Рішення № 97634627, 03.06.2021, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/7046/19

н\п 2-а/490/267/2021

Центральний районний суд м. Миколаєва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2021 року м. Миколаїв

Центральний районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Саламатіна О.В., за участю секретаря судового засідання Ковальової Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві в порядку спрощеного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

08.08.2019 року до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції, в якому він просить суд скасувати постанову серії ЕАВ № 1383014 від 01.08.2019 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП з накладенням на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн.; провадження по адміністративній справі просив закрити.

В обґрунтування вимог посилається на те, що 01.08.2019 року приблизно о 04 ранку позивач прямував додому з місця роботи разом зі своєю знайомою ОСОБА_2 , яка знаходилась за кермом транспортного засобу позивача ВАЗ 21051, д/н НОМЕР_1 , Вона має посвідчення водія, яке під час зупинки ТЗ було при ній в наявності.

Під час зупинення ТЗ позивач знаходився на пасажирському сидінні попереду, а ОСОБА_2 за кермом. В цей день посвідчення водія позивач при собі не мав у зв`язку з ти, що не мав наміру керувати транспортним засобом, на роботу працівників бригади привозить та відвозить замовник, тому потреби в керуванні транспортним засобом не мав.

Інспектор, при винесені оскаржуваної постанови, не керувався жодними допустимим доказами, які б підтверджували вину позивача у скоєнні правопорушення.

Крім того, оскаржувана постанова не відповідає вимогам законодавства, оскільки в ній не зазначено порядок її оскарження.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.08.2019 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Чулупа О.С.

Ухвалою судді Центрального районного суду м. Миколаєва Чулупа О.С. від 09.09.2019 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за вказаним позовом.

На підставі розпорядження керівника апарату Центрального районного суду м. Миколаєва Мізюна Р.І. від 22.02.2021 року проведено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.02.2021 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.

Ухвалою судді Центрального районного суду м. Миколаєва Саламатіна О.В. від 24.02.2021 року прийнято вказану справу до свого провадження.

08.01.2020 року до канцелярії суду надійшло клопотання від позивача, разом з яким він долучив до матеріалів справи копію Постанови Центрального районного суду м. Миколаєва від 15.10.2019 року по справі № 490/6977/19. Позивач зазначає, що одночасно із винесенням оскаржуваної постанови, патрульними було складено ще протокол про адміністративне правопорушення від 01.08.2019 року за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Протоколом було розглянуто Центральним районним судом м. Миколаєва та провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП закрито у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

12.12.2019 року до канцелярії суду надійшов відзив від представника відповідача, в якому він просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Зазначає, що під час патрулювання 01.08.2019 року інспектор взводу № 2 роти № 2 батальйону № 1 УПП в Миколаївській області ДПП лейтенантом поліції Терентьєвою Н.М., разом з напарником було виявлено порушення ПДР. А семе, водій автомобіля ВАЗ 21051, державний номерний знак НОМЕР_1 , в темну пору доби рухався з неосвітленим номерним знаком, чим порушив вимоги п. 2.9. в) ПДР України. Після чого інспектором було подано сигнал про зупинку транспортному засобу на підставі ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію».

Інспектор підійшов до водія ким виявився ОСОБА_1 , належним чином представився, пояснив суть правопорушення, причину та підставу перевірки документів та попросив пред`явити документи, зазначені в п. 2.1 ПДР України на підставі ст. 32 ЗУ «Про Національну поліцію» та пункту 2.4 а) ПДР України. Водій виконав законну вимогу інспектора.

В ході перевірки наданої водієм документації, інспектором було встановлено, що у водія ОСОБА_1 відсутнє посвідчення водія на право керування транспортним засобом.

Встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме порушення вимог п 2.9 в) та 2.1 а) ПДР України, відповідальність за яке передбачена ч. 6 ст. 121 КУпАП та ч. 1 ст. 126 КУпАП на підставі ст. 36 КУпАП було прийнято рішення про складання адміністративних матеріалів щодо позивача за ч. 1 ст. 126 КУпАП, оскільки стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Після чого водію ОСОБА_1 було роз`яснено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, Інспектор ОСОБА_3 винесла постанову за ч. 1 ст. 126 КУпАП за відсутність посвідчення водія відповідної категорії відповідно до санкції статті.

Факт правопорушення підтверджується постановою у справі про адміністративне правопорушення винесеною компетентною службовою особою в межах своїх повноважень, також зафіксовано на відеозапис нагрудного відеореєстратора інспектора.

Крім того, на зворотному боці постанови зазначено, як права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, так і порядок її оскарження.

Суд, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.

Відповідно до постанови серії ЕАВ № 1383014 від 01.08.2019 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, 01.08.2019 року водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом ВАЗ 21051, державний номер НОМЕР_2 , не мав при собі посвідчення водія на право керування ТЗ відповідної категорії, чим порушила п. 2.1 а) ПДР України – Керування ТЗ особою, яка не має права керування таким ТЗ. Позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.

Згідно копії Постанови Центрального районного суду м. Миколаєва від 15.10.2019 року по справі № 490/6977/19, суд дослідивши записи з камери нагрудного відеореєстратора патрульного поліцейського, які були надані суду на оптичному диску, обставини справи, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, а саме що ОСОБА_1 перебував за кермом транспортного засобу з ознаками алкогольного сп`яніння не знайшли підтвердження. Будь-яких інших доказів на спростування доводів ОСОБА_1 в матеріалах адміністративної справи не міститься та суду не було надано. Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що є підставою для закриття провадження у справі.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.

Згідно з п.1 ст. 247 КУпАП України обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, які стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

Отже, засоби фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, є доказами у справах про адміністративне правопорушення.

Відповідачем не було надано суду жодних належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

З відеозаписів з камери нагрудного відеореєстратора патрульного поліцейського, які були надані суду представником відповідача разом з відзивом, судом не встановлено, що позивач керував транспортним засобом ВАЗ 21051, державний номер НОМЕР_2 , на час, що зазначений в оскаржуваній постанові.

Нормами ст. 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, зокрема, - чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень

Згідно ч. 1 ст. 7 КпАП України, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до вимог ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

У відповідності до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли маються підстави для звільнення від доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 24 своєї Постанови № 14 від 23.12.2005 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КпАП України. У ній зокрема потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

У постанові, яка оскаржується, відповідачем не наведено посилання на докази, якими обґрунтовується рішення, винесене останнім про накладення на позивача адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 126 КпАП України.

Відповідно до правової позиції Верховного суду, що викладена в постанові у справі №337/3389/16-а (2-а/337/154/2016) від 30.05.2019, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

В контексті наведеного слід відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що посадовою особою не доведено вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, за яким його притягнуто до адміністративної відповідальності постановою серії ЕАВ № 1383014 від 01.08.2019 року, у зв`язку з чим оскаржувана постанова підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 1,7 ст. 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як вбачається із квитанції № 0.0.1430164799.1 від 08.08.2019 року ОСОБА_1 за подання позову сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року в справі № 543/775/17 зазначила, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону України «Про судовий збір», які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають та визначила його розмір, який складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає, на день подання позову до суду ОСОБА_1 , 384,20 грн.

Таким чином, ОСОБА_1 надлишково сплачено судовий збір у сумі 384,20 грн.

Суд дійшов до висновку, що у зв`язку з задоволенням позову слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 384,20 грн. відповідно до квитанції № 0.0.1430164799.1 від 08.08.2019 року.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 77, 159-163, 243, 250 КАС України,-

УХВАЛИВ:

Постанову серії ЕАВ № 1383014 від 01.08.2019 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн. – скасувати та провадження у справі про адміністративне правопорушенням - закрити, а позовну заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції (ЄДРПОУ 37992030, адреса: 54056, м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 1Б/1) про скасування постанови – задовольнити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) грн. 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Центральний районний суд міста Миколаєва.

Суддя О.В. Саламатін