Ухвала суду № 97638012, 14.06.2021, Селидівський міський суд Донецької області

Справа № 242/602/21

Провадження № 1-кп/242/510/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2021 року м. Селидове

Селидівський міський суд Донецької області у складі: головуючого судді Владимирської І.М., при секретарі Гандзюк К.С. за участю прокурора Осадчої О.О., обвинуваченого ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12021050140000001 від 01.01.2021 року відносно ОСОБА_1 про обвинувачення в скоєнні кримінальних правопорушень за ч. 3 ст. 185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Селидівського міського суду Донецької області знаходиться кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень за ч. 3 ст. 185 КК України.

В судовому засіданні прокурор заявила клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки ризики, передбачені п. п.1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість обвинуваченого переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на потерпілих, свідків у цьому ж кримінальному провадженні, не зменшились, вважає, що більш м`які запобіжні заходи не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

В судовому засіданні обвинувачений не заперечував проти задоволення клопотання прокурора.

Суд, розглянувши матеріали кримінального провадження, вислухавши думку учасників судового провадження, приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Відповідно до ч. 3 ст.199 КПК України обставиною, яка є підставою для продовження строку тримання під вартою є те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Розглянувши матеріали кримінального провадження, вислухавши думку учасників судового провадження, вирішуючи клопотання про продовження строку запобіжного заходу, суд враховує наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зменшились, а саме: можливість незаконно впливати на потерпілих, свідків у кримінальному провадженні (так як не допитані в судовому засіданні потерпілі та свідки), переховуватись від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення, а також те, що залишається достатньо підстав вважати, що обвинувачений, опинившись на волі, зможе перешкодити встановленню істини у справі під час судового провадження, а крім того, суд оцінює сукупність обставин, передбачених ст. 178 КПК України, а саме тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_2 у разі визнання винуватим у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких він обвинувачується, особу обвинуваченого, який не має стійких соціальних зв`язків, репутацію обвинуваченого (який притягався до кримінальної відповідальності) та приходить до висновку, що на даний час продовження строку тримання під вартою обвинуваченого не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

Суд не може залишити поза увагою те, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину. В розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 р. Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступень суспільної небезпеки цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку. Беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилитись від суду.

Вказане свідчить, що обвинувачений, перебуваючи на волі зможе залишити місце проживання та ймовірніше за все прийме спроби переховування від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності. Жодних стримуючих факторів, які б свідчили, що обвинуваченим не будуть вживатися перешкоди в уникненні від правосуддя в спосіб неявки в судові засідання, не наведено та не надано доказів на підтвердження цього.

Сукупність викладеного свідчить про відсутність підстав для зміни обвинуваченому раніше застосованого запобіжного заходу, а тому є доцільним продовження тримання обвинуваченого під вартою.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що обмеження обвинуваченому права на свободу в даному випадку є виправданим і необхідним, через неможливість в жодний інший спосіб запобігти заявленим ризикам, які існують та не зменшились, тобто забезпечити належне виконання ним своїх процесуальних обов`язків, суд вважає, що застосування більш м`яких запобіжних заходів не забезпечить його належну процесуальну поведінку та є доцільним продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 до 12 серпня 2021 року (включно).

Відповідно до ст. 183 КПК України з урахуванням обставин вчиненого кримінального правопорушення, особи обвинуваченого, його майнового стану, ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд визначає заставу достатню для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України - в розмірі 20 (двадцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі, що відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік», дорівнює 45 400 грн. (2 270 грн. Х 20).

На підставі викладеного, керуючись положеннями глави 27, ст.ст. 177, 178, 183, 331, 369 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в ДУ «Бахмутська установа виконання покарань (№ 6)» відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України, до 12 серпня 2021 року (включно).

Визначити суму застави у розмірі 45400 (сорок п`ять тисяч чотириста) грн., які необхідно внести на рахунок: розрахунковий рахунок: UA828201720355259003000011792, отримувач: територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області, банк отримувача: Держказначейська служба України, м. Київ; ЄДРПОУ: 26288796.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали, тобто до 12.08.2021 року.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій особі Бахмутській УВП №6.

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Бахмутської УВП №6 негайно має здійснити розпорядження про звільнення з-під варти ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави: 1) прибувати до слідчого, прокурора, чи суду за першою вимогою; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вважається таким, що до нього застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити начальнику ДУ «Бахмутська установа виконання покарань (№6)».

Ухвала може бути оскаржена в Донецькому апеляційному суді протягом семи днів з дня її проголошення.

Суддя І.М. Владимирська