зазначалось, що суд при оцінці доказів, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неоспорюваних презумпцій факту.

Тягар доведення факту вчинення обвинуваченим злочину покладений на сторону обвинувачення і не може перекладатися на захист, що чітко та недвозначно висловлено у низці рішень Європейського Суду з прав людини, зокрема, у § 39 Рішення Суду «Капо проти Бельгії» № 4291/98 від 13 січня 2005 року.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України №12рп/2011 від 20.10.2011 року визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог КПК України. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

Згідно ч.ч. 2-4 ст.17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Відповідно до ст.92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених ст.91 КПК України покладається на слідчого, прокурора.

На підставі ст.94 КПК України суд виключно за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

В силу ст.373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови повного та всебічного доведення в ході судового розгляду винуватості особи у вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст.373 КПК України виправдальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Згідно п.1 ч.3 ст.374 КПК України у мотивувальній частині вироку зазначаються у разі визнання особи виправданою формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

У відповідності п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» конституційні положення про законність судочинства та рівність усіх учасників процесу перед законом і судом (ст.129 Конституції) зобов`язують суд забезпечити всім їм рівні можливості щодо надання та дослідження доказів, заявлення клопотань та здійснення інших процесуальних прав.

В п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.06.1990 року № 5 «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» звернуто увагу на недопустимість обвинувального ухилу при вирішенні питання про винуватість чи невинуватість особи, а всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного та коли зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок.

За наведених обставин докази, на які посилається сторона обвинувачення, не були підтверджені безпосередньо у суді, в зв`язку з чим вони не можуть бути визнані достатніми для доведення обвинувачення, інкримінованого ОСОБА_1 .

Тому, суд, у відповідності до ст.62 Конституції України, тлумачить це на користь обвинуваченого і приходить до висновку про відсутність в його діях складі кримінального правопорушення, передбаченого стю. 198 КК України, а саме заздалегідь не обіцяного отримання та збут майна, завідомо одержаного злочинним шляхом за відсутності ознак легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, а тому його слід визнати невинуватим та виправдати на підставі п. 3 ч. 1ст.373 КПК України.

Відповідно до вимог ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Обвинувачений ОСОБА_2 будучи судимим за корисливий злочин з призначенням покарання та звільненням від його відбування з встановленням іспитового строку, належних висновків для себе не зробив, та перебуваючи в розшуку, знов вчинив корисливий тяжкий злочин, за психіатричною та наркологічною допомогою не звертався.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_2 є визнання ним вини.

Обставиною, що обтяжують покарання суд визнає вчинення злочину щодо особи похилого віку.

Ураховуючи викладене що потерпілим повернуто викрадені прикраси у вигляді лому, за винятком грошей, за наявності лише однієї обставини, що пом`якшує покарання та обставини, що обтяжує покарання, суд не убачає підстав для призначення ОСОБА_2 покарання на підставі ст. 69 КК України.

Беручи до уваги думку потерпілої ОСОБА_4 про призначення обвинуваченому суворого покарання, принципи справедливості та індивідуалізації покарання, а також, те, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, має бути відповідним до вчиненого, тобто необхідним та достатнім для виправлення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, а також для попередження вчинення нових кримінальних правопорушень самими обвинуваченими та іншими особами, суд приходить до висновку щодо необхідності призначення обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі.

На думку суду таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Крім того, ОСОБА_2 слід призначити покарання відповідно до ст. 71 КК України за сукупністю вироків: до призначеного покарання за цим вироком частково приєднати невідбуту частину покарання, що складає 6 місяців позбавлення волі за вироком Канівським районним судом Черкаської області від 22 червня 2016 року, яким він засуджений за ч. 3 ст.185 КК України на 3 роки позбавлення волі та на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання із встановленням іспитового строку 1 рік.

