Рішення № 97639094, 02.06.2021, Перемишлянський районний суд Львівської області

Справа № 449/172/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" червня 2021 р. м. Перемишляни

Перемишлянський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді: Гуняк О.Я.,

з участі секретаря судових засідань: Кісіль С.З.,

позивача: ОСОБА_1 ,

представника позивача: ОСОБА_2 ,

відповідача: ОСОБА_3 ,

представника відповідача: ОСОБА_4

представник відповідача: ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Перемишляни цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Перемишлянської державної нотаріальної контори про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину та визнання права власності на частину будинку у порядку спадкування, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3 , Перемишлянської державної нотаріальної контори та просила :

- визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину, видане 20 січня 2006 року ОСОБА_6 державним нотаріусом Перемишлянської державної нотаріальної контори Сус У.Й. за реєстраційним номером 111, у частині успадкування ним після смерті ОСОБА_3 1/2 частини будинку з господарськими прибудовами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину, видане 21 листопада 2018 року ОСОБА_3 державним нотаріусом Перемишлянської державної нотаріальної контори Сус У.Й. за реєстраційним номером 4666, у частині успадкування ним після смерті ОСОБА_6 1/2 частини будинку з господарськими прибудовами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_7 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1/2 частину будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який складається з житлового будинку під літерою “А-1”, житловою площею 74,6 квадратних метри, загальною площею 135,6 квадратних метри, з надвірними та господарськими спорудами: цегляна - бутовокам`яна літня кухня “В”, глиняно-вальковий дерев`яний сарай “Г”, бутово-камяний сарай “Д” цегляний гараж “Е”, дерев`яний убиральна” У” та господарські споруди “1-4 К”

В обґрунтування позову покликається на те, що її бабусі, ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , належав будинок з господарськими спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Після її смерті її батько, ОСОБА_3 , прийняв спадщину, оскільки фактично вступив в управління та володіння спадковим майном (відповідно до ст.549 ЦК УРСР), але не оформив своїх спадкових прав. ІНФОРМАЦІЯ_3 батько помер. 20.01.2006 року державним нотаріусом Перемишлянської державної нотаріальної контори Сус У.Й. видано свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 , на все майно останнього, сину ОСОБА_6 . Зазначила, що в подальшому після смерті ОСОБА_6 , зазначене будинковолодіння, згідно свідоцтва про право на спадщину від 21 листопада 2018року успадкував його син – ОСОБА_3 , який володіє будинком і на даний час. Покликається на те, що з батьком на момент смерті зареєстровані та проживали його дружина та її мати – ОСОБА_7 , та їхній син і її брат – ОСОБА_6 , що стверджується листом Брюховицької сільської ради №260 від 19 жовтня 2020року, на момент смерті батька, що згідно ст.1261 ЦК є спадкоємцями першої черги. Звертає увагу суду на е, що оскільки з заявою про відмову від прийняття спадщини ніхто не звертався, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 вважаються такими, що одночасно прийняли спадщину і зазначений вище будинок вони успадкували у рівних частках. ІНФОРМАЦІЯ_1 мати – ОСОБА_7 померла та за життя свідоцтва не отримала. Вважає, що до складу спадщини після смерті матері ОСОБА_7 входять право на спадщину після смерті батька ОСОБА_3 , тобто право на 1/2 будинковолодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Окрім цього покликається на те, що 21 липня 2011 року, у межах встановленого pаконом строку, звернулася у Перемишлянську державну нотаріальну контору з заявою про прийняття спадщини за законом після смерті матері та заведено спадкову справу №51459861. Вважає, що в силу ст.ст.1216,1268,1269 ЦК України, їй в порядку спадкування після смерті матері належить половина будинковолодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . В обгрунтування позову покликається на вимоги ст.1301 ЦК України та зважаючи на те, що ОСОБА_6 не мав права на спадкування після смерті ОСОБА_3 всього будинковолодіння, а мав лише право на спадкування половини такого. А також, оскільки таке спадкування безпосередньо порушує її права то є всі підстави для визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину, виданого 20.01.2006 року. Зважаючи на те, що ОСОБА_6 не мав жодних прав на половину будинковолодіння, то ця половина і не могла бути успадкована після його смерті ОСОБА_3 , а тому є всі підстави для визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину, виданого 21.11.2018 року.

