Постанова № 9763148, 25.01.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 січня 2010 року <Час проголошення >№ 2а-10073/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

судді: Пісоцької О.В.

за участю:

секретаря

судового засіданні Кузьменкової С.П.,

представників:

-Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів - Достової Т.В.,

-товариства з обмеженою відповідальністю «Еліс»- Давиденко Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві справу

за позовною заявою Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів

дотовариства з обмеженою відповідальністю «Еліс»

простягнення адміністративно-господарських (штрафних) санкцій, ВСТАНОВИВ:

Київське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі Фонд захисту інвалідів, позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Еліс»(далі ТОВ «Еліс», відповідач), в якій просить стягнути з відповідача адміністративно-господарські (штрафні) санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у розмірі 9987грн. 50коп. та пені у розмірі 60грн., на загальну суму 10047грн. 50коп.

В судовому засідання представник позивача позовні вимоги підтримав, в обґрунтування яких зазначив, що в порушення вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів»ТОВ «Еліс»не працевлаштувало, відповідно до 4-х відсоткового нормативу, одного інваліда, що спричинило нарахування відповідачу за звітній 2008 рік штрафних санкцій та пені. Просив задовольнити позов у повному обсязі.

ТОВ «Еліс»позов не визнало та просило відмовити у його задоволенні.

Представник відповідача в судовому засіданні зазначив, що ТОВ «Еліс»повідомило Святошинський районний центр зайнятості у звіті форми №3-ПН про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів, а тому вважає, що останнім були виконані всі вимоги чинного законодавства щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, оскільки відсутні у Законі України «Про основи соціальної захищеності інвалідів»вимоги щодо обовязку підприємства підбирати та працевлаштовувати інвалідів на робочі місця.

Крім того, представник ТОВ «Еліс»зазначив, що 03 березня 2008 року на підприємстві на посаді бухгалтера працювала ОСОБА_4, інвалід 2-ї групи, яка була звільнена за власним бажанням наказом від 14 липня 2008 року. Проте, у звязку з тим, що ОСОБА_4 перебувала на вказаній посаді лише з березня по липень 2008 року (пять місяців), інформація про її працевлаштування не могла бути внесена до звіту за формою №3-ПН за 2008 рік.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України 25 січня 2010 року у відкритому судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови про задоволення позовних вимог.

Ознайомившись з матеріалами справи та поданими документами, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, Окружний адміністративний суд міста Києва дійшов наступних висновків.

Спірні правовідносини врегульовано Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»від 21 березня 1991 року №875-XII (далі Закон №875), Постановами Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про Фонд соціального захисту інвалідів»від 26 вересня 2002 року №1434 (далі Положення №1434), та «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»від 31 січня 2007 №70 (далі Постанова №70).

Постановою №70 затверджено: порядок реєстрації підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю; порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування; порядок зарахування кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів до нормативу таких робочих місць у господарських об'єднаннях, до складу яких входять підприємства громадських організацій інвалідів; порядок сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів; порядок використання суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, що надійшли до державного бюджету; порядок проведення перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю.

Частиною другою статті 4 Закону №875 передбачено, що держава створює правові, економічні, політичні, соціально-побутові та соціально-психологічні умови для задоволення потреб інвалідів у відновленні здоров'я, матеріальному забезпеченні, посильній трудовій та громадській діяльності,

Відповідно до частин другої та третьої статті 18 Закону №875 підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі - спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частинами першою та другою статті 19 Закону №875 визначено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, (далі організації та інші роботодавці) установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості 1 робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Згідно з вимогами частини третьої статті 19 Закону №875 організації та інші роботодавці) мають самостійно здійснювати працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону, а виконанням нормативу робочих місць, відповідно до змісту частини пятої статті 19, вважається працевлаштування організацією та іншими роботодавцями, які використовують найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Разом з тим, організаціями та іншими роботодавцями до виконання нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, може бути зараховано забезпечення роботою інвалідів на підприємствах, в організаціях громадських організацій інвалідів шляхом створення господарських об'єднань підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, та підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів з метою координації виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.

Статтею 20 Закону №875 встановлено обовязок підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Сплата вказаних адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів). Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 8 статті 20 Закону №875 порядок сплати адміністративно-господарських санкцій і пені до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, їх акумуляції, обліку, а також, з урахуванням пропозицій всеукраїнських громадських організацій інвалідів, - використання цих коштів затверджується Кабінетом Міністрів України.

Постановою №70, затверджено Порядок сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів (далі Порядок сплати санкцій), у пункті другому якого визначено, що роботодавці сплачують суму адміністративно-господарських санкцій відділенням Фонду соціального захисту інвалідів за місцем їх державної реєстрації як юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців на балансовий рахунок 3510 в установах Національного банку, відкритий в органах Державного казначейства, або на балансовий рахунок 2510 в установах комерційних банків до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Обчислення суми адміністративно-господарських санкцій проводиться роботодавцями самостійно згідно з порядком заповнення звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів, затвердженим Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу ТОВ «ЕЛІС»у 2008 році склала 16 осіб, а тому за вимогами статті 19 Закону №875 відповідачем має бути створено одне робоче місце для працевлаштування інваліда.

Відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2008 рік, поданого ТОВ «ЕЛІС», останнім визначено суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів 9989грн. Тобто, відповідачем не працевлаштований один інвалід, а також самостійно обраховано штрафні санкції, які підприємство мало сплатити добровільно.

Відповідно до пункту 11 Порядку сплати санкцій контроль за своєчасним і повним надходженням штрафних санкцій від підприємств, які не забезпечують нормативу робочих місць, здійснюють відділення фонду відповідно до законодавства. У разі несплати штрафних санкцій в установлений термін відділення Фонду вживають заходів щодо їх стягнення у судовому порядку.

Відповідно до статті 18 Закону №875 працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів, що передбачено п. 10 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів (далі - Положення).

Виходячи зі змісту п.п.5,14 Положення підприємства зобовязані розробити заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включати їх до колективного договору, інформувати центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у межах нормативу повинні створювати за власні кошти місця для їх працевлаштування та відповідно до п.12 Положення інформувати державну службу зайнятості і місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

ТОВ «Еліс»протягом 2008 року надавало центру зайнятості у Святошинському районі міста Києва відомості про вакансії для працевлаштування інвалідів у формі звітів №3-ПН, в яких відображено кількість вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Однак, суд дійшов висновку, що відповідачем не вживалися всі передбачені законодавством заходи по забезпеченню працевлаштування інвалідів, що обґрунтовується наступним.

Так, з аналізу норм Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»та Положення вбачається, що фактично робоче місце має бути створено з урахуванням фізичних можливостей певного інваліда, індивідуальних програм реабілітації та в залежності від відповідної нозології інваліда.

Проте, ТОВ «Еліс»не надано жодного доказу щодо створення робочого місця для інваліда. Крім того, з пояснень представника відповідача вбачається, що не приймалося жодного наказу про затвердження у штатному розписі таких місць, заходи щодо створення робочих місць для інвалідів не розроблялися та до колективних договорів такі робочі місця не вносилися. Зазначені у звітах посади були вакантними, а тому, на думку представника відповідача, на них могли бути працевлаштовані також інваліди.

Зазначені обставини підтверджуються також звітами про наявність вакансій за формою №3-ПН, в яких відповідачем змінювалися вимоги до інваліда в частині його групи інвалідності, стажу роботи, а також наявність та кількість робочих місць, зокрема:

1) зі звіту від 25.01.08: - на посаду слюсар-ремонтник морозильного обладнання міг бути працевлаштований інвалід ІІІ групи, вимоги: стаж роботи від 3-х років, рівень освіти - середня спеціальна за фахом;

2) зі звіту від 26.03.08 (дві посади):

слюсар-ремонтник морозильного обладнання інвалід ІІІ групи, вимоги: стаж роботи від 3-х років, рівень освіти - середня спеціальна за фахом,

- бухгалтер (первинна документація) інвалід ІІ-ІІІ груп, вимоги: стаж роботи від 1-гу року, спеціаліст,

3) зі звіту від 25.04.08:

- бухгалтер (первинна документація) інвалід ІІ-ІІІ груп: вимоги стаж роботи від 1-гу року, спеціаліст,

4) зі звіту від 27.05.08:

- слюсар-ремонтник морозильного обладнання інвалід ІІІ групи, вимоги: стаж роботи від 1-го року, рівень освіти - середня спеціальна за фахом,

5) зі звіту від 25.06.08:

- слюсар-ремонтник морозильного обладнання інвалід ІІІ групи: вимоги стаж роботи від 1-го року, рівень освіти - середня спеціальна за фахом,

6) зі звіту від 25.07.08:

- слюсар-ремонтник морозильного обладнання інвалід ІІІ групи: вимоги стаж роботи від 1-го року, рівень освіти - середня спеціальна за фахом,

7) зі звіту від 26.08.08 (дві посади):

- слюсар-ремонтник морозильного обладнання інвалід ІІІ групи: вимоги стаж роботи від 2-х років, рівень освіти - середня спеціальна за фахом,

- бухгалтер (первинна документація) інвалід ІІІ груп: вимоги стаж роботи від 1-го року, рівень освіти - вища або середня-спеціальна, бухгалтер,

8) зі звіту від 24.10.08:

- слюсар-ремонтник морозильного обладнання інвалід ІІІ групи: вимоги стаж роботи від 2-х років, рівень освіти - середній спеціальний за фахом,

9) зі звіту від 25.11.08:

- слюсар-ремонтник морозильного обладнання інвалід ІІІ групи вимоги стаж роботи від 2-х років, рівень освіти - середній спеціальний за фахом,

10) зі звіту від 25.12.08:

- слюсар-ремонтник морозильного обладнання інвалід ІІІ групи вимоги стаж роботи від 2-х років, рівень освіти - середній спеціальний за фахом.

Зі змісту листа Святошинського районного центру зайнятості №02-30/3370 вбачається, що 30 вересня 2008 року відповідачу на працевлаштування була направлений інвалід ОСОБА_5, однак остання не працевлаштована, оскільки не відповідає вимогам ТОВ «Еліс».

Пояснення відповідача про працевлаштування на підприємстві на посаді бухгалтера інваліда другої групи ОСОБА_4 у період з березня по липень 2008 року також не можуть бути враховані судом, оскільки не звільняють від сплати адміністративно-господарських санкцій.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Таким чином, оцінивши за правилами, встановленими статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України, наявні в матеріалах справи докази та пояснення представників сторін, надані під час розгляду справи, суд вважає заявлений адміністративним позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Оскільки спір вирішено на користь субєкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача субєкта владних повноважень, повязаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) згідно з частиною 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 7, 9, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва

ПОСТАНОВИВ:

Позов Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Еліс»(03179 м. Київ, вул. пр-т. Перемоги, 136, к.34, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 23518359, р/р 26002030175192 в Радянському відділенні КМФ АКБ УСБ, МФО 322012) на користь Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (03150 м. Київ, вул. Боженка, 86-г, р/р 31219230700001 в ГУ ДКУ у м. Києві, МФО 820019, код ЄДРПОУ 24262621, код призначення платежу 50070000;01) адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів за 2008 рік у розмірі 9987грн. 50коп. (девять тисяч девятсот вісімдесят сім гривень 50коп.) та пені у розмірі 60грн. (шістдесят гривень).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку, передбаченому статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Пісоцька