Постанова № 9763584, 19.04.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 квітня 2010 року 17:03 № 2а-2008/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В при секретарі судового засідання Денисенко Ю.М., за участю представників сторін:

від позивача: Пантєєва Ігоря Олександровича

від відповідача: Приятеленко Тетяни Василівни

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Аїсі Бела»

до державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва

проскасування податкових повідомлень-рішень від 12.10.2009 №0001311750/0 та від 06.11.2009 №0001311750/1, На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 19 квітня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини четвертої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аїсі Бела»звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва про скасування податкових повідомлень-рішень від 12.10.2009 №0001311750/0 та від 06.11.2009 №0001311750/1.

Позовні вимоги обґрунтовано безпідставним донарахуванням державною податковою інспекцією у Подільському районі міста Києва податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб (прибуткового податку з громадян) на суму 37 732,65 грн. та штрафних санкцій в розмірі 75 576,86 грн. За посиланням позивача, відповідачем безпідставно зроблено висновок щодо проживання в приміщенні, яке наймалось позивачем, директора товариства з обмеженою відповідальністю «Аїсі Бела»ОСОБА_3 та порушенням позивачем приписів підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4 , підпункту 8.1.1 пункту 8.1. статті 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Відповідач проти позову заперечив з посиланням на те, що підставою для донарахування податку з доходів фізичних осіб згідно оскаржуваних повідомлень-рішень був акт перевірки від 28.09.2009 №168/23-811/35059393 про результати планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Аїсі Бела»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 24.04.2007 по 31.03.2009, валютного та іншого законодавства за період з 24.04.2007 по 31.03.2009. Перевіркою встановлено надання додаткових благ працівникам товариства (оренда житлового приміщення в центрі місця) без відповідного оподаткування цих благ. У звязку із порушенням позивачем приписів підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4 , підпункту 8.1.1 пункту 8.1. статті 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями товариству з обмеженою відповідальністю «Аїсі Бела»визначене податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 37 732,65 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 75576,86 грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Державною податковою інспекцією у Подільському районі міста Києва відповідно до направлення на перевірку від 25.08.2009 №967 було проведено планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Аїсі Бела»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 24.04.2007 по 31.03.2009, валютного та іншого законодавства за період з 24.04.2007 по 31.03.2009.

Перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема, підпунктів 4.2.1 та 4.2.9 пункту 4.2 статті 4, підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8, підпункту «а»пункту 19.2 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», внаслідок чого донараховано податок з доходів фізичних осіб на суму 37 732,65 грн., в тому числі по періодах: вересень 2007 року 4 545,00 грн., жовтень 2007 року 2 272,50 грн., листопад 2007 року 2 272,50 грн., грудень 2007 року 2 272,50 грн., лютий 2008 року 2 272,50 грн., березень 2008 року 2 272,50 грн., квітень 2008 року 2 272,50 грн., травень 2008 року - 2272,50 грн., червень 2008 року 2 272,50 грн., липень 2008 року 2 272,50 грн., серпень 2008 року 2 272,50 грн., вересень 2008 року 2 272,50 грн., жовтень 2008 року 2 272,50 грн., листопад 2008 року 2 360,40 грн., грудень 2008 року 3 557,25 грн.

За результатами перевірки державною податковою інспекцією у Подільському районі міста Києва за порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Аїсі Бела»підпунктів 4.2.1 та 4.2.9 пункту 4.2 статті 4, підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8, підпункту «а»пункту 19.2 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»на підставі підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, згідно з підпунктом 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»винесено податкове повідомлення-рішення від 12.10.2009 №0001311750/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб (прибуткового податку з громадян) на суму 37 732,65 грн. та штрафні санкції в розмірі 75 576,86 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач в порядку апеляційного узгодження оскаржив його до контролюючого органу.

За результатами апеляційного узгодження, державною податковою інспекцією у Подільському районі міста Києва прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.11.2009 №0001311750/1, яким визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб (прибуткового податку з громадян) на суму 37 732,65 грн. та штрафні санкції в розмірі 75 576,86 грн.

За таких обставин, в результаті апеляційного узгодження, зобовязання з податку з доходів фізичних осіб (прибуткового податку з громадян) та суму штрафних санкцій не змінено.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Проведеною перевіркою встановлено, що кількість особових рахунків станом на 01.04.2007 за штатом - немає, не за основним місцем роботи - 1 чол.; кількість особових рахунків станом на 01.01.2008 за штатом - немає, не за основним місцем роботи - 1 чол.; кількість особових рахунків станом на 01.01.2009 за штатом - 1 чол., не за основним місцем роботи - 1 чол.; кількість особових рахунків станом на 31.03.2009 за штатом - 1 чол., не за основним місцем роботи - 1 чол. Зазначений висновок перевірки не заперечуються та не спростовано позивачем.

Між товариством з обмеженою відповідальністю «Аїсі Бела»та ОСОБА_3 16.04.2007 був укладений договір про надання управлінських послуг. Відповідно до пункту 1.1 цього договору виконавець (ОСОБА_3) за завданням товариства з обмеженою відповідальністю «Аїсі Бела»зобовязується надавати йому управлінські послуги, а товариство зобовязується приймати ці послуги та оплачувати їх на умовах цього договору.

Між приватним підприємцем ОСОБА_4 (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Аїсі Бела»в особі директора Балченко Ю.Ф. (орендатор) були укладені договори оренди нерухомого майна від 13.09.2007 та від 15.10.2008.

