Рішення № 97637693, 14.06.2021, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/1598/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2021 року м.Костянтинівка

Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Бєлостоцької О.В.,

за участю секретаря Теліціної О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Костянтинівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до АТ «Українська залізниця» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, в якому зазначила, що з листопада 2015 року по 17 липня 2017 року вона перебувала у трудових правовідносинах із відповідачем по справі – працювала майстром дільниці у ДП «Донецька залізниця» «Ясинуватського будівельно-монтажного експлуатаційного управління», правонаступником якого є відповідач по справі. З лютого по липень 2016 року та з травня по липень 2017 року відповідач не виплатив їй заробітну плату.

Позивачка просить:

-стягнути з АТ «Українська залізниця» на її користь заборгованість по заробітній платі за період часу з 01 лютого 2016 року по 01 липня 2016 року в сумі 13632 гривні 08 копійок та з травня по липень 2018 року в сумі 16286 гривень 97 копійок.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилась, звернулась до суду із заявою про розгляд справи за її відсутності.

Представник АТ «Українська залізниця» в судове засідання не з`явився, надав відзив на позовну заяву, в якому просив розглянути справу за його відсутності та задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 частково - в частині стягнення заборгованості по заробітній платі за період часу з лютого по червень 2016 року з урахуванням сплачених сум. Позовні вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі за період часу з травня по липень 2017 року не визнав, посилаючись на наступні обставини:

- місце роботи позивачки знаходилось на території проведення антитерористичної операції, з огляду на що та у зв`язку з відсутністю доступу до первинних документів (зокрема, до табелів обліку робочого часу) нарахування заробітної плати з 16 березня 2017 року було припинено;

- АТ «Українська залізниця» підлягає звільненню від відповідальності за невиконання обов`язків, передбачених законодавством про працю у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин на підставі Науково-правового висновку Торгово-промислової палати України від 16 січня 2018 року № 126/2/21-10.2; - надані позивачкою розрахункові листи не є належними доказами, оскільки виготовлені на непідконтрольній українській владі території.

Дослідивши письмові докази по справі, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала у трудових правовідносинах із відповідачем по справі, працювала майстром будівельних та монтажних робіт (1 групи) виробничого підрозділу «Ясинуватське будівельно-монтажне експлуатаційне управління» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця», що підтверджується копією трудової книжки (а.с.4-9).

17 липня 2017 року ОСОБА_1 звільнена із займаної посади згідно п.1 ст.40 КЗпП України (а.с.4-9).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2018 року № 938 змінено тип та найменування відповідача по справі на акціонерне товариство «Українська залізниця».

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, грн. безпечні і здорові мови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про оплату праці», ст. 94 Кодексу законів про працю України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі за з 01 лютого по 01 липня 2016 року суд дійшов наступних висновків.

На підтвердження позовних вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі за період часу з 01 лютого по 01 липня 2016 року позивачка надала копії розрахункових листів (табуляграм), з яких вбачається, що їй нараховано заробітну плату за лютий 2016 року в розмірі 4450грн 84коп, за березень 2016 року - 3829грн 66коп, за квітень 2016 року - 3124грн 43коп, за травень 2016 року – 2700грн 26коп, за червень 2016 року – 2724грн 55коп, а всього – 16829 гривень 74 копійки без вирахування податків та обов`язкових платежів (а.с.17-18).

З наданої відповідачем зведеної відомості на виплату заборгованості по ДП «Донецька залізниця» вбачається, що заборгованість відповідача перед ОСОБА_1 по заробітній платі за період часу з 01 лютого 2016 року по 30 червня 2016 року становить 16839 грн 18 коп (а.с.36).

На підтвердження часткової сплати заборгованості за період часу з 01 лютого по 01 липня 2016 року відповідач надав копію платіжної відомості № 103 від 09 лютого 2017 року, з якої вбачається, що на користь ОСОБА_1 сплачено 3466 гривень 00 копійок (а.с.46).

Як вбачається зі змісту відзиву (а.с.32-33), відповідач фактично визнає позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення на її користь залишку заборгованості за період часу з лютого по червень 2016 року, посилаючись на те, що ця заборгованість виникла за час роботи позивачки в ДП «Донецька залізниця», а згодом була прийнята відповідачем по справі.

Приймаючи до уваги викладене, заборгованість відповідача по заробітній платі перед ОСОБА_1 за період часу з лютого по червень 2016 року становить 13373 грн 18 коп (з розрахунку 16839грн 18коп – 3466грн 00коп), яка підлягає стягненню з АТ «Українська залізниця» на користь останньої.

Щодо стягнення заборгованості за період часу з травня по липень 2017 року суд дійшов наступних висновків.

На підтвердження позовних вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі за період часу з травня 2017 року по липень 2017 року позивачка ОСОБА_1 надала копії розрахункових листів (табуляграм), з яких вбачається, що їй нараховано заробітну плату за травень 2017 року - 2961грн 01коп, за червень 2017 року - 925грн 32коп, за липень 2017 року – 16345грн 93коп, а всього – 20232грн 26коп (а.с.19).

Суд вважає належними та допустимими доказами надані позивачкою розрахункові листи (табуляграми) за лютий-червень 2016 року та травень-липень 2017 року, оскільки їх видача працівнику передбачена ст. 110 КЗпП України та ч.1 ст.30 Закону України «Про оплату праці», вказані в них відомості відповідачем не спростовані.

Послаючись на те, що розрахункові листи є неналежними доказами, відповідач зазначені в цих листах відомості не спростував та суду не надав докази, що ці відомості є недостовірними.

