Рішення № 97634204, 08.06.2021, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/7630/20

Провадження № 2/127/1214/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2021 рокум. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Іщук Т. П.,

за участю секретаря судового засідання Коваленко Д. І.,

представника Органу опіки та піклування Вінницької міської ради Мельник Л. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Вінниці в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «УКРФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах якої діють ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Органу опіки та піклування Вінницької міської ради, про визнання осіб такими, що втратили право користування квартирою,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ФК «УКРФІНАНС ГРУП» звернулось до Вінницького міського суду Вінницької області з позовною заявою до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Служби у справах дітей Вінницької районної державної адміністрації. Свої вимоги мотивувало тим, що 21 липня 2006 року між АППБ «Аваль», правонаступником якого є АТ «Райффайзен Банк Аваль», та відповідачкою укладено кредитний договір №014/035-40/40511, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 29865,00 доларів США та зобов`язалась використати його за цільовим призначенням. У забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між вищезазначеними особами укладений договір іпотеки від 21 липня 2006 року, відповідно до умов якого відповідачка передала майнові права на нерухомість, а саме незавершене будівництво на підставі договору на будівництво житла №4/25-3 від 23 грудня 2005 року. 13 квітня 2007 року між ОСОБА_1 та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» укладений договір про внесення змін до договору іпотеки від 21 липня 2006 року відповідно до якого відповідачка передала в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 70,9 кв. м., житловою площею 34,9 кв. м. 28 травня 2019 року між АТ «ОКСІ Банк» та АТ «Райффайзен Банк Аваль» укладено договір відступлення права вимоги № 114/2-6 про відступлення права вимоги за кредитним договором від 21 липня 2006 року №014/035-40/40511. Також 29 травня 2019 року між АТ «ОКСІ Банк» та АТ «Райффайзен Банк Аваль» укладено договір про відступлення прав іпотекодержателя за договором іпотеки від 21 липня 2006 року та договором про внесення змін до договору іпотеки від 13 квітня 2007 року. 28 травня 2019 року між позивачем та АТ «ОКСІ Банк» укладений договір відступлення прав вимоги за кредитним договором від 21 липня 2006 року №014/035-40/40511, а 29 травня 2019 року - договір про відступлення прав вимоги за договором іпотеки від 21 липня 2006 року та договором про внесення змін до договору іпотеки від 13 квітня 2007 року, внаслідок чого позивач набув права кредитора та іпотекодержателя до ОСОБА_1 . Відповідачка свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала, внаслідок чого станом на день відступлення права вимоги наявна заборгованість із сплати тіла кредиту та відсотків в розмірі 66231,95 доларів США. Позивач 17 січня 2020 року задовільнив свої кредиторські вимоги за рахунок предмету іпотеки шляхом набуття права власності на квартиру АДРЕСА_1 . Позивач вважає, що відповідачка із припиненням права власності втратила і право користування житловим приміщенням разом із членами своєї сім`ї. За наведених обставин позивач просить визнати ОСОБА_1 такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 та стягнути з відповідачки судові витрати (а. с. 1-3, т. 1).

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 17 квітня 2020 року відкрито провадження у зазначеній цивільній справі за правилами загального позовного провадження (а. с. 41, т. 1).

