Рішення № 97633287, 02.06.2021, Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

Справа № 559/161/21

Провадження № 2/559/580/2021

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2021 року м. Дубно

Дубенський міськрайонний суд Рівненської області у складі:

головуючого судді Панчука М.В.,

за участі секретаря судового засідання Остапчук О.В.,

позивача ОСОБА_1 та малолітнього ОСОБА_2 (в режимі відеоконференції),

представника позивача - адвоката Боржецького О.Л.,

представника третьої особи Кобилянського В.М. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дубно цивільну справу за позовом, поданим представником Боржецьким Олександром Леонідовичем, який діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування Дубенської міської ради про визначення місця проживання дитини,

встановив:

представник позивачки ОСОБА_1 - Боржецький О.Л. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування Дубенської міської ради про визначення місця проживання дитини ОСОБА_2 з матір`ю, ОСОБА_1 . В обґрунтування позовних вимого посилається на те, що ОСОБА_1 проживала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_4 з 28.03.2009. Рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 11.07.2019 даний шлюб було розірвано. Позивачка з відповідачем мають спільну дитину - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після того, як відповідач покинув позивачку, вона із сином залишилися проживати у м. Луцьк, де ОСОБА_2 почав ходити до школи. Через деякий час після розірвання стосунків з відповідачем, позивачка змушена була на декілька місяців виїхати за кордон для заробітку коштів на прожиття. Тому за домовленістю з відповідачем син ОСОБА_2 тимчасово залишився проживати разом з батьком і перевівся у школу в м. Дубно. Місце проживання сина також було зареєстровано за адресою батьків відповідача. Весь цей час позивачка постійно спілкувалася із сином по телефону, забезпечувала його: купувала йому речі та іграшки, цікавилася здоров`ям, розвитком і навчанням дитини. Для цього вона також підтримувала постійний зв`язок із батьками відповідача (дідусем та бабусею ОСОБА_2 ) та передавала кошти з-за кордону. Коли позивачка повернулася в Україну, то з`ясувалося, що відповідач не бажає виконувати їхню тимчасову домовленість і повертати дитину на постійне проживання до позивачки у м. Луцьк. Відповідач відмовився від своєї позовної вимоги щодо залишення сина проживати разом з ним (у справі №559/2249/18 про розірвання шлюбу). У заяві представника ОСОБА_4 зазначалося, що батько не заперечує проти залишення сина проживати з матір`ю і що спір щодо місця проживання дитини відсутній. Однак, після виїзду позивачки із сином ОСОБА_2 за кордон у Республіку Мальта відповідач почав писати різні заяви та скарги, домагаючись повернення сина в Україну та щоденного спілкування з ним. З огляду на це стає зрозуміло, що спір щодо місця проживання дитини виник знову і досі залишається невирішеним. Крім того, офіційний запис про реєстрацію місця проживання дитини залишився у м. Дубно, за адресою батька відповідача, а тому не відповідає фактичному місцю проживання дитини. Окрім того, відповідач має заборгованість зі сплати аліментів на сина ОСОБА_2 за період з 15.07.2019 по 01.12.2019 в сумі 24822 грн. 63 коп. Слід зазначити, що протягом нетривалого періоду тимчасового проживання сина у відповідача вдома ОСОБА_2 бачив свого батька далеко не кожного дня. Виявилося, що протягом вищезгаданого періоду часу вихованням хлопчика займався не батько, а дідусь із бабусею. Виїжджаючи на ці декілька місяців за кордон, позивачка залишила відповідачу на тимчасове проживання цілком здорову дитину. А після повернення свекор повідомив їй, що в сина з`явилася вегето-судинна дистонія, хлопчик став більш замкнутим. Після приїзду ОСОБА_1 та постійного безпосереднього спілкування її з сином, ОСОБА_2 зізнався матері, що в нього значно поліпшилося самопочуття, припинилися систематичні головні болі, які раніше дошкуляли йому протягом часу його проживання з бабусею та дідусем. Позивачка у повному обсязі створює всі необхідні умови для проживання та нормального розвитку своєї дитини, забезпечує гармонійний розвиток її особистості в атмосфері любові і затишку, робить все можливе для повноцінного розвитку сина. Крім того, в період спільного проживання позивачки та відповідача однією сім`єю, відповідач вчиняв фізичне насильство по відношенню до позивачки. Вона тривалий час нікому про це не розповідала і не скаржилася у правоохоронні органи, так як любила відповідача, надіялася, що він виправиться, і разом з тим - боялася його. ОСОБА_2 неодноразово ставав свідком протиправної і жорстокої поведінки відповідача щодо позивачки. На даний час позивачка разом із сином - ОСОБА_2 проживають у Республіці Мальта. Її виїзд із сином за кордон були способом захисту як від насильства зі сторони відповідача, так і від тієї небезпеки, яку ОСОБА_4 своєю поведінкою та способом життя створював для ОСОБА_1 та їхнього сина. Слід зауважити, що позивачка не заперечує проти зустрічей сина зі своїм батьком, дідусем та бабусею і ніколи не створювала їм у цьому жодних перешкод. Однак, постійне місце проживання ОСОБА_2 має бути визначене разом з матір`ю. Враховуючи все вище наведене просить визначити місце проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю, ОСОБА_1 . Стягнути з відповідача на користь позивачки судові витрати.

