Рішення № 97636672, 21.05.2021, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/4041/18-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2021 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Бортинцької В.В.,

при секретарі судових засідань - Хоменко О.О.,

представників позивача ОСОБА_1 , Мендус С.С.,

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, у якому, з урахуванням заяв про збільшення розміру позовних вимог від 05 грудня 2019 року та від 11 вересня 2020 року, просив стягнути із ОСОБА_2 на свою користь борг за договором позики від 01 грудня 2014 року у розмірі 21458,22 доларів США, з яких: 10 000 доларів США - сума основної частини боргу (позики); 9775,75 доларів США - проценти за користування позикою за період з 1 грудня 2014 року по 09 вересня 2020 року; 1682,47 доларів США - відсотки за прострочення повернення позики за період з 02 лютого 2015 року по 09 вересня 2020 року. Також позивач просив стягнути з відповідача на свою корить понесені ним судові витрати на сплату судового збору та вартість правничої допомоги.

Позовна заява мотивована тим, що 01 грудня 2014 року між ним та ОСОБА_2 був укладений договір позики, відповідно до якого він передав відповідачу грошові кошти у сумі 10 000 доларів США на строк до 01 лютого 2015 року, що підтверджується власноруч підписаною відповідачем розпискою. У встановлений договором строк відповідач позику не повернув та продовжує уникати від підписання додаткових договорів про реструктуризацію заборгованості, у зв`язку з чим створює для позивача загрозу неповернення позики.

10 квітня 2018 року відповідач ОСОБА_2 подав до суду першої інстанції клопотання про призначення по справі почеркознавчої експертизи, посилаючись на те, що у розписці від 01 грудня 2014 року невірно вказано ідентифікуючі дані паспорту відповідача, не вказаний ідентифікаційний код платника податків та місце реєстрації відповідача, що не дає можливості достеменно ідентифікувати особу, вказану у розписці. Вказував, що він не пам`ятає чи дійсно текст та підпис у борговій розписці належить йому та ним виконувалися, оскільки його дійсний підпис і підпис у розписці не є ідентичними у повній мірі. У зв`язку з цим у нього існують сумніви, що саме ним був написаний текст і виконаний підпис у розписці. З урахуванням наведеного, ОСОБА_2 просив призначити у справі судову почеркознавчу експертизу, яку доручити експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (далі - КНДІСЕ), на вирішення яких поставити питання: Чи виконано рукописний текст та підпис у розписці від 01 грудня 2014 року ОСОБА_2 чи іншою особою ? Чи відповідає виконаний підпис та текст розписки від 01 грудня 2014 року даті її виконання ? (а.с.38-41).

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 14 вересня 2018 року призначено по справі судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам КНДІСЕ.

На вирішення експертів поставлені наступні питання: Чи виконано рукописний текст та підпис у розписці від 01 грудня 2014 року ОСОБА_2 чи іншою особою ? Чи відповідає виконаний підпис та текст розписки від 01 грудня 2014 року даті її виконання?

У розпорядження експертів надано матеріали цивільної справи. Зобов`язано ОСОБА_3 надати на адресу суду оригінал розписки від 01 грудня 2014 року. Провадження по справі зупинено до надходження висновків судової почеркознавчої експертизи (а.с.75).

17 травня 2019 року на адресу суду першої інстанції від експертів КНДІСЕ надійшло повідомлення від 07 травня 2019 року № 23494-23496/18-32 про неможливість надання висновку судово-почеркознавчої експертизи з тих підстав, що станом на 07 травня 2019 року не виконано клопотання експертів від 22 листопада 2018 року про необхідність надати для проведення експертизи оригінали документів, які містять: вільні зразки підпису та почерку ОСОБА_2 , виконані ним протягом 2008-2016 років; умовно-вільні зразки підпису та почерку ОСОБА_2 ; експериментальні зразки підпису та почерку ОСОБА_2 , що унеможливлює проведення експертизи (а.с.112-113).

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 11 жовтня 2019 року поновлено провадження у справі (а.с.123).

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 11 березня 2020 року задоволено клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Доброчинської А.С. про призначення повторної судової почеркознавчої експертизи і призначено по справі судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам КНДІСЕ.