03 червня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зустрічною позовною заявою до ТОВ «ФК «УКРФІНАНС ГРУП», АТ «Райффайзен банк Аваль», АТ «Оксі Банк», державного реєстратора виконавчого комітету Жмеринської міської ради Вінницької області Федоренка А. В., за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Терещенко В. В., про визнання недійним договору відступлення права вимоги №114/2-6 від 28 травня 2019 року, про визнання недійсним договору відступлення права вимоги за договором іпотеки від 29 травня 2019 року; про визнання недійним договору відступлення права вимоги б/н від 28 травня 2019 року; про визнання недійсним договору відступлення права вимоги за договором іпотеки від 29 травня 2019 року, скасування рішення про державну реєстрацію та запису про реєстрацію права власності на квартиру за ТОВ «Фінансова компанія «УКРФІНАНС ГРУП». Свої вимоги мотивувала тим, що державний реєстратор своїми протиправними діями позбавив позивачку права власності на житло. При цьому зазначила, що 11 жовтня 2019 року нею отримано вимогу від ТОВ «УКРФІНАНС ГРУП» про сплату заборгованості за кредитним договором на загальну суму 66231,95 доларів США розмір якої не визнає, адже кредитний договір закінчив свою дію в липні 2015 року. Крім того, ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 20 вересня 2018 року позовна заява АТ «Райффайзен банк Аваль» про дострокове стягнення заборгованості за цим кредитним договором з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 залишена без розгляду (справа №127/23391/14). З огляду на вказане позивачка зазначає, що на момент укладення договорів відступлення права вимоги зобов`язання припинилися. Договори ж відступлення прав вимоги за іпотечним договором суперечать положенням ст. 37 Закону України «Про іпотеку», між нею та іпотекодержателем не укладався договір про задоволення вимог іпотекодержателя, як- то передбачено умовами договору іпотеки від 21 липня 2006 року, відповідно договора, які не відповідають вимогам закону є недійсними. Як на підставу скасування рішення про державну реєстрацію та запису вказує на недійсність договорів відступлення права вимоги, а також на порушенням ст. 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» та порушення Закону України «Про іпотеку» (ненадання договору про задоволення вимог іпотекодержатедя, не сповіщення боржника, відсутність перевірки факту виконання умов договору). За наведених обставин позивачка ОСОБА_1 просить визнати недійсним договір відступлення права вимоги №114/2-6 від 28 травня 2019 року, укладений між АТ «Оксі Банк» та АТ «Райффайзен банк Аваль», визнати недійсним договір відступлення права вимоги за договором іпотеки від 29 травня 2019 року, укладений між АТ «Оксі Банк» та АТ «Райффайзен банк Аваль», визнати недійсним договір відступлення прав вимоги від 28 травня 2019 року, укладений між АТ «Оксі Банк» та ТОВ «УКРФІНАНС ГРУП», визнати недійсним договір відступлення права вимоги за договором іпотеки від 29 травня 2019 року, укладений між АТ «Оксі Банк» та ТОВ «ФК «УКРФІНАНС ГРУП», скасувати рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень від 23 січня 2020 року №50779260 та запис в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності від 17 січня 2020 року № 35156299 та стягнути з відповідачів судові витрати (а. с. 71-87, т. 1).

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 23 червня 2020 року до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучений Орган опіки та піклування Вінницької міської ради та виключено із складу учасників справи Службу у справах дітей Вінницької районної державної адміністрації; витребувано з Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради інформацію щодо осіб зареєстрованих за адресою АДРЕСА_1 (а. с. 98, т. 1).

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 05 серпня 2020 року прийнята до провадження зустрічна позовна заява ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «УКРФІНАНС ГРУП», АТ «Райффайзен банк Аваль», АТ «Оксі Банк», державного реєстратора виконавчого комітету Жмеринської міської ради Вінницької області Федоренка А. В. та об`єднана із первісною позовною заявою. Залучено до участі у справі в як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів за зустрічним позовом - приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Терещенко В. В. (а. с. 134-135, т. 1).

Відповідач - позивач ОСОБА_1 14 вересня 2020 року подала до суду відзив на первісну позовну заяву. Однак даний відзив у порушення вимог ч. 7 ст. 178 та ч.1 ст.191 ЦПК України наданий із порушенням строку встановленого судом ухвалою від 17 квітня 2020 року. Будь-яких поважних причин порушення встановленого судом строку для надання відзиву суду не повідомлено. Клопотання про продовження процесуального строку встановленого судом від відповідача не надходило. При цьому судом враховано, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Тому даний відзив не прийнятий судом до розгляду на підставі ч. 8 ст. 178 і ст. 191 ЦПК України.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 14 вересня 2020 року із занесенням до протоколу судового засідання (без винесення окремого процесуального документа) до участі у справі за первісним позовом як третя особа, яка не заявляє вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучена ОСОБА_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 . Остання своїм правом на пояснення не скористалася.

Відповідач за зустрічною позовною заявою ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» 17 вересня 2020 року скористався своїм правом на подання відзиву на зустрічну позовну заяву в якому, крім обставин викладених у первісній позовній заяві, вказував на безпідставність та необґрунтованість зустрічної позовної заяви.

