Ухвала суду № 97636063, 07.06.2021, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/13376/21

Провадження № 2-з/752/552/21

У Х В А Л А

про забезпечення позову

07.06.2021 року м. Київ

Суддя Голосіївського районного суду м. Києва Ольшевська І.О., за участю секретаря судового засідання Петріченка І.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Кочмарук Михайло Вікторович, про забезпечення позову до ОСОБА_2 , Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» про визнання майна (майнових прав інтелектуальної власності на торговельні марки) спільною сумісною власністю подружжя та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Представник ОСОБА_1 адвокат Кочмарук М.В. звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва із заявою про забезпечення позову, за якою просить суд заборонити відповідачу 1 у будь-який спосіб передавати повністю або частково майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку за свідоцтвом України НОМЕР_1 від 25.02.2015 (заявка №m201413967 від 02.10.2014) іншим особам, відмовлятися від свідоцтва України на торговельну марку НОМЕР_1 від 25.02.2015р. (заявка №m201413967 від 02.10.2014); заборонити відповідачу 1 у будь-який спосіб передавати повністю або частково майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку за свідоцтвом України НОМЕР_2 від 26.08.2014р. (заявка №m201315103 від 20.08.2013) іншим особам, відмовлятися від свідоцтва України на торговельну марку НОМЕР_2 від 26.08.2014р. (заявка №m201315103 від 20.08.2013); заборонити відповідачу 2 вносити будь-які зміни (відомості) до Державного реєстру свідоцтв України на торговельні марки (знаки для товарів і послуг) стосовно власника та статусу торговельної марки за свідоцтвом України № НОМЕР_1 від 25.02.2015 (заявка №m201413967 від 02.10.2014) та здійснювати публікацію про це в Бюлетені « Промислова власність »; заборонити відповідачу 2 вносити будь-які зміни (відомості) до Державного реєстру свідоцтв України на торговельні марки (знаки для товарів і послуг) стосовно власника та статусу торговельної марки за свідоцтвом України № НОМЕР_2 від 26.08.2014р. (заявка №m201315103 від 20.08.2013) та здійснювати публікацію про це в Бюлетені «Промислова власність».

В обгрунтування заяви зазначає, що позивач та відповідач наразі перебувають у зареєстрованому шлюбі, однак судом відкрито провадження у справі про розірвання шлюбу. Вже на етапі розірвання шлюбу, як вказує заявник, відповідач 1 вчиняє дії, спрямовані на передачу майнових прав інтелектуальної власності, які були набуті під час перебування в шлюбі за спільні сумісні кошти, а тому належать позивачу та відповідачу 1 на праві спільної сумісної власності. Так, за інформацією онлайн Інформаційно-довідкової системи Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» 29.04.2021р. відповідач 1 подав документи відповідачу 2

для передачі права власності на торговельну марку за свідоцтвом України НОМЕР_1 від

25.02.2015р. Щодо торговельної марки за свідоцтвом України № НОМЕР_2 від 26.08.2014р., то в подальшому, за зазначеним у заяві позивачем, можливо, що відповідач 1 може в будь-який час шляхом подачі відповідної заяви передати майнові права інтелектуальної власності повністю або частково, відмовитися повністю або частково від свідоцтва України № НОМЕР_2 від 26.08.2014р. Крім того, передача права власності на торговельну марку за свідоцтвом України № НОМЕР_1 від 25.02.2015р. за відсутності договору про співіснування торговельних марок зробить неможливим або значно ускладним використання торговельної марки за свідоцтвом України № НОМЕР_2 від 26.08.2014р.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

У відповідності до положень ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості, адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Такі заходи мають на меті, зокрема, запобігти невиправданому розширенню кола осіб, прав та інтересів яких стосуватиметься судове рішення, а, відтак, утрудненню чи неможливості виконання цього рішення.

Як встановлено судом, предметом позовних вимог у даній справі є визнання майна (майнових прав інтелектуальної власності на торговельні марки) спільною сумісною власністю подружжя, а саме майнових прав на торговельні марки за свідоцтвами України НОМЕР_1 від 25.02.2015р. та НОМЕР_2 від 26.08.2014р., а також зобов`язання Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на торговельні марки щодо власників та їх адрес, здійснити публікацію про це в Бюлетені « Промислова власність » та направити до Міжнародного бюро Всесвітньої організації інтелектуальної власності повідомлення про внесення змін щодо власників та їх адрес

за заявкою на міжнародну реєстрацію №1560923 від 27.07.2020 року.

