Вирок № 97635089, 14.06.2021, Голопристанський районний суд Херсонської області

Справа № 657/669/13-к Провадження № 1-кп/654/5/2021

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.06.2021 рокум. Гола Пристань

Голопристанський районний суд Херсонської області

в складі колегії суддів

головуючого судді - Ширінської О.Х.,

суддів – Сіянка В.М., Данилевського М.А.,

за участю секретаря – Синевид І.І.,

прокурорів – Катеринчук О.М., Севрюк Н.А.,

захисника – Кушнеренко Т.В.,

обвинуваченого – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Гола Пристань Херсонської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудового розслідування за № 12012230180000059 по обвинуваченню

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

уродженця с. Асканія Нова, Чаплинського району , Херсонської області,

громадянина України, освіта вища, не працюючого, раніше не судимого,

розлученого, зареєстрованого за адресою:

АДРЕСА_1 ,

фактично проживаючого за адресою:

АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, -

у с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , являючись приватним підприємцем та діючи на підставі свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії ВОО № 044303 з правом роздрібної торгівлі, на підставі договорів зберігання з правом реалізації майна від 07.06.2010 року та від 01.01.2011 року, укладених між ним та міжрегіональним базовим товарно - комерційним підприємством «Кредо», зареєстрованим за адресою м. Херсон, вулиця Привокзальна 1, отримав згідно угод товарно - матеріальні цінності, які йому були ввірені та перебували в його правомірному володінні на підставі накладних на загальну суму 757 813,53 гривень, та маючи право розпорядження вказаним майном, здійснював його продаж в орендованому приміщенні магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », розташованого за адресою - АДРЕСА_3 , а частину отриманих від реалізації товару коштів у розмірі 305 494, 82 грн. умисно привласнив та витратив в період з 07.06.2010 до 01.06.2011 року, з метою вирішення особистих потреб, чим заподіяв товарно-комерційному підприємству «Кредо» матеріальну шкоду на суму 305 494, 82 грн., що є особливо великим розміром.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину не визнав в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, з цивільним позовом не погодився, від надання показів відмовився в порядку ст. 63 Конституції України. Натомість, у своїй промові у судових дебатах зазначив, що керівництво підприємства «Кредо» не врахувало його витрат, які він поніс на підготовку приміщення – складу для зберігання товарно-матеріальних цінностей, а також орендну плату, яку він сплачував за вказане приміщення.

Незважаючи на не визнання вини обвинуваченим в інкримінованому правопорушенні, суд вважає, що його вина знайшла своє підтвердження та доводиться дослідженими в ході судового слідства належними та допустимими доказами у їх сукупності.

Судом встановлено, що між ТОВ міжрегіональне базове товарно-комерційне підприємство «Кредо» в особі його директора ОСОБА_3 та приватним підприємцем ОСОБА_1 07.06.2010 та 01.01.2011 року були укладені Договори зберігання майна з правом реалізації, відповідно до умов яких Власник (ТОВ «Кредо») передає Зберігачу ( ОСОБА_1 ) майно, а Зберігач зобов`язується прийняти та забезпечити зберігання та реалізацію будівельних, лако-фарбових, миючих та інших товарів та матеріалів, зазначених в асортиментному переліку, який є невід`ємною частиною даного договору (т. 1, а.с. 123-128).

Відповідно до накладних, ТОВ міжрегіональне базове товарно - комерційне підприємство «Кредо» як постачальник передало для реализації ОСОБА_1 товарно-матеріальні цінності на загальну суму 757 813, 53 грн. (т. 1 а.с. 39-116).

Актом інвентаризації ТМЦ в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_3 » за адресою: АДРЕСА_3 , проведеного на підставі наказу від 01.06.2011, встановлена недостача у розмірі 376 000 грн. Директор магазину ОСОБА_1 з недостачею погодився, зобов`язався відшкодувати збитки (підпис ОСОБА_1 ) (т. 1 а.с. 117, наказ – а.с. 118, розписка – а.с. 119, акт – а.с. 120).

Відповідно до Протоколу огляду предмету від 19.12.2012 року оглянуті вилучені на підставі ухвали слідчого судді бухгалтерські документи (т.2 а.с. 84-85).