Ураховуючи особу обвинуваченого ОСОБА_2 та призначене йому покарання у виді реального позбавлення волі, до вступу вироку в законну силу йому слід залишити запобіжний захід у виді тримання під вартою, оскільки перебуваючи на волі, він може ухилятись від суду та відбування покарання. Лише запобіжний захід у виді тримання під вартою може забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Разом з тим, відповідно до ч.5 ст.72 КК України ОСОБА_2 в строк відбуття покарання слід зарахувати строк його попереднього ув`язнення із 11 червня 2020 року (дня затримання) і до 06 червня 2021 року включно із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Оскільки цим вироком ОСОБА_1 визнаний невинуватим та виправданий, запобіжний захід, обраний відносно нього у виді тримання під вартою підлягає скасуванню.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до положень ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати за проведення експертиз відповідно до с.122 КПК України слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_2 .

Керуючись ст.ст.368, 370, 374-376 КПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчинені злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, та призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох ) років позбавлення волі.

На підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків, до призначеного покарання ОСОБА_2 , частково приєднати невідбуту частину покарання за вирокомКанівським районним судом Черкаської області 22 червня 2016 року, що складає 6 місяців позбавлення волі та остаточно визначити 4 роки 6 місяців позбавлення волі.

ОСОБА_1 визнати невинуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 198 КК України та виправдати його на підставі п.2 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Запобіжний захід ОСОБА_1 , обраний у виді тримання під варти відповідно до ст.203 КПК України скасувати, звільнити його з-під варти негайно.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили ОСОБА_2 залишити попередній – тримання під вартою.

Строк відбуття покарання ОСОБА_2 рахувати з 07 червня 2021 року, зарахувати в цей строк на підставі ч.5 ст.72 КК України строк його попереднього ув`язнення з 11 червня 2020 року по 06 червня 2021 року включно із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Арешт, накладений ухвалами слідчого судді Старокостянтинівського районного суду від 15 червня 2020 року на речові докази скасувати.

Речові докази:

-чоловічий наручний годинник марки «Romanson»,та жіночий наручний годинник марки «Qmax»,які передано для зберігання у кімнату зберігання речових доказів Старокостянтинівського ВП ГУНП в Хмельницькій області повернути потерпілим ОСОБА_4 , ОСОБА_3 ;

- ювелірні прикраси у вигляді золотого хрестика вагою 1,0339 г, золотого ланцюжка вагою 2,5054 г, золотого ланцюжка вагою 1,9120 г, золотого персня вагою з каменем вагою 3,76 г, золотої обручки вагою 5,2940 г, золотої підвіски з каменем вагою 1,3083 г, золотого кільця з каменем вагою 1, 7991 г та срібні сережки з фіанітами вагою 4,686 г, які передано під розписку на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_4 залишити останній;

-мобільний телефон марки «Fly» з встановленою сім-картою ПрАТ «Київстар», мобільний телефон марки «ВQ» моделі «Step+». встановленою сім-картою НОМЕР_2 » та флеш картою марки «Міcrо SD» об`ємом 16 GB, які передано для зберігання у кімнату зберігання речових доказів Старокостянтинівського ВП ГУНП в Хмельницькій області повернути ОСОБА_2 ;

-паперову коробка та постанову про відібрання зразків для проведення експертизи виданою ІІІепетівською місцевою прокуратурою, які передано для зберігання у кімнату зберігання речових доказів Старокостянтинівського ВП ГУНП в Хмельницькій області знищити;

-DVD-R диск з вилученою на підставі ухвали про тимчасовий доступ інформацією з ПрАТ «Київстар» зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Процесуальні витратина проведення судових експертиз в сумі 2 615 грн. 20 коп. стягнути з ОСОБА_2 на користь держави.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку. Апеляційна скарга подається через Строкостянтинівський районний суд Хмельницької області, а обвинуваченим, який тримаються під вартою, – в той самий строк з дня вручення йому її копії.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку, після його проголошення, негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Суддя: