Ухвала суду № 97639474, 08.06.2021, Козівський районний суд Тернопільської області

Справа № 1908/847/2012

Справа № 1-о/951/1/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2021 року смт.Козова

Козівський районний суд Тернопільської області

у складі головуючої судді Гриновець О.Б.

при секретарі судового засідання Гордіци Х.П.

прокурора Бережанської окружної прокуратури Фаль Л.В.,

засудженого ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в смт.Козова заяву засудженого ОСОБА_1 та його захисника Гупала Петра Михайловича про перегляд вироку Козівського районного суду Тернопільської області від 14.01.2013 року у справі №1908/847/2012 за нововиявленими обставинами, -

в с т а н о в и в :

15.04.2020 року захисник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Козівського районного суду Тернопільської області від 14.01.2013 у справі №1908/847/2012, яким останнього визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України. Зазначили, що доказами винуватості засудженого слугували - грошові кошти в сумі 3000 доларів США, марлеві тампони зі змивами з правої та лівої рук ОСОБА_1 , аркуш паперу, в якому були виявлені грошові кошти в сумі 3000 доларів США, оптичний носій інформації Verbatim з записом огляду місця події від 20 квітня 2012 року, оптичний носій інформації Verbatim з записом ОТЗ, протокол сесії Козівківської сільської ради від 19 квітня 2012 року та рішення сесії №75 від 19 квітня 2012 року.

29.05.2013 року ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області вирок Козівського районного суду Тернопільської області від 14 січня 2013 року змінено, згідно якої вважати ОСОБА_1 засудженим за ч.3 ст.368 КК України до 5 (п`яти) років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади пов`язані з організаційно – розпорядчими функціями на строк 2 (два) роки. На підставі статті 75 КК України, звільнений від відбування основного покарання з випробуванням іспитовим строком 3 (три) роки, відповідно до ст.76 КК України покладено обов`язок не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання і роботи, періодично з`являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Зазначає, серед іншого, що в суді першої інстанції вирок винесений без дослідження факту провокації злочину, а апеляційним судом не вжито фактів до дослідження такого твердження, а натомість самостійно, без дослідження доказів зроблено висновок про відсутність провокації злочину.

Вказані обставини мають істотне значення для правильного вирішення кримінальної справи, а тому просить скасувати вирок Козівського районного суду Тернопільської області від 14.01.2013 року і ухвалити нове судове рішення – виправдувальний вирок яким кримінальне провадження закрити на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України.

Прокурор Бережанської окружної прокуратури Фаль Л.В. в судовому засіданні проти задоволення заяви заперечила, вважає, що наведені заявником обставини не є нововиявленими. Просила суд заяву залишити без задоволення та долучила письмову промову.

Захисник засудженого - Гупало П.М. у судове засідання, яке згідно з ухвали суду від 31.05.2021 року мало бути проведене в режимі відео конференції під час трансляції з Одеським апеляційним судом, не з`явився, про причини своєї неявки не повідомив.

В судовому засіданні засуджений ОСОБА_1 заяву підтримав з підстав, що в такій викладені. З жодними заявами та клопотаннями до суду не звертався, а відтак судом вирішено розглянути заяву засудженого ОСОБА_1 та його захисника Гупала П.М. за відсутності такого, що не суперечить правовим приписам ч.2 ст.466 КПК України, проти чого учасники кримінального провадження не заперечили.

Заслухавши думку засудженого ОСОБА_1 , позицію прокурора Фаль Л.В., дослідивши матеріали заяви, кримінальної справи, перевіривши в межах повноважень подані докази, суд дійшов до наступного висновку.

Вироком Козівського районного суду Тернопільської області від 14.01.2013 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, призначено відповідне покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з організаційно-розпорядчими функціями на строк 2 (два) роки та з конфіскацією в дохід держави майна, що є його власністю.

Ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 29.05.2013 року, вирок Козівського районного суду Тернопільської області від 14.01.2013 року змінено, виключено з цього вироку кваліфікуючі ознаки вчинення ОСОБА_1 злочину як одержання хабара у великому розмірі та поєднаного з вимаганням хабара. ОСОБА_1 вважати засудженим за ч.3 ст.368 КК України до 5 п`яти років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади пов`язані з організаційно-розпорядчими функціями на строк 2 (дв)а роки. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки та з покладенням відповідно до ст.76 КК України обов`язків не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання і роботи, періодично з`являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції. В решті вирок Козівського районного суду Тернопільської області від 14.01.2013 року відносно ОСОБА_1 залишено без змін. Така ухвала не оскаржувалася та набрала законної сили.

Згідно з ч.3 ст.26 КПК України обсяг перевірки справи обмежується поданою заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. Якщо при перегляді судового рішення за нововиявленими обставинами буде встановлено, що нововиявлені обставини не підтвердились або не справили істотного впливу на законність та обґрунтованість судового рішення, що переглядалося, суд має постановити ухвалу про залишення поданої заяви без задоволення.