Висновком судово-економічної експертизи № 3/4 від 26.02.2013 (т. 2 а.с. 92-98) встановлено, що згідно з даними бухгалтерського обліку ТОВ МБТКП «Кредо» в обсязі наданих на дослідження матеріалів документально підтверджується отримання приватним підприємцем ОСОБА_1 від ТОВ МБТКП «Кредо» у період з 07.06.2010 та від 01.06.2011 товарно-матеріальних цінностей на підставі договорів зберігання з правом реалізації від 07.06.2010 та від 01.01.2011 року.

Відповідно до накладних на внутрішнє переміщення за період з 07.06.2010 по 31.05.2011 власник товару ТОВ МБТКП «Кредо» передав на зберігання приватному підприємцю ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ) товару загальною вартістю 757 813, 53 грн. з ПДВ, 631 511, 28 грн. – без ПДВ.

За даними накладних на внутрішнє переміщення ТОВ МБТКП «Кредо» за серпень 2011 року ПП ОСОБА_1 повернуто товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 161 478, 71 грн. з ПДВ, 134 565, 59 грн. без ПДВ.

З урахуванням повернутих у серпні 2011 року ТМЦ приватним підприємцем ОСОБА_1 за період з 01.07.2010 по 31.08.2011 отримано від ТОВ МБТКП «Кредо» товарно-матеріальних цінностей загальною вартістю на суму 596 334, 82 грн. з ПДВ, 496945, 68 грн. без ПДВ.

В межах наданих на дослідження матеріалів, відповідно до даних бухгалтерського обліку ТОВ МБТКП «Кредо» документально підтверджується заборгованість приватного підприємця ОСОБА_1 перед ТОВ МБТКП «Кредо» за отримані товарно-матеріальні цінності:

-станом на 31.05.2011 – в сумі 352 450, 83 грн. з ПДВ (293709, 02 грн. без ПДВ),

-станом на 31.08.2011 – в сумі 305 494, 82 грн. з ПДВ (254 579, 02 грн. без ПДВ).

З урахуванням непогашеної заборгованості за отримані від ТОВ МБТКП «Кредо» товарно-матеріальні цінності у розмірі 305 494, 82 грн. з ПДВ, станом на 16.12.2011 розмір матеріальних збитків, заподіяних ТОВ МБТКП «Кредо» ОСОБА_1 складає 609 767, 66 грн. з ПДВ, оскільки з моменту виявлення нестачі ТМЦ (01.06.2011) по 15.12.2011 р. розмір збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей визначався згідно з пунктом 2 Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженим Постановою КМУ від 22.01.1996 року № 116 (у редакції постанови КМУ від 16.12.2009 р. № 1393), сума матеріальних збитків, заподіяна ТОВ МБТКП «Кредо» приватним підприємцем ОСОБА_1 станом на 01.12.2011 складає 609 767, 66 грн. ПДВ.

Представник потерпілого ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що займає посаду замісника директора ТОВ МЬТКП «Кредо». У 2010 році ОСОБА_5 привів у товариство ОСОБА_1 , який бажав співпрацювати з товариством, займатися реалізацією будівельних матеріалів. Спочатку все йшло не погано, але коли довготривалий час не було виручки від ОСОБА_1 , вирішили провести ревізію в його магазині. Після проведення ревізії та розрахунків , недостача товарно-матеріальних цінностей склала більше 300 000 грн., ОСОБА_1 визнав, що брав кошти для власних потреб від реалізації товару, але не думав, що так багато. Цивільний позов підтримав, просив його задовольнити.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснив, що працював юристом в ТОВ МБТКП «Кредо». У 2010 році ОСОБА_1 звернувся до керівництва підприємства з бажанням співпрацювати, з ним було укладено угоду. ОСОБА_1 поставлялися будівельні матеріали на реалізацію в його магазин у АДРЕСА_3 . На складі згідно замовлення ОСОБА_1 отримував товар на підставі накладних, потім товар перевозився до магазину у смт. Каланчак, де він зберігався до реалізації. Забирати товар міг сам ОСОБА_1 , можливо на своєму авто, можливо на транспорті товариства, точно не пам`ятає. В його обов`язки входило зберігання, реалізація товару і перерахування грошових коштів на рахунок товариства. Наскільки пам`ятає, товариство не компенсувало витрати ОСОБА_1 на перевезення товару, утримання приміщення або його витрати на оренду, тому. ОСОБА_1 повинен був сам вираховувати свої витрати. Оскільки через деякий час гроші від реалізації товару перестали поступати від ОСОБА_1 на рахунок товариства, було проведено інвентаризацію, в результаті якої виявлено недостачу товарно-матеріальних цінностей у розмірі 300 000 -350 000 грн., точну суму не пам`ятає. ОСОБА_1 визнав, що брав кошти на власні потреби, але не думав, що так багато взяв коштів. Він вважав, що недостача буде менша, приблизно 200 000-250 000 грн. ОСОБА_1 підтвердив, що ніяких крадіжок у нього в магазині за цей період не було.