В судовому засіданні позивач та представник позов підтримали в повному обсязі, просили такий задовольнити. Повідомили, що ОСОБА_1 часто приїжджала в с. Костенів та жила там до 2011 року, часу смерті матері. Зазначила, що її батьки хотіли, щоб будинок залишився їй. До 2020 року ї не було відомо про видачу свідоцтв про право на спадщину за законом. У 2019 році ОСОБА_1 , ОСОБА_9 і ОСОБА_6 звернулись з заявою про продовження строку для прийняття спадщини після смерті їхнього батька – ОСОБА_3 і тоді виявили факт видачі свідоцтв.

18.03.2021року представник відповідача – ОСОБА_4 надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, оскільки вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення. Зазначив, що позивачем не надано доказів, які підтверджують факт постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини ОСОБА_7 . А сама реєстрація місця проживання ОСОБА_7 за вказаною адресою спадкодавця, сама по собі не є доказом її постійного проживання на момент смерті чоловіка за адресою реєстрації. Звертає увагу суду на те, що ОСОБА_7 пропущено строк позовної давності, оскільки з моменту видачі свідоцтва на спадщину ОСОБА_6 , ОСОБА_7 знала про те, що її син, ОСОБА_6 прийняв спадщину. Така не чинила ніяких дій для оформленя спадщини чи оскарження свідоцтва на спадщину, виданого ОСОБА_6 , адже знала, що ОСОБА_3 бажав щоб будинок був успадкований ОСОБА_6 . Вважає, що згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України сплила позовна давність, про застосування якої заявлено стороною у спорі, що є підставою для відмови у позові. Звертає увагу суду на те, що ОСОБА_6 заявив своє прав на спадщину у встановленому законом порядку та отримав свідоцтво на спадщину за законом 20.02.2006року на житловий будинок в АДРЕСА_1 . Після смерті останнього майно законно успадковане відповідачем, що стверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 21.11.2018року. Вважає, що ОСОБА_7 пропустила строк позовної давності, оскільки 21.07.2011року звернулася до Перемишлянської держнотконтори з заявою про прийняття спадщини за законом після смерті матері і за її зверненням заведена відкрита спадкова справа №51459861, тому така могла б звернутися до суду з позовною заявою про визнання свідоцтва про спадщину недійсним протягом трьох років з моменту її звернення 21.07.2011року.

В судовому засіданні відповідач та представник позов заперечили. Зазначили, що все своє життя ОСОБА_3 проживав в житловому будинку в АДРЕСА_1 , разом з дідусем – ОСОБА_3 , бабусею – ОСОБА_7 та батьками з 1993 року. ОСОБА_1 проживала в оспорюваному будинку до 1998року, згодом виїхала проживати у м. Львів. Протягом усього часу, як його батьки, так тепер і він здійснювали догляд за будинком та подвір`ям. Його тітці – ОСОБА_1 було відомо, що його батько, а згодом і він прийняли спадщину після смерті дідуся, оскільки такі відвідували їх на свята та спілкувалися між собою з даного приводу.

Представник Перемишлянської державної нотаріальної контори – Сус У.Й. позов заперечила. Пояснила, що спадкова справа, спадкодавцем за якою був ОСОБА_3 померлий ІНФОРМАЦІЯ_4 зареєстрована за заявою ОСОБА_6 . Відомостей про інших спадкоємців, які б відповідно до вимог ст.ст. 1268-1270 ЦК України прийняли спадщину до Перемишлянської ДНК не надходило. За матеріалами спадкової справи єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину належним чином та звернувся за видачею свідоцтва на спадщину є спадкоємець першої черги - ОСОБА_6 . Після подання ним всіх необхідних правовстановлюючих документів на спадкове майно, вказаному спадкоємцю було видано Свідоцтво про право на спадщину за законом 20.01.2006р. на житловий будинок в АДРЕСА_1 .

Дослідивши обставини справи, заслухавши пояснення сторін, оцінивши в сукупності досліджені докази, вирішую спір в межах заявлених позовних вимог, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини

Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною першою статті 1221 ЦК України визначено, що місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені в заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

За правилом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

В силу вимог частин першої-третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 Кодексу).

