Рішення № 97628666, 07.06.2021, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа №932/8986/20

Провадження №2/932/3694/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«07» червня 2021 року м.Дніпро

Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

в складі: головуючого-судді: Цитульського В.І.,

за участю секретаря: Шейко А.М.

представника позивача: Пришляк В.О.,

представника відповідача: Рибакова В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , третя особа – ОСОБА_2 про стягнення боргу, -

В С Т А Н О В И В:

ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося з позовом в якому просить стягнути в свою користь з ОСОБА_1 33 578,87 доларі США.

Стислий виклад позиції учасників.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що на підставі укладеного кредитного договору ПАТ КБ «Приватбанк» надало ОСОБА_2 кредит в сумі обумовленій договором на термін до 06.09.2021. Виконання зобов`язань ОСОБА_2 за кредитним договором було забезпечено порукою відповідача – ОСОБА_1 ОСОБА_2 допустила порушення кредитного договору в наслідок чого утворилася заборгованість в сумі 154 273,83 долари США, яка складається із 16 521,58 доларів США тіла кредиту, 33 578,87 доларів США процентів, 4 712,40 доларів США комісії, 99 460,98 доларів США пені. Враховуючи право кредитора вимагати стягнення частини заборгованості просить стягнути із поручителя 33 578,87 доларів США процентів.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказує на припинення поруки. Зокрема вказує, що позивач прийняв рішення про дострокове повернення кредиту від 25.11.2009 №1029. Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 13.06.2014 у справі №204/137/14-ц звернуто стягнення на предмет іпотеки за кредитним договором. Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19.11.2015 у справі 200/6311/16-ц із позичальника стягнуто заборгованість за кредитним договором. Також вказує не неможливість нарахування процентів після 25.11.2009.

У відповіді на відзив позивач вказує на чинність договору поруки, зокрема звертає увагу на п.12 договору у кому вказано, що порука припиняється після закінчення 5 років з дня настання терміну повернення кредиту за кредитним договором. Звертає увагу, що вимога до поручителя надіслана поручителю 12.06.2020. Зазначає, що кредитним договором строк повернення коштів встановлено до 06.09.2021 та такий строк не змінювався. Кредитні зобов`язання залишаються не виконаними. Нарахування процентів є правомірним.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, надала пояснення, аналогічні фабулі позовної заяви. Визнала факт скерування позивачем позичальнику вимоги в порядку ст.1050 ЦК України.

Представник відповідача в судовому засіданні вказав про припинення поруки.

Фактичні обставини встановлені судом.

Між ЗАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 було укладено договір кредиту від 05.09.2006 №DNР0GK00000058 за умовами якого банк зобов`язався надати кредит в сумі 17 000 доларів США на купівлю домоволодіння та 2 802,75 доларів США на сплату страхових платежів у випадку та згідно п.2.1.3, 2.2.7 договору.

Приписами п.2.1.3, 2.2.7 договору передбачено можливість надання кредиту на оплату страхових платежів до договорів страхування шляхом перерахування банком відповідних сум у випадку не пред`явлення клієнтом платіжних документів на оплату страхових платежів.

Між ЗАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено договір поруки від 05.09.2009 №DNР0GK00000058 згідно якого остання поручилася за виконання ОСОБА_2 зобов`язань за договором кредиту від 05.09.2006 №DNР0GK00000058.

Згідно п.12 вказаного договору порука припиняється після закінчення 5 років з дня настання терміну повернення кредиту за кредитним договором.

Представником відповідача надано завірену копію вимоги позивача ОСОБА_2 від 25.11.2009 №1029 у якій вказано про наявність заборгованості за кредитним договором від 05.09.2006 №DNР0GK00000058 станом на 23.11.2009 в сумі 18 830,67 доларів США. Покликаючись на приписи ст.40 Закону України «Про іпотеку» та ст.1050 ЦК України, у такій вимозі позивач вимагав погасити суму заборгованості у повному обсязі.

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 13.06.2014 у справі №204/137/14-ц за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 , звернуто стягнення на предмет іпотеки за кредитним договором від 05.09.2006 №DNР0GK00000058. У вказаному рішенні вказано, що відповідачці надсилалися повідомлення про порушення забезпеченого обтяження зобов`язання з розрахунком заборгованості. В даному повідомленні позивач повідомив відповідачку про непогашену заборгованість за кредитним договором №DNР0GK00000058 від 05.09.2006 в якому запропонував на протязі 30 календарних днів погасити заборгованість за вищевказаним кредитним договором, та попередив, що у разі невиконання вимоги банку та непогашення заборгованості на протязі 30 календарних днів, Банк розпочне звернення стягнення на заставлене майно. Вказано, що позивач звернувся із позовом в січні 2014 року.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19.11.2015 у справі 200/6311/16-ц із позичальника – ОСОБА_2 стягнуто 16 521,58 доларів США тіла кредиту, 14 552,98 доларів США процентів. Заборгованість розрахована станом на 05.03.2015.

Норми права, що застосував суд.

Відповідно до чю1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Згідно приписів частин 4, 5 вказаної статті обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Відповідно до правового висновку, викладеного у п.62 Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц наявність відповідного боргу чи його відсутність, як і відсутність підстав для нарахування боргу, є предметом доказування у спорі про стягнення з відповідача коштів незалежно від того, чи подав останній зустрічний позов про визнання відсутності права кредитора, зокрема про визнання поруки припиненою. Тому для захисту права відповідача у ситуації, коли кредитор вже звернувся з вказаним позовом про стягнення коштів, не потрібно заявляти зустрічний позов, а останній не може бути задоволений.

Відповідно до вимог частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За правовим висновком викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 справа № 444/9519/12, від 04.07.2018 справа №310/11534/13 та від 31.10.2018 справа №202/4494/16 право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

При цьому у разі пред`явлення до позичальника вимоги в порядку частини другої статті 1050 ЦК України кредитор на власний розсуд змінює умови виконання основного зобов`язання з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, змінює порядок і строк його виконання, припиняє подальше кредитування позичальника, змінює строк дії кредитної лінії та термін повернення кредиту (відповідний правовий висновок наведено у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.09.2020 у справі № 916/4693/18).

У відповідності до ч.4 ст.559 ЦК України, в редакції чинній на час укладення договору поруки, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

За висновок, викладеним у постанові Верховного Суду 27.05.2021 у разі реалізації кредитором свого права вимоги на дострокове повернення кредиту відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України шестимісячний строк звернення кредитора до суду з вимогами до поручителя повинен обраховуватись з моменту настання строку дострокового повернення кредиту.

Оцінка суду.

Хоча позивачем не надано жодного доказу на підтвердження заборгованості відповідача, зокрема первинних документів, виписки по рахунку, враховуючи обставини встановлені рішеннями Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 13.06.2014 у справі №204/137/14-ц та Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19.11.2015 у справі №200/6311/16-ц, та відсутність заперечень з приводу таких обставин зі сторони відповідача, на підставі частин 4,5 ст.82 ЦПК України суд вважає встановленою обставину наявності станом на 05.03.2015 заборгованості за кредитним договором від 05.09.2009 №DNР0GK00000058 по тілу кредиту в сумі 16 521,58 доларів США, процентах - 14 552,98 доларів США.

Також рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 13.06.2014 у справі №204/137/14-ц встановлено факт реалізації кредитором свого права вимоги на дострокове повернення кредиту відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України шестимісячний.

Такий факт визнано сторонами підчас розгляду даної справи, а представником відповідача надано відповідну вимогу позивача від 25.1.2009.

Як у казаному вище рішенні у справі №204/137/14-ц так і підчас розгляду даної справи не встановлено дати реалізації кредитором свого права вимоги на дострокове повернення кредиту – дати направлення відповідної вимоги. Проте, у будь-якому випадку така реалізація відбулася до звернення до суду у справі №204/137/14-ц, тобто до 14.01.2014 (про день подання позову вказано в ухвалі про відкриття провадження).

Вказані висновки суду узгоджуються із висновка Верховного Суду та повністю спростовують мотиви позивача наведені у відповіді на відзив.

Оскільки договором поруки, укладеним між сторонами, встановлено строк закінчення поруки у п`ять років, кредитор реалізував право вимоги на дострокове повернення кредиту до 14.01.2014 то порука припинилася до 14.01.2019. Позов у даній справі подано до суду 04.08.2020, що виключає можливість його задоволення.

Керуючись ст.ст.12, 81, 133, 141, 258, 259, 263-268 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , третя особа – ОСОБА_2 про стягнення боргу, залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Пунктом 15.5 Перехідних положень ЦПК України передбачено, що апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Повний текст рішення суду складено та проголошено 11.06.2021

Суддя: В.І.Цитульський