Свідок ОСОБА_5 пояснив, що він на той час був директором фірми, яка співпрацювала з ТОВ МБТКП «Кредо». ОСОБА_1 звернувся з бажанням співпрацювати з товариством, займатися реалізацією товару. Надав документи, що у нього є приміщення і він є його власником. Він разом із ОСОБА_1 приїхав до смт. Каланчак, де перевірив приміщення, яке відповідало вимогам для зберігання та реалізації товару. ОСОБА_1 відповідно до укладеного договору повинен був реалізовувати товар підприємства і в кінці місяця робити звіт та отримувати винагороду в якості заробітної плати. Договір на зберігання майна з правом реалізації укладався один раз на рік. Товар відвантажувався один - два рази на тиждень. ОСОБА_1 приїздив до м. Херсон своїм ходом, робив заявку на товар, отримував товар із складу по накладним. Приблизно через пів року була помічена відсутність надходження коштів на рахунок товариства від ОСОБА_1 . Була створена комісія з 3-4 чоловік для проведення інвентаризації. Під час проведення інвентаризації в смт. Каланчак, в магазині по вул. Леніна, ОСОБА_1 був присутній. Був складений акт, один екземпляр Акту ревізії був наданий ОСОБА_1 , з яким він погодився і підписав. Візуально, під час проведення ревізії, було видно відсутність товару на ту суму, на яку його було видано, але гроші на рахунок підприємства не поступали. Сума нестачі склала більше 300 000 грн. ОСОБА_1 визнав, що він брав гроші, але не повертав, оскільки у нього були борги з іншими особами. ОСОБА_1 обіцяв повернути всі борги, але потім зник, нічого не повернув до теперішнього часу.

Свідок ОСОБА_7 показала, що на той час працювала бухгалтером МБТКП «Кредо». Товариство уклало договір на постачання з правом реалізації товару з приватним підприємцем ОСОБА_1 , який від продажу товару повинен був привозити гроші на фірму. Пізніше ОСОБА_1 перераховував гроші через банківські системи. Оскільки коштів стало поступати на рахунок підприємства значно менше, була проведена ревізія наявності товарно-матеріальних цінностей в магазині ОСОБА_1 в смт. Каланчак. Вона здійснювала обробку даних ревізії, була виявлена нестача товарно-матеріальних цінностей, про що було складено інвентаризаційний акт.

Свідок ОСОБА_8 пояснив, що працював менеджером до 2013 року в ТОВ МБТКП «Кредо». Він, разом із ОСОБА_5 і ОСОБА_9 приїхали до смт. Каланчак і провели в магазині ОСОБА_1 ревізію товарно-матеріальних цінностей. В результаті проведеної ревізії було виявлено недостачу товарно-матеріальних цінностей на суму більше ніж 300 000 грн. ОСОБА_1 був присутній під час проведення ревізії. Підраховану суму збитків ОСОБА_1 визнав, пообіцяв повернути взяті кошти, але не повернув.