Відповідно до пункту 1.1 вказаних договорів їх предметом є термінове платне використання житлового приміщенням на умовах визначених в договорі для тимчасового проживання співробітників позивача.

Згідно пункту 1.2 зазначених договорів їх об'єктом є житлове приміщення - квартира загальною площею 70 кв.м., яка знаходиться за адресою: місто Київ, вул.Хрещатик, 25.

Відповідно до підпункту 2.2.1 зазначених договорів орендар зобов'язується використовувати об'єкт нерухомого майна тільки для проживання в ньому фізичної особи.

За таких умов цільовим призначенням даного приміщення є тільки проживання фізичних осіб. Цим спростовується твердження позивача, що приміщення використовувалось як офіс товариства.

Термін дії договору від 13.09.2007 встановлений з 15 вересня 2007 року по 15 жовтня 2008 року, договору від 15.10.2008 - з 15 жовтня 2008 року по 15 листопада 2009 року.

Відповідно до наявних в матеріалах справи копій платіжних доручень:

№ 128 від 14.09.2007 кошти у сумі 15150,00 грн.

№ 129 від 14.09.2007 кошти у сумі 15150,00 грн.

№ 317 від 09.10.2007 кошти у сумі 15150,00 грн.

№ 402 від 06.11.2007 кошти у сумі 15150,00 грн.

№ 454 від 07.12.2007 кошти у сумі 15150,00 грн.

№ 585 від 13.02.2008 кошти у сумі 15150,00 грн.

№ 666 від 13.03.2008 кошти у сумі 15150,00 грн.

№ 726 від 14.04.2008 кошти у сумі 15150,00 грн.

№ 766 від 13.05.2008 кошти у сумі 15150,00 грн.

№ 822 від 09.06.2008 кошти у сумі 15150,00 грн.

№ 876 від 08.07.2008 кошти у сумі 15150,00 грн.

№ 922 від 12.08.2008 кошти у сумі 15150,00 грн.

№ 958 від 19.09.2008 кошти у сумі 15150,00 грн.

№ 976 від 13.10.2008 кошти у сумі 15150,00 грн.

№ 994 від 14.11.2008 кошти у сумі 15736,00 грн.

№ 1025 від 16.12.2008 кошти у сумі 23715,00 грн.

позивачем на виконання зазначених договорів було сплачено приватному підприємцю ОСОБА_4 кошти на загальну суму 251551 грн.

Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»(далі по тексту Закон) дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Згідно положень підпункту «а»підпункту 4.2.9 пункту 4.2. статті 4 Закону до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається, зокрема, дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), а саме у вигляді: вартості використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, наданих платнику податку у безоплатне користування, за винятком, коли таке надання зумовлене виконанням платником податку трудової функції чи передбачене нормами трудового договору (контракту) або відповідно до закону, у встановлених ними межах, а також за винятком користування автомобільним транспортом, наданих платнику податку його працедавцем-резидентом, який є платником податку на прибуток підприємств.

Відповідно підпункту 7.1 статті 7 Закону ставка податку з доходів фізичних осіб становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2 - 7.4 цієї статті.

Відповідно до підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Згідно з підпунктом «а»пункту 19.2 статті 19 Закону особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

Суд звертає увагу на той факт, що кількість особових рахунків позивача у період з 01.04.2007 по 31.03.2009 за штатом - немає, не за основним місцем роботи - 1 чол., що підтверджується договором від 16.04.2007 про надання управлінських послуг, укладеним між товариством з обмеженою відповідальністю «Аїсі Бела»та ОСОБА_3.

Отже у період фактичного використання зазначеної квартири з вересня 2007 року по грудень 2008 року у товаристві з обмеженою відповідальністю «Аїсі Бела»працювала лише одна особа ОСОБА_3. Приймаючи до уваги положення договорів оренди нерухомого майна від 13.09.2007 та від 15.10.2008, відповідно до яких їх об'єктом є житлове приміщення квартира, а також те, що орендар (позивач) зобовязувався використовувати об'єкт нерухомого майна тільки для проживання в ньому фізичної особи (співробітників позивача), суд приходить до висновку про правомірність нарахування відповідачем податкового зобовязання позивачу у сумі 37732,65 грн. (37732,65 грн. = 251551 грн. *15%, де 251551 грн. сума фактичної сплати за оренду; 15% ставка податку).

Щодо нарахованих позивачу штрафних санкцій, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно підпункту 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу). Сплата зазначеного штрафу не звільняє платника податків від адміністративної або кримінальної відповідальності та/або конфіскації таких товарів (продукції) або коштів відповідно до закону.

Штрафна санкція у подвійному розмірі від суми зобов'язання з податку становить суму 75465,30 грн. (37732,65 грн.*2). В той же час, державною податковою інспекцією допущено помилку у розрахунку штрафної (фінансової) санкції. Так, замість названої суми штрафу, державна податкова інспекція застосувала до позивача штрафні санкції у сумі 75 576,86 грн.. Тому відповідачем необґрунтовано визначено штрафну санкцію у сумі 111, 56 грн. (75 576,86 грн. - 75465,30 грн. = 111,56 грн.).

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва від 12.10.2009 №0001311750/0 та від 06.11.2009 №0001311750/1 є неправомірними в частині визначення штрафних (фінансових) санкцій у сумі 111, 56 грн.

У відповідності до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню частково.

На розподілі судових витрат позивач не наполягав.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва від 12.10.2009 №0001311750/0 та від 06.11.2009 №0001311750/1 в частині визначення штрафних (фінансових) санкцій у сумі 111, 56 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.В. Літвінова

Повний текст постанови складено 28.04.2010