Згідно з частинами першою, третьою статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

З аналізу цих норм права можна дійти висновку, що прийняття спадщини є особистісним правом особи, яке вона реалізує шляхом вчинення одностороннього правочину у вигляді звернення з відповідною заявою, який здійснюється за певних умов і тягне за собою певні юридичні наслідки.

Відповідно до частини третьої статті 1268 та частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно із частиною першою статті 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до статті 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Як роз`яснено у пункті 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», відповідно до статті 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_3 , згідно свідоцтва про смерть, серія НОМЕР_1 ,актового запису №6 (а.с.14)

20.01.2006р. державним нотаріусом Перемишлянської державної нотаріальної контори видано свідоцтво про право на спадщину за законом, спадкова справа №197/2005, зареєстровано в реєстрі за №111. Спадкоємцем зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , є його син ОСОБА_6 , 1960р.н. Спадщина на яку видано свідоцтво складається з: житловий будинок з відповідними господарськими спорудами, що знаходяться в АДРЕСА_1 на земельній ділянці з присадибних земель Брюховицької сільської ради та належав ОСОБА_8 матері спадкодавця, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , спадкоємцем за законом був спадкодавець ОСОБА_3 , її син, який прийняв фактично спадщину, але не оформив своїх спадкових прав, на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Брюховицької сільської ради 10.07.2005 року, згідно рішення цього є виконкому від 17.03.2005 року №13 (а.с.16).

21.11.2018р. державним нотаріусом Перемишлянської державної нотаріальної контори видано свідоцтво про право на спадщину за законом, спадкова справа №6/2017,зареєстровано в реєстрі за №4666. Спадкоємцем зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_6 , 1960 р. н.. який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , є його син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . Спадщина на яку видано свідоцтво складається з: житловий будинок з відповідними господарськими спорудами, що знаходяться в АДРЕСА_1 , котрий належав померлому на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Перемишлянською державною нотаріальною конторою 20.01.2006року за реєстровим №111 (а.с.15)

Згідно довідки Брюховицької сільської ради №260 від 19.10.2020року, за адресою АДРЕСА_1 , станом на день смерті ОСОБА_3 18.02.2005року були зареєстровані: ОСОБА_7 ,1928р.н., ОСОБА_6 , 1960 р.н., ОСОБА_10 ,1990 р.н., ОСОБА_3 ,1991р.н., ОСОБА_11 ,1967р.н. Стосовно проживаючих, в тому числі фактично на 18.02.2005 р. в розпорядженні сільської ради немає (а.с.17)

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла – ОСОБА_7

Згідно витягу №27573645 від 21 липня 2011 року ОСОБА_1 звернулася в Перемишлянську державну нотаріальну контору з заявою про прийняття спадщини за законом після смерті матері, заведено спадкову справу №51459861 (а.с.18).

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною першою ст.16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом передбачених цим Кодексом випадках.

З урахуванням зазначених норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. Позивач має довести, а суд встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог чи відмову в їх задоволенні.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилалася на те, що вона є спадкоємцем першої черги після смерті своєї матері – ОСОБА_7 , яка в силу ч.3 ст. 1268 ЦК України прийняла спадщину після смерті свого чоловіка – ОСОБА_3 , оскільки постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що підтверджується відповідною довідкою сільської ради та протягом строку, встановленого законом не відмовився від спадщини.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 помер батько позивача – ОСОБА_3 . Позивач – ОСОБА_1 після смерті свого батька спадщину не прийняла, оскільки на момент його смерті не була зареєстрована та не проживала у господарстві спадкодавця, також у встановлений законом шестимісячний строк не зверталася до нотаріальної контори із заявою про прийняття такої спадщини. При цьому не заявляла вимоги ні про визначення судом додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, ні про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

ОСОБА_7 , мати позивача, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_8 , проживаючи у спірному житловому будинку до часу смерті, разом із чоловіком – ОСОБА_3 , сином - ОСОБА_6 , який прийняв спадщину після смерті батька – ОСОБА_3 та онуком - ОСОБА_3 , який прийняв спадщину після смерті батька – ОСОБА_6 , про що свідчить довідка виконавчого комітету Брюховицької сільської ради (а.с.17), тобто майже п`ять років після видачі оспорюваного свідоцтва право на спадщину за законом від 20.01.2006року, достеменно знаючи про прийняття спадщини її сином ОСОБА_6 , після смерті чоловіка - ОСОБА_3 , про що свідчать покази свідків, допитаних в судовому засідання не зверталася до нотаріуса за видачею їй свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно чи визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом від 20.01.2006року.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст.1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування, за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України), а лише обмежує його право на розпорядження спадщиною.

Таким чином, спадкові права є майновим об`єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку

Свідок ОСОБА_11 – дала показання про те, що вона являється матір`ю відповідача та братовою позивача. Повідомила, що всі сестри в родині знали, що її чоловік – ОСОБА_6 успадкував майно після смерті свого батька ОСОБА_3 . Її свекруха – ОСОБА_7 знала про це і бажала цього. Всі в родині знали, що син буде господар. У 2006 році була сімейна розмова, де питання спадкування обговорювалося між усіма. До 1998 року ОСОБА_1 переїхала на проживання до Львова. ОСОБА_7 до часу смерті проживала з її родиною в селі.

Свідок ОСОБА_12 – дала показання про те, що вона являється односельчанкою сторін у справі. Повідомила, що їхній дідусь – ОСОБА_3 часто їздив кіньми та працював з онуком – ОСОБА_3 . Повідомляв їх, що на його господарстві господарем залишиться онук – ОСОБА_3 . Дідусь і бабуся дуже любили його і хотіли, щоб він там жив. ОСОБА_1 вийшла заміж і жила у Львові, її діти часто приїжджали в село. Вся їхня родина була дуже дружня і всім було відомо, що будинок залишиться сину. ОСОБА_7 було відомо, що житловий будинок після смерті її чоловіка успадкував син – ОСОБА_11 , бо особисто їй сама про це розповідала.

Свідок ОСОБА_13 – дала показання про те, що вона являється сусідкою сторін у справі. Повідомила, що вся родина жила дружно, приїжджали в село. Дідусь – ОСОБА_3 часто розповідав їй, що житловий будинок успадкує його онук - ОСОБА_3 . Усім було відомо, що майно після смерті ОСОБА_3 успадкував його син. ОСОБА_1 та її сім`я не проживали в селі, лише приїжджали.

Свідок ОСОБА_14 – дав показання про те, що він являється сусідом сторін у справі. Повідомила, що вся родина жила дружно, приїжджали в село. Бабуся – ОСОБА_7 розповідала постійно, що хотіла, щоб їхнє майно успадкував онук - ОСОБА_3 .

Виходячи з вимог статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.

Разом із тим, встановлена судом необґрунтованість позовних вимог в цілому є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд враховує відсутність підстав для визнання недійсним свідоцтва про прав на спадщину за законом. Так позивачем не подано доказів, що після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 приймаючи спадщину ОСОБА_6 у складі житлового будинку з відповідними господарськими прибудовами, що за адресою: АДРЕСА_1 порушено права позивача.

Крім того, ОСОБА_1 не надав доказів порушення її прав у зв`язку з видачою свідоцтво про право на спадщину за законом державним нотаріусом Перемишлянської нотаріальної контори 21.11.2018 р. за №4666 після смерті ОСОБА_6 на житловий будинок по адресі: АДРЕСА_1 та не наведено підстав визнання такого недійсним.

Окрім цього слід зазначити, що визнання за позивачем права на спадкове майно по закінченню 15 років, коли право на спадщину вже оформлено іншими спадкоємцями, є недопустимим, оскільки це порушувало б закріплене в ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року право на справедливий суд в такому його елементі, як правова визначеність.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76,77, 141, 259, 263, 264, 265, 268,272,273 ЦПК України, -

в и р і ш и в :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Перемишлянської державної нотаріальної контори про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину та визнання права власності на частину будинку у порядку спадкування – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення, безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_2

ІПН: НОМЕР_2

Відповідач: ОСОБА_3 , АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_3 .

Відповідач: Перемишлянська державна нотаріальна контора, Львівська область, м. Перемишляни, вул. Привокзальна,3, ЄДРПОУ 02899482

11 червня 2021 року складено повне судове рішення

Суддя О. Я. Гуняк