Незважаючи на заперечення сторони захисту щодо недоведеності розміру завданих збитків, суд вважає, що розмір збитків, завданих підприємству обвинуваченим ОСОБА_1 доводиться як наданими на дослідження накладними на отримання ТМЦ, які є первинними документами, так і іншими доказами, а саме: актом інвентаризації, з яким письмово погодився ОСОБА_10 та надав розписку щодо повернення завданих збитків, висновком судово-економічної експертизи, якою визначено розмір завданих збитків та надана оцінка бухгалтерським документам.

Крім того, сам обвинувачений під час судового слідства жодним чином не заперечував факту отримання ним товарно-матеріальних цінностей у ТОВ МБТКП «Кредо» та розміру визначеної недостачі грошових коштів.

Також, під час своєї промови у дебатах, обвинувачений зазначив, що змушений був витрачати кошти від реалізації товару на оренду приміщення магазину, перевезення товару та інші поточні витрати, які не були враховані керівництвом ТОВ «Кредо», тим самим не заперечував обставини, викладені в обвинувальному акті.

Слід також зауважити на тому, що досудове розслідування даної справи було проведено під час дії Кримінально-процесуального Кодексу України в редакції 1963, тому всі докази були зібрані з урахуванням вимог саме цього кодексу.

Після повернення справи на додаткове розслідування на підставі ухвали суду від 19.11.2012 року, слідчий звернувся до слідчого судді з клопотанням про тимчасовий доступ до речей і документів та отримав дозвіл на тимчасовий доступ до бухгалтерських документів, які в подальшому були представлені та використанні експертом для надання експертного висновку № 3/4 від 26.02.2013.

Не погоджуючись з доводами захисника Кушнеренко Т.В. щодо недопустимості в якості доказу висновку експерта № 3/4 від 26.02.2013 у зв`язку із тим, що отримані слідчим докази не були відкриті стороні захисту, судова колегія вважає за можливе за аналогією застосувати висновок Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 27.01.2020 року у справі № 754/14281/17, відповідно до якого Верховний Суд вважає висновок експерта допустимим доказом за відповідних обставин, якщо він навіть не був відкритий стороні захисту:

«Якщо стороною обвинувачення використано висновок експерта на підтвердження винуватості особи, саме цей висновок з детальним аналізом медичної документації має бути відкритий стороні захисту при виконанні вимог ст. 290 КПК України. Водночас захист не позбавлений процесуальної можливості за необхідності клопотати про надання доступу до матеріалів, які досліджував експерт. За відсутності такого клопотання, з урахуванням ст. 22 вказаного Кодексу слід розуміти, що сторона захисту, самостійно обстоюючи свою правову позицію, не вважала за доцільне скористатися на згаданій стадії провадження правом на відкриття їй також і медичної документації.

Таким чином, у наведеній ситуації, зважаючи на статті 22, 290, 412 КПК у їх взаємозв`язку, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону було би невідкриття слідчими органами стороні захисту саме висновку експерта, що могло потягнути за собою визнання його недопустимим доказом на підставі ст. 87 КПК України. Разом із цим, безспірно встановлена свідома добровільна мовчазна відмова сторони захисту від реалізації права заявляти клопотання про надання на стадії виконання ст. 290 КПК України доступу до документів, які досліджував експерт, автоматично не ставить під сумнів допустимість висновку цього експерта. Більш того, таке право може бути реалізовано під час судового чи апеляційного розгляду кримінального провадження, що не суперечить меті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.»

У справі по обвинуваченню ОСОБА_1 при ознайомленні з матеріалами досудового розслідування в порядку ст. 290 КПК України в редакції від 13.04.2013 року, в тому числі з даними проведеної експертизи, сторона захисту не порушувала питання про надання їй доступу до документації, за результатами дослідження якої експертом було сформовано висновки. При цьому, в ході судового розгляду захисник Кушнеренко Т.В. не заявляла клопотання про ознайомлення з бухгалтерським документами, отриманими на підставі ухвал слідчого судді. Про ненадання на ознайомлення документів захисник заявила лише під час судових дебатів.

Суд з`ясував, що документи слідчий отримав і передав експерту у спосіб, передбачений законом, про що свідчать вище наведені ухвали слідчого судді, протоколи тимчасово вилученого майна, протокол огляду (т. 2 а.с. 78-83).