У відповідності до ч.4 ст.466 КПК України суд має право не досліджувати докази щодо обставин, що встановлені в судовому рішенні, яке переглядається за нововиявленими або виключними обставинами, якщо вони не оспорюються.

Відповідно до положень ст.459 КПК України, судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами. Нововиявленими обставинами визнаються: 1) штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути; 4) інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.

Відповідно до пунктів 4, 5 ч.2 ст.462 КПК України у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами зазначаються обставини, що могли вплинути на судове рішення, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою, під час судового розгляду, обґрунтування з посиланням на обставини, що підтверджують наявність нововиявлених обставин, та зміст вимог особи, яка подає заяву, до суду.

Тлумачення термінів «нововиявлені обставини», «обставини», що вживаються у ст.459 КПК, має здійснюватися в системному зв`язку з іншими положеннями КПК України, у першу чергу, зі ст.91 цього Кодексу, яка визначає обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Таким чином, системне тлумачення положень ст.459, пунктів 4, 5 ч.2 ст.462, ст.91 КПК України вказує на те, що перегляд судових рішень, які набрали законної сили, за нововиявленими обставинами є екстраординарною процедурою перегляду судових рішень, що має місце у виняткових випадках, коли після завершення розгляду кримінальної справи у звичайному порядку (в судах першої, апеляційної і касаційної інстанцій) виявлені обставини, які мають такі ознаки: 1) вони об`єктивно існували на момент ухвалення відповідних судових рішень, але не були відомі та не могли бути відомі суду й особі, яка звертається із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами, під час судового провадження, і стали відомі вже після ухвалення відповідного судового рішення; 2) вони перебувають в органічному зв`язку з елементами предмета доказування в кримінальному провадженні, тобто вони можуть мати значення для оцінки або безпосередньо обставин, які підлягають доказуванню, або доказів, покладених в основу судового рішення; 3) вони мають істотне значення, оскільки самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.

Необхідним при цьому є дотримання принципу юридичної визначеності, про що неодноразово наголошував у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, зокрема у справі «Желтяков проти України», який вимагає щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їх рішення не ставилось під сумнів. Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного й обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру.

Обставини, що не були відомі суду на час судового розгляду, повинні бути настільки суттєвими та неспростовними, щоб мати можливість вплинути на законність прийнятого судом рішення по суті.

Процедура перегляду судових рішень за нововиявленим обставинами за своєю правовою природою не є повторним розглядом справи по суті, повторною апеляцією чи касацією, вона не передбачає нового встановлення фактичних обставин кримінального провадження та усунення суперечностей у доказах.

У цьому випадку суд лише перевіряє наявність передбачених у ч.2 ст.459 КПК України обставин, на які учасники судового провадження посилаються як на нововиявлені, та надає оцінку тому, чи могли вказані обставини, що не були відомі суду на час розгляду справи, вплинути на правильність рішення суду, яке належить переглянути (постанова Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 1-9/2004 (провадження № 51-3868км19); постанова Верховного Суду від 21 січня 2020 року у справі № 315/793/16-к (провадження № 51-3062км19); постанова Верховного Суду від 25 квітня 2019 року у справі № 688/1549/17 (провадження № 51-8655км18); ухвала Верховного Суду від 03.02.2020 у справі №357/6431/19 (провадження №51-5111ск19)).

Разом з тим, наведені у заяві ОСОБА_2 обставини про перегляд вироку суду за нововиявленими обставинами не входять до вищевказаного переліку нововиявлених обставин, передбачених ч.2 ст.459 КПК України, який є вичерпним, та не можуть бути визнані судом, які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку суду, що належить переглянути, оскільки при ухваленні вироку Козівського районного суду Тернопільської області від 14.01.2013 року та постановленні ухвали Апеляційного суду Тернопільської області від 29.05.2013 року, якою вирок було змінено, - були з`ясовані обставини, які знайшли своє підтвердження та не були спростовані будь-якими іншими доказами.

Отже, заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не містить тих обставин, які б могли вплинути на судове рішення, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою, під час судового розгляду з посиланням на обставини, що підтверджують наявність нововиявлених обставин. Фактично доводи захисника ОСОБА_2 , зводяться до незгоди з вироком суду, що не є підставою для перегляду вироку за нововиявленими обставинами.

Враховуючи вище наведене, суд дійшов до висновку, що заяву засудженого ОСОБА_1 та його захисника Гупала Петра Михайловича про перегляд вироку Козівського районного суду Тернопільської області від 14.01.2013 року за нововиявленими обставинами необхідно залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 459, 462, 466, 467 КПК України, -

у х в а л и в :

заяву засудженого ОСОБА_1 та його захисника Гупала Петра Михайловича про перегляд судового рішення - вироку Козівського районного суду Тернопільської області від 14.01.2013 року за нововиявленими обставинами – залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до Тернопільського апеляційного суду через Козівський районний суд Тернопільської області протягом семи днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали оголошено в залі суду 14 червня 2021 року о 14 год. 18 хв..

Суддя О.Б.Гриновець