Будь-яких доказів про виплату на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі за період з травня по липень 2017 року відповідачем не надано.

Відповідно до статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частин першої, другої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оскільки відомості, викладені в наданих позивачкою на підтвердження заявлених позовних вимог розрахункових листах (табуляграмах) за травень-липень 2017 року відповідачем не спростовані, а також з огляду на положення частини першої статті 76 ЦПК України, відповідно до якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, суд дійшов висновку про те, що позивачка довела заявлені позовні вимоги.

Відповідно до довідки відповідача по справі від 18 травня 2021 року № 392/2 за період часу з травня по липень 2017 року заробітна плата ОСОБА_1 не нараховувалась (а.с.35).

З індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 . Реєстру застрахованих осіб, сформованих станом на 17 травня 2021 року (а.с.47-48), вбачається, що з травня по липень 2017 року відсутні відомості про нарахування заробітної плати.

Довідка про доходи № 392/2 від 18 травня 2021 року, видана відповідачем, як вбачається з її змісту, відповідно до постанови КМУ України від 08.02.1995 року №100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати", що свідчить про те, що в ній зазначені не всі суми, які могли бути нараховані відповідачем позивачці, оскільки відповідно до пунктів 3, 4 постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 не враховуються при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження оплата простою, компенсація за невикористані дні відпустки, що є предметом позову у цій справі, а тому зазначена довідка не спростовує нарахування відповідачем позивачці ОСОБА_1 в період часу з травня по липень 2017 року сум заробітної плати у розмірі, зазначеному в розрахункових листах за цей період.

Будь-яких доказів про виплату на користь позивачки по справі заборгованості по заробітній платі за період з травня по липень 2017 року відповідачем не надано.

Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та стягнення з відповідача на її користь заборгованості по заробітній платі за період з лютого по червень 2016 року в розмірі 13373 грн 18 коп та з травня по липень 2017 року в розмірі 20232 грн 26коп.

Суд вважає за необхідне зауважити, що заборгованість по заробітній платі за період часу з лютого по червень 2016 року та з травня по липень 2017 року визначена судом без урахування обов`язкових платежів та податків, отже не є виходом за межі позовних вимог та підлягає виплаті позивачці за вирахуванням суми податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів, що відповідно до статей 14.1.180, 18, 162.1.3, 168 Податкового кодексу України є обов`язком податкового агента, яким є відповідач.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/«правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.

Зважаючи на те, що ОСОБА_1 до 17 липня 2017 року перебувала у трудових відносинах з АТ «Українська залізниця», майнові вимоги щодо оплати її праці відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського суду з прав людини.

Згідно висновку Торгово-промислової палати України від 16 січня 2018 року № 126/2/21-10.2 унеможливлення виконання ПАТ «Українська залізниця» регіональною філією «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» обов`язків, передбачених законодавством України про працю, зокрема, ст.ст.115,116 КЗпП України спричинено впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), а саме: актами тероризму на територіях міста Донецька Донецької області; тривалими перервами в роботі транспорту, регламентованими умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, які на поточну дату продовжують діяти і дату закінчення їх дії встановити неможливо. Ці форс-мажорні обставини є надзвичайними, непередбаченими і мають неминучий характер, їх дії не можна уникнути за звичайних обставин при всій обачливості зобов`язальної сторони за трудовим договором, якою є ПАТ «Українська залізниця» регіональна філія «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця», вони об`єктивно впливають на її обов`язки, передбачені законодавством України про працю, зокрема ст.ст.115, 116 КЗпП України та унеможливлюють їх виконання. Такі форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) є підставами для звільнення від відповідальності зобов`язальної сторони, якою є ПАТ «Українська залізниця регіональна філія «Донецька залізниця ПАТ «Українська залізниця» за невиконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю, зокрема ст.ст. 115, 116 КЗпП України, враховуючи субсидіарне застосування ст.4 КЗпП України та ст.ст.9, 263, 617 ЦК України (а.с.37-41).

Зазначений висновок свідчить про відсутність вини АТ «Українська залізниця» у невиконанні своїх обов`язків перед працівниками, проте, на переконання суду, не звільняє відповідача від обов`язку виплатити ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі.

Посилання відповідача на припинення з 16 березня 2017 року нарахування позивачу заробітної плати через відсутність доступу до первинних документів суд відхиляє як таке, що не ґрунтується на законі.

Суд не бере до уваги в якості належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених позовних вимог наявний на аркуші справи 20 перелік та довідки про розмір заборгованості, наявні на аркушах справи 14-16, оскільки вони не відповідають вимогам, що зазвичай ставляться до офіційних документів - не містять дати їх видачі.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судові витрати слід покласти на відповідача по справі.

Керуючись ст.ст. ст.ст.4,19,259,263, 264, 265 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (місцезнаходження: м.Київ, вул.Тверська, 5, ідентифікаційний код 40075815) про стягнення заборгованості по заробітній платі задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період часу з лютого по червень 2016 року в розмірі 13373 грн 18 коп та з травня по липень 2017 року у розмірі 20232 грн 26 коп, а всього – 33605 (тридцять три тисячі шістсот п`ять) гривень 44 копійки.

Зобов`язати Акціонерне товариство "Українська залізниця" при виплаті ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі в розмірі 33605 гривень 44 копійки утримати з цієї суми податки та інші обов`язкові платежі.

В частині стягнення заборгованості по заробітній платі за один місяць допустити негайне виконання рішення суду.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в дохід держави судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду виготовлений 14 червня 2021 року.

Суддя