Таким чином, з огляду на вище наведене, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину, повністю доводиться вище наведеними письмовими доказами, які узгоджуються з показами свідків.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч. 5 ст. 191 КК України – як привласнення та розтрата чужого майна, яке перебувало в його віданні, вчинене в особливо великих розмірах.

Обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.

При призначенні покарання обвинуваченому суд враховує характер і ступінь суспільної небезпечності скоєного злочину, який є особливо тяжким злочином, данні про особу обвинуваченого, а саме: позитивно характеризується громадськістю за місцем проживання, його вік та стан здоров`я, є не судимою особою, невідшкодування завданої злочином шкоди та процесуальна поведінка обвинуваченого під час розгляду справи в суді: перебування у тривалому розшуку на підставі ухвали колегії суддів Скадовського районного суду Херсонської області від 07.05.2015 року по серпень 2018 року, що свідчить про ухилення від суду та не бажання ставати на шлях виправлення, і приходить до висновку, що для його виправлення та попередження скоєння нових злочинів необхідним і достатнім буде покарання у виді позбавлення волі в умовах ізоляції від суспільства.

З урахуванням поведінки обвинуваченого під час досудового та судового слідства, а саме переховування ОСОБА_1 від органів досудового слідства та суду, суд вважає за доцільне обрати ОСОБА_1 до набрання вироком суду законної сили запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю.

Цивільний позов ТОВ МБТКП «Кредо» задовольнити повністю у розмірі 609 767, 66 грн., оскільки вина обвинуваченого ОСОБА_1 у привласненні та розтраті чужого майна, що перебувало в його віданні, доведена вище вказаними доказами.

Відповідно до висновку експертизи №3/4 від 26.02.2013 року, з урахуванням непогашеної заборгованості за отримані від ТОВ МБТКП «Кредо» товарно-матеріальні цінності у розмірі 305 494, 82 грн. з ПДВ, станом на 16.12.2011 розмір матеріальних збитків, заподіяних ТОВ МБТКП «Кредо» ОСОБА_1 складає 609 767, 66 грн. з ПДВ, оскільки з моменту виявлення нестачі ТМЦ (01.06.2011) по 15.12.2011 р. розмір збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей визначався згідно з пунктом 2 Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженим Постановою КМУ від 22.01.1996 року № 116 (у редакції постанови КМУ від 16.12.2009 р. № 1393).

Таким чином, з ОСОБА_1 підлягає стягненню сума боргу у розмірі 609 767, 66 грн. на користь ТОВ МБТКП «Кредо».

Керуючись ст. ст. 370, 371, 373, 374, 395 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України і призначити покарання у виді ВОСЬМИ РОКІВ позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих і адміністративно господарських функцій щодо товарно-матеріальних цінностей на ТРИ РОКИ, із конфіскацією всього належного йому майна.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до вступу вироку у законну силу обрати у виді цілодобового домашнього арешту за місцем його проживання із застосуванням електронного засобу контролю за адресою: АДРЕСА_2 .

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 рахувати з моменту затримання, в порядку виконання вироку.

Цивільний позов ТОВ МБТКП «Кредо» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ МБТКП «Кредо» суму боргу у розмірі 609 767, 66 грн. (шістсот дев`ять тисяч сімсот шістдесят сім гривень 66 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертиз у загальному розмірі 5 884, 80 грн. (п`ять тисяч вісімсот вісімдесят чотири гривні 80 коп.)

Речові докази: накладні, бухгалтерські документи в 14 папках – залишити при матеріалах кримінального провадження (т. 2 а.с. 84-85).

На вирок може бути подана апеляція до Херсонського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту проголошення, а засудженим – з моменту отримання копії вироку, через Голопристанський районний суд.

Вирок набуває законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Копію вироку видати сторонам під розписку.

Копію вироку в частині нагляду та контролю за виконанням ОСОБА_1 обраного відносно нього судом запобіжного заходу направити відділку поліції № 2 Скадовського РВП ГУНП в Херсонській області.

Головуюча суддя: Ширінська О.Х.

Судді: Сіянко В.М.

Данилевський М.А.