Судом встановлено, що позивач належним чином обгрунтував підстави звернення із заявою про забезпечення позову. Судом також встановлено, що вказані заходи до забезпечення позову, про застосування яких судом просить позивач, відповідають позовним вимогам, на забезпечення яких позивач просить вжити ці заходи. При цьому судом враховано співвідношення права (інтересу), про захист яких просить позивач, та наслідків заборони відповідачам 1 та 2 вчиняти певні дії.

Суд також зазначає, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що реальне та ефективне виконання судового рішення в контексті превенції потенційних труднощів стосовно предмету спору в майбутньому слід розуміти так, що сторона, на користь якої ухвалено судове рішення, повинна бути, в тому числі, захищена від необхідності подання наступних позовів, пов`язаних з предметом спору, підстави пред`явлення яких можуть виникнути через те, що в процесі розгляду спору мала місце зміна відповідних обставин.

Таким чином, заходи забезпечення позову спрямовані на забезпечення виконання судового рішення як такого правового стану, за якого позивачу гарантується отримання повного та ефективного відновлення порушених прав та відсутність необхідності повторного звернення до суду з метою захисту прав, порушення яких потенційно може мати місце протягом судового розгляду та до моменту виконання рішення суду та тим чи іншим чином спричиняти неможливість забезпечення судом повної реалізації судового захисту як кінцевої мати звернення до суду.

За змістом ст. 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» права, що випливають із свідоцтва, діють від дати подання заявки. Свідоцтво надає його власнику право використовувати торговельну марку та інші права, визначені цим Законом. Власник свідоцтва може передавати будь-якій особі виключні майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку повністю або щодо частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг на підставі договору. Власник свідоцтва має право дати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію) на використання торговельної марки на підставі ліцензійного договору.

Доданими до матеріалів позовної заяви та заяви про забезпечення позову документами підтверджується, що за відповідачем 1 зареєстровані торговельні марки за свідоцтвами України № НОМЕР_1 від 25.02.2015р. та НОМЕР_2 від 26.08.2014р., а, відтак, саме йому належать правомочності розпорядження визначеним свідоцтвами торговельними марками, в тому числі можливість їх передачі у власність іншим особам чи надання дозволу на їх використання на підставі ліцензійного договору (щодо всіх послуг чи їх частини).

Таким чином, з наведених у заяві про забезпечення позову фактів та обґрунтувань вбачається, що невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав позивача, за захистом якого він звернувся до суду.

Керуючись ст.ст. 149-153, 259, 260, 261, 353 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Заяву ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Кочмарук Михайло Вікторович, про забезпечення позову до ОСОБА_2 , Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» про визнання майна (майнових прав інтелектуальної власності на торговельні марки) спільною сумісною власністю подружжя та зобов`язання вчинити дії задовольнити.

2. Заборонити ОСОБА_2 у будь-який спосіб передавати повністю або частково майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку за свідоцтвом України НОМЕР_1 від 25.02.2015 (заявка №m201413967 від 02.10.2014) іншим особам, відмовлятися від свідоцтва України на торговельну марку НОМЕР_1 від 25.02.2015р. (заявка №m201413967 від 02.10.2014).

3. Заборонити ОСОБА_2 у будь-який спосіб передавати повністю або частково майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку за свідоцтвом України НОМЕР_2 від 26.08.2014р. (заявка №m201315103 від 20.08.2013) іншим особам, відмовлятися від свідоцтва України на торговельну марку НОМЕР_2 від 26.08.2014р. (заявка №m201315103 від 20.08.2013).

4. Заборонити Державному підприємству «Український інститут інтелектуальної власності» (Укрпатент) вносити будь-які зміни (відомості) до Державного реєстру свідоцтв України на торговельні марки (знаки для товарів і послуг) стосовно власника та статусу торговельної марки за свідоцтвом України № НОМЕР_1 від 25.02.2015 (заявка №m201413967 від 02.10.2014) та здійснювати публікацію про це в Бюлетені «Промислова власність».

5. Заборонити Державному підприємству «Український інститут інтелектуальної власності» (Укрпатент) вносити будь-які зміни (відомості) до Державного реєстру свідоцтв України на торговельні марки (знаки для товарів і послуг) стосовно власника та статусу торговельної марки за свідоцтвом України № НОМЕР_2 від 26.08.2014р. (заявка №m201315103 від 20.08.2013) та здійснювати публікацію про це в Бюлетені «Промислова власність».

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідач 1: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ).

Відповідач 2: Державне підприємство «Український інститут інтелектуальної власності» (Укрпатент) (01601, м. Київ, вул. Глазунова, буд. 1, код ЄДРПОУ 31032378).

6. Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

7. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

8. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду або через Голосіївський районний суд міста Києва протягом 15-ти днів з дня її складення відповідно до вимог, встановлених статтями 353-356 ЦПК України.

Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Суддя І.О. Ольшевська