Рішення № 97634415, 14.06.2021, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

справа № 489/1345/21 провадження №2/489/1386/21

РІШЕННЯ

Іменем України

14 червня 2021 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Коваленка І.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» (далі - ПрАТ «МТЕЦ») до ОСОБА_1 про стягнення боргу за спожиту теплову енергію,

встановив:

У березні 2021 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь 31095,60 грн. боргу за спожиту теплову енергію, 2997,72 грн. інфляційних втрат, 1570 грн. трьох відсотків річних та судовий збір у розмірі 2270,00 грн.

Як на підставу позовних вимог вказано, що в опалювальних сезонах 2017-2021 років позивач здійснював постачання теплової енергії до будинку АДРЕСА_1 , в якому квартира № 68 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 . На ім`я відповідача було відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 для розрахунків за надані послуги теплопостачання та було видано розрахунковий документ, по якому боржник повинен проводити оплату.

Позивач надав теплову енергію за вказаною адресою за період з 01.10.2017 по 01.02.2021 на суму 21545,76 грн., яку відповідачем не сплачено в повному обсязі. З урахуванням перерахунку залишок її боргу складає 31095,60 грн. Крім того, за вказаний період відповідачу нараховано 2997,72 грн. інфляційних втрат, 1570,50 грн. трьох відсотків річних.

Посилаючись на те, що надіслане відповідачу попередження про заборгованість залишилося без задоволення та борг відповідачем не погашено, позивач просить стягнути його з урахуванням нарахувань, передбачених статтею 625 ЦК України.

Також позивач зазначає, що ОСОБА_1 всупереч нормам чинного законодавства відключила квартиру від мережі центрального опалення без дотримання встановленого порядку такого відключення з ініціативи споживачів в багатоквартирних будинках, внаслідок чого таке відключення без відповідної процедури є самовільним.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 18.03.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Клопотань від учасників справи про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін відповідно до частини п`ятої статті 279 ЦПК України не надходило.

Захисник Ютовець О.О., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав до суду відзив в якому просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що відповідач не користувалася послугами ПрАТ «МТЕЦ», оскільки 29.06.2017 надано дозвіл ОСОБА_1 на виконання проектних та монтажних робіт для подальшого влаштування газового турбо котла. 25.10.2017 було проведено відключення квартири АДРЕСА_1 від внутрішньобудинкових мереж ЦО та ГВП шляхом видимого розриву зварюванням приєднань радіаторів, заварювання стояків, ізольованих стояків, заварюванням уводів ГВП у квартиру, про що складено відповідний акт.

14.02.2019 головою міжвідомчої комісії з розгляду питань відключення від мереж ЦО і ГВП при Адміністрації Інгульського району Миколаївської області Волковим І.В. затверджено акт про відключення квартири, що належить на праві власності ОСОБА_1 від внутрішньобудинкових мереж ЦО і ГВП на підставі рішення міжвідомчої комісії з розгляду питань відключення від мереж ЦО і ГВП, оформленого протоколом № 1 від 14.02.2019.

Акт про відключення, затверджений рішенням міжвідомчої комісії з розгляду питань відключення від мереж ЦО і ГВП, є єдиною підставою для зняття з споживача з обліку і припинення відповідних нарахувань.

У відповідності до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно вимог статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Виходячи з вимог частини п`ятої статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази та встановивши фактичні обставини справи, суд дійшов наступного.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, квартира за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві приватної власності ОСОБА_1

ПрАТ «МТЕЦ» є суб`єктом господарської діяльності з постачання теплової енергії споживачам м. Миколаєва, в тому числі до квартири відповідача, в 2017-2021 роках опалювальних періодів, що підтверджується нарядами на підключення будинку до теплових мереж на початку опалюваного сезону.

ПрАТ «МТЕЦ» зверталося до суду із заявою про видачу судового наказу за спірний період, але ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 03.11.2020 судовий наказ № 2-н/489/249/20 (справа № 489/1385/20) від 01.04.2020, виданий Ленінським районним судом м. Миколаєва про стягнення суми боргу за спожиту теплову енергію з боржника ОСОБА_1 скасовано.

04.12.2020 позивачем на адресу відповідача за вих. № 752-ф68 надсилалося попередження (в порядку досудового урегулювання сплати боргу) про оплату боргу в сумі 27177,76 грн., який утворився станом на 04.12.2020, проте відповідачем борг не погашено, спір не урегульовано.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право, зокрема одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 у справі № 6-2951цс15, у постанові Верховного Суду від 18.05.2020 у справі № 176/456/17 (провадження № 61-63св18), а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 14-280цс18.

Статтею 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що розмір плати за комунальні послуги розраховується, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про теплопостачання», споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію, а відповідно до статті 25 вищезазначеного Закону, у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії, заборгованість стягується в судовому порядку.

Відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (далі - Правила), централізоване опалення це послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання.

У пункті 3.4.16 Положення про адміністрацію Інгульського району Миколаївської міської ради, затвердженого рішенням міської ради від 23.02.2017 № 16/32, зазначено, що адміністрація району виконує, серед іншого, функцію з організації відключення окремих житлових будинків та квартир від мереж центрального опалення та постачання гарячої води в установленому порядку.

Рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 24.03.2006 № 551 затверджено Положення про міжвідомчу комісію для розгляду питань щодо відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання у м. Миколаєві та доручено головам адміністрацій районів Центрального, Заводського, Ленінського (натепер - Інгульського), Корабельного районів виконкому Миколаївської міської ради забезпечити створення районних комісій відповідно до затвердженого Положення.

Основним видом діяльності позивача є виробництво електроенергії та постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря, про що свідчить пункт 3.2 Статуту ПрАТ «МТЕЦ», затвердженого загальними зборами товариства 20.04.2018.

25.10.2017 складений акт про відключення квартири за адресою: АДРЕСА_1 від внутрішньобудинкових мереж ЦО і ГВП. Акт підписаний представниками ЖКП «Південь», позивача та відповідачем, який затверджений рішенням міжвідомчої комісії з розгляду питань з відключенням від мереж ЦО та ГВП від 14.02.2019 № 1.

Частиною першою статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Частиною шостою статті 26 цього ж Закону передбачено, що у разі зникнення потреби в отриманні послуги або відмови споживача від користування послугою виконавця/виробника споживач має право розірвати договір у порядку, встановленому законом.

Згідно статті 24 Закону України «Про теплопостачання» споживач теплової енергії має право на вибір одного або декількох джерел теплової енергії чи теплопостачальних організацій, якщо це можливо за існуючими технічними умовами.

У пункті 39 Правил користування тепловою енергією передбачено право споживача вибирати теплопостачальну організацію, а також відмовитися від послуг теплопостачальної організації, про що попереджає письмово теплопостачальну організацію в строк, передбачений договором.

Пунктами 24, 25, 26 Правил надання послуг визначено, що споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України «Про теплопостачання» схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.

Процедура відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води (далі - ЦО і ГВП) житлового будинку при відмові споживачів від послуг ЦО і ГВП визначена Порядком відключення від мереж ЦО і ГВП від 22.11.2005.

Пунктом 1.2 цього Порядку передбачено, що для реалізації права споживачів на відмову від отримання послуг ЦО і ГВП орган місцевого самоврядування або місцевий орган виконавчої влади створює своїм рішенням постійно діючу міжвідомчу комісію для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж ЦО і ГВП (далі - Міжвідомча комісія), призначає голову та затверджує її склад, затверджує положення про роботу комісії.

Для вирішення питання відключення житлового будинку (будинків) від мереж централізованого опалення його власник (власники) повинен (повинні) звернутися до Комісії з письмовою заявою про відключення від мереж ЦО і ГВП (пункт 2.1).