Позивачка в режимі відео конференції в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, та пояснила, що протягом тривалого часу проживає із сином в Руспубліці Мальта, працює офіційно за контрактом, має стабільний та достатній дохід для забезпечення сина всім необхідним, дитина там відвідує школу. Окрім того повідомила, що під час проживання з відповідачем він неодноразово відносно неї вчиняв фізичне насильство, що негативно впливало на психологічний стан сина. На даний час з відповідачем зв`язку не підтримує.

Представник позивачки Боржецький О.Л. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, вказуючи, що в інтересах сина ОСОБА_2 , щоб він залишився проживати разом з матір`ю.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, зокрема шляхом направлення судових повісток за зареєстрованим місцем проживання, розміщенням оголошень про виклик до суду на офіційному веб-сайті Судової влади України

Представник третьої особи Кобилянський Р.Ф. в судовому засіданні підтримав висновок органу опіки та піклування Дубенської міської ради щодо доцільності залишення малолітнього ОСОБА_2 проживати з матір`ю. Повідомив, що відповідача неодноразову було запрошено на засідання комісії з метою вирішення питання місця проживання дитини, однак він жодного разу не з`явився.

Дитина ОСОБА_2 будучи заслуханим судом в режимі віде конференції в судовому засіданні пояснив, що з батьком він не спілкується та хоче залишитися проживати з мамою. Повідомив, що на Мальті він ходить до школи, мама купляє йому одяг та все необхідне, готує їжу. Йому добре з мамою та він не хоче від неї нікуди відлучатися. Пояснив, що спілкується щодо своїх особистих питань, мрій та сподівань із мамою, а з татом бачився, коли жив у дідуся з бабусьою, однак не постійно, а лише інколи, коли тато приходив додому. Просив залишити його проживати із мамою.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні повідомив, що його дочка та онук проживають на острові Мальта . Дочка працює там офіційно за контрактом та має стабільний дохід. Окрім того повідомив, що під час шлюбу позивачки з відповідачем, останній її ображав, а свідком цього був їх спільний син ОСОБА_2 . Відповідач через суд Мальти хотів визнати незаконне перебування там позивачки із сином, однак суд визнав їх перебування законним. Вказує, що перебування ОСОБА_2 з мамою повністю в інтересах дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У зв`язку з наведеним, суд вважає за можливе слухати справу за відсутністю відповідача та здійснити заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, докази по справі, суд дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , його батьками зазначені ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с. 9).

Згідно рішення Дубенського міськрайоннго суду від 11 липня 2019 року шлюб між позивачкою та відповідачем розірвано, позовну вимогу, щодо залишення місця проживання сина ОСОБА_2 відповідач просив не розглядати (а.с. 12-14).

ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою від 20 квітня 2019 року № 166 ОСББ «Меблевик» (а.с. 15).

ОСОБА_2 , зареєстрований по АДРЕСА_2 , згідно довідки від 03.03.2018 № 4339 (а.с. 16).

Станом на 01.12.2020 ОСОБА_4 до Дубенського міськрайонного відділу ДВС на виклик державного виконавця не з`явився, квитанцій по сплаті заборгованості по аліментах не надав, згідно повідомлення від 03.12.2020 № 33437 (а.с. 18).

ОСОБА_1 за місцем проживання характеризується з хорошої сторони, з жильцями будинку поводить себе ввічливо та чемно. За період проживання за адресою: АДРЕСА_3 не було помічено негативних вчинків (а.с. 19).

ОСОБА_1 на обліку у наркологічному диспансері не перебуває, станом на 18.06.2019 до кримінальної відповідальності не притягувалася (а.с. 20, 21). Інших відомостей у матеріалах справи нема та учасниками, зокрема відповідачем, не додано.

Станом на 16.02.2021 сума заборгованості по аліментах ОСОБА_4 становить 27822, 63 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості зі сплати аліментів (а.с. 37).

Згідно повідомлення Дубенського міськрайонного відділу ДВС від 16.02.2021 № 3492 ОСОБА_4 було внесене до відомостей боржників (а.с. 38), окрім того відділом було винесено ряд постанов, щодо боржника ОСОБА_4 (а.с. 29-40).

ОСОБА_2 навчається в коледжі Марії Регіни м. Сан-Пауль-іль-Бахар, 7 клас (а.с. 118-121).

ОСОБА_1 офіційно працевлаштована у компанії Trebee Company Limitet з січня 2019 року (а.с. 123, 127).

Згідно висновку органу опіки та піклування від 14.05.2021 № 2162/05-02-29/21 вважають за доцільне залишити проживати малолітнього ОСОБА_2 з матір`ю, ОСОБА_1 (а.с. 159-162).

Згідно з ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Статтею 160 СК України встановлено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом (ч.1 ст.161 СК України).

Згідно ч. 4 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

У 6-му принципі Декларації прав дитини від 20.11.1959, яку Україною було ратифіковано у встановленому законом порядку та яка діє на час виникнення спірних правовідносин, дитина для повного та гармонійного розвитку має потребу у любові та розумінні. Дитина повинна, коли це можливо, зростати під опікою та під відповідальністю своїх батьків та у всякому випадку в атмосфері любові, а також моральної та матеріальної забезпеченості. Окрім того вказаним принципом закріплено, що малолітня дитина не повинна, окрім тих випадків, коли наявні виключні до того обставини, бути розлученою із матір`ю.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійним та поділ спільного майна подружжя» роз`яснено, що при вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати увагу на її вік та з`ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати. Судам слід враховувати також положення ст. 160 СК України, якою передбачено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків, яка досягла десяти років, - за спільною згодою батьків та самої дитини, а місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Згідно ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ст. 7 СК України, при вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен керуватися максимальним забезпеченням їх інтересів.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) у своєму рішенні від 01 липня 2017 року у справі «М.С. проти України» наголосив, що основне значення при визначенні місця проживання дитини має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Судом достовірно встановлено, що матір`ю створено належні умови для проживання та виховання сина ОСОБА_2 , позивачка забезпечує нормальний всебічний розвиток дитини, що в інтересах останнього та за поясненнями ОСОБА_2 , він сам особисто бажає проживати лише з мамою, яка є позивачкою у даній справі, а відтак суд приходить до висновку про визначення місця проживання малолітньої дитини разом із матір`ю.

На підставі ст. 141 ЦПК України, наявні підстави для покладення на відповідача сплаченого позивачкою судовогго збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.150, 155, 157, 164, 166, СК України, ст.ст. 6-13, 81, 141, 264-265, 80-282 ЦПК України суд,

вирішив:

позов, поданий представником Боржецьким Олександром Леонідовичем (місцезнаходження: АДРЕСА_4 ), який діє в інтересах ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_5 ) до ОСОБА_4 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування Дубенської міської ради (ідентифікаційний код 37083082, місцезнаходження: вул.Замкова, 4, м.Дубно, Рівненської області) про визначення місця проживання дитини - задовольнити.

Визначити місце проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з його матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Стягнути з ОСОБА_4 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_5 ) 908 (дев`ятсот вісім) гривень судового збору, сплаченого при зверненні до суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Рівненського апеляційного суду безпосередньо або через Дубенський міськрайонний суд Рівненської області. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду, строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного тексту судового рішення - 14 червня 2021 року.

Суддя М.В. Панчук