Рішення № 97637685, 14.06.2021, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/4549/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2021 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Мартиненко В. С.,

розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Костянтинівка цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

До Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області з вказаним позовом звернулося АТ Комерційний банк «ПриватБанк», в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № б/н від 13.11.2007 в загальному розмірі 17588,71 грн та судові витрати у розмірі 2102,00 грн.

В обґрунтування вказаних вимог позивач посилався на те, що 13.11.2007 між ним та відповідачем було укладено договір з отримання відповідачем банківських послуг шляхом підписання заяви приєднання, який складається із самої заяви та запропонованих ПАТ КБ «Приватбанк» «Умов та правил надання банківських послуг» та «Тарифів Банку», які викладені на банківському сайті.

Відповідач отримав кредит, який в повному обсязі повернутий не був, в зв`язку з чим позивач нарахував заборгованість станом на 20.09.2020 в розмірі 17588,71 грн, яка складається з заборгованості за «простроченим тілом кредиту» в розмірі 14067,17 грн, заборгованості за «простроченими процентами» в розмірі 3521,54 грн.

Відповідач в межах строку, встановленого судом, відзив на позов не надав.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

З`ясувавши обставини справи, дослідивши докази, подані на їх підтвердження, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 13.11.2007між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, а також довідки про умови кредитування, копії яких долучені до матеріалів справи.

Згідно з анкетою-заявою базова процентна ставка складає – 1,9 % на місяць на залишок заборгованості, щомісячна комісія – 1%.

Відповідно до довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» базова процентна ставка складає – 3,0 % в місяць (нараховується на залишок заборгованості із розрахунку 360 днів на рік), розмір щомісячних платежів (включають плату за користування кредитними коштами у звітному періоді) складає - 7 % від заборгованості, однак не менше 50 грн та не більше залишку заборгованості; строк внесення щомісячних платежів – до 25 числа місяця, що йде за звітним; комісія за зняття готівки – 3 % від суми операції, комісія за несвоєчасне погашення заборгованості( при виникненні прострочення на суму більше ніж 50 грн) - 1 % від загальної суми заборгованості, однак, не менше 10 грн на місяць.

ОСОБА_1 було відкрито банківський рахунок в ПАТ КБ «ПриватБанк», яким він користувалася шляхом здійснення банківських операцій за допомогою електронного платіжного засобу - платіжної картки, яка видавалася йому на певний строк. Станом на 04.02.2019 на рахунку ОСОБА_1 була відсутня будь-яка заборгованість.

З 21 травня 2018 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» змінило назву на Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк».

Відповідач користувався банківським рахунком, застосовуючи платіжний засіб - банківську платіжну картку № НОМЕР_1 , строк дії якої до 30.04.2020, та була видана ОСОБА_1 25.04.2016.

ОСОБА_1 за період з 05.02.2019 по 26.04.2019 особисто здійснював витрати з рахунку на придбання товарів і послуг, а також зняття готівки незважаючи на відсутність на ньому власних грошових коштів у сукупному розмірі 25732,86 грн (стовпчик 3 в другому розрахунку, наданому позивачем).

За користування вказаними коштами позивач нараховував проценти, застосовуючи процентну ставку у період з 05.02.2019 по 30.06.2019 та з 01.03.2020 по 31.07.2020 – 3,6 % на місяць (43,2 % річних); у період з 01.07.2019 по 29.02.2020 – 7,2 % на місяць (86,4 % річних); у період з 01.08.2020 по 31.08.2020 (останній день, коли були нараховані проценти) - 3,5 % на місяць, що відповідає 42,00 % річних.

За період з 05.02.2019 по 31.08.2020 позивач нарахував проценти в загальному розмірі 12016,65 грн (стовпчик 12 в другому розрахунку та стовпчик 16 в третьому розрахунку).

Кожного першого числа наступного місяця, починаючи з 01.04.2019, позивач зараховував проценти, які були нараховані ним у попередньому місяці, до тіла кредиту (стовпчик 4 в розрахунках, наданих позивачем), що за період з 01.04.2019 по 01.02.2020 в сукупному розмірі становило 6824,80 грн.

За період з 01.04.2019 по 01.06.2019 позивачем було нараховано 100 грн пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн (стовпчик 17 в другому розрахунку, наданому позивачем).

За період з 07.02.2019 по 24.01.2020 ОСОБА_1 здійснював платежі на погашення заборгованості, а також відбувалось списання банком його власних коштів з інших рахунків на погашення вказаної заборгованості в загальному розмірі 20260,80 грн.

В підсумковому розрахунку заборгованості у позовній заяві позивач позначив як «прострочене тіло кредиту» суму в розмірі 14067,17 грн, під якою позивач розуміє заборгованість за особисто позиченими відповідачем коштами, а також списані банком, як позика відповідача, погашені за рахунок тіла кредиту проценти (стовпчик 4 в другому та третьому розрахунках, наданих позивачем).

