Ухвала суду № 97634193, 07.06.2021, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/25208/20

Провадження №1-в/127/707/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2021 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Шидловського О.В.,

за участю: секретаря судового засідання Грубого Р.І.,

прокурора Порохницького М.Ю.,

засудженого ОСОБА_1 ,

захисника Гука Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Вінниці клопотання засудженого ОСОБА_1 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання або заміни невідбутої частини покарання більш м`яким; визначення терміну можливого перегляду покарання шляхом застосування до нього умовно-дострокового звільнення або заміни невідбутої частини покарання більш м`яким; встановлення проміжків часу для його повторення, а також встановлення чітких критеріїв, на підставі яких він має відбуватись, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває клопотання від засудженого ОСОБА_1 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання або заміни невідбутої частини покарання більш м`яким; визначення терміну можливого перегляду покарання шляхом застосування до нього умовно-дострокового звільнення або заміни невідбутої частини покарання більш м`яким; встановлення проміжків часу для його повторення, а також встановлення чітких критеріїв, на підставі яких він має відбуватись.

Клопотання мотивоване тим, що чинним законодавством України не передбачено жодної можливості звільнення особи, засудженої до довічного позбавлення волі. Єдиним шансом для звільнення є ч. 2 ст. 87 КК України, яка передбачає, що актом про помилування після відбуття 20 років покарання, не задовольняє вимоги статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Покарання, яке не має обмеження у часі, умовно-дострокового звільнення - порушують положення ст. 3 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (1950 р.), ст. 28 Конституції України, яка в силу ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Дане клопотання ґрунтується на конкретних рішеннях Європейського суду з прав людини, в тому числі, від 09 липня 2013 року «Вінтер та інші проти Сполученого королівства Великобританія», по якому суд дійшов висновку, що рішення засудити позивачів до пожиттєвого тюремного ув`язнення, без можливості його перегляду, не відповідає ст. 3 Конвенції, оскільки держава - відповідач не передбачила обмеження у часі відбування покарання та можливості умовно-дострокового звільнення осіб.

Заявник підкреслює, що український порядок помилування, так само не вимагає мотивувати рішення про відмову у помилуванні та не вказує, що конкретно має зробити ОСОБА_1 чи будь-хто інший із засуджених до довічного позбавлення волі для того, щоб його помилували, а тому вже навіть через це він не задовольняє вимоги Статті 3 Конвенції.

Заявник просить від національного суду врахувати дану практику Європейського суду з прав людини, як джерело права при розгляді даного клопотання по суті, що передбачено КПК України та Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» в частині визнання порушень його прав як людини і громадянина згідно ст. 3 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (1950 р.), ст. 28 Конституції України та звільнити ОСОБА_1 достроково або замінити невідбуту частину покарання більш м`яким, оскільки зникли пенологічні підстави для його подальшого тримання в установі виконання покарань, визначити термін можливого перегляду його покарання шляхом застосування до нього умовно-дострокового звільнення або заміни невідбутої частини покарання більш м`яким, встановити проміжки часу для його повторення, а також встановити чіткі критерії, на підставі яких він має відбуватись.

Засуджений ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримав клопотання та долучені до нього письмові доповнення з додатками в повному обсязі та просив його задовольнити.

В судовому засіданні захисник Гук Г.І. підтримав клопотання засудженого ОСОБА_1 з підстав викладених в ньому.

Прокурор Порохницький М.Ю. в судовому засіданні заперечував проти задоволення даного клопотання, оскільки воно не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, яке не передбачає заміну довічного позбавлення волі більш м`яким покаранням або умовно-дострокового звільнення.

Заслухавши пояснення учасників судового провадження, дослідивши матеріали клопотання та особової справи на засудженого ОСОБА_1 суд вважає, що клопотання не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.13 ч.1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом`якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 КК України, згідно частини 3 якої призначена засудженому міра покарання, що перевищує санкцію нового закону, знижується до максимальної межі покарання, встановленого санкцією нового закону. У разі, якщо така межа передбачає більш м`який вид покарання, відбуте засудженим покарання зараховується з перерахуванням за правилами, встановленими частиною 1 статті 72 цього Кодексу.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 засуджено вироком Вінницького обласного суду від 16.06.1999 року за п.п. «а,г» ст. 93, ч. 3 ст. 142, ст. 19 ч. 3 ст. 140, ст. 42 КК України (в ред. 1960 року) по покарання у виді смертної кари – розстрілу з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю.