На вирішення експертів поставлено наступні питання: Чи виконано рукописний текст та підпис у розписці від 01 грудня 2014 року ОСОБА_2 чи іншою особою ? Чи відповідає виконаний підпис та текст розписки від 01 грудня 2014 року даті її виконання ? Провадження по справі зупинено до надходження висновків судової почеркознавчої експертизи(а.с.191).

Позивач подав на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 11 березня 2020 року апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду.

Постановою Київського апеляційного суду від 25 серпня 2020 року апеляційну скаргу задоволено. Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 11 березня 2020 року скасовано і направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

У вересні 2020 до Печерського районного суду міста Києва надійшли клопотання позивача від 11 вересня 2020 про прискорення розгляду справи та про застосування наслідків ухилення від участі в експертизі.

Підготовче засідання призначене судом на 16 жовтня 2020 року було перенесено на 26 жовтня 2020 року через неявку відповідача.

У підготовче засідання призначене на 26 жовтня 2020 року відповідач не з`явився, доказу виконання ухвали суду від 14 вересня 2018 року про призначення судової експертизи, якою на відповідача було покладено обов`язок її оплати, не надав, вільних зразків підпису та почерку, що виконані ним протягом 2008-2016 років, які можуть міститися у паспорті громадянина України, у заяві про видачу паспорта (форма №1), у різного роду посвідченнях, у документах з місця роботи (заявах, автобіографіях, тощо), у відомостях про отримання пенсії, у квитанціях на сплату комунальних платежів, довіреностях, договорах, записниках, листівках, листах тощо не надав, умовно-вільних зразків підпису та почерку, які можуть міститися у поясненнях, допитах, протоколах не надав.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 26 жовтня 2020 року закрито підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики та призначено справу до судового розгляду по суті на 05.01.2021.

05.01.2021 до суду надійшло клопотання відповідача про повернення до стадії підготовчого судового засідання, повторне направлення ухвали суду від 14.09.2018 до експертної установи.

Судове засідання було перенесене на 12.02.2021 через зайнятість судді в іншому судовому провадженні.

12.02.2021 судове засідання було відкладено на 26.04.2021.

В судовому засіданні, що відбулося 26 квітня 2021, відповідач підтримав клопотання про повернення до стадії підготовчого судового засідання, повторне направлення ухвали суду від 14.09.2018 до експертної установи посилаючись на те, що йому не було відомо про необхідність надання суду необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Представник позивача - адвокат Мендус С.С. проти задоволення клопотання відповідача заперечував, оскільки повернення на стадію підготовчого провадження законодавчо не передбачено. На його думку відповідач (як і його представник, адвокат Бонтлаба В.В.) дуже вибірково отримував поштові відправлення, що направлялись йому судом та КНДІСЕ за адресою зареєстрованого місця проживання. Причиною такої поведінки на переконання представника позивача є бажання відповідача затягнути розгляд справи та створити штучні підстави для оскарження процесуальних дій та рішень суду: відповідач неодноразово мав змогу надати до суду вільні та умовно-вільні зразки свого почерку та підпису, ознайомившись із матеріалами справи, про таку необхідність йому мав би повідомити і його представник; про адресовані відповідачу вимогу експерта та суду він міг дізнатися, проявивши звичайну обачливість: звернутися до суду та ознайомитися із матеріалами справи, тим більше що оскільки експертиза була призначена саме за клопотанням відповідача, він мав би проявляти більший інтерес до перебігу процесу її проведення.

В письмових поясненнях від 26.04.2021 року представник позивача - адвокат Мендус С.С. звернув увагу суду на такі факти ухилення відповідача від експертизи та затягування судового розгляду справи:

08.01.2019 до суду першої інстанції експертною установою було надіслано клопотання експерта від 22.11.2018 та рахунок на оплату. Одночасно із цим рахунок на оплату був направлений ОСОБА_2 за двома його адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 (т. 1 а.с. 80). Судовим експертом було заявлено клопотання про надання вільних зразків підпису та почерку ОСОБА_2 , виконаних ним протягом 2008-2016 років, та умовно-вільних і експериментальних зразків.

13.02.2019 до суду першої інстанції експертною установою було надіслано повідомлення про повернення поштових відправлень від 21.11.2018 із рахунками на оплату експертизи, спрямованих КНДІСЕ на обидві адреси відповідача ( АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 ) у зв`язку із неможливістю вручити вказані поштові відправлення.