Вказані обставини підтверджуються анкетою – заявою про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, довідкою про умови кредитування, підписаними відповідачем 13.11.2007, випискою з особового банківського рахунку відповідача щодо платіжних карток, банківською довідкою про платіжні картки, видані відповідачу, копії яких були долучені до позову. Вказані обставини відповідають розрахункам, наданим позивачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Проте суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за «простроченим тілом кредиту» в розмірі 8595,11 грн та заборгованості за простроченими процентами в розмірі 3521,54 грн, а всього в розмірі 12116,65 грн з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Оскільки судом встановлено, що кредитним договором передбачена процентна ставка в розмірі 3 % на місяць, що відповідає 36 % річних (анкетою – заявою – 1,9% на місяць), водночас з розрахунку, наданого позивачем вбачається, що ним використана процентна ставка в розмірі 43,20%, 42,00% та 86,40% річних, суд дійшов висновку про необґрунтованість вказаного розрахунку.

Крім того, вказаний розмір заборгованості за процентами, який був нарахований позивачем, є необґрунтованим, оскільки позивач з 01.04.2019 нараховував проценти також на заборгованість за раніше нарахованими процентами, а саме: на проценти погашені за рахунок тіла кредиту (стовпчик 4 розрахунку), а з 01.04.2019 по 26.06.2019 також на пеню, а у період з 01.04.2019 по 23.04.2019, з 01.06.2019 по 25.06.2019, з 01.08.2019 по 15.08.2019, з 01.10.2019 по 24.10.2019, з 01.12.2019 по 22.12.2019, з 01.03.2020 по 31.08.2020 із застосування подвійного коефіцієнту (стовпчик 9 розрахунків), тобто у вказані періоди заборгованість за процентами вдвічі збільшувалася і знов включалася до «простроченого тіла кредиту», на яке знов нараховувалися проценти.

Проте використання такої формули не відповідає умовам договору, вимогам, передбаченим ч. 1 ст. 1048 ЦК України, зі змісту яких випливає, що проценти нараховуються лише на суму позики, а також вимогам, передбаченим ч. 2 ст. 550 ЦК України, відповідно до яких проценти на неустойку не нараховуються.

Посилання позивача про те, що такий метод нарахування процентів (за рахунок капіталізації раніше нарахованих процентів та неустойки, подвоюючи проценти в певні періоди), а також такий розмір процентів, що перевищує процентну ставку в розмірі 36,00 % річних, яка була зазначена в довідці про умови кредитування, підписану позичальником, були передбачені Умовами та правилами надання банківських послуг не спростовує висновок суду з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Суд не бере до уваги умови кредитного договору, викладені в Умовах та правилах надання банківських послуг, долучених до матеріалів справи, оскільки позивачем залишилось не доведеним, що Умови та Правила надання банком кредиту є складовою кредитного договору, а саме те, що вони укладені в один день, тобто в день підписання позичальником заяви позичальника, і позичальник розумів, що саме ці Умови він мав на увазі, підписуючи заяву.

Наявність на сайті банку на час розгляду справи електронного документа «Умови та Правила надання банківських послуг» не спростовує висновків суду, оскільки не підтверджує конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг.

Так, в анкеті-заяві, підписаної відповідачем, зазначено, що позичальник ознайомився та погоджується з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді. Своїм підписом позичальник підтверджує факт отримання ним інформації про умови кредитування в ПриватБанку, та його місцем знаходження.

Проте судом залишилося не встановленим з якими конкретно запропонованими Умовами та правилами банківських послуг ознайомився відповідач, чи були вони ним підписані.

Вказаний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду у справі № 342/180/17 від 03 липня 2019 року, відповідно до якої за таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Отже, що рішення судів попередніх інстанцій з підстав, передбачених статтею 412 ЦПК України, необхідно скасувати в частині стягнення 5 071,87 грн процентів за користування кредитними коштами та пені у розмірі 16 059,00 грн за невиконання умов кредитного договору, відмовивши у задоволенні позовних вимог у цій частині.

Також Велика Палата Верховного Суду зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 18 лютого 2011 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, Велика Палата Верховного Суду погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про те, що позивач необґрунтовано нарахував проценти в загальному розмірі 12016,65 грн (стовпчики 9 - 12 в другому розрахунку, стовпчик 13-16 в третьому розрахунку) за період з 05.02.2019 по 31.08.2020.

Також позивач необґрунтовано нарахував відповідачу заборгованість за пенею за період з 01.04.2019 по 01.06.2019 в розмірі 100 грн за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн з таких підстав.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Судом не встановлено наявність умов кредитного договору щодо розміру пені – 50 грн на місяць, як зазначено в розрахунку заборгованості, здійсненому позивачем.