Якщо заявником є власник, наймач (орендар) окремого приміщення, Комісія має право не розглядати його заяву до прийняття рішення про відключення від мереж централізованого теплопостачання всього будинку. Про відмову у розгляді заяви Комісія повідомляє заявника у десятиденний строк (підпункт 2.2.3)

При позитивному рішенні Комісії заявнику надається перелік організацій, до яких слід звернутися для отримання технічних умов для розробки проекту індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мереж ЦО і ГВП (підпункт 2.2.1).

Відключення приміщень від внутрішньобудинкових мереж ЦО і ГВП виконується монтажною організацією, яка реалізує проект, за участю представника власника житлового будинку або уповноваженої ним особи, представника виконавця послуг з ЦО і ГВП та власника, наймача (орендаря) квартири (нежитлового приміщення) або уповноваженої ними особи (пункт 2.5).

По закінченні робіт складається акт про відключення будинку від мереж ЦО і ГВП (додаток 4) і в десятиденний термін подається заявником до Комісії на затвердження (пункт 2.6).

Після затвердження акта на черговому засіданні Комісії сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання (пункт 2.7).

Суд не перевіряє в межах даного судового процесу правильність та повноту зазначеного акту, оскільки вказане є дискрецією Міжвідомчої комісії.

Правомірність рішення Міжвідомчої комісії, підстав відключення помешкання позивача від мереж ЦО і ГВП та процедури встановлення автономного опалення не є предметом спору, що наразі розглядається судом.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідач у вищезазначений спосіб реалізувала своє право на вибір джерела теплопостачання до свого помешкання, при цьому дану реалізацію не можна визнати свавільною, оскільки вона отримала на це дозвіл суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до частин першої, третьої статті 12 та частин першої, шостої статті 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно частини другої статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Приймаючи до уваги те, що відповідач була споживачем послуг з 01.10.2017 по 14.02.2019 (до затвердження акту Міжвідомчою комісією) з постачання теплової енергії, не оплатила в повному обсязі отримані послуги, у зв`язку із чим за спірний період утворилася заборгованість, яка складає 14730,58 грн., що підтверджується розрахунком позивача, який належними та допустимими доказами відповідачем не спростовано, суд приходить до висновку про задоволення позову в цій частині.

Що стосується вимог про стягнення трьох процентів річних та інфляційних витрат, то суд дійшов наступного.

У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц (пункт 45)).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України).

За відсутності оформлених договірних відносин, але в разі прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, на боржника покладається відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 16.12.2015 у справі № 6-2023цс15).

З огляду на те, що відповідач прострочила виконання грошового зобов`язання, вона на вимогу позивача повинна сплатити інфляційні втрати та три проценти річних від простроченої суми.

Із розрахунку позивача вбачається, що за період з 01.10.2017 по 14.02.2019, інфляційні втрати складають 873,96 грн., а розмір трьох процентів річних за вказаний період становить 272,59 грн.

Оскільки вказаних розрахунків позивача відповідачем не спростовано, а позивач має право на стягнення таких нарахувань відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Вимоги в іншій частині стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних задоволенню не підлягають через недоведеність.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, відповідно до частин першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1010,37 грн. (2270,00 х 44,51%).

Керуючись статтями 4, 19, 141, 263-265 ЦПК України, суд

вирішив:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» про стягнення боргу за спожиту теплову енергію задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» борг за період з 01.10.2017 по 14.02.2019 за спожиту теплову енергію у розмірі: 14730,58 грн. боргу за спожиту теплову енергію, 873,96 грн. інфляційних втрат, 272,59 грн. трьох відсотків річних, а всього 15877,13 грн. (п`ятнадцять тисяч вісімсот сімдесят сім гривень 13 коп.), а також судовий збір в сумі 1010,37 грн. (одна тисяча десять гривень 37 коп.).

В іншій частині позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Ленінський районний суд м. Миколаєва або безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

позивач: Приватне акціонерне товариство «Миколаївська теплоелектроцентраль», ЄДРПОУ 30083966, юридична адреса: м. Миколаїв, Каботажний спуск, 18;

відповідач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ;

Повний текст судового рішення складено 14.06.2021.

Суддя І.В. Коваленко