08.03.2019 судом на зареєстроване місце проживання відповідача та його представнику, адвокату Бонтлабі В.В., було направлено рахунок №17438 від 22.11.2018 на оплату експертизи (т .1 а.с. 98-103).

18.03.2019 судом повторно направлено на адреси відповідача та його представника (адвоката Бонтлаба В.В.) повідомлення про необхідність оплати експертизи та надання до суду (для подальшої передачі експерту) вільних, умовно-вільних зразків підпису та почерку ОСОБА_2 , а також прибути до суду 09.04.2019 для надання експериментальних зразків підпису та почерку (т. 1 а.с. 104).

17.05.2019 на адресу суду першої інстанції від експертів КНДІСЕ надійшло повідомлення від 07.05.2019 №23494?23496/18-32 про неможливість надання висновку судово-почеркознавчої експертизи з тих підстав, що станом на 07.05.2019 не виконано клопотання експертів від 22.11.2018, проведення дослідження відповідачем не оплачене (т. 1 а.с. 108-113).

11.10.2019 ухвалою суду було поновлено провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 21.11.2019, про що повідомлено відповідача (т. 1 а.с. 123-124).

21.11.2019 ані відповідач, ані його представник до суду не з`явились, відповідачем не було надано суду витребуваних експертом зразків підпису та почерку, експертизу оплачено не було; у судовому засіданні було оголошено перерву до 20.02.2020; ОСОБА_2 окрім поштових повідомлень також було надіслано СМС за телефоном (67) 505 74 27 про наступне засідання (т. 1 а.с. 132).

19.02.2020 новим представником відповідача, адвокатом Доброчинською А.С., до суду було подано клопотання про відкладення судового засідання у зв`язку із неможливістю явки через хворобу.

20.02.2020 через неявку відповідача та його представника (-ів) розгляд справи було перенесено на 11.03.2020, про що відповідача та його представника, адвоката Доброчинську А.С., повідомлено поштовим відправленням та за допомогою СМС.

11.03.2020 ухвалою суду за клопотанням представника відповідача було повторно призначено судову почеркознавчу експертизу з переліком питань, аналогічних тим, що були поставлені ухвалою суду від 14.09.2018.

16.03.2020 до суду надійшло повідомлення адвоката Доброчинської А.С. від 12.03.2020 про припинення представництва інтересів відповідача у справі (т. 1 а.с. 196).

25.08.2020 постановою Київського апеляційного суду ухвалу суду першої інстанції від 11.03.2020 було скасовано з тих міркувань, що ухвала від 14.09.2018 є чинною, а тому підстав для призначення повторної експертизи немає. Судове засідання в апеляційному суді відповідач просив відкласти у зв`язку із раптовою хворобою адвоката (т. 2 а.с. 7).

Після повернення справи до суду першої інстанції сторонам у справі були направлені судові повістки про виклик у судове засідання на 16.10.2020.

Відповідач у судове засідання 16.10.2020 не звився, електронною поштою надіслав клопотання про відкладення розгляду справи нібито через його хворобу

16.10.2020 у зв`язку із неявкою відповідача у підготовчому судовому засіданні було оголошено перерву до 26.10.2020.

26.10.2020 ухвалою суду підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду на 05.01.2021 (відповідач у судове засідання не з`явився).

Представник позивача - адвокат Бондар І.Г. проти задоволення клопотання відповідача заперечував, оскільки повернення на стадію підготовчого провадження законодавчо не передбачено та просив задовольнити клопотання позивача від 11 вересня 2020 року про застосування наслідків ухилення від участі в експертизі.

Заслухавши відповідача та представників позивача суд відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про повернення до стадії підготовчого судового засідання та про повторне направлення ухвали суду від 14.09.2018 до експертної установи, з огляду на наступне.

Механізм зловживання процесуальними правами полягає в тому, що учасник справи, який бажає мати певний юридичний результат (як от: відкласти судове засідання, добитися повторного направлення матеріалів до експертної установи тощо), вчиняє процесуальні дії (бездіяльність), зовні «схожі» на ті юридичні факти, з якими пов`язується настання необхідного результату. Такі дії, однак, мають повністю штучний характер, подібно тому, як удавана угода у вчиняється лише для цілей прикриття іншої угоди.

Апелювання до відсутності того чи іншого компонента судового процесу доволі поширений як різновид зловживання процесуальними правами і націлений на скасування судового рішення, прийнятого «проти» особи (наприклад, створення видимості свого неповідомлення про час і місце розгляду справи як привід для скасування судового акта).

Очевидно, що зловживання процесуальними правами завдає шкоди як інтересам правосуддя, так і правам осіб, які беруть участь у цивільній справі. Суб`єкт цивільного судочинства свої цивільні процесуальні права має здійснювати відповідно до їх призначення, яке або прямо визначено змістом того чи іншого суб`єктивного права, або випливає з логіки існування того чи іншого суб`єктивного процесуального права.

Так Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що сторона судового розгляду зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У рішенні від 07.07.1989 року у справі Юніон Аліментаріа Сандерс проти Іспанії ЄСПЛ вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відповідно до частини 2 статті 43 ЦПК України, учасники справи зобов`язані: 1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; 2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; 3) з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; 4) подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; 5) надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; 6) виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; 7) виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відповідно до частини 1 статті 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Чинним Цивільним процесуальним кодексом України не передбачається можливість процесуального переходу на попередню стадію розгляду справи. Як наслідок, на стадії судового розгляду справи після закриття підготовчого провадження не підлягають задоволенню подані відповідачем заяви, які можуть бути заявлені лише на стадії підготовчого провадження.

До закриття підготовчого засідання провадження у справі відповідач ухилявся від проведення експертизи: не оплатив її вартість, не надав матеріалів необхідних для її проведення, не повідомив суду причин несплати вартості експертизи та неподання матеріалів, необхідних для проведення експертизи.

Згідно частини 3 статті 107 ЦПК, при визначенні матеріалів, що надаються експерту чи експертній установі, суд у необхідних випадках вирішує питання про витребування відповідних матеріалів за правилами, передбаченими цим Кодексом для витребування доказів.

Частиною 1 статті 84 ЦПК визначено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Клопотання про витребування матеріалів, необхідних для проведення експертизи відповідач не заявляв.

Згідно частини 4 статті 12 ЦПК, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 статті 109 ЦПК визначено, що у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Отже суд визнає факт, що рукописний текст та підпис у розписці від 01 грудня 2014 року виконані ОСОБА_2 у момент її складення.

В судовому засіданні, 21 травня 2021 року, представник позивача вимоги позову підтримав у повному обсязі та просив задовольнити позов.

Відповідач проти вимог позову заперечував у повному обсязі та просив у його задоволені відмовити.

Суд в межах заявлених позовних вимог та наданих сторонами доказів по справі встановив наступні обставини та правовідносини.

Судом встановлено, що 01 грудня 2014 року між позивачем та відповідачем було укладено договір позики, відповідно до якого позивач передав відповідачу грошові кошти у сумі 10000 (десять тисяч) доларів США, що підтверджується розпискою.

За умовами цього договору відповідач зобов`язувався повернути грошові кошти до 01 лютого 2015 року.

Згідно статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 2 статті 1047 визначено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Частиною 1 статті 1049 визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідач не надав доказу повернення позивачу суми позики, отже позовна вимога про стягнення основної частини боргу (позики) 10000,00 доларів США (десять тисяч доларів США 00 центів) підлягає задоволенню повністю.

Приймаючи рішення по вимогам про стягнення процентів за ст. 1048 ЦК та 3% річних згідно з ч. 2 ст. 625 суд бере до уваги правові висновки ВСУ, викладені в Судовій практиці розгляду цивільних справ, що виникають з кредитних правовідносин , про те, що судам*слід керуватись положенням ч. 1 ст. 1050 ЦК та виходити з того, що стягнення сум (процентів) за ст. 1048 ЦК є платою (винагородою) за користування грошовими коштами, а стягнення сум згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК - заходом цивільно-правової відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Верховний Суд України у постанові від 02.07.2014 р. по справі № 6-36цс14, зазначав, що, якщо договір позики не є безоплатним (безпроцентним) у розумінні ч. 2 ст. 1048 ЦКУ, позичальник зобов`язаний сплатити винагороду (проценти за користування позикою) й у разі якщо таким договором не передбачено право позикодавця на одержання від позичальника процентів від суми позики. У разі якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. За відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Оскільки домовленістю сторін розмір процентів за користування позикою, наданою 01.12.2014, не встановлений, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Перевіривши зроблений позивачем розрахунок процентів за користування позикою за період з 01.12.2014 по 09.09.2020 у сумі 9775,75 доларів США, суд встановив, що він є арифметично вірним, зробленим з урахуванням правової позиції Верховного Суду України по застосування ст. 1048 ЦК України, відповідачем не оспорюється (не надано контррозрахунку), у зв`язку з чим вимога про стягнення з відповідача процентів за користування позикою за період з 01.12.2014 по 09.09.2020 у сумі 9775,75 доларів США підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, враховуючи положення ч.2 ст.625 ЦК України, 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання.