Посилання позивача про те, що вказаний розмір передбачений Умовами та правилами надання банківських послуг не спростовує висновок суду з підстав, що наведені вище.

Крім того, при нарахуванні відповідачу заборгованості за пенею та штрафом позивачем не враховані положення Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року та який набув чинності з 15 жовтня 2014 року (далі - Закон № 1669 -УП).

Відповідно до ст. 2 Закону № 1669-УП на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому КМУ переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особа підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому КМУ переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов`язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Відповідно до ч.ч.1,2,3 ст.11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1669 –VII цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 ст.11 «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.

На виконання абзацу 3 п.5 ст.11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 р. № 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 р. № 1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 р. у № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція».

02 грудня 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України».

Пунктом 1 та 3 вказаного Розпорядження, затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком та визнано такими, що втратили чинність: розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція»; розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079 «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053».

Судом встановлено, що зареєстрованим місцем проживання відповідача є м. Костянтинівка Донецької області, яке відповідно до розпоряджень КМУ від 30.10.2014 р. та від 02.12.2015 р. входить до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Водночас судом встановлено, що платежі, здійсненні відповідачем в розмірі 100 грн, були спрямовані банком на погашення заборгованості за пенею, нарахованої за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн у період з 01.04.2019 по 01.06.2019, а отже вказані кошти мають бути спрямовані на погашення заборгованості за тілом кредиту, що відповідає черговості погашення заборгованості, порядок якої передбачено ч. 1 ст. 534 ЦК України.

Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що станом на 20.09.2020 ОСОБА_1 має заборгованість перед Акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» за тілом кредиту у розмірі 5472,06 грн, оскільки судом було встановлено, що ОСОБА_1 за період з 05.02.2019 по 26.04.2019 особисто здійснював витрати з рахунку на придбання товарів і послуг, а також зняття готівки, незважаючи на відсутність на ньому власних грошових коштів, у сукупному розмірі 25732,86 грн (стовпчик 3 в другому та третьому розрахунку), при цьому в період з 07.02.2019 по 24.01.2020 погасив заборгованість в загальному розмірі 20260,80 грн, а отже розмір заборгованості за тілом кредиту становить 5472,06 (25732,86 - 20260,80 = 5472,06), водночас судом була встановлена необґрунтованість розміру нарахованих процентів за період з 05.02.2019 по 31.08.2020 в розмірі 12016,65 грн та пені в розмірі 100 грн, проте іншого розрахунку сум, що стягуються, позивач не надав.

Саме лише посилання позивача на наявність в нього права отримувати проценти за користування кредитними коштами за відсутності обґрунтованого розрахунку розміру його майнових вимог не може бути самостійною підставою для задоволення позовних вимог в цій частині з огляду на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Своєю чергою позовна заява повинна містити, зокрема, обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

А отже, встановлення судом обставин, що призвели до необґрунтованості розрахунку сум, що стягуються, які мають системний характер, позбавляє суд можливості самостійно внести корегування в такий розрахунок та захистити право позивача на отримання процентів за користування кредитними коштами, яке було порушене відповідачем.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про необхідність стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 13.11.2007 станом на 20.09.2020, яка включає заборгованість за тілом кредиту в розмірі 5472 гривень 06 копійок. У задоволені позовних вимог щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором № б/н від 13.11.2007 станом на 20.09.2020, яка включає: заборгованість за «простроченим тілом кредиту» в розмірі 8595 гривень 11 копійок (14067,17 – 5472,06 = 8595,11), заборгованість за «простроченими процентами за користування кредитом» в розмірі 3521 гривень 54 копійок, а всього в розмірі 12116 гривень 65 копійок необхідно відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України у зв`язку із частковим задоволенням позову з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені ним судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що дорівнює 653,96 грн.

Керуючись ст.ст. 141, 259, 264 - 265, 273, 279, п.п.15.5 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України,-

В И Р І Ш И В:

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 13.11.2007 станом на 20.09.2020, яка включає заборгованість за тілом кредиту в розмірі 5472 (п`яти тисяч чотирьохсот сімдесяти двох) гривень 06 копійок.

У задоволені позовних вимог щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором № б/н від 13.11.2007 станом на 20.09.2020, яка включає: заборгованість за «простроченим тілом кредиту» в розмірі 8595 гривень 11 копійок, заборгованість за «простроченими процентами за користування кредитом» в розмірі 3521 гривень 54 копійок, а всього в розмірі 12116 (дванадцяти тисяч ста шістнадцяти) гривень 65 копійок – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в розмірі 653 (шестисот п`ятдесяти трьох) гривень 96 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Донецького апеляційного суду через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами ЦПК України, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ЄДРПОУ 14360570; відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя