Ухвала суду № 97632615, 09.06.2021, Макарівський районний суд Київської області

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Д.Ростовського, 35, смт. Макарів, Київська область, 08001, тел/факс (04578)5-13-39, e-mail inbox@mk.ko.court.gov.ua

справа №370/1463/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" червня 2021 р. Макарівський районний суд Київської області

у складі: судді Мазка Н.Б.

із секретарем Лещук О.А.,

розглянувши в відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду смт Макарів Київської області цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Служба у справах дітей та сім`ї Макарівської районної державної адміністрації,

в с т а н о в и в:

представник позивача ОСОБА_1 адвокат Левківський Богдан Казимирович з посиланням на ст.1 Закон України «Про охорону дитинства»,п.3, 4 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», ст.10 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» заявив клопотання з метою встановлення психічного здоров`я ОСОБА_2 , її психічного ставлення до вчинення протиправних дій щодо малолітнього сина, встановлення її психологічного ставлення до не виконання батьківських обов`язків призначити комплексу судову психолого-психіатричну експертизу, на вирішення якої поставити наступні питання:

1.Які психологічні особисті якості та провідні мотиваційні чинники поведінки має

ОСОБА_3

2.У якому зв`язку вони перебувають з обставинами справи?

3.Чи могли індивідуально-психологічні особливості ОСОБА_4 суттєва вплинути на її

поведінку під час реалізації або не реалізацією батьківських прав нею?

4.Чи страждає ОСОБА_5 психічним захворюванням? Якщо так, то яким?

5.Якщо вона не страждає психічним захворюванням, то чи має вона якісь відхилення у

нервово-психічному стані?

6.Який рівень її загального розвитку в психологічному відношенні?

7.Чи має вона здібності логічно мислити та орієнтуватися в ситуації?

8.Чи може вона у повній мірі розуміти значення своїх дій щодо ухилення від виконання

своїх обов`язків щодо дитини, жорстокого поводження з дитиною та керувати ними?

9.Якщо вона не має психічної хвороби, то чи має вона ознаки розумових відхилень

(недоумства), якими вони є, яка ступінь та форма цих розумових відхилень (недоумства)?

10.Чи здатна вона з врахуванням рівня та особливостей її розумового розвитку, правильно розуміти значення своїх конкретних дій щодо дитини та їх наслідки?

При цьому представник позивача зазначив, що відповідачка систематично стверджує, що вона бажає виконувати свої обов`язки щодо виховання дитини, однак не може цього здійснити в повній мірі у зв`язку з діями батька дитини, котрий на її думку нібито створює перешкоди. Таким чином, відповідачка не тільки не визнає своєї винної поведінки, умисне невиконання нею своїх батьківських обов`язків щодо дитини, не визнає фактів жорстокого поводження з дитиною, а і намагається взагалі перекласти відповідальність на позивача. Відповідачка не визнає, що саме вона привласнила грошові кошти що належать дитині, жорстоко поводилася з дитиною, а також не визнає, що саме через її небажання спілкуватися з дитиною протягом трьох років вона не спілкувалася з сином а не через дії батька дитини. Відсутність доказів звернення до суду відповідачки з позовом про визначення способу участі у вихованні та спілкуванні з сином є прямим підтвердженням не визнання відповідачкою своєї вини та спробу перекласти вину за таку свою поведінку на іншого суб`єкта батьківського правовідношення – позивача.також, на сьогодні відповідачка у своїй заяві на адресу суду – «Відзив на позовну заяву» зазначає, що намагання відповідача стягнути з неї кошти та утримання дитини, відповідачка сприймає як заходи виховного характеру, а не як необхідність забезпечити дитині належні умови для утримання. Протягом трьох років не надаючи аліменти на утримання дитини, відповідачка привласнила кошти дитини, використовуючи їх на власні потреби, відповідачка також не вважає себе винуватою у вчинені протиправного діяння. Все зазначене свідчить про явні психологічні проблеми зі ставленням відповідачки до своїх дій, безпідставне несприйняття своєї поведінки як винної поведінки, яка призвела до ухилення її від участі у вихованні дитини і як наслідок порушення прав та інтересів дитини.

Позивач ОСОБА_1 підтримав клопотання, просив його задовольнити.

Представник відповідачки адвокат Хмарук І.М., відповідачка ОСОБА_2 заперечили проти призначення комплексної судової психолого-психіатричної експертизи з посиланням на те, що в теперішній час знаходиться на виконанні судове рішення від 01.10.2020 року, яким задоволено її позов до ОСОБА_1 про негайне відібрання дитини та повернення її матері.

При вирішенні клопотання суд керується вимогами ст.103 ЦПК України, якою передбачено, що для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, суд призначає експертизу.

Заслухавши думки учасників судового розгляду, суд вважає, що клопотання про призначення судової психолого-психіатричної експертизи не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не наведено даних про психічний розлад здоров`я відповідачки, відомостей від лікарів нарколога чи психіатра; відомостей про перебування відповідачки на амбулаторному лікуванні; відомості про психічний стан та віковий психічний розвиток дитини, що могло стати підставою для проведення експертизи.

Керуючись вимогами ст.103 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

відмовити в задоволенні клопотання про призначення комплексної психолого-психіатричної експертизи встановлення психічного здоров`я ОСОБА_2 , її психічного ставлення до вчинення протиправних дій щодо малолітнього сина, встановлення її психологічного ставлення до не виконання батьківських обов`язків.

Резолютивна частина ухвали складена 09.06.2021 року.

Повний текст ухвали буде складений 14.06.2021 року.

Суддя