Ухвалою Верховного суду України від 25.05.2000 року вирок Вінницького обласного суду від 16.06.1999 року щодо ОСОБА_1 змінено. Призначене йому за пунктами «а,г» ст. 93 КК України покарання у вигляді смертної кари замінено на довічне позбавлення волі. На підставі ст. 42 КК України вважати ОСОБА_1 засудженим за сукупністю злочинів, передбачених п.п. «а,г» ст. 93, ч. 3 ст. 142, ст. 19 ч. 3 ст. 140 КК України до довічного позбавлення волі у тюрмі суворого режиму. В решті вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

Згідно ч. 2 ст. 4 КК України злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

За вчинений ОСОБА_3 в 1994 році злочин, передбачений п.п. «а,г» ст. 93 КК України (в ред. 1960 року), максимальне покарання передбачено у виді смертної кари – розстрілу, яке ухвалою Верховного суду України від 25.05.2000 року замінено на довічне позбавлення волі.

Призначене ОСОБА_1 покарання у вигляді довічного позбавлення волі відповідає положенням та нормам КК України, які діяли на момент вчинення ним злочинів.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 КК України особам, що відбувають покарання у виді обмеження чи позбавлення волі, не відбута частина покарання може бути замінена судом більш м`яким покаранням. У цих випадках більш м`яке покарання призначається в межах строків, установлених у Загальній частині цього Кодексу для даного виду покарання, і не повинне перевищувати невідбутого строку покарання, призначеного вироком.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 26 квітня 2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким» роз`яснено, що заміна невідбутої частини покарання більш м`яким на підставі частини першої статті 82 КК України може застосовуватись до осіб, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк.

Статтею 51 КК України передбачено за вчинення злочинів, як окремі види покарань, позбавлення волі на певний строк та довічне позбавлення волі.

При розгляді клопотання засудженого суд виходить з вимог ч. 1 ст. 82 КК України, якою передбачена лише можливість заміни більш м`яким покаранням, покарання у виді позбавлення волі призначеного на певний строк. Така заміна до призначеного судом покарання у виді довічного позбавлення волі, не передбачена і можлива виключно на підставі ч. 2 ст. 87 КК України, що виходить за межі повноважень суду.

Посилання засудженого на порушення ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яке розтлумачене в рішенні Європейського суду з прав людини від 09 липня 2013 року у справі «Вінтер та інші проти Сполученого Королівства Великобританії» у частині необхідності з боку держави передбачення можливості та механізму умовно-дострокового звільнення засудженого до довічного позбавлення волі або заміни невідбутої частини покарання більш м`яким; встановити проміжки часу для його повторення, а також встановити чіткі критерії, на підставі яких він має відбуватись, суд вважає недоцільним, оскільки в такому випадку на виконання рішень Європейського суду держава повинна внести зміни до законодавства на усунення встановлених судом порушень, а відтак, до прийняття відповідного Закону, вирішення судом порушених в клопотанні засудженого питань законодавчо не передбачено. В той же час, частиною першою статті 87 КК України, передбачено можливість заміни засудженому призначеного судом покарання у виді довічного позбавлення волі на позбавлення волі на строк не менше двадцяти п`яти років, актом про помилування, який відповідно до ч. 1 ст. 87 КК України належить до компетенції Президента України.

Таким чином, нормами Кримінального Кодексу України передбачено можливість заміни покарання у виді довічного позбавлення волі більш м`яким покаранням шляхом помилування засудженого, що у повній мірі відповідає вимогам «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» та практиці Європейського суду з прав людини. Такою можливістю вправі скористатися ОСОБА_1 .

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до переконання, що підстав для задоволення клопотання засудженого ОСОБА_1 , не має, а тому в його задоволені слід відмовити.

Керуючись ст. 82 КК України, ст.ст. 367,369-372,537,539 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання або заміни невідбутої частини покарання більш м`яким; визначення терміну можливого перегляду покарання шляхом застосування до нього умовно-дострокового звільнення або заміни невідбутої частини покарання більш м`яким; встановлення проміжків часу для його повторення, а також встановлення чітких критеріїв, на підставі яких він має відбуватись, відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом семи днів з моменту її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Вінницький міський суд Вінницької області, а для засудженого, який тримається під вартою з моменту вручення копії судового рішення.

Суддя: