Рішення № 97629493, 14.06.2021, Галицький районний суд Івано-Франківської області

Єдиний унікальний номер 341/198/21

Номер провадження 2/341/374/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2021 року місто Галич

Галицький районний суд Івано-Франківської області в складі головуючого судді Мергеля М. Р. розглянув у підготовчому засіданні в порядку загального позовного провадження без участі сторін справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Галицької міської ради, про розірвання шлюбу.

встановив:

03 лютого 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача про розірвання шлюбу, в якому просить:

- розірвати шлюб між нею та ОСОБА_2 , який зареєстрований 07 квітня 2016 року у виконавчому комітеті Залукв`янської сільської ради Галицького району Івано-Франківської області, актовий запис № 6;

- неповнолітню дитину залишити проживати з нею;

- стягнути з відповідача витрати, понесені нею при подачі позову про розірвання шлюбу у розмірі 1908,0 грн.

В обгрунтування позову зазначила, що 07 квітня 2016 року зареєструвала шлюб з відповідачем. Від шлюбу є неповнолітня дитина. Сімейне життя з відповідачем не склалося. Між ними відсутнє взаєморозуміння та повага один до одного, не має почуттів. Відповідач вдавався до фізичної розправи щодо позивачки. У них склались різні погляди на сімейне життя, разом не проживають. Оскільки шлюб між ними носить формальний характер, тому вважає, що збереження шлюбу є недоречним наполягає на розірванні шлюбу.

Ухвалою суду від 05 травня 2021 року залучено до участі у цій справі третю особу - Службу у справах дітей Галицької міської ради.

Позивачка повідомлена про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання 14 червня 2021 року не з`явилась. 05 травня 2021 року через канцелярію суду представниця позивачки подала заяву, в якій просить розгляд справи здійснювати за її відсутності та відсутності позивачки, позовні вимоги підтримує з підстав, викладених у позові (а. с. 26).

Відповідач повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився. Відповідач 14 червня 2021 року подав до суду заяву, в якій просить розгляд справи здійснювати за його відсутності, позовні вимоги визнає повністю та не заперечує, щоб дитина проживала з матір`ю (а. с. 33).

Представник Служби у справах дітей Галицької міської ради в судове засідання не з`явився, хоча повідомлений про розгляд справи належним чином, шляхом надсилання на офіційно зареєстровану електронну адресу третьої особи ухвали суду від 05 травня 2021 року (а. с. 30). Причини неявки суду не повідомили.

Згідно з частиною восьмою статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з частиною другою статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд установив, що між сторонами зареєстровано шлюб 07 квітня 2016 року у виконавчому комітеті Залукв`янської сільської ради Галицького району Івано-Франківської області, актовий запис № 6, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , яке видане 02 лютого 2021 року (а. с. 5). Від цього шлюбу є неповнолітній син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 6).

Згідно з рішенням комісії з питань захисту прав дитини Галицької міської ради № 02.2-14/1340 від 09 червня 2021 року - комісія вирішила рекомендувати: визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір`ю ОСОБА_1 (а. с. 31-32).

Відповідно до змісту позову спільне життя з відповідачем не склалося через різні погляди на сімейне життя, відсутність взаєморозуміння, почуттів та поваги один до одного. Їхня сім?я розпалась, разом не проживають. Подальше спільне проживання з відповідачем та збереження шлюбу суперечить інтересам позивачки та є недоцільним. Сторони не бажають зберегти шлюб, позивачка позовні вимоги підтримує, відповідач - визнає.

Згідно з частиною третьою статті 105 Сімейного Кодексу України ( далі - СК України) шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.

Відповідно до частини другої статті 112 СК України суд ухвалює рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них.

Відповідно до положень частини другої статті 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Згідно зі статтею 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає статті 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Задовольняючи позов про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово "сімейний" засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово "союз" підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Пред`явлення вимоги про розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків.

Оскільки позивачка наполягає на розірванні шлюбу, а відповідач позов визнає, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбних відносинах, що є неприпустимим.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об?єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно до частини четвертої статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Визнання відповідачем пред`явленої позовної вимоги не суперечить закону та не порушує, права свободи чи інтереси інших осіб.

Таким чином, суд дійшов висновку, що зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для задоволення позову.

Будь-яких доказів, які б спростовували позовні вимоги, відповідач суду не надав, позов визнав.

Приймаючи до уваги, що причини, які спонукають наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б їхнім інтересам, зокрема позивачки, що має істотне значення, позовна вимога про розірвання шлюбу підлягає задоволенню.

Таким чином, суд вважає встановленим, що позовна заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка, що підтверджується письмовою заявою про визнання позову відповідачем, і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а тому шлюб між сторонами необхідно припинити шляхом його розірвання.

Що стосується вимоги позивачки про стягнення з відповідача на її користь витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Крім цього, витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначена правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц (провадження № 61-15441св 19).

Також, у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124 св 20) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

З наданих до матеріалів справи доказів вбачається, що витрати на професійну правничу допомогу підтверджуються ордером серії ІФ № 103534 про надання правничої допомоги, укладеним 02 лютого 2021 року між адвокатом Шевчук-Філімон Н. М. та ОСОБА_1 , свідоцтвом про право заняття адвокатською діяльністю та прибутковим касовим ордером № 1 від 02 лютого 2021 року про оплату 1000,0 грн за надання професійної правничої допомоги за складання позовної заяви та квитанція про оплату судового збору у розмірі 908,0 грн.

Суд вважає, що є всі підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат у розмірі 1908,0 грн.

За таких обставин, аналізуючи надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовної заяви.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 24, 105, 112, 114 СК України, ст.ст. 4, 7, 12, 80, 81, 200, 206, 223, 247, 263, 265, 268, 272, 274, 352, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Галицької міської ради, про розірвання шлюбу задовольнити повністю.

Шлюб, зареєстрований 07 квітня 2016 року у виконавчому комітеті Залукв`янської сільської ради Галицького району Івано-Франківської області, актовий запис № 6, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , розірвати.

Місце проживання неповнолітньої дитини: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначити з матір`ю, ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 1000,0 гривень та судовий збір у розмірі 908,0 гривень.

Апеляційна скарга подається учасниками справи до Івано-Франківського апеляційного суду через Галицький районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено-повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 та проживання за адресою: с. Надрічне Тернопільська область.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації та проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Третя особа: Служба у справах дітей Галицької міської ради, місцезнаходження: вул. Майдан Різдва, 16, м. Галич, ЄДРПОу 04054263.

Суддя:М. Р. Мергель