Рішення № 97638493, 25.05.2021, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 333/312/21

Провадження № 2/333/1495/21

РІШЕННЯ

Іменем України

25 травня 2021 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Холода Р.С.,

за участю секретаря судового засідання Бобко О.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

відповідача ОСОБА_4

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 до ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , третя особа: Шоста Запорізька державна нотаріальна контора (м. Запоріжжя, вул. Чумаченка, буд. 25 Б) про визначення додаткового строку про прийняття спадщини, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом провизначення їй додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Вимоги позивача обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_4 помер її батько ОСОБА_5 . Після його смерті відкрилась спадщина у вигляді частини житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Позивач та відповідачі є спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_5 .

У встановлений законом строк із заявою до нотаріальної контори про прийняття спадщини вона не звернулась через те, що про смерть батька дізналась від матері лише на початку жовтня 2020 року. До цього ОСОБА_3 не бажала надавати позивачу інформацію про батька з невідомих їй причин. З самим батьком ОСОБА_1 втратила зв`язок у 2003 році. Крім того, позивач зазначила, що з 2000 року вона тяжко хворіє, має інвалідність ІІІ групи з психічного захворювання, що також ускладнило їй можливість встановити інформацію про батька.

Вважає, що пропустила шестимісячний строк на звернення із заявою до нотаріальної контори з поважних причин, тому просить суд встановити додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 тривалістю два місяці.

27.01.2021 року позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

15.04.2021 року підготовче засідання було закрито, справу призначено до судового розгляду.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримала з підстав наведених в ньому, просила його задовольнити. Пояснила, що дізналась про смерть батька тільки у жовтні 2020 року. Перед смертю з батьком не спілкувалась. З матір`ю також були напружені стосунки, але з 2003 року до 2019 року позивач періодично приїжджала до неї в гості. Коли була у матері в гостях батька вдома не бачила, вважала, що матір вигнала його з будинку та що він проживає за іншою адресою. Останні шість років, через погіршення психічного стану та прогресування захворювання вважала, що батька викрали прибульці з інших планет. Зазначила, що у 2020 році проходила лікування у психіатричній лікарні. Після виписки з лікарні проживала з матір`ю в одній кімнаті у спадковому будинку, однак після сварки з останньою переїхала жити в гараж, де мешкала приблизно місяць. Через деякий час переїхала до орендованого житла.

Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснила, що її донька ОСОБА_1 знала про те, що її батько помер з 2003 року. Вона була присутня на його похованні. Кожного року на поминальні дні відповідачі разом з позивачем ходили до батька на кладовище. Крім того, ОСОБА_1 була обізнана про те, що вона звернулась до нотаріуса з приводу спадкування майна після смерті батька. Відповідач підтвердила, що з 2015 року її донька ОСОБА_1 захворіла на психічне захворювання. Фактично до серпня 2021 року у неї з донькою були гарні відносини. Але в літку 2021 року у ОСОБА_1 відбулось прогресування хвороби і стосунки між ними погіршились. З серпня 2021 року до вересня 2021 року позивач проходила лікування в психіатричній лікарні. У вересні 2021 року ОСОБА_1 після виписки з лікарні приїхала жити до відповідача у спадковий будинок. Потім між ними відбулась сварка і вона пішла жити в гараж. У подальшому, позивач переїхала жити на орендовану квартиру.

Відповідач ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_1 є його сестрою. Про смерть батька остання знала з 2003 року. Кожного року разом з матір`ю відвідувала могилу батька. Про психічне захворювання сестри дізнався нещодавно.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснив, що він є колишнім чоловіком позивача. Пояснив, що позивачка хворіє на психічну хворобу з 2015 року. Про смерть батька ОСОБА_6 дізналась у 2020 році. Розповів, що у 2020 році відносини між позивачем та відповідачами стали були напружені. Деякий час ОСОБА_6 проживала в гаражі, через те що посварилась зі своїми родичами. До цього відносини були нормальними.

Суд, заслухавши сторони, допитавши свідка, вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази, дійшов до такого.

Відповідно до ч.2 ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.

Згідно з п.1 ст.6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно з вимогами ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з вимогами ст.ст. 76,81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно із ч. 3 ст. 1223 ЦК України право на спадкування виникає у день відкриття спадщини, яким відповідно до ч. 2 ст. 1220 ЦК України є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Положеннями ч. 1 ст. 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Частиною 1 ст. 1270 ЦК України встановлено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Позивач ОСОБА_7 є донькою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_2 від 01.03.1977 року, актовий запис № 441, виданий Жовтневим відділом РАЦС м. Запоріжжя.

Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу НОМЕР_3 виданого Відділом реєстрації актів громадянського стану Комунарського району м. Запоріжжя 29.12.1995 року ОСОБА_8 уклала шлюб з ОСОБА_6 про що складено актовий запис № 796. Під час державної реєстрації шлюбу позивач змінила прізвище з « ОСОБА_9 » на « ОСОБА_10 ».

ІНФОРМАЦІЯ_4 батько позивача – ОСОБА_5 помер, про що Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції 06.10.2020 року складено актовий запис № 8198 та видано свідоцтво про смерть НОМЕР_4 . Після його смерті відкрилась спадщина.

Спадкоємцями після смерті ОСОБА_5 є: дружина - ОСОБА_11 та діти ОСОБА_12 і ОСОБА_1 .

14.03.2004 року ОСОБА_11 звернулась до Шостої Запорізької державної нотаріальної контори із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за законом, а саме на частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

07.10.2020 року ОСОБА_1 звернулась до Шостої Запорізької державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ОСОБА_5

05.12.2020 року постановою державного нотаріуса Шостої Запорізької державної нотаріальної контори Дмитрієвої Н.П. було відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину після померлого ОСОБА_5 , оскільки на день відкриття спадщини ОСОБА_1 була зареєстрована окремо від спадкодавця та не подала заяву про прийняття спадщини в строк, встановлений ст. 1270 ЦК України.

За положеннями ст.ст. 1268, 1269 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Статтею 1270 ЦК України встановлено строк для прийняття спадщини у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

На підставі викладеного, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини, а наслідком не вчинення вказаних дій є пропущення строку для прийняття спадщини.

Статтею 1272 ЦК України передбачено, що якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до ч. 3 ст.1272 ЦК. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. При розгляді цих справ слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Тобто підставами надання додаткового строку: 1) наявність перешкод у спадкоємця для подачі заяви; 2) визнання цих обставин поважними.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі № 565/1145/17 поважними причинами строку визначаються, зокрема: тривала хвороба спадкоємців; велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Позивач обґрунтувала поважність пропуску строку для прийняття спадщини тим, що була необізнана про смерть свого батька, оскільки з 2003 року з ним не спілкувалась, а мати відмовилась надати їй інформацію стосовно батька та не повідомила їй про його смерть. Крім того, позивачка послалась на те, що з 2000 року вона тяжко хворіє, має інвалідність ІІІ групи за загальним захворюванням (психічний розлад), що також ускладнило їй можливість встановити інформацію щодо батька.

Посилання позивача про те, що вона фактично дізналась про смерть батька у 2020 році спростовуються поясненнями відповідачів. Твердження ОСОБА_1 , що вона є психічно хворою особою та це перешкоджало їй дізнатись про смерть батька та своєчасно звернутись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини суд не може визнати поважною причиною, оскільки ОСОБА_1 не надала суду жодних доказів того, що вона тривалий час перебуває на обліку у лікаря психіатра, приймає за його призначенням лікарські засоби, які здатні впливати на її свідомість та сприйняття нею інформації.

З довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією, вбачається що ОСОБА_1 була первинно оглянута лікарями 14.01.2021 року, внаслідок огляду їй встановлено ІІІ групу інвалідності за загальним захворюванням.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 фактично страждає на психічне захворювання з 2015 року. До 2015 року позивачка займала посаду начальника відділення поштового зв`язку, що свідчить про те, що вона за станом свого психічного здоров`я була здатна з 2003 року по 2015 рік (впродовж 12 років) довідатися про смерть батька, оскільки вона є його близькою родичкою, проживала з ним в одному, місті та на думку суду мала об`єктивну можливість цікавитися його життям, станом здоров`я.

До пояснень ОСОБА_6 суд відноситься критично, так як вбачаються неприязні стосунки між свідком та відповідачами, а також зацікавленість останнього у тому, щоб ОСОБА_6 отримала у спадщину житло.

У зв`язку з викладеним, доводи позивачки щодо вини відповідачів у неповідомленні її про смерть батька, суд оцінює критично.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позивачкою не доведено поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини після смерті спадкодавця, оскільки зазначені нею обставини не пов`язані з об`єктивними, непереборними та істотними труднощами, які перешкоджали їй як спадкоємиці на вчинення зазначених дій, а тому не вбачає підстав для задоволення позову.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України, підстави для відшкодування позивачеві сплачених судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 1266, 1269, 1220,1222,1270, 1272 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 76, 81, 141, 280, 289 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 до ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , третя особа: Шоста Запорізька державна нотаріальна контора (м. Запоріжжя, вул. Чумаченка, буд. 25 Б) про визначення додаткового строку про прийняття спадщини– відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повний текст рішення складено 04.06.2021 року.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя Р.С. Холод