Судом взято до уваги висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року по Справі № 373/2054/16-ц :

У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.

3 % річних розраховуються з урахуванням простроченої суми, визначеної у відповідній валюті, помноженої на кількість днів прострочення, які вираховуються з дня, наступного за днем, передбаченим у договорі для його виконання до дня ухвалення рішення, помноженого на 3, поділеного на 100 та поділеного на 365 (днів у році).

Перевіривши зроблений позивачем розрахунок 3% річних за прострочення повернення позики за період з 02 лютого 2015 року по 09 вересня 2020 року у сумі 1682,47 доларів США, суд встановив, що він є арифметично вірним, зробленим відповідно приписів діючого законодавства і відповідачем не оспорюється (не надано контррозрахунку), у зв`язку з чим вимога про стягнення з відповідача 3% річних за прострочення повернення позики за період з 02 лютого 2015 року по 09 вересня 2020 року у сумі 1682,47 доларів США підлягає задоволенню повністю.

Таким чином право позивача підлягає захисту на підставі п. 5 ч. 2 ст. 16 ЦК шляхом примусового виконання обов`язку в натурі.

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Позивач при подачі позовної заяви сплатив судовий збір в сумі 4839,34 грн, квитанція про сплату якого додана до позовної заяви. При подачі заяви про збільшення позовних вимог від 05 грудня 2019 року позивач доплатив судовий збір в сумі 185,78 грн., що підтверджується квитанцією доданою до заяви. При подачі заяви про збільшення позовних вимог від 11 вересня 2020 року позивач доплатив судовий збір в сумі 153,44 грн., що підтверджується квитанцією доданою до заяви. При подачі апеляційної скарги на ухвалу суду від 11 березня 2020 року про призначення почеркознавчої експертизи позивач сплатив судовий збір в сумі 420,40 грн., що підтверджується квитанцією доданою до апеляційної скарги.

Всього судовий збір - 5598,96 грн.

Відповідно до ч. 1,3 ст. 79 ЦПК України до судових витрат відносяться також витрати на правову допомогу. В позовній заяві позивачем вказана орієнтовна сума витрат на правову допомогу в розмірі 24196,70 грн.

Згідно додаткової угоди №1 до договору про надання правової допомоги №15/01/2018-1 від 15 січня 2018 року, укладеному між позивачем та адвокатом Мендусом С.С., копія якої додана до позовної заяви, у випадку задоволення позову, адвокату належатиме до сплати клієнтом гонорар у сумі 5% від суми задоволених вимог.

Отже вартість правової допомоги складає: 21458,22 х 5% = 1072, 92 доларів США

Офіційний курс гривні до іноземної валюти, встановлений Національним банком України на день прийняття рішення - 27,6 грн. за 1 долар США.

Належна до стягнення сума на правничу допомогу 1072,92 х 27,6 = 29612,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 625, 1046, 1047, 1048 1050 ЦК України, ст. ст. 263, 264, 265 ЦПК суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ), на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ; зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4 ), борг за договором позики від 1 грудня 2014 року у сумі: основної частини боргу (позики) 10000,00 доларів США (десять тисяч доларів США 00 центів), проценти за користування позикою за період з 1 грудня 2014 року по 09 вересня 2020 року у сумі 9775,75 доларів США (дев`ять тисяч сімсот сімдесят п`ять доларів США 75 центів), відсотки за прострочення повернення позики за період з 02 лютого 2015 року по 09 вересня 2020 року у сумі 1682,47 доларів США (одна тисяча шістсот вісімдесят два долари США 47 центів), що разом складає 21458,22 доларів США (двадцять одна тисяча чотириста п`ятдесят вісім доларів США 22 цента).

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ), на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ; зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4 ) судовий збір в сумі 5598,96 грн. та суму на правничу допомогу 29612,60 грн.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ; зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 ).

Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ).

Суддя В.В. Бортницька