Ухвала суду № 97638894, 10.06.2021, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/4362/21

Провадження № 1-кп/461/456/21

УХВАЛА

10.06.2021 року, Галицький районний суд міста Львова

у складі головуючого судді Фролової Л.Д.,

при секретарі судового засідання Євтушенко В.Ю.

за участі:

прокурора Пастушенко В.П.

захисника Семочко О.А.

обвинуваченого ОСОБА_1

розглянувши у підготовчому судовому засіданні клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Львова, українця, громадянина України, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого, востаннє 24 листопада 2020 року Залізничним районним судом м.Львова за ч.2 ст. 186 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Галицького районного суду м. Львова знаходиться зазначене кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 .

Прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб. У клопотанні прокурор зазначає, що 18:15 год. поліцейські ОСОБА_2 та ОСОБА_3 отримали виклик на 102, прибувши за адресою, та, будучи одягненими у формений одяг, виконуючи свої службові обов`язки, підійшли до відвідувачів парку, які вказали на осіб чоловічої статі, які незадовго до приїзду патрульних вчиняли бійку. Підійшовши до вказаних осіб, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 побачили, що один чоловік чинить моральний тиск на іншого чоловіка, після чого представились працівниками поліції та запитали, що відбувається. У відповідь ОСОБА_1 , усвідомлюючи, що вказані особи є працівниками поліції, а саме працівниками патрульної поліції УПП у Львівській області ДПП та перебувають під час виконання своїх службових обов`язків, почав поводити себе зухвало та агресивно, нецензурно висловлювались в сторону працівників поліції, які на його вимогу пред`явили службові посвідчення, та одночасно продовжував здійснювати моральний тиск на ОСОБА_4 . ОСОБА_3 запитав у невстановленої в ході досудового розслідування дівчини, котра перебувала неподалік від місця події, чи наносив ОСОБА_1 тілесні ушкодження ОСОБА_4 , на що остання ствердно кивнула головою. Після цього поліцейські ОСОБА_2 та ОСОБА_3 попросили у ОСОБА_1 , відповідно до ст.32 Закону України «Про національну поліцію», пред`явити документи, що посвідчують особу, на що той відмовився, після чого, йому було повідомлено про те, що його буде запрошено до Львівського районного управління поліції ГУ НП у Львівській області для встановлення особи, від чого ОСОБА_1 відмовився та продовжував нецензурно висловлювались в сторону працівників поліції, чим виявив явну неповагу до представників правоохоронного органу та підривав авторитет працівників Національної поліції України. Надалі, відповідно до ст.43 Закону України «Про Національну поліцію» працівниками УПП у Львівській області ДПП ОСОБА_1 було заздалегідь попереджено про застосування поліцейських заходів примусу у вигляді застосування фізичної сили та спеціального засобу. ОСОБА_1 на законні вимоги поліцейських не реагував, відтак, відповідно до ст.44 Закону України «Про Національну поліцію», до останнього було застосовано захід примусу у вигляді фізичної сили, під час чого ОСОБА_1 чинив активний опір, шарпав працівників поліції за формений одяг та штовхав.

В той час, коли поліцейський ОСОБА_3 намагався застосувати до ОСОБА_1 фізичну силу та заламати руки останнього за спину, ОСОБА_1 умисно, з метою заподіяння тілесних ушкоджень, затиснув кисть лівої руки ОСОБА_3 та почав здавлювати, чим спричинив останньому розрив ульнарної колатеральної зв`язки п`ястково-фалангового суглобу великого пальця, із ознаками зміщення відірваного краю зв`язки поверхнево від сухожилка провідного м`язу великого пальця, що відноситься до тілесного ушкодження легкого ступеня тяжкості з короткочасним розладом здоров`я.

В подальшому, ОСОБА_1 , продовжуючи свій умисел на заподіяння працівникові правоохоронного органу тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків, наніс декілька ударів кулаками в обличчя ОСОБА_2 , чим заподіяв останньому 2 садна на обличчі зліва, що відноситься до тілесного ушкодження легкого ступеня тяжкості.

Після цього ОСОБА_1 та працівники поліції впали на доріжку, викладену бруківкою, та ОСОБА_1 продовжував чинити активний фізичний спротив працівникам поліції, пручався, розмахував руками, і в результаті таких дій потерпілий ОСОБА_2 отримав рану в ділянці лівої брови, 4 садна на лівій вушній раковині, синець на спині зліва, 2 синці і 2 садна на лівій гомілці, що відноситься до тілесного ушкодження легкого ступеня тяжкості, а також черепно-мозкову травму у вигляді струсу головного мозку, що відноситься до тілесного ушкодження легкого ступеня тяжкості з короткочасним розладом здоров`я.

Відтак, прокурор просить суд продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосованого до ОСОБА_1 , строком на 60 діб.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, просив задовільнити в повному обсязі.

Обвинувачений та його захисник проти задоволення клопотання прокурора заперечили. Захисник зазначив, що досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні вже було проведено, та зібрано всі необхідні докази. Запобіжний захід у виді тримання під вартою є надмірним, оскільки прокурором не наведено жодних належних та допустимих доказів, які б підтвердили існування ризиків. Просив застосувати до ОСОБА_1 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, суд приходить до висновку про часткове задоволення клопотання прокурора з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ч. ч. 1 і 2 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.

У пунктах 1-5 ч. 1 ст. 176 КПК України визначено, що запобіжними заходами є: особисте зобов`язання (1); особиста порука (2); застава (3); домашній арешт (4); тримання під вартою (5).

Запобіжні заходи під час судового провадження застосовуються судом за клопотанням прокурора (ч. 4 ст. 176 КПК України).

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, зазначеним у п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

При вирішенні питання про обрання, а так само і продовження строку дії запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення (1); тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується (2); вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого (3); міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців (4); наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання (5); репутацію підозрюваного, обвинуваченого (6); майновий стан підозрюваного, обвинуваченого (7); наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого (8); дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше (9); наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення (10); розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини (11); ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї (12) – (п. п. 1-12 ч. 1 ст. 178 КПК України).

Положеннями ст. 199 КПК України передбачено, що при розгляді доцільності продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 цього Кодексу, ураховуються обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню розгляду справи до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Враховуючи неможливість до спливу строку обраного раніше (продовженого) обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою закінчити судовий розгляд кримінального провадження та прийняти остаточне рішення суд, керуючись зазначеним нормами процесуального права, зобов`язаний розглянути та вирішити заявлене прокурором клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою.

ОСОБА_1 обвинувачується в умисному заподіянні працівникам правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням цими працівниками службових обов`язків, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України.

Ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова від 20.04.2021, залишеною без змін ухвалою колегії суддів Львівського апеляційного суду від 29.04.2021, до ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб, без визначення застави.

Кримінальне провадження знаходиться на стадії судового провадження, метою якого відповідно до глави 28 КПК України є встановлення поза розумним сумнівом винуватості або невинуватості особи у зазначених прокурором в обвинувальному акті кримінальних правопорушеннях за наслідками безпосереднього дослідження і оцінки доказів судом. Враховуючи стадію судового розгляду, суд не вирішуючи питання про доведеність вини під час розгляду клопотання, вважає, що підозра є обґрунтованою у розумінні ч. 1 ст. 194 КПК України.

Разом з тим, оцінці судом на зазначеній стадії кримінального провадження підлягають характер, тяжкість та наслідки кримінального правопорушення, а також наявність та/або продовження існування наведених прокурором ризиків, передбачених п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Суд приходить до висновку, що докази та обставини, на які посилається прокурор у своєму клопотанні, дають достатні підстави вважати, що ризики, які були встановлені слідчим суддею на момент обрання запобіжного заходу, продовжують існування і на момент розгляду цього клопотання.

Крім того, суд вважає, що стороною обвинувачення доведене існування ризиків, а саме:

-ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто переховування обвинуваченого від органу досудового розслідування та/або суду свідчить тяжкість покарання, оскільки у разі визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні зазначеного злочину йому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад 3 роки, який згідно з офіційними даними не має міцних соціальних зв`язків, законних джерел заробітку;

- ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто вчинити інше кримінальне правопорушення підтверджується, тим, що ОСОБА_1 раніше неодноразово судимий, на шлях виправлення не став, під час вчинення інкримінованого йому діяння перебував у стані алкогольного сп`яніння;

- ризику передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України який виражається у тому, що підозрюваний може вливати на потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вказаному кримінальному провадженні, яких він особисто знає і які вже дали показання, що викривають участь обвинуваченого у скоєнні інкримінованих дій.

Суд зазначає, що ризиком у кримінальному провадженні є небажані для провадження наслідки дій обвинуваченого, спрямовані на створення перешкод кримінальному провадженню. Ризик стає реальним через невизначеність поведінки особи у певній ситуації, яку (поведінку) неможливо достеменно передбачити. Таким чином, у контексті кримінального провадження ризиком неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого слід вважати таку поведінку цієї особи, настання якої характеризується високим ступенем ймовірності.

За таких обставин, враховуючи існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого та неможливість запобігти цим ризикам шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, а також враховуючи відсутність міцних соціальних зв`язків, вік та стан здоров`я обвинуваченого; його репутацію, майновий стан, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_1 необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 діб.

Наведені обвинуваченим та його захисником спростування позиції прокурора щодо недоцільності подальшого тримання під вартою та необхідності обрання більш м`якого заходу у вигляді домашнього арешту, не знайшли свого підтвердження під час розгляду та не є визначеними законом підставами для скасування або зміни запобіжного заходу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 371-372 КПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора Галицької окружної прокуратури міста Львова Львівської області Пастушенко В.П. про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 у кримінальному провадженні №12021141050000667 від 18 квітня 2021 року за ч. 2 ст. 345 КК України,- задовольнити повністю.

Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_1 на 60 днів тобто по 08 серпня 2021 року включно.

Повний текст ухвали проголошений 14 червня 2021 року, о 15 год. 00 хв.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом семи днів з дня її постановлення.

Головуючий суддя Л.Д. Фролова