Інші відповідачі за зустрічним позовом своїм правом на подання відзиву не скористались.

17 вересня 2020 року до суду надійшла заява ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» про збільшення позовних вимог, в якій останній просив залучити до участі у справі як співвідповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та визнати її такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 (а. с. 192, т. 1).

Ухвалою Вінницького суду Вінницької області від 30 вересня 2020 року ( без винесення окремого процесуального документа із занесенням до протоколу судового засідання) заява прийнята до розгляду, ОСОБА_2 залучено до участі в справі як співвідповідача в інтересах якої діють ОСОБА_1 та ОСОБА_3

28 вересня 2020 року позивач за первісним позовом ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» подав відповідь на відзив ОСОБА_1 , при цьому вказуючи на порушення останньою строків подання відзиву. Зважаючи, що суд не прийняв до розгляду вказаний відзив, відповідно не підлягає розгляду й відповідь на нього.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 11 листопада 2020 року підготовче провадження у справі закрито, справа призначена до судового розгляду (а. с. 67, т. 2).

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 02 лютого 2021 року ( без винесення окремого процесуального документа із занесенням до протоколу судового засідання) зобов`язано Орган опіки та піклування Вінницької міської рали надати висновок щодо предмету спору за первісною позовною заявою, а ухвалою від 25 травня 2021 року суд витребував інформацію щодо нерухомого майна належного ОСОБА_1 .

У судове засідання 08 червня 2021 року представник позивача за первісним позовом не з`явився, просив провести засідання в його відсутність, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити та клопотав в разі повторної неявки позивача за зустрічним позовом залишити зустрічний позов без розгляду.

ОСОБА_1 та її представник в судове засідання повторно не з`явилися, про причини неявки суд неповідомили, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 08 червня 2021 року зустрічну позовну заяву залишено без розгляду.

Представник Органу опіки та піклування Вінницької міської ради в судовому засіданні підтримав висновок Органу опіки та піклування Вінницької міської ради ( а.с. 210, т.2), відповідно до якого вважають недоцільним визнання дитини ОСОБА_2 такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 .

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до наступних висновків.

Судом установлено, що 21 липня 2006 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» (кредитор) та ОСОБА_1 (позичальник) укладений кредитний договір №014/035-40/40511 відповідно до умов якого кредитор надає позичальнику кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії (кредит) з лімітом 29865,00 доларів США. Кредит надається на 108 місяців з 21 липня 2006 року по 20 липня 2015 року. Погашення кредиту здійснюється щомісячно згідно графіку (додаток №1), процентна ставка за користування кредитом становить 13,25% річних. Кредитні кошти призначені для придбання квартири, що будується у АДРЕСА_3 , 3 черга забудови. Позичальник зобов`язалась щомісяця погашати частково кредит та сплачувати відсотки за фактичне користування кредитними коштами. Кредитор має право достроково стягувати кредит, нараховані відсотки та штрафні санкції у випадках невиконання позичальником умов договору (а. с. 9, т.1).

Також 21 липня 2006 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» (іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (іпотекодавець) укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Терещенко В. В., зареєстрований в реєстрі за №3600, відповідно до умов якого забезпечуються вимоги іпоткодержателя, що випливають з кредитного договору №014/035-40/40511 від 21 липня 2006 року щодо повернення кредиту в розмірі 29865,00 доларів США та сплати процентів за користування кредитом. Предметом іпотеки є майнові права на нерухомість, будівництво якої не завершено на підставі договору на будівництво житла від 23 грудня 2005 року та додаткової угоди, укладених між іпотекодавцем та концерном «Поділля» на суму 202719 грн. В іпотеку передається право вимоги на квартиру, яка буде належати іпотекодавцю за зобов`язаннями по договору, АДРЕСА_3 . У разі порушення основного зобов`язання, умов кредитного договору або умов цього договору, іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушень, в якому зазначаються стислий зміст порушень, вимога про виконання порушеного зобов`язання не менш як в тридцятиденний термін та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишена без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється, зокрема, і згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Відповідно до п. 5.5 умов договору іпотеки, цей договір є договором про задоволення вимог іпотекодержателя на підставі якого іпотекодержатель на власний розсуд може на підставі ст. 37 Закону України «Про іпотеку» набути право власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання іпотекодавця за кредитним договором. В цьому випадку цей договір є правовою підставою для реєстрації права власності на предмет іпотеки (а. с. 11, зворот, т. 1).

13 квітня 2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 укладений договір про внесення змін до договору іпотеки від 21 липня 2006 року № 3600, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Терещенко В. В., зареєстрований у реєстрі за №1899, відповідно до умов якого п. 1.1, 1.6, 2.1 договору іпотеки викладені в новій редакції. Зокрема предметом іпотеки визначено квартира АДРЕСА_1 , яка належить іпотекодавцю на підставі свідоцтва про право власності від 28 грудня 2006 року. Загальна площа квартири складає 70,9 кв. м. (а. с. 12, т. 1).

08 квітня 2010 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 укладена додаткова угода №3 до кредитного договору №014/035-40/40511 від 21 липня 2006 року, відповідно до умов якого строк кредиту збільшено до 252 календарних місяців та відповідно датою остаточного погашення кредиту є 20 липня 2036 року. Одночасно сторони погодили графік погашення кредиту в новій редакції та розрахунок сукупної вартості кредиту, додаток № 1, 2 (а. с. 205-210, т. 1).

08 квітня 2010 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступник ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_1 укладено договір про внесення змін до договору іпотеки від 21 липня 2006 року № 3600, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Терещенко В. В., зареєстрований у реєстрі за №922, відповідно до умов якого п. 1.1 договору іпотеки викладено в новій редакції, а саме, цей договір забезпечує вимогу іпотекодержателя за кредитним договором №014/035-40/40511 від 21 липня 2006 року та додаткової угоди №3 від 08 квітня 2010 року за умовами якого іпотекодавець зобов`язаний до 20 липня 2036 року повернути кредит, сплатити проценти та можливу неустойку (а. с. 12, зворот, т.1).

У квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_1 та з 24 грудня 2015 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується довідками Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради від 15 квтіня 2020 року №17787, від 13 серпня 2020 року №35997 та № 35998 (а.с. 40, 146, 147 т.1).

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є донькою ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (копія свідоцтва про народження від 24 січня 2020 року сер. НОМЕР_1 , а. с. 170, т. 1).

28 травня 2019 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» (первісний кредитор) та АТ «Оксі Банк» (новий кредитор) укладено договір відступлення прав вимоги № 114/2-6, відповідно до умов якого первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору за плату права вимоги до боржників. Перелік кредитних договорів боржників, розрахунок сум заборгованості зазначені в додатку №1 до договору (а. с. 15-17, т. 1).

Додаток №1 до договору відступлення прав вимоги від 28 травня 2019 року № 114/2-6, містить дані про кредитний договір №014/035-40/40511 від 21 липня 2006 року, укладений з ОСОБА_1 (а. с. 18, т. 1).

29 травня 2019 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» (первісний іпотекодержатель) та АТ «Оксі Банк» (новий іпотекодержатель) укладено договір відступлення прав вимоги за договором іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н. В., зареєстровано в реєстрі за № 745, відповідно до умов якого первісний іпотекодержатель відступає та передає, а новий іпотекодержатель приймає та набуває всіх прав за іпотечними договорами, які забезпечують виконання зобов`язань за кредитними договорами та перелічені у додатку № 1 до цього договору (а. с. 19-21, т. 1).

Відповідно до додатку №1 до договору відступлення прав вимоги за договором іпотеки від 29 травня 2019 року, останній містить дані про договір іпотеки №3600 від 21 липня 2006 року (а. с. 20-21, т.1).

28 травня 2019 року між АТ «Оксі Банк» (кредитор) та ТОВ «Фінансова компанія «УКРФІНАНС ГРУП» (новий кредитор) укладено договір відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого кредитор передає, а новий кредитор за плату приймає права вимоги до боржників вказані в реєстрі боржників (портфель заборгованості). Перелік кредитних договорів боржників, розрахунок сум заборгованості визначені у додатку №1 до договору, що є його невід`ємною частиною (а. с. 22-24 т. 1), серед яких і кредитний договір №014/035-40/40511 від 21 липня 2006 року.

29 травня 2019 року між АТ «Оксі Банк» (первісний іпотекодержатель) та ТОВ «Фінансова компанія «УКРФІНАНС ГРУП» (новий іпотекодержатель) укладено договір відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н.В., зареєстровано в реєстрі за № 746, відповідно до умов якого первісний іпотекодержатель відступає та передає, а новий іпотекодержатель приймає та набуває всіх прав за іпотечними договорами, які забезпечують виконання зобов`язань за кредитними договорами та перелічені у додатку № 1 до цього договору, серед яких і договір іпотеки №3600 від 21 липня 2006 року (а. с. 26-28, т. 1)

11 жовтня 2019 року ТОВ «ФК «УКРФІНАНС ГРУП» направило ОСОБА_1 вимогу про усунення порушень в якому зазначило про наявне право вимоги за кредитним договором від 21 липня 2006 року. Одночасно вказало про наявність заборгованості за кредитним договором станом на 28 травня 2019 року в розмірі 66231,95 доларів США. Кредитором встановлено 30-денний строк на погашення заборгованості з моменту отримання вимоги та попереджено про реалізацію свого права на звернення стягнення на предмет іпотеки у разі не виконання вимоги (а. с. 212, т. 1).

Відповідно до опису вкладень у цінний лист від 23 жовтня 2019 року з цифровим ідентифікатором 0411628719772 на адресу ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 направлено вимога про усунення порушень, повідомлення про відступлення права вимоги за кредитним договором та повідомлення про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 11 жовтня 2019 року (а. с. 213, т. 1). Зазначена обставина підтверджується і копією фіскального чека від 23 жовтня 2019 року (а. с. 213, зворот, т. 1).

Відповідно до копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення з цифровим ідентифікатором 0411628719772 вищезазначений лист отриманий ОСОБА_1 особисто 29 жовтня 2019 року (а. с. 213, зворот, т. 1).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 23 січня 2020 року № 197428803 за ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» державним реєстратором Федоренко А.В. 17 січня 2020 року зареєстроване право приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 . Підставами для виникнення права власності зазначено: вимога про усунення порушень від 11 жовтня 2019 року ТОВ «ФК «УКРФІНАНС ГРУП», договір про відступлення права вимоги №114/2-6 від 28 травня 2019 року, видавник АТ «Райффайзен Банк Аваль» та АТ «Оксі Банк», договір про відступлення права вимоги від 28 травня 2019 року, видавник АТ «Оксі Банк» та ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп», договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки №745 від 29 травня 2019 року, видавник АТ «Райффайзен Банк Аваль» та АТ «Оксі Банк», договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки №746 від 29 травня 2019 року, видавник АТ «Оксі Банк» та ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп», договір іпотеки №3600 від 21 липня 2006 року, договір про внесення змін до договору іпотеки №1899 від 30 квітня 2007 року, договір про внесення змін до договору іпотеки №922 від 08 квітня 2010 року (а. с. 29, т. 1).

Позивач, набувши право власності на квартиру, посилаючись на положення статей 317, 321, 391 ЦК України, просить визнати відповідачів такими, що втратили право користування квартирою.

Суд враховує, що вимога про визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням, у разі її задоволення, має фактичним наслідком позбавлення відповідачів права на житло та, відповідно, їх виселення. Проте таке позбавлення права має ґрунтуватися не лише на вимогах закону, але й бути виправданим, необхідним для захисту прав позивача та співмірним із тим тягарем, який у зв`язку із втратою житла покладається на сторону відповідача, оскільки позбавлення житла будь-якої особи є крайнім заходом втручання у права на житло.

Як установлено судом право власності на спірну квартиру зареєстровано за позивачем на підставі іпотечного застереження. Отже спірна квартира до набуття позивачем права власності на неї, була предметом іпотеки.

При вирішенні спорів щодо права користування колишніми власниками та членами їх сімей іпотечним майном, судам, керуючись частиною четвертою статті 263 ЦПК України, потрібно враховувати висновки Верховного Суду України, від яких Верховний Суд не відступав, у цій категорії справ.

Верховний Суд України у постанові від 22 червня 2016 року у справі № 6-197цс16 сформулював правовий висновок, від якого Верховний Суд не відступав, згідно з яким за змістом частини другої статті 40 Закону № 898-IV та частини третьої статті 109 ЖК Української РСР, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов`язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 109 ЖК Української РСР громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Отже ч. 2 ст. 109 ЖК Української РСР установлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.

Отже, визначальним при вирішенні питання про те, чи є підстави для виселення осіб, які проживають у жилому приміщенні, яке було передано в іпотеку з метою забезпечення виконання зобов`язань за валютним кредитом, є встановлення за які кошти придбано іпотечне майно. Якщо іпотечне майно, придбано за особисті кошти позичальника, а не за рахунок кредиту, то виселення таких громадян можливе лише з одночасним наданням іншого постійного житла.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців при зверненні стягнення на жиле приміщення застосовуються як положення ст. 40 Закону № 898-IV, так і норма ст. 109 ЖК Української РСР.

Аналогічний висновок висловлено і в постанові Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року у справі № 6-1731цс16.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 753/12729/15-ц (провадження № 14-317цс18) вказала, що вважає правовий висновок Верховного Суду України про належне застосування статті 40 Закону № 898-IV та статті 109 ЖК Української РСР, викладений у постановах від 22 червня 2016 року у справі № 6-197цс16 та від 21 грудня 2016 року у справі № 6-1731цс16, законним та обґрунтованим, цей висновок враховує вимоги як вітчизняного, так і міжнародного законодавства про дотримання положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції та практики ЄСПЛ, а також ураховує, що такі обмеження неволодіючого власника встановлені законом, вони є необхідними в демократичному суспільстві та застосовуються з дотриманням балансу інтересів сторін спірних правовідносин, оскільки наявні інші ефективні способи захисту прав неволодіючого власника.

Як безумовно слідує із матеріалів справи відповідачка у 2005 році уклала договір із концерном «Поділля» на будівництво житла на суму 202 719,00 грн. При цьому відповідачкою укладений договір кредиту від 21 липня 2006 року, за яким отримала у кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 29865,00 доларів США.

Відповідачка ОСОБА_1 визнає обставину укладання кредитного договору 21 липня 2006 року та отримання грошових коштів. При цьому суд звертає увагу, що відповідно до п. 2.1. договору від 21 липня 2006 року кредитні кошти призначені для придбання квартири, що будується в АДРЕСА_3 , третя черга забудови.

Разом з тим, за даними матеріалів справи, спірна квартира придбана ОСОБА_1 за 202 719,00 грн. Однак доказів, що вся ця сума виплачена саме за рахунок кредитних коштів матеріали справи не містять. Сума кредиту, отримана відповідачкою, в еквіваленті за курсом НБУ, станом на дату укладання кредитного договору, становить 150 818,25 грн, що очевидно є меншою, аніж вартість спірної квартири, а отже ствержувати про її придбання лише за рахунок кредитних коштів неможливо.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із ч.1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 391 ЦК України врегульовано, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до норм ст. 589 ЦК України, ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених ст. 12 Закону України «Про іпотеку».

Згідно з положеннями ст. 39, 40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Виселення мешканців з іпотечного майна, яке придбане не за рахунок кредитних коштів, підлягають застосуванню як положення частини другої статті 39 та/або частини першої статті 40 Закону України «Про іпотеку», так і частини другої статті 109 ЖК Української РСР. Особам, яких виселяють із житлового будинку (житлового приміщення), що є предметом іпотеки і придбаний не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла, при зверненні стягнення на предмет іпотеки, одночасно надається інше постійне житло. При цьому, за положенням частини другої статті 109 ЖК Української РСР постійне житло вказується в рішенні суду. При виселенні з іпотечного майна, придбаного не за рахунок кредиту і забезпеченого іпотекою цього житла, в судовому порядку, відсутність постійного житлового приміщення, яке має бути надане особі одночасно з виселенням, є підставою для відмови в задоволенні позову про виселення.

Зважаючи на встановлені судом обставини придбання спірної квартири лише частково за рахунок кредитних коштів, а частково за особисті кошти відповідачки ОСОБА_1 , вважати спірну квартиру придбаною за рахунок кредиту банку, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення, не можна, а відтак, і виселенню з такої квартири без надання іншого жилого приміщення, відповідачі не підлягають.

Такого висновку суд дійшов також з урахуванням висновку Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеного у постанові від 12 квітня 2021 року у справі № 310/2950/18

При цьому, суд враховує наявність у відповідача ОСОБА_1 ј частки в праві власності на квартиру АДРЕСА_5 , однак звертає увагу, що ст. 109 ЖК Української РСР не містить жодних виключень щодо обов`язковості надання кредитором іншого постійного житла у разі виселення із квартири, яка була придбана не за рахунок отриманих кредитних коштів.

Крім цього, суд звертає увагу, що у вказаній квартирі зареєстрована та проживає малолітня ОСОБА_2 , яку позивач також просить визнати такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 .

Згідно з ч. 1, 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Відповідно до ст. 6 СК України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст.18 Закону України «Про охорону дитинства», діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Частиною першою статті 405 ЦК України визначено, що члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Малолітня дитина не може самостійно обирати місце свого проживання. Маючи право проживати за зареєстрованим місцем проживання, за місцем проживання будь-кого з батьків, дитина може реалізувати його лише при досягненні певного віку, адже в силу свого віку малолітня дитина не має достатнього обсягу цивільної дієздатності самостійно визначати місце свого проживання.

Суд звертає увагу, що спірна квартира передана в іпотеку ще до реєстрації у ній малолітньої дитини, на час укладення іпотечного договору дитина не мала права користування нею, проте дитина набула права користування цим житлом як член сім`ї власника, відповідно до ст. 405 ЦК України, ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства».

Підстава, відповідно до якої місце проживання малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєструвалося в спірній квартирі, у судовому порядку не оспорювалася.

Жодна дитина не може бути об`єктом свавільного або незаконного втручання в здійснення її права на особисте і сімейне життя, недоторканність житла, таємницю кореспонденції або незаконного посягання на її честь і гідність. Дитина має право на захист закону від такого втручання або посягання (стаття 16 Конвенції ООН про права дитини).

Умови проживання малолітньої дитини повинні бути безпечними та відповідати якнайкращим інтересам дитини.

Наразі малолітня ОСОБА_2 проживає разом із її матір`ю - відповідачкою, зареєстрована за цією ж адресою від народження, що не заперечується та не спростовується жодним із учасників справи. Наявність житла у батька дитини судом не встановлено. Зважаючи на неможливість відповідно до віку самостійно визначитися із місцем власного проживання, позбавлення дитини житла за існуючих обставин матиме наслідком порушення її прав та найвищих інтересів.

При цьому, позбавлення малолітньої дитини права користування житловим приміщенням може відбуватися лише при наявності попереднього дозволу органу опіки та піклування.

Органом опіки та піклування Вінницької міської ради 16 лютого 2021 року прийняте рішення про недоцільність визнання дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 .

Слід також враховувати, що суд не вбачає підстав для визнання такою, що втратила право користування квартирою матір дитини.

Враховуючи викладене, суд не знаходить достатніх підстав за встановлених обставин для задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «УКРФІНАНС ГРУП» про визнання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 такими, що втратили право користування вищезазначеною квартирою.

Суд звертає увагу, що внаслідок відмови в задоволенні позову новий власник несе певні обмеження. Разом з тим, зважає, що позивач, отримавши право власності на спірну квартиру, був обізнаний про обтяження, а саме про наявність осіб, які зареєстровані та проживають у житловому приміщенні, та не позбавлений можливості при відмові в позові захистити свої права в інший спосіб, про що неодноразово наголошував Верховний Суд.

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 33, 39, 40 Закону України «Про іпотеку», ст. 29, 319, 321, 391, 589 ЦК України, ст. 109 ЖК УРСР, ст. 13, 49, 81, 141, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «УКРФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах якої діють ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Органу опіки та піклування Вінницької міської ради, про визнання осіб такими, що втратили право користування квартирою - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «УКРФІНАНС ГРУП», 01014, м. Київ, вул. Звіринецька, 63, код ЄДРПОУ 40326297.

ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ,

ОСОБА_2 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Орган опіки та піклування Вінницької міської ради, 21050, м. Вінниця, вул. Соборна, 50.

Повний текст рішення складений 14.06